Привіт, Оксанцю! А я до Вас у вечірній (у Вас ще не вечір) час! :)))
Цей вірш одразу привернув мою увагу щирими почуттями і світлим образом дорогої Вам людини, котра, хоч і пішла у засвіти, та продовжує жити у Вашому серці.
Маю парочку пропозицій технічного плану, котрі, на мою думку, зможуть покращити якість вірша:
1.У другому рядку - лишні два куплети, що збиває ритм, то легко поправити:
Всміхаєшся на темному граніті...
2. Вираз "лиш тріжечки жива" трохи не звучить, бо не можна бути живою трішечки :)) В народі ж загальновживаним є ЛЕДЬ ЖИВА (саме це Ви і мали на увазі), тому можна трішки змінити:
Всміхаєшся на темному граніті,
А я дивлюсь на нього - ледь жива...
3.У другому куплеті двічі повторюється слово ТВОЇ (руки, скроні). Можна те легко виправити:
Стиснути б у руках твої долоні,
Лишити поцілунок на чолі...
І знати що ніколи більше скроні
Смерть не погАсить в небуття імлі...
Сподіваюсь, Ви помітили, що виправлена тут також слабенька рима ЧОЛІ-ЗИМІ, а також усунуто відсутність двох бракуючих складів у третьому рядку.
4. у рядку:
Бачу тебе у кожній добрій бабці, перше слово для витримки ритму слід читати з наголосом на у (бачУ), але нема в тому потреби, болегкою перемтановкою слів ритм можна виправити:
Тебе я бачу в кожній добрій бабці....
Р.S. Загалом вірш складає дуже приємне враження, з чим Вас вітаю! Після цих незначних правок можна виставляти його на люди! :))