Щось так тяжко прокидатися
Коли є ти біля мене
І не хочеться втрачати
Смак тепла твого ні на хвилину
Ти скажи мені коханий
Що сьогодні сталося між нами
Нічого сказати
Де життя
Воно вселилось
І впускає корені у вись
Сон мій ти
Весна щоразу тільки посміхнись
І не варто забувати
Все що було все що буде
Бо не так тут просто все
Пірнати вгору разом
І літати до безтями
Від солодких поцілунків
Бо життя таке прекрасне
Що давай літати
Світло першого проміння
Бавиться у тебе на щоці
Скільки часу вже минуло
А мені все більш здається
Що безкраї твої милі рідні оченята
Взяли у полон
Можна в них топитись вічно
Не треба тут шукати запитань
Не треба навмання складати відповідь
Бо мозаїка кохання
То є справа двох
І не треба поспішати
все нехай іде само собою
тільки час від часу
загадай свої бажання
і як добре що у мене є ти
дні бувають чорно білі
інколи такі рожеві
а ось ти то є щось інше
ти то суміші історій
ти то вітер ти то спокій
осінь випала своїм
різнокольоровим листям
а букети жовтого як сонце
розкажи мені свої листи
що щоразу перед сном
посилаєш в нікуди
скільки треба ще зробити
але то усе пусте
бо буває страшно
коли щось йде не так
дощ містично змив сумні рядки
і змішавши фарби кольори любові
склав нові рядки
ту мелодію кохання
стукіт крапель по вікні
він складав для нас з тобою
бо для кожних пар
підбирає нові поєднання нот
обніми мене ти швидше
хочу так