Чому мовчать твої вуста?
Чому ти так далеко ?
Побачити мене не хочеш,
І навіть оком зазирнуть у мою душу!!!
Чому жорстокий світ, чому???
Чому ??? Чому???
Я не розумію тебе милий!!!
Що тобою сталось,
ЩО з тобою мій миленький,
Що у серці в тебе є,
Що ти такий жорстокий з моєю душею!!!!
Світ жорстокий – я це знаю!!!
Але ти ... ти ... як ти міг, мене, кохану, пхнути у болото,
Змішати з порохом дрібним,
Забути все , що було у нас:
„Ці вічні походи в майбутнє,
Ці зорі на небі ... і ти,
Ці вічні страждання до болю,
Ці вічні сварки щодо волі,
І наше кохання, яке змучилось співати,
Співати те чого не має,
Співає, співає і душу мені розриває,
Не співай прошу тебе, благаю....!!!
У моїй душі і так печаль,
І моторошні крики про спасіння,
І біль у глибині душі!!!”

Ніхто не знає, як душа страждає,
Як вона благає,
Благає лише одного: Прости мене
Мій вічний охоронцю,
Прости мене за проблеми вічні,
Прости за те, що я така дурепа,
Прости за те, що не послухалась тебе.
Пішла проти волі,
Забула себе,
Забула обіцянку, що колись тобі дала:
„Ніколи не забувати про вірність,
Любов і надію!”
Це був мій гід, колись, ...давно,
Який вів мене у майбутнє,
Але тепер я сама у глушині старої ковдри,
Сиджу і думаю тепер, як дальше в світі жити!