•  *** (М.Ґ.)

І знову поїзд. Небо і поля
Малюють прапори на мокрих вікнах.

•  Опівнічний гість (М.Ґ.)

От би зважився хтось і вимолив.
Та лишилася геть сама,

•  Колишні (М.Ґ.)

Січень. Ніч новорічна сіра.
Сніг торішній з дахів тече,

•  Обережно, двері зачиняються (М.Ґ.)

Полетіла монетка. Під нею іскрить балюстрада,
Вже нема вороття. Ми останні зайшли у метро,

•  *** (М.Ґ.)

хурделить вітер холостий
і губи пестить

•  ‘ТІНІ ЗАБУТИХ ПРЕДКІВ’ (М.Ґ.)

Де суворі казки, де про смерть сповіщає трембіта,
Хмаровиння на дощ заклинає відлюдник мольфар,

•  *** (М.Ґ.)

Тобі напевно не сюди. Тут світ здригається ночами,
Бо ми виходимо з води напівзабутої Почайни.

•  *** (М.Ґ.)

Не сни не згадуй не випитуй
Хай пам'ять-покритка мовчить

•  *** (М.Ґ.)

Вона всміхнулася тобі
Здалася милою такою

•  Гостя (М.Ґ.)

Свою роботу виповнить вона,
Чуже привласнить – правил не порушить.

•  *** (М.Ґ.)

Земля садів – рокована земля.
Я йду по ній тісними манівцями,

•  *** (М.Ґ.)

Коли настане судний день
Тепла, позбавленого сану,

•  Ріка однієї душі (М.Ґ.)

Каліграфія долі лягла на смиренне обличчя,
Занімілі вуста промовляють чиїсь імена,

•  А решта... (М.Ґ.)

Всміхайся та не влещуйся нічим.
Бо друга можна зрадити й цілунком,

•  Любов (М.Ґ.)

У тиші найгучніший резонанс.
Минає ніч, а я не засинаю,

•  Non bis in idem (М.Ґ.)

На Нього чекали, а потім збагнули – дарма.
Він мав на коня пересісти і взятись за зброю,

•  Квадрати на воді (М.Ґ.)

О ні, мовчить! Давайте про погоду.
Лиш не торкайтесь словом до води –

•  A MARGO & WАЙСТЕР (М.Ґ.)

Вітражний сум готичного вікна.
Хоч сонце в нього променями б'ється –

•  Не кидай... (М.Ґ.)

Не кидай каміння помноживши осуд,
Не вір у ворожий брудний поговір,

•  Маргаритки для Майстра (М.Ґ.)

О Маестро, мій милий Майстре!
Композитор моїх мелодій,

•  …ВІТРЕ, СЛЬОЗИ ВИТРИ… (М.Ґ.)

А нас південний вітер побратав.
Цей павітер із присмаком лаванди,

•  Восени весну (М.Ґ.)

Осінь іде невблаганно і нас не мине.
Тепло на серці, коли пригортаєш мене.

•  Месір (М.Ґ.)

«На небо, що плавиться воском»,
Іде по зірковій косі

•  Спогад (М.Ґ.)

Згадуй про мене, лягаючи спати.
Знаю, це пізно, глибокої ночі.

•  Хоч би так... (М.Ґ.)

Я знаю, що все перебутнє, а ти?
Як мул під водою, як бризки над нею

•  Не сотвори (М.Ґ.)

Не знайти більш такої персони,
Наче бог з найепічніших вір.

•  Допрожити (М.Ґ.)

Дні повертаються мов бумеранги.
Партія йде до логічного пата.

•  Босорканя (М.Ґ.)

Де голі дерева і дупла розкривши роти
Ячать, а опівночі хорами плакальниць схлипують,

•  Abiens... (М.Ґ.)

Лети, лети, неторкана всіма!
Подалі від любові і наруги

•  Що дозволено... (М.Ґ.)

І вилізли на світ усі примари
Жорстока правда проклятого дня

•  Я Вас … (М.Ґ.)

я вас не кохала… згасає заграва у млі
ховаються тіні у миті життєвих розколин

•  Я потрібна тобі... (М.Ґ.)

Я потрібна тобі як причаєна муза,
Як натхненням Далі самовідданість Гали,

•  ☀️&🌛 (М.Ґ.)

Сонцемісячне сяйво красою наповнює світ ~
Світлотіні однаково грають на ликах & писках

•  Осіння меланхолія (М.Ґ.)

Час утікає, ми вслід летимо,
Звикли життя відкладати, немов

•  Питимеш зі мною?! (М.Ґ.)

А хочеш, відкоркую таємницю,
Закуту ніби магма у вулкані,

•  Марґо & Сонце ~ Місяць & Ґейко (М.Ґ.)

Відлуння:

•  Зоря незаходимая (М.Ґ.)

Я зайду в твою осінь агатовим бабиним літом,
Поки ліс твій не вихолов повністю і не пожовк.

•  Любому Дмитру (М.Ґ.)

Він був такий, що міг би і до ста…
Та схибив і пішов у ті квартали,

•  Рудокоса (М.Ґ.)

Свіча і кава, кава і свіча
А поруч них розхристано колоду

•  Ебру (М.Ґ.)

малюю поетичними мазками
картину на збентеженій воді

•  IV вимір (М.Ґ.)

Здавна казали мислителі Сходу –
Двічі не зайдеш у ту ж саму воду.

•  трансцендентальне танго (М.Ґ.)

може годі вже патрати серце на кшталт пелікана
спопелитися час на відлогому виступі скелі

•  Бурштин (М.Ґ.)

Завітай, чоловіче! Та байдуже, хто нас осудить.
Зупини швидше мить і обіймами владними зваб!

•  епіграф (М.Ґ.)

буря встромила блискавку в голку море мов келих без дна
сонце і місяць сяйвом скроїли небо у два полотна

•  Quasi - (М.Ґ.)

Наразі у добу засилля фотошопа
Піднести може всяк філістера чи хлопа.

•  Вояж (М.Ґ.)

Картина ця - натяжка тятиви,
Фрагмент лише, не повна панорама.

•  Ця ніч (М.Ґ.)

А, ти моїх метеликів ловив
Між грудями нестримними устами.

•  Інше сповідання (М.Ґ.)

У вібруючі струни вивільнює ніжність пружини.
На храмину кохання обернена скромна каплиця –

•  Femininum (М.Ґ.)

Ранок, день, вечір - стражі добові.
Граматично всі три чоловічі.

•  Гості Ґретхен (М.Ґ.)

Віднайшовши його, ненароком себе загубила.
Поступово скотилась по сходинках Якова вниз.

•  Змія (М.Ґ.)

Тихо між груди, болем фантомним, вкублилась люта змія.
Цінна отрута, шкіра коштовна, пристрасть - зміїне ім’я.

•  У чайному будиночку (М.Ґ.)

Почуття неможливо укласти в слова.
Ці слова обпікали б немов кропива.

•  La Femme (М.Ґ.)

В картині та музиці бути їй фоном.
Ця жінка Ге(те)ра між Зевсом й Тифоном,

•  Do you know? (М.Ґ.)

З двох одне передсердя належить мені?!
Чи це, дійсно, кохання, а може все ж ні?!

•  На мілині (М.Ґ.)

Я ніжна, сильна, можу бути мила.
Моя краса не одного зманила.

•  Гішпанцю (М.Ґ.)

Любов – це океан, моя стихія.
Був шторм і стих. Безчасся. Ісихія.

•  Правічний двобій (М.Ґ.)

Цей двобій двох бажань, двох осіб у одній іпостасі.
На перетині Я відшукати потрібно баланс.

•  Ме́та - (М.Ґ.)

Потоки Стіксу переплив,
В Аїд Орфей спустився з неба

•  Інфернальниця (М.Ґ.)

Хто стріне таку, не відпустить нікуди.
Статура у неї стрункіша за ко́ру.

•  Ні! Ще можна спинитись (М.Ґ.)

Ні! Ще можна спинитись, гальмуй передчасність смеркання!
Обійми ніжно-владно тендітність наядиних пліч.

•  Спокутана (М.Ґ.)

Я знову тут. На мене ти чекав?
Незнані наперед путі Господні!

•  Наречена (М.Ґ.)

На обличчя душі натягну забуття арафатку
Власяницею тіло бажань огорну, хай пече!

•  *** (М.Ґ.)

Спокій чорних зірок опадає на тіло під шатами
Лиш одна в ложесна не тяжіє подібно квазару

•  Царівна Місяцівна ІІ (присвячується О. Мазур) (М.Ґ.)

Ненадовго, бо жевріють ніжні проміння світанку
Небо землю ще бачить в обидві яскраві зіниці

•  Елізіум (М.Ґ.)

коли капітан навігував з вітром не заодно
склавши вітрила вітрильник пішов на дно

•  Чарунка (М.Ґ.)

Стосунки ці нагадують хмаринку
Заручницю у настрої вітрів