Автори /
Тетяна Питак
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Назавжди частина мене
•
Кажуть...
•
=
•
-
•
-
•
Очі
•
*
•
****
•
Спіймав
•
*
•
-
•
-
•
-
•
-
•
Подих
•
-
•
Мій...
•
***
•
Без гальм
•
Не Та
•
Крок назад
•
Очі
•
Не кажи
•
Не почую
•
Для всіх весна
•
Слово...
•
Твій погляд
•
З тобою
•
Моя Гра
•
***
•
Для тебе...
•
Сховати б...
•
Я сумую ...
•
* * *
•
Уперше-вперше
•
Хтива...
•
Будь моїм…
•
Жага взяла своє...
•
* * *
•
* * *
•
Вишневий пиріг
•
Палкий світанок
•
* * *
•
Я за тобою...
•
# # #
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
# # #
•
Хочу забути
•
* * *
•
Самообман
•
...
•
Не твоя
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
- - -
•
Не чіпай
•
Ангел
•
...Сповідь закоханого...
•
***
•
Зачем?..
•
Закохана у Ворога
•
***
•
Надія
•
А що є для тебе оце забуття?
•
Прости
•
****
•
Осінь
•
Віяння
•
В день народження
•
+ + +
•
Море
•
Повинні прочитати й Ви !!!
•
Роздуми...
•
Гарненькі очка!!!
•
Історія Богів
•
Біль
•
Без назви
•
Без слів
•
***
•
В день народження
•
Щастя, сум зневага
•
Атом
•
Боротьба
•
Любов
•
***
•
************************************************
•
Квіточка
•
Боль
•
Забудь
•
ЗіРоНьКо МоЯ
•
Орел
•
Україна
•
Сон
•
Кохання
•
Love
•
***
•
Зима
•
МаМо
•
МаМі
•
Судьба
•
Душа
•
Чудо!!!
•
Внучка
•
Вогонь
•
Удача
•
Сердце
•
***
•
Любов
•
Чому???
•
Друзі
•
Рідний клас
•
Україно!
•
Скарб
•
Ти, тільки ти
•
Вовк
•
Шосе
•
Ангел
•
Весна
Ніщо забутись просто так не може,
У пам’яті залишиться любов,
У пам’яті залишиться любов,
Кажуть - усе пройде
Й забудеться, минеться…
Й забудеться, минеться…
Коханий мій – навік я вже твоя,
Я іншого не в змозі полюбити
Я іншого не в змозі полюбити
Хотіла б знову обніматись із тобою,
Поцілувати ніжно в шию та за вушком,
Поцілувати ніжно в шию та за вушком,
Не хочу нашкодити,
Болю завдати…
Болю завдати…
Хіба в них можна не вдивлятись,
І не кохатись кожен раз?
І не кохатись кожен раз?
Серцевий м’яз нагадує про тебе.
Міряє кроки, чи ти то бува не ідеш!?
Міряє кроки, чи ти то бува не ідеш!?
Секрет – уже не таємниця,
Приховане – для тебе вже відкрите,
Приховане – для тебе вже відкрите,
Ти мене спіймав…
Проник потаємне, відкривши всі секрети.
Проник потаємне, відкривши всі секрети.
З тобою добре – спокій на душі,
Тривога й злість – непритаманні тут мені.
Тривога й злість – непритаманні тут мені.
Ти кажеш - запах полонив…
Е, ні, не запах – честь,
Е, ні, не запах – честь,
Казала, що нічого не потрібно…
Та знаєш… ти… мені потрібен!
Та знаєш… ти… мені потрібен!
Твій аромат мене в тенета заманив,
І ранок вже не той, якби не ти,
І ранок вже не той, якби не ти,
Грайливо сонцем поцілуєш мої губи,
І знов сховаєшся в хмари, в далечінь,
І знов сховаєшся в хмари, в далечінь,
Я для тебе лиш подих, лиш вітер, туман,
Й не помітиш як ніжно цілую уста,
Й не помітиш як ніжно цілую уста,
Кожен твій дотик і цілунок
В душі моїй здіймається вогнем.
В душі моїй здіймається вогнем.
Коханий мій, мій милий і ласкавий.
Сонце моє, світанок, що ніжно весною запах.
Сонце моє, світанок, що ніжно весною запах.
Коли омріяна мелодія заграє,
й душа прокинеться та скине теплу шубу…
й душа прокинеться та скине теплу шубу…
Щось надломилось…
Вийшов з ладу прилад…
Вийшов з ладу прилад…
Уже не та, котрою вчора Я була.
Уже змінилась, відпустивши зиму.
Уже змінилась, відпустивши зиму.
Важко грати за твоїми правилами:
Крок у перед і десять ще назад.
Крок у перед і десять ще назад.
Ці очі навпроти лисичкою дивляться хитро,
Придумають, мабуть, як знов пожартують із мене?!
Придумають, мабуть, як знов пожартують із мене?!
Ніколи не кажи, що мене любиш,
забудь це слово, викинь з голови.
забудь це слово, викинь з голови.
Я не почую більше серця стук
і не відчую ніжних твоїх губ,
і не відчую ніжних твоїх губ,
Для всіх весна…
любові час натхнення…
любові час натхнення…
Одним лиш словом Я спалила всі мости.
Та розділила Нас цим необдуманим проваллям…
Та розділила Нас цим необдуманим проваллям…
Твій погляд, запах та уста –
Мене приманюють до себе, як мана…
Мене приманюють до себе, як мана…
З тобою, мов у світлій казці,
Я не боюсь тривоги чи турбот,
Я не боюсь тривоги чи турбот,
Солодко цілував мої уста
І ніжна пригортав мене до себе…
І ніжна пригортав мене до себе…
Кожну секунду відчуваю: … поряд…
Збентежено шукаю твої очі,
Збентежено шукаю твої очі,
Надламані весла,
від тебе уже не втечу.
від тебе уже не втечу.
Наче і поряд… але ж так далеко…
Наче і близько, та торкнутися несилі…
Наче і близько, та торкнутися несилі…
Коханий! Я сумую за тобою...
Мені бракує твоїх дотиків і ласки,
Мені бракує твоїх дотиків і ласки,
Відкрита перед тобою чиста книга,
без фальші, без обману і брехні.
без фальші, без обману і брехні.
Тремчу поряд з тобою, мов уперше.
Як вперше, зводять з розуму твої зіниці,
Як вперше, зводять з розуму твої зіниці,
Як у слабого, мені ломить усе тіло…
тремчу… палаю, мов з гарячки…
тремчу… палаю, мов з гарячки…
Будь моїм сонцем – грій мене узимку:
промінням обгортай тремтяче серце,
промінням обгортай тремтяче серце,
Жага таки взяла обох «за горло»:
зіткнула нас, цілунком об’єднавши,
зіткнула нас, цілунком об’єднавши,
У теплі обійми мене віднесуть почуття,
віддалась я їм не на день й не на мить.
віддалась я їм не на день й не на мить.
Цілуй мене, коли зійде перша роса,
І пригорни, як перший вітер дуне.
І пригорни, як перший вітер дуне.
Вишнево пахнуть нині твої губи,
немов би щойно спечений пиріг.
немов би щойно спечений пиріг.
Немов світанок, що із ранку проступає,
народжується новий, світлий час.
народжується новий, світлий час.
Відчувши легкий подих на устах
і найніжніші теплі руки на плечах,
і найніжніші теплі руки на плечах,
Я бачила кохання палкий жар,
І відчувала кожну із жаринок.
І відчувала кожну із жаринок.
Сонячне проміння зігріває душу,
Дає мені наснагу для життя.
Дає мені наснагу для життя.
Скажіть йому, хай більше не жартує,
Хай перестане мене мучити слівцем.
Хай перестане мене мучити слівцем.
Темним ярмом нависли сірі хмари.
Сонце сховалось за шматками жалю.
Сонце сховалось за шматками жалю.
Твій образ в голові своїй тримаю,
аби заснути перед сном тебе згадаю.
аби заснути перед сном тебе згадаю.
Ти ще не бачив справжньої мене,
Не відчував правдивості моментів.
Не відчував правдивості моментів.
Хочу забути як сміються твої очі,
як губи вміють ніжно цілувати,
як губи вміють ніжно цілувати,
Вишневим цвітом вкрилась твоя зелень.
Пахучими пелюстками приманюєш до себе.
Пахучими пелюстками приманюєш до себе.
Лише для жарту цілував мої уста,
І, не всерйоз, горнув мене до себе.
І, не всерйоз, горнув мене до себе.
Я так щиро кохаю,
Ти ж гадаєш - жартую.
Ти ж гадаєш - жартую.
Не говори кохання слів дарма,
Ти вже не мій, а я вже не твоя.
Ти вже не мій, а я вже не твоя.
Я вірю, що жива - лише в твоїх обіймах.
У інший час... мене й ніби нема.
У інший час... мене й ніби нема.
Швидко забула, що тобі я обіцяла...
До іншого... так тягнеться душа.
До іншого... так тягнеться душа.
Коли лиш погляд - змушує тремтіти,
А ніжний дотик - викликає жар,
А ніжний дотик - викликає жар,
Донечка-квіточка в мене росте.
Щастя і радість щоранку несе.
Щастя і радість щоранку несе.
Не чіпай струну,
____яка бринить без краю,
____яка бринить без краю,
Ти впала у мене на очах, як сніг із неба.
Не гадано й не ждано я зрозумів - Ти ... ангел,
Не гадано й не ждано я зрозумів - Ти ... ангел,
Ще не давно зустрічались поглядами,
А тепер ти нежива …
А тепер ти нежива …
Не дивися на мене очима невинної жертви.
Я тобі не володар, не пан чи поміщик..
Я тобі не володар, не пан чи поміщик..
Зачем мне жизнь, коль нет тебя?
Зачем мне знания, коль нет сознания?
Зачем мне знания, коль нет сознания?
Загадковий погляд твій змушує мене страждати.
Не спокійно на душі стає від сорому…
Не спокійно на душі стає від сорому…
Якщо я піду
Ти не клич мене.
Ти не клич мене.
Холод пронизує серце.
Залишає лиш крихту надії.
Залишає лиш крихту надії.
Опускаю із небес
тобі я поцілунки.
тобі я поцілунки.
Я одинок .
Я без судьбы.
Я без судьбы.
Звуки осені… я чую лиш звуки…
Чую, як тече маленький струмочок,
Чую, як тече маленький струмочок,
Останні осінні листки вже опали.
На душі залишився лиш смуток.
На душі залишився лиш смуток.
Усе буяє навкруги.
І квіти й трави запашні
І квіти й трави запашні
Моя мамуся най найліпша.
Ніколи у біді не лише!
Ніколи у біді не лише!
Нездійснені мрії, бажання, надії.
Тисячі хвилин щастя,
Тисячі хвилин щастя,
Ти бачиш, як сміються її губи,
Як ніжно і ласкаво світяться очі,
Як ніжно і ласкаво світяться очі,
Ми познайомились недавно.
Писав листи і говорив:
Писав листи і говорив:
Чому мовчать твої вуста?
Чому ти так далеко ?
Чому ти так далеко ?
Не ставте оцінки моїм почуттям.
Це все мені не потрібно!
Це все мені не потрібно!
Сонце світить нам з небес
Душу зігріває.
Душу зігріває.
Жорстокий світ кохання!
Кого кохаємо – назнаємо!
Кого кохаємо – назнаємо!
Мені сниться сон про кохання.
Не звідано б`ється серденько моє...
Не звідано б`ється серденько моє...
Що сталось з нашими чуттями?
Де лине наша любов?
Де лине наша любов?
Люблю тебе
Любов`ю ніжною до болю.
Любов`ю ніжною до болю.
Сьогодні найщасливіший у моєму житті момент.
Сьогодні день мого народження.
Сьогодні день мого народження.
Я тебе кохаю,
Я тебе люблю.
Я тебе люблю.
Два атоми з’єдналися в один,
Два голуби зробили собі хатку,
Два голуби зробили собі хатку,
Люд простий, чого ти спиш?
Чом не встанеш ти з землі
Чом не встанеш ти з землі
Любов – це почуття блаженства.
Вона зникає так само миттєво як і з’являється.
Вона зникає так само миттєво як і з’являється.
Я сумую і страждаю
Я тебе не забуваю
Я тебе не забуваю
Закриваючи очі, я бачу тебе,
Твої очі наче палаючі вогники.
Твої очі наче палаючі вогники.
Дівчина, як квіточка –
Росте, цвіте, засихає.
Росте, цвіте, засихає.
Что сделать, чтоб тебя забыть?
Что сделать, чтоб забыть любовь,
Что сделать, чтоб забыть любовь,
У горі всі стоять,
Мов ті німі.
Мов ті німі.
Ти знаєш, що я тобі скажу?
У сні, в якому були ми,
У сні, в якому були ми,
Сині хмари заступили небо.
Зайшло за обрій сонце „золоте”,
Зайшло за обрій сонце „золоте”,
Україно, ненько моя, чом ти стала із руїн?
„Щоб народ мій вольний, новий не зламався у біді”
„Щоб народ мій вольний, новий не зламався у біді”
Зайшло за обрій сонце золоте.
У кімнаті світло згасло,
У кімнаті світло згасло,
Я тебе так сильно люблю,
Що у серці моїм палає
Що у серці моїм палає
Усе як у фільмі:
Пригоди, знайомство, любов і кохання –
Пригоди, знайомство, любов і кохання –
Інеєм покрилося моє серце:
„ гра слів, гра почуттів,
„ гра слів, гра почуттів,
Зима вскружила землю золотую.
Над землей солнышко блестит,
Над землей солнышко блестит,
Матінко рідна, кохана моя,
Як ти страждала
Як ти страждала
Я знаю, ти далеко, мамо!
Тебе я люблю й не забуду!
Тебе я люблю й не забуду!
Моя судьба, моя надежда
Одна единственная мечта.
Одна единственная мечта.
Не знаю, где душа моя.
Летает в облаках.
Летает в облаках.
Чудес у нашому житті багато:
І море, сонце і земля.
І море, сонце і земля.
Свет в моих глазах погас.
День замерз и не идёт вперед.
День замерз и не идёт вперед.
У серці моїм
Вогонь великий палає.
Вогонь великий палає.
Удача в жизни так много значит!
Чем больше удачи, тем больше сюрпризов.
Чем больше удачи, тем больше сюрпризов.
„Сердце”
Скучаю по тебе я очень.
Скучаю по тебе я очень.
Дві половинки ти
знайди,
знайди,
Опять весна настала,
Ко мне любовь пришла.
Ко мне любовь пришла.
Чому не чути голосів?
Чому не чути крику?
Чому не чути крику?
Душа моя блукає у тумані.
Шукає, плаче і кричить.
Шукає, плаче і кричить.
В нашій школі повно коридорів,
Різних кабінетів,
Різних кабінетів,
Україно, ненько моя, чом ти стала із руїн?
„Щоб народ мій вольний, новий не зламався у біді”
„Щоб народ мій вольний, новий не зламався у біді”
Коли побачила тебе,
Моє серденько запалало.
Моє серденько запалало.
Дивлюсь я на море і бачу тебе.
Твої очі неначе дві краплини на воді.
Твої очі неначе дві краплини на воді.
Малий вовчисько вибіг погуляти.
Залишивши доньку і сина,
Залишивши доньку і сина,
Страшно. Холодно. Сумно.
Навкруги лиш вода і шосе.
Навкруги лиш вода і шосе.
У сутінках блукаю я,
Бо я не знаю, що зі мною.
Бо я не знаю, що зі мною.
Зелена казка зацвіла
В саду тім, де ми колись ходили.
В саду тім, де ми колись ходили.
Огляди