Автори /
Оксана Бандрівська (1983)
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
***
•
***
•
Мить
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Ветеранам
•
***
•
Біль від фотографії
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Маленьке, притихле навіки від болю,
подертим плащем притулилось до голих стін,
подертим плащем притулилось до голих стін,
І чай в руках. І осінь надворі.
Закуталась в осінню перевтому.
Закуталась в осінню перевтому.
І я вже не в офісі – я вже в краплині дощу,
Дивлюсь у вікно, що тремтить від робочих баталій,
Дивлюсь у вікно, що тремтить від робочих баталій,
Скажи а як це: попрощатися в душі?
Закрити очі? Зтерти підсвідомість?
Закрити очі? Зтерти підсвідомість?
Я думала, що все... І думала назавжди...
Та осінь образ твій не відпуска,
Та осінь образ твій не відпуска,
Дрогобич-Київ, Київ-США –
Десять годин біля самого Бога...
Десять годин біля самого Бога...
Благаю тебе, не гортай монітора сторінки,
Не трать свої нерви на мій завіршований жаль.
Не трать свої нерви на мій завіршований жаль.
Ось і збулося те, чого боялась...
Поцілувала твою долю у чоло,
Поцілувала твою долю у чоло,
Зітри мої сльози коханням до іншої жінки,
І сум від молитви за тебе сховай в небуття...
І сум від молитви за тебе сховай в небуття...
Від сліз моїх промоклий день затих,
Він знав, що ми сьогодні спорожніли
Він знав, що ми сьогодні спорожніли
Ти в поїзді, а я дивлюсь в вікно
Як блискавка підковує все небо,
Як блискавка підковує все небо,
Ось тільки подумала: як мені важко буває,
І раптом – дивлюся як жінка іде без ноги,
І раптом – дивлюся як жінка іде без ноги,
Сьогодні світ кипить аж у подіях,
Мене нічого щось не потрясло...
Мене нічого щось не потрясло...
Яка гроза…без совісті й сумління
Ввірвалась в день, що ось – ось догорав.
Ввірвалась в день, що ось – ось догорав.
Я так любила твою добру долю.
І знала точно: більше, ніж свою.
І знала точно: більше, ніж свою.
Я знаю-за вікном весь світ,
Там тихий вечір огортає зорі,
Там тихий вечір огортає зорі,
Я забула як можна лежати і слухати спів
На безмежному полі небесному через волошки.
На безмежному полі небесному через волошки.
Я буду з тобою, я буду думками з тобою...
В думках ми не зрадим і сльози в думках не течуть.
В думках ми не зрадим і сльози в думках не течуть.
У вікон твої очі, у вулиць твоя невловимість.
Бачу в кожній усмішці невинну усмішку твою.
Бачу в кожній усмішці невинну усмішку твою.
Тисячі вогнів і довгі автостради,
Все небо в світлячках, а це лиш літаки.
Все небо в світлячках, а це лиш літаки.
Ти - мій. Моїм будеш довіки,
І не тому що любиш так мене.
І не тому що любиш так мене.
Сьогодні дуже гарно пахне дощ
І я тебе не можу дочекатись.
І я тебе не можу дочекатись.
Проснувся вечір відблиском зірок,
закралась тиша на віконні рами.
закралась тиша на віконні рами.
Останній аркуш в грубому альбомі,
Пишу на ньому й знаю – не кінець.
Пишу на ньому й знаю – не кінець.
Не приходи до мене уві сні,
Бо зранку важко бачити схід сонця.
Бо зранку важко бачити схід сонця.
Не забуваю. Й ти не забувай.
Нічний Дунай відчув нашу розлуку.
Нічний Дунай відчув нашу розлуку.
Не вірю. В сумнівах й згорю.
Згорить усе, що в серці колись жило.
Згорить усе, що в серці колись жило.
Не важко, просто пустота і все.
От – так як в ніч, яка немає ранку.
От – так як в ніч, яка немає ранку.
Мені без тебе сумно в цьому світі,
Не покидай мене посеред зла.
Не покидай мене посеред зла.
Лежу, немов чужа, у застінках кімнати
Горить лампадка, тиха як свіча.
Горить лампадка, тиха як свіча.
Коли затихне шум і почорніє вечір,
Повіки сум збирають із очей.
Повіки сум збирають із очей.
Ішла і плакала. Я думала про тебе.
Осіннє листя падало до ніг .
Осіннє листя падало до ніг .
І знову думаю про тебе...
Закрию очі повні-повні сліз.
Закрию очі повні-повні сліз.
Знаходжу тебе знову у думках,
Давно уже пробумкало дванадцять.
Давно уже пробумкало дванадцять.
Відчуйте тиск усіх моїх прощань!
Нічні зірки ковтали мої сльози.
Нічні зірки ковтали мої сльози.
Не хочу слів і їх гнилої фальші!
Вони втрачають зміст в епоху зла.
Вони втрачають зміст в епоху зла.
В тобі є те, що хочеться обняти:
Безмежний світ твоїх кипучих «Я».
Безмежний світ твоїх кипучих «Я».
Наша з тобою фотографія
В старенькому твоєму гаманці.
В старенькому твоєму гаманці.