Автори /
Ольга Бешлега
Рубрики
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Кілометри
•
***
•
***
•
Прекрасна вічно
•
Прости
•
Гілочка глоду
•
Без сльози
•
Таке собі
•
Кокон
•
Осінь у Києві
•
Калина
•
За Україну
•
Солом’яний вік
•
Каштани
•
Привіт, художнику!
•
Степи
•
Я не засну, не зіграю для тебе на скрипці
•
Облиш
•
Розбити всі окови
•
Ясені-красені
•
Літо
•
Коли багряніють вікна будинків
•
Лише на двох
•
Чай зі Шрі-Ланки
•
Етно
•
Пахощі дощу
•
Ретропобачення
•
Я холод цілую
•
Сльозою стікаю
•
Розфарбую тишу...
•
Пісні нечистих
•
Бережанська ратуша
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Промчати кілометри разом і в нікуди.
Докласти всіх зусиль – і знов дарма.
Докласти всіх зусиль – і знов дарма.
Пройдені дороги залишаються загадкою.
Ми не в змозі осмислити зміст цих речей.
Ми не в змозі осмислити зміст цих речей.
Ти і я, і звуки джазу
Розлилися навкруги.
Розлилися навкруги.
Прекрасна вічно. У тонкій хустині,
Що ледь ховає локони. І стан
Що ледь ховає локони. І стан
Прости, дай вмерти чи піти,
Забути, чим сьогодні каюсь.
Забути, чим сьогодні каюсь.
Ти мені часто снишся із гілочкою
червоного глоду у волоссі.
червоного глоду у волоссі.
Не прокидайся ще, я зварю каву,
Не усміхайся, знаю, вже не спиш,
Не усміхайся, знаю, вже не спиш,
Таке собі життя таких собі тривог,
Таке собі страждання без светра й сорочок,
Таке собі страждання без светра й сорочок,
Засинаєш без слів, без вагань, без емоцій,
Я холодна, мов крига, мене не зігрів.
Я холодна, мов крига, мене не зігрів.
Осінь у Києві знову дзвенить,
І спокій за нею услід дріботить.
І спокій за нею услід дріботить.
- Пригортаєш мене за хвилину до нашої мрії.
За вікном білобокі берези кивають чолом.
За вікном білобокі берези кивають чолом.
Я в глупу ніч зімкнути ока не могла...
Із бою виглядала тебе, милий,
Із бою виглядала тебе, милий,
Солом’яний вік, пожовтіли усі,
У всіх – кабінети, робота,
У всіх – кабінети, робота,
Каштани за вікном мене гукали.
Каштани за вікном... Вони не знали.
Каштани за вікном... Вони не знали.
Привіт, художнику! Ти ще малюєш?
Ще заворожуєш полотнами серця?
Ще заворожуєш полотнами серця?
Дорога часом вже розбита,
Широким полем простяглась.
Широким полем простяглась.
Я не засну, не зіграю для тебе на скрипці,
Я зрозуміла вчорашній непрошений день.
Я зрозуміла вчорашній непрошений день.
– Хіба не бачиш її погляд – упевнений, зеленоокий?
Квітнева квітка розцвіла, облиш, не руш цей спокій.
Квітнева квітка розцвіла, облиш, не руш цей спокій.
Розбити всі окови і бігти під дощем...
І не повітрям дихати, а мокрим днем.
І не повітрям дихати, а мокрим днем.
Ясені-красені сплять серед тихої осені.
Справджені мрії моїх прадідівських пісень.
Справджені мрії моїх прадідівських пісень.
Застигло літо в тебе на повіках,
Наповнене, пахуче та густе,
Наповнене, пахуче та густе,
Коли багряніють вікна будинків
від заходу сонця –
від заходу сонця –
Я знаю, що одного дня
ти прийдеш.
ти прийдеш.
Немає нічого кращого, аніж двоє людей,
що скинули маски і стали богами
що скинули маски і стали богами
Відбиті поцілунки сонця
Сповзають по її спині,
Сповзають по її спині,
Чи пам’ятаєш все,
що було позатамтого серпня?
що було позатамтого серпня?
Коли на задній план відходить музика
І дбайливо накритий стіл,
І дбайливо накритий стіл,
Пустий сірий день доторкнувся до мене
Дощами дрібними у мить самоти.
Дощами дрібними у мить самоти.
Сльозою стікаєш із мого плеча.
Так дивно бачити, як плачеш.
Так дивно бачити, як плачеш.
Принеси мені ромашки й зачини вікно,
Тут вже забагато вітру.
Тут вже забагато вітру.
Я заквітчаю косу і стану русалкою.
Залоскочу тебе до плачу,
Залоскочу тебе до плачу,
Ми зустрілися на зламі століть
Біля старенької ратуші,
Біля старенької ратуші,