Страх перед новим…
Страх перед нескінченністю…
Перед смертю…
Перед самим собою…
Чекаєш зради від друзів, наче вони підлі змії…жаль, бо так не можна і це несправедливо…але боляче – а від чого саме??від того, що проживши майже 18 років, починаєш усвідомлювати, що друзів у тебе і нема…чи від того,що може вони просто не розуміють тебе…або ж просто ви – не споріднені душі – а так…лише товариші…життя перестає бути кольоровим. А це неправильно…
Чому ми іноді ставимо собі запитання «Чи існує щастя?»…усіх цікавить цей момент…а що таке воно, оте щастя??це крик новонародженої дитини??чи сльози матері, яка народила цю дитину????чи, може, щастя – це любов??чи друзі?? а для декого щастя – це модна одежа, круте авто, будинок на морі…так наївно…примітивізм…
Погойдатись на крилах вітру…взяти за руку кохану людину, не помітивши, як тече сльоза по губах…прийняти у свою душу того, хто потребує чи просто дати паро гривень бездомній людині…це непомітні моменти нашого життя – і це є ЩАСТЯ…найсильніше з усього на цьому світі!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!