Чому все не може бути як у кіно?
Питань було, як завжди безліч, а відповідей нема . Не думай про це, говорив ти мені. Та думки самі в’язали тісний светр, заплутавши нитки до такої степені, що моя фантазія пішла спати і попередила, що тиждень її не буде у зв’язку з тим, що одна вигадка запросила її в гості. Сон зник з мого раціону. Ти сидиш в моїх мріях і міряєш площу просторів. Промені місяця торкалися твоїх губ. Замри, вони малюють насолоду. Невже ось так буває, щоб в обіймах розправляти крила і летіти далеко у вись. То кіно. Справжній, буденний та фантазійний, любий, рідний Львів об’єднав нас своїм "кіно". "Нашим кіно", яке ми так старанно зберігаємо у серці. Все почалося з крапки, каплі дощу. І непотрібно мене питати чи я змерзла, якщо хочеш мене обняти. В цей самий момент, не знаючи, ми вже стали головними героями "кіно". Ніхто не пам’ятав, який це був день. Нехай цим днем буде неділя і не питай яка і чому. Я вся в твоїх руках, всі мої вірші для тебе. І неважливо, що буде завтра бо сьогодні є ти і я. І тільки попробуй шукати кнопку викл , її нема. Дай мені свою руку, не бійся бо це все "кіно" і непотрібно тут шукати вихід з лабіринту самотужки. Бо то справа двох акторів і важливо, що ховаючись в твоїх поцілунках зупинявся час. Навкруги життя йшло своїм плином та воно було поруч. Є північ і південь, ми різні. І хто сказав, що це добре чи зле, то цікаво. SMS, телефонні розмови стали настільки необхідними, що це нагадувало залежність,а про поцілунки то я взагалі мовчу. То є доля ля ля? Витівки вищих сил? Планети зійшлися? В лісі, щось здохло?=))) Дід Микола наворожив? Чи то завжди в нас було,а ми не помічали? Це хороше, нове відчуття, яке дає спокі і кидає в занепокоєння. Коли ти далеко мені сумно. Незвично не бачити тебе так довго, та я маю твоє фото, але веселку емоцій не замінить мить застиглого часу світлини. Кіно знімалося швидкими темпами, за процесом ніхто не стежив, це страшенно лякало. Режисер і сам не знав, як це сталося. Грайливий сценарист зі секретаркою на задній площадці знімального майданчика розробляли хід подій іншого серіалу. Все йшло само собою, ми самі непомітно хворіли один одним. Ліків нема і шукати немає сенсу бо любов не сліпа. В тебе ще 15 хвилин… На добраніч. Обнімаю, обожнюю. Цілую багато разів бо по іншому не вмію. Люблю і непотрібно більше слів. ВИКЛ.
7.10.08р.Б. 2:17