Так вибухає космос -
Енергія руйнації
Вивільнює енергію
Творіння.
Мільярди океанів
Сповільнюють свій рух,
Зливаються воєдино -
Цунамі.
Кожна людина
Сама по собі - ніхто, мізер.
Двоє
Стають богами.

Спустошена, безглузда і нещасна
Стою посеред світу так самотньо
І плечі опустилися скорботні
І сіре сонце все ніяк не згасне

В очах – туман, у серці – забобони
В душі на дощ збирається поволі
І відчуття, розгублені і кволі,
Закам'яніли в погляді Горгони

Одна лиш думка, наче блискавиця,
Вистрілює і рве мене на дрантя
І в'яне серце зчавленим лататтям... –
Невже для тебе я тепер блудниця?!

Снігом опуститься сон неприкаяний.
Буду зітхати, у ковдру закутана.
Я задихатимусь в мріях нездійснених -
Зшитих із відчаю, білих, заплутаних

Холод зачепить нервові закінчення,
Спрага вдереться у мозок запінений,
Голод проріже мене із-середини,
Випустить муки, у серці зачинені.

Я прокидатимусь вічно із острахом,
В вікнах шукатиму щастя тривожнеє.
Все промайне, як лелека у сірому
Небі, з яким я тебе ототожнюю...

Feeling your fingers
Unreally sensitive
Madly experienced
Trembling intensity

Seeing your eyes
Profoundly careful
Sharply undressing
And those of a werewolf

Touching your hair
Curling like timelessness
Shining of summer sun
Ruthless like violence

Breathing your body
Obsessively drowning
Extraterrestrial
Silently louding

Fighting addiction
Distinctly indefinite
Softening – hardening
Slightly caressing it

Crowds uncrowded
Faces surround me
Lust growing hourly
Humbling unproudly

Сонце очей твоїх сумом захмарене,
Ніч причаїлась під самими віями,
Стогін прихований болю безмежного,
Чорним промінням зіницю полишивши,
Кару безодню очей перерізує...

Сонце очей твоїх душу освітлює.
Сутінки в серці, стражданням спотворенім,
Зникли назавжди від променів лагідних.
Зорі яскраві згасають невпевнено,
Заздрістю в морі небес захлинаючись...

Сонце очей твоїх щастям осліплює,
Муки дарує, солодші за дотики.
Посміх п'янкий в павутинні заплутався,
Сплетенім віями чорно-блискучими.
Сонце очей - то єство переповнене...

Промайни. Відпусти. Покинь...
Самотою мене прокляни.
Я не знаю, чому не ти,
Я не знаю, чому не ми.

Прощавай. Пам'ятай. Забудь...
Самотою благослови.
Я питала, чому не я...
Ти мені відповів: «Не Ви».

Схаменись. Обдури. Пробач...
В самоті мене поховай.
Забери своє серце. І більш
На моєму шляху не ставай.