Чому все не може бути як у кіно?
Питань було, як завжди безліч, а відповідей нема . Не думай про це, говорив ти мені. Та думки самі в’язали тісний светр, заплутавши нитки до такої степені, що моя фантазія пішла спати і попередила, що тиждень її не буде у зв’язку з тим, що одна вигадка запросила її в гості. Сон зник з мого раціону. Ти сидиш в моїх мріях і міряєш площу просторів. Промені місяця торкалися твоїх губ. Замри, вони малюють насолоду. Невже ось так буває, щоб в обіймах розправляти крила і летіти далеко у вись. То кіно. Справжній, буденний та фантазійний, любий, рідний Львів об’єднав нас своїм "кіно". "Нашим кіно", яке ми так старанно зберігаємо у серці. Все почалося з крапки, каплі дощу. І непотрібно мене питати чи я змерзла, якщо хочеш мене обняти. В цей самий момент, не знаючи, ми вже стали головними героями "кіно". Ніхто не пам’ятав, який це був день. Нехай цим днем буде неділя і не питай яка і чому. Я вся в твоїх руках, всі мої вірші для тебе. І неважливо, що буде завтра бо сьогодні є ти і я. І тільки попробуй шукати кнопку викл , її нема. Дай мені свою руку, не бійся бо це все "кіно" і непотрібно тут шукати вихід з лабіринту самотужки. Бо то справа двох акторів і важливо, що ховаючись в твоїх поцілунках зупинявся час. Навкруги життя йшло своїм плином та воно було поруч. Є північ і південь, ми різні. І хто сказав, що це добре чи зле, то цікаво. SMS, телефонні розмови стали настільки необхідними, що це нагадувало залежність,а про поцілунки то я взагалі мовчу. То є доля ля ля? Витівки вищих сил? Планети зійшлися? В лісі, щось здохло?=))) Дід Микола наворожив? Чи то завжди в нас було,а ми не помічали? Це хороше, нове відчуття, яке дає спокі і кидає в занепокоєння. Коли ти далеко мені сумно. Незвично не бачити тебе так довго, та я маю твоє фото, але веселку емоцій не замінить мить застиглого часу світлини. Кіно знімалося швидкими темпами, за процесом ніхто не стежив, це страшенно лякало. Режисер і сам не знав, як це сталося. Грайливий сценарист зі секретаркою на задній площадці знімального майданчика розробляли хід подій іншого серіалу. Все йшло само собою, ми самі непомітно хворіли один одним. Ліків нема і шукати немає сенсу бо любов не сліпа. В тебе ще 15 хвилин… На добраніч. Обнімаю, обожнюю. Цілую багато разів бо по іншому не вмію. Люблю і непотрібно більше слів. ВИКЛ.
7.10.08р.Б. 2:17

Віртуально семесковані стосунки так і залишилися в телефоні їм не було продовження їм не було кінця. Вони зависли у просторі незрозумілостей. Я залишу тобі свої мрії на згадку, але ці мрії не про тебе. Ці мрії - кольорові картинки з музичним супроводом. В польоті почуттів ти так і не зможеш мене наздогнати, бо я сягаю інших цілей. SMS-ки так і залишаться в моїй пам’яті , але не надовго бо подія заміниться подією і вже те не буде актуальним. Довгі, затяжні з підтекстом погляди ставили в глухий кут. Ти намагався розгледіти хоч щось, хоч найменшу надію, ту зачіпку, щоб таки знайти мене в лабіринті моїх думок. Та я витала в хмарах і зовсім не звертала увагу на тебе. Тільки моментами наш погляд зустрічався, спотикався і ми сфокусовувалися один на одному. Тоді була одна думка в мене - "Що я тут роблю?" Ти не є моїм салютом, моїм згущеним молоком і навіть не є моїм сном. Ти тінь від чашки з кавою, хоч ти знаєш, що кави я не п'ю.
SMS стосунки зависли у просторі незрозумілостей. Бо прагнув більше ти ніж те що в сні тобі наснилось.

Ти і мій алфавіт думок
В середині воювали сумніви. Темні, сірі хмари насунулися на мої судження і шалено періщив дощ , який змивав куски думок. Уривки пісень не створювали бажаного висновку ,а ще більше заковували у чотирьох стінах трьохкімнатної квартири. Крик на допомогу блукав лабіринтами мрій і спотикався біля твоїх фотознімків, які висіли на салатових шнурівках від моїх срібних кедів, які були приліплені жуйкою до стелі. Фантазії вхопивши фарби з мого столу, до речі без дозволу, незграбно карлюкали навипередки різні зварйовані, кілька секундні кінокартини моїх потаємних бажань. То була веселка кольорів. Гадаєш я божеволію. Та я тільки хочу взяти цигарку, щоб відчути твій присмак. Ти ж тепер поруч і мені тебе бракує. Та, ти мій і що? Самотність обіймала тепер ще з більшим присмаком ніж коли ти був майже недосяжним.
Кілька секундні кінокартини моїх бажань замінювалися з швидкістю поїзда експрес (та, я довго думаю).Які твої наміри, ти здатен до злих умислів.
Початок був рівно цільний кінцю. Я не в змозі тебе передбачити. Ти то щось нове для мене. Ти це нова книга , якій я не можу придумати навіть назви. Карі очі зі зеленкавим, ні , а з чим. Довгі погляди від яких не хотілося сховатися, а навпаки хотілося пити з них холодний кришталь. Невміло складала по поличкам тисячу думок , які ти подарував на остатній зустрічі. Все за алфавітом: Абсурд (безглуздя),Банальність (надто сопливими стали мої думки, як з мексиканського серіалу), Бобер ( :)) то випадково влізло в мої думки), Бракувати (бракує сексу), Веселка (а ти то букет відтінків фіолетового), Високий( і то добре, що ти такий), Вівця (а я зараз просто п'ю чай з горнятка на якому зображена вівця ), Гарячка, Глядач, Гумор( того тобі трохи бракує),Дарувати ( подаруй каплю світла, або купи мені лампочку на 200 вольт), День( ми вже день як не бачилися),Десерт(Ти карамелька з присмаком яду), Допуск(а код до моїх файлів то ще треба заслужити ), Емоції, Є, Життя(воно таки сповнене несподіванок), Зодіак(а ти лев),Загадка(Ти складаєшся з мільйону своїх заскоків ), Інтелект(то в тобі присутнє), Ї, Й, Казка, Кохання(???), Кухар (цікаво ти вмієш готувати ,бо я ні),Лялька( молодіжний клуб у Львові),Манія, Момент( колись таки настане момент коли я вивчу тебе),Мрія, Наркотик, Натяк(та все я розумію просто час від часу вмикаю "режим сніжинка", вимикача не існує, чомусь природа коли створювала жінку навмисно цей нюанс пропустила),Ніжність(То я тебе навчу згодом), Оголошення, Океан(Він повен загадок і страшенно капризний),Пауза, Р, Салат (всього в тобі потроху),Т, У, Феєрверк, Х, Ц, ч, Шторм(шторм-То жінка ,що захоче то візьме так закрутить , що не знаєш де ти є – з пісні "Лист додому" групи Скай ), Щастя, ь, Ю, Я. А решта слів лежать у величезній корзині і чекають свого часу , Бути урочисто покладеним до своєї букви. Але То я зроблю завтра.
Ніч. Спи мій любий.


ЛЬВІВ 2007-10-09