- Пригортаєш мене за хвилину до нашої мрії.
За вікном білобокі берези кивають чолом.
Та чому ж опускаєш орошені краплями вії?
Та чому ж засмутилась, калино, побаченим сном?

- В тому сні я розтоптана в гаю зосталась.
В тому сні не було чудодійних вкраїнських пісень,
І ворожа рука розважалась зі мною, знущалась...
Потім випили кров і забули про мене в той день.

У зелених роздолах мене пригортаєш у муках,
Вже й блакитне склепіння сміється з порубаних віт...
- Калино моя, нездоланна моя Україно,
Я для тебе труджуся, щоб змив тую кров кислий піт.

Я молюся за тебе, моя молоденька калино,
Хай молитва моя укріпляє тебе й береже.
Хай молитва лунає в просторах твоїх, Україно,
І хай кожна сім’я ту молитву в домівку несе!

Дай же, Боже, нам в єдності, в мужності стати,
Працювати до поту, щоб вогник любові воскрес.
Дай же, Боже, нам розбрат і страх у собі подолати
І зростити калину, могутню, міцну – до небес!