ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарів
2026.02.20 10:44
Знову вибухи прорізають тишу:
незмінна стратегія - вбивати і нищити!
Кремль задоволений -
Київ вже зломлений…

Умови кротячі -
без їжі гарячої,
в промерзлій квартирі

Віктор Кучерук
2026.02.20 06:00
Коротшають ночі і довшають дні,
І сонце все більше стає гарячішим, -
І мрії з'являються нині мені
Уже не такі, як, бувало, раніше.
Щоденно уява малює русню
Втопаючу дружно в гнилому болоті,
Де я без вагання, утоми і сну
Завершую радо приємну роб

Ігор Терен
2026.02.19 22:47
А піймані наразі на м’якині
задумали переділити світ,
та те, що нині
хочуть мати свині,
не тулиться до зайнятих корит.

***
А європейці мовою Езопа

С М
2026.02.19 21:14
Каже чемний аутсайдеру
”Як жиєш ти?“
Там і тут і ще в дорозі
Ізвідси туди

Я мовлю до вітру
Слова мої розвіює
Я мовлю до вітру

Ігор Шоха
2026.02.19 21:13
А воїни не одинокі в полі
утримують і змія на межі,
і тризуб волі
як забрало долі,
що захищає наші рубежі.

***
А демократій остається купка

Артур Курдіновський
2026.02.19 19:42
Ця вулиця, розради милий шлях, -
Непримиренний ворог злої згуби.
Світився вечір мрією в очах,
Навколо - казка! Подивитись любо!

Шляхетний жовтень, мов сучасний Бах,
З повітря будував органні труби.
Лежали на асфальтових стежках

Євген Федчук
2026.02.19 19:18
У Кам’янці серед ринку в корчмі велелюдно.
Сизий дим висить від стелі майже до підлоги.
Пробивається ледь світло із вікон крізь нього.
Стоїть гомін, що і слово розібрати трудно.
В дальньому кутку усілись за стіл два козаки.
Видно, давно не бачились,

Іван Потьомкін
2026.02.19 18:06
Сумують узбережжя часом
За любим ручаєм.
Чимало в нашім краї висхлих ручаїв.
Я бачив якось узбережжя,
Покинуте й забуте ручаєм,
Лишилося воно з розбитим серцем
Серед піску й каміння.
Також і чоловік,

Борис Костиря
2026.02.19 11:02
Вибухи дронів...
Сон - мовби випалена земля
у вирвах від снарядів
і віспою від розривних куль.
Вибухи дістануть тебе
де завгодно,
як наймані вбивці,
як небачена пошесть.

Світлана Пирогова
2026.02.19 10:04
Зітхнули дахи, скинувши гучно срібну парчу,
І небо солодким туманом осіло на скроні.
Я більше про зиму і стужу тепер не шепчу,
Тримаю краплину, мов пульс, у гарячій долоні.

Ще вчора завія крутила свій білий сувій,
А нині калюжі - дзеркала утрачених

Віктор Кучерук
2026.02.19 07:24
Уже повиривались
З оков зими струмки, -
Купається в них галич
Щоденно й залюбки.
Під сонцем сніг підтанув
І став щезати лід, -
І нявкає, мов п'яний,
Чи одурілий, кіт.

Олена Побийголод
2026.02.19 07:12
Із І.Тургенєва (1818-1883)

Сиве світання, туманом сповите,
ниви зажурливі, снігом укутані...
Раптом згадаєш колись пережите,
й лиця, що довго здавались забутими.

Враз пригадаєш гарячі зізнання,

Тетяна Левицька
2026.02.18 22:18
Не чекаю на звістку з далеких доріг —
відпустила минуле у вічність.
Є сьогодні, а завтра, цей пористий сніг,
у відлизі потоне циклічно.

Ти мене не читав по складах власноруч;
проковтнув сторінки обважнілі.
Мимохідь прогорнувши та нашвидкуруч

Володимир Невесенко
2026.02.18 18:20
На небі – хоча б хмаринка!
Хтось ніби граблями вискріб.
Поникла моя зоринка –
боюся, не згасла в іскрі б.

Розкрилилась ніч привільно,
півсвіту уже накрила,
а місяць блукав безцільно

Володимир Невесенко
2026.02.18 18:04
Поник в заграві горизонт,
багрянцем хмари обдало,
і, мов згори спускався зонт,
спадала сутінь на село.

Тьмяніла неба бірюза,
дзвенів кришталем ожелест ,
мечем, уткнутим в гарбуза,

Володимир Невесенко
2026.02.18 17:58
Лізе в очі пітьма тягуча,
біля вуха дзеленька час.
Звисла туча, немов онуча,
закриваючи Волопас.
Тільки й видно: зорить окраєць
закоптілих у тьмі небес.
Он збліднілий мигає Заєць,
ось яріє Великий Пес.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Наталія Рибалка / Вірші

 Снігом
Снігом опуститься сон неприкаяний.
Буду зітхати, у ковдру закутана.
Я задихатимусь в мріях нездійснених -
Зшитих із відчаю, білих, заплутаних

Холод зачепить нервові закінчення,
Спрага вдереться у мозок запінений,
Голод проріже мене із-середини,
Випустить муки, у серці зачинені.

Я прокидатимусь вічно із острахом,
В вікнах шукатиму щастя тривожнеє.
Все промайне, як лелека у сірому
Небі, з яким я тебе ототожнюю...




Найвища оцінка Артур Сіренко 5.5 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Жорж Дикий 5 Любитель поезії / Любитель поезії

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-05-19 16:08:13
Переглядів сторінки твору 4490
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.505 / 5.25  (4.385 / 5.25)
* Рейтинг "Майстерень" 4.158 / 5  (4.071 / 5.03)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.774
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 1999.11.30 00:00
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Могилко (Л.П./Л.П.) [ 2007-05-19 20:59:33 ]
Дуже гарно, Наталю! Особливо останні рядки зачепили. Дякую! ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-05-19 22:32:01 ]
Привіт, Наталочко! Якесь відчуття, ніби задихаюсь тут, лиш не в мріях, а від відсутності чогось незримого. При уважному прочитанні легко прослідковується непослідовність подій:
Спочатку героїня засинає і тут, раптом, (у сні?) - позіхає закутана у ковдру.
Згадка про голод, що проріже героїню з середини і випустить муки(уявляються тельбухи) - троха відводить уяву в бік натуралізму, (у сні їсти не просять ;-( ).
Останній куплет дуже гарно звучить, порівняння з лелекою у сірому небі тут вдале. І все-одно трошки воно зробило настрій упадницьким після надії на краще майбутнє, що ледь зажевріла у рядках:
Я прокидатимусь вічно із острахом,
В вікнах шукатиму щастя тривожнеє...
Наталочко, це лише моє особисте враження.
Щиро - Нечуйвітер!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Рибалка (Л.П./Л.П.) [ 2007-05-19 22:43:03 ]
Ярославе, як ви буквально все розумієте... ;)
Сергію, завжди рада :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-05-29 21:56:22 ]
Та ні, Наталю, то я так поговорити з Вами хотів - все я розумію НЕБУКВАЛЬНО. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Рибалка (Л.П./Л.П.) [ 2007-05-29 23:22:18 ]
ой, Ярославе, та щось я якось не готова до дискусії, але дуже зацікавлена. Ось почекайте, закінчиться сесія, і ми ще поговоримо ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2008-03-19 11:13:39 ]
Молодець, Наталко. Черкаси - уперед!!!1

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2008-03-19 11:26:19 ]
Наталко - ти "вумниця". І вірш цей дуже "вумний"!!!!!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Артур Сіренко (Л.П./М.К.) [ 2012-09-07 05:02:04 ]
Чудово! Мене цей вірш просто вразив. Деякі слава і форму можна було б відшліфувати, але це деталі...