Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Оля Данилишина



Художня проза ⁄ Переглянути все



  • • С Т Р А Х . . . . . . .
  • • У сні...
  • • Секунда щастя
  • • Emptiness...(Пустота...)
    • Художня проза
    1. С Т Р А Х . . . . . . .
      Страх перед новим…
      Страх перед нескінченністю…
      Перед смертю…
      Перед самим собою…
      Чекаєш зради від друзів, наче вони підлі змії…жаль, бо так не можна і це несправедливо…але боляче – а від чого саме??від того, що проживши майже 18 років, починаєш усвідомлювати, що друзів у тебе і нема…чи від того,що може вони просто не розуміють тебе…або ж просто ви – не споріднені душі – а так…лише товариші…життя перестає бути кольоровим. А це неправильно…
      Чому ми іноді ставимо собі запитання «Чи існує щастя?»…усіх цікавить цей момент…а що таке воно, оте щастя??це крик новонародженої дитини??чи сльози матері, яка народила цю дитину????чи, може, щастя – це любов??чи друзі?? а для декого щастя – це модна одежа, круте авто, будинок на морі…так наївно…примітивізм…
      Погойдатись на крилах вітру…взяти за руку кохану людину, не помітивши, як тече сльоза по губах…прийняти у свою душу того, хто потребує чи просто дати паро гривень бездомній людині…це непомітні моменти нашого життя – і це є ЩАСТЯ…найсильніше з усього на цьому світі!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!


      Прокоментувати
      Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -
      Вгору

    2. У сні...
      Піднятись у небеса, відчути запах хмар, взяти за руку сонце...мрія? ні...сон!!! Усім сняться сни...але чомусь у мене вони завжди дуже дивні...нереальні...Ти снишся часто...і це взагалі такі відчуття...розумієш, у сні я щаслива, а коли прокидаюсь – ні...

      Існування вдень, а життя вночі. Неправильно. але добре...

      Сни...колись я прочитала, що сни – це продовження думок і зазвичай нам сниться те, про що ми найбільше думаємо...Отже, я найбільше думаю про тебе...а ти? Так, звісно...ти не мій, моїм ніколи не будеш...ніколи...лише у цих щасливих снах...Дякую ночі! Моїй спасительниці! Ти рятуєш мою душу...

      Ніч – повна загадка...лише вночі світ стає таємним і казковим, наче ангели і демони танцюють зачарований танок і звідусіль лунає музика...музика, зароджена з усього живого...

      Ніч...пора закоханих...пора щасливих.........

      Я відчуваю твою присутність...не торкайся! Так добре, можу і не прокинутись... не слухай мене! А я мрію...усе життя мрію і може колись воно збудеться...ні! не «може»! ТОЧНО збудеться! Ти будеш моїм...і не тільки вночі...у снах...а в реальності...просто так не віддам комусь іншому свою мрію...

      А море накриває своєю хвилею...відчуваю солоний присмак води і свіжість...тепло огортає тіло ... раптом порив вітру...тіло тремтить............

      І я прокидаюсь...


      Коментарі (1)
      Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -
      Вгору

    3. Секунда щастя
      Поле...ти і я...і більш нікого...польові квіти лоскочуть наші ноги, бо ми ходимо босоніж. Ти пообіцяв колись, що подаруєш мені казку...як ти дізнався, що я хотіла якраз оцього??? Лежу на траві, а легкий вітер – це єдине, що повертає у реальність...
      Я літаю...наче отой птах, що в небесах! Так! У мене виросли крила і я навчилась літати...ха!..ти мені не віриш??? Ти просто не віриш у казки...а вони справжні...просто світ став жорстоким і люди перестали вірити у прекрасне.......................
      Ти торкаєшся губами моїх очей...плачу...сльоза повільно стікає по обличчю, ти забрав її до себе...хочеш, щоб я усім з тобою ділилась? Навіть слізьми? Добре...я віддам тобі усе, що маю...і навіть більше...
      Ой! Що це? Невже починається гроза? Але нам від цього тільки веселіше...дощ...блискавка...ми такі мокрі...в цей момент ми належимо тільки один одному...навколо ні душі, і в той же час увесь всесвіт...а ти лоскочеш язиком мою шию...безсовісний! за це карають! Але все одно...головне, що ти мій і нікому я тебе не віддам...


      Прокоментувати
      Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -
      Вгору

    4. Emptiness...(Пустота...)
      Сиджу...страшно...холодно і моторошно...як труп..нічого не відчуваю____жодних ознак життя...погано..чого? не питай, не скажу.знов...а рано так все було добре...бігала і дивилась на небо...чорні ворони літали в небі...красиво..я теж так хочу...а зараз...вже не хочу літати...навіть думати не хочу...тяжко дихати...fuck! весна, а в душі темно і нема яскравих кольорів...ти міг би допомогти, а не хочеш...не муч! Краще просто пошли...буде легше...не дивись!!!!!!!!!! Не дивись на мене. Мені боляче. Невже ти не розумієш цього??? Добре, напевно добре не відчувати нічого...такий внутрішній спокій...а душа гниє, а ти плюєш в неї...для чого?? І так вже нічого не треба...і я нікому не треба...Sorry! Пробач мені, моє внутрішнє « я »... ти тепер пусте...не наповнюю нічим...але повір, так буде краще...Emptiness…………………


      Прокоментувати
      Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -
      Вгору