Нездійснені мрії, бажання, надії.
Тисячі хвилин щастя,
Тисячі годин горя, смутку и розпачу!
Життя – що це?
Марево від давніх часів
Чи жахлива реальність?
Буде «жити» світ і надалі
Чи: «невитримане тяжкої долі»?
Буде потом, як написано в Біблії,
Чи буде землетрус, ураган, вихор.
Коли прийде кінець…?
Чи побачать внуки:
Безкрайні українські поля,
Коли колосисте жовте жито на фоні заходу сонця,
Перших вісників весни?
Чи буде усе це через декілька сотень років?
Чи буде така країна під назвою «Україна»?
Мені здається, так… так…
Україна була, є і буде, скільки б не пройшло часу.
Скільки б ворогів не катували наш народ.
Ми виживемо, усе залишиться так, як є!
Неповинні забувати піклуватися за нами ж самим.
Будемо слідкувати за собою,
Будемо вірити в свої сили,
Залишимось людьми!
Забудемо усе,
Будемо зневажати кожну букву українського алфавіту.
Згинемо безслідно і ніхто не дізнається,
Що на карті, колись була Україна.
Це повинні запам’ятати усі,
Століття рабства, повинні навчити як треба жити!