Піднятись у небеса, відчути запах хмар, взяти за руку сонце...мрія? ні...сон!!! Усім сняться сни...але чомусь у мене вони завжди дуже дивні...нереальні...Ти снишся часто...і це взагалі такі відчуття...розумієш, у сні я щаслива, а коли прокидаюсь – ні...

Існування вдень, а життя вночі. Неправильно. але добре...

Сни...колись я прочитала, що сни – це продовження думок і зазвичай нам сниться те, про що ми найбільше думаємо...Отже, я найбільше думаю про тебе...а ти? Так, звісно...ти не мій, моїм ніколи не будеш...ніколи...лише у цих щасливих снах...Дякую ночі! Моїй спасительниці! Ти рятуєш мою душу...

Ніч – повна загадка...лише вночі світ стає таємним і казковим, наче ангели і демони танцюють зачарований танок і звідусіль лунає музика...музика, зароджена з усього живого...

Ніч...пора закоханих...пора щасливих.........

Я відчуваю твою присутність...не торкайся! Так добре, можу і не прокинутись... не слухай мене! А я мрію...усе життя мрію і може колись воно збудеться...ні! не «може»! ТОЧНО збудеться! Ти будеш моїм...і не тільки вночі...у снах...а в реальності...просто так не віддам комусь іншому свою мрію...

А море накриває своєю хвилею...відчуваю солоний присмак води і свіжість...тепло огортає тіло ... раптом порив вітру...тіло тремтить............

І я прокидаюсь...