ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.21
11:40
Якже я зміг без Псалмів прожить
Мало не півстоліття?
А там же долі людські,
Наче віти сплелись,
Як і шляхи в дивовижному світі.
Байдуже, хто їх там пройшов:
Давид, Соломон, Асаф чи Кораха діти...
Шукаємо ж не сліди підошов,
Мало не півстоліття?
А там же долі людські,
Наче віти сплелись,
Як і шляхи в дивовижному світі.
Байдуже, хто їх там пройшов:
Давид, Соломон, Асаф чи Кораха діти...
Шукаємо ж не сліди підошов,
2025.10.21
06:46
Яскраве, шершаве і чисте,
Природою різьблене листя
Спадає на трави вологі
Уздовж грунтової дороги,
Яку, мов свою полонену,
Вартують лисіючі клени...
21.10.25
Природою різьблене листя
Спадає на трави вологі
Уздовж грунтової дороги,
Яку, мов свою полонену,
Вартують лисіючі клени...
21.10.25
2025.10.21
00:08
Підшаманив, оновив
І приліг спочити
До якоїсь там пори,
Бо хотілось жити.
Раптом стукіт у вікно…
Уяви, ритмічно:
Він - вона - вони - воно —
З вироком: довічно!
І приліг спочити
До якоїсь там пори,
Бо хотілось жити.
Раптом стукіт у вікно…
Уяви, ритмічно:
Він - вона - вони - воно —
З вироком: довічно!
2025.10.20
22:13
Іржаве листя, як іржаві ґрати.
Іржаве листя падає униз.
Іржаве листя хоче поховати
Мене під латами брудних завіс.
Іржаве листя передчасно лине,
Як подих вічності, як лютий сплав.
Між поколіннями ніякий лірник
Іржаве листя падає униз.
Іржаве листя хоче поховати
Мене під латами брудних завіс.
Іржаве листя передчасно лине,
Як подих вічності, як лютий сплав.
Між поколіннями ніякий лірник
2025.10.20
15:07
Вуальна осінь небо сумом прикривала,
І таємниць прихованих лягло чимало.
Але одна бентежить, незабутня досі,
Коли душа була оголена і боса,
Коли при зустрічі світи перевертались.
До ніг ти сипав зоряні корали.
Слова лились...Поезії прозорі роси...
І таємниць прихованих лягло чимало.
Але одна бентежить, незабутня досі,
Коли душа була оголена і боса,
Коли при зустрічі світи перевертались.
До ніг ти сипав зоряні корали.
Слова лились...Поезії прозорі роси...
2025.10.20
11:48
У водограї бавились веселки:
Зелені, жовті, сині кольори,
І фіолетово всміхались, і рожево,
Фонтан сміявся, прагнув догори,
Дістати неба, хоча б на секунду,
Торкнутись хмари, обійняти сонце,
Фонтан стрибав, а сонценята в хвильках
Ясніли наче сяєво
Зелені, жовті, сині кольори,
І фіолетово всміхались, і рожево,
Фонтан сміявся, прагнув догори,
Дістати неба, хоча б на секунду,
Торкнутись хмари, обійняти сонце,
Фонтан стрибав, а сонценята в хвильках
Ясніли наче сяєво
2025.10.20
11:20
Не бачив ще, ні Риму я, ні Лондона,
Варшави навіть, хоч І поруч – он вона!
Та головне – не бачив я Чугуєва!
Відвідати повинен я чому його?
Бо Репін народився тут, Ілля
– Художник видатний, чиє ім'я,
Чиї натхненні, пристрасні картини –
Чугуєва окр
Варшави навіть, хоч І поруч – он вона!
Та головне – не бачив я Чугуєва!
Відвідати повинен я чому його?
Бо Репін народився тут, Ілля
– Художник видатний, чиє ім'я,
Чиї натхненні, пристрасні картини –
Чугуєва окр
2025.10.20
09:31
Хто ізлякав тебе? Родилась на що, бейбі?
Обійма подвійні, чари твої, кохана
Родилась ти нащо, хіба не для гри?
Чи у екстазі, або у красі собі
Що в думках ~
Відпускай
Добре є, бейбі
Обійма подвійні, чари твої, кохана
Родилась ти нащо, хіба не для гри?
Чи у екстазі, або у красі собі
Що в думках ~
Відпускай
Добре є, бейбі
2025.10.20
09:01
Передбачив я і зупинивсь…
І приліг хутесенько за ширму.
Безумовно, виділось колись
Вже встрічав покладисту і смирну…
…уяви себе ти Королем,
Годен, то одінься в Падишаха!?
…видно переплутав хтось Едем.
Шахмати це все таки не шахи…
І приліг хутесенько за ширму.
Безумовно, виділось колись
Вже встрічав покладисту і смирну…
…уяви себе ти Королем,
Годен, то одінься в Падишаха!?
…видно переплутав хтось Едем.
Шахмати це все таки не шахи…
2025.10.20
06:29
Родить спогади печальні
Біль гірких утрат, -
Додається поминальних
Заходів і дат.
В боротьбі за виживання
Гинемо щодня, -
Голосіння і прощання
Звідуєм сповна.
Біль гірких утрат, -
Додається поминальних
Заходів і дат.
В боротьбі за виживання
Гинемо щодня, -
Голосіння і прощання
Звідуєм сповна.
2025.10.20
01:28
Відчує кожен весь цей жах:
орел, як лев – одвічний птах,
крилом де маше – там війна,
нещастя наше, в нас вона.
Це та війна, це та війна,
де з двох голів лише одна,
лиш та, де вдача леВова,
орел, як лев – одвічний птах,
крилом де маше – там війна,
нещастя наше, в нас вона.
Це та війна, це та війна,
де з двох голів лише одна,
лиш та, де вдача леВова,
2025.10.20
01:14
Вона поїхала у сутінки далекі,
У невідомість, пристрасність і страх,
У гай, де не злітають вже лелеки
І почуття засохли на вітрах.
Вона поїхала в кохання, як у морок,
В жагу, немов невигасла пітьма.
Невдовзі їй виповнюється сорок,
У невідомість, пристрасність і страх,
У гай, де не злітають вже лелеки
І почуття засохли на вітрах.
Вона поїхала в кохання, як у морок,
В жагу, немов невигасла пітьма.
Невдовзі їй виповнюється сорок,
2025.10.19
22:50
Слова твої, мов кулі - лента за лентою;
Склеюю серце своє ізолентою.
Склеюю серце своє ізолентою.
2025.10.19
22:25
Вона поїхала у сутінки далекі,
У невідомість, пристрасність і страх,
У гай, де не злітають вже лелеки
І почуття засохли на вітрах.
Вона поїхала в кохання, як у морок,
В жагу, немов невигасла пітьма.
Невдовзі їй виповнюється сорок,
У невідомість, пристрасність і страх,
У гай, де не злітають вже лелеки
І почуття засохли на вітрах.
Вона поїхала в кохання, як у морок,
В жагу, немов невигасла пітьма.
Невдовзі їй виповнюється сорок,
2025.10.19
22:01
Ішов чумак ще бідніший,
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?
2025.10.19
20:45
Женуть вітри рябі отари хмар
в безкрає поле зоряного неба,
де музикує змучений Ремарк,
Адамові Творець рахує ребра…
Сади стрічають пахощами груш,
і яблуням лоскоче сонце скроні -
це Осені портрети пише Труш,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...в безкрає поле зоряного неба,
де музикує змучений Ремарк,
Адамові Творець рахує ребра…
Сади стрічають пахощами груш,
і яблуням лоскоче сонце скроні -
це Осені портрети пише Труш,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
2025.04.24
2024.08.04
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
2022.05.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Галантний Маньєрист /
Поеми
Наш Декамерон
А також
• Дж.Бокаччо "Декамерон", у перекладі Миколи Лукаша
• Орден Маньєристів
Він сидів на березі моря, з піни якого час від часу виходили нові й нові богині.
Він закохувався в кожну наступну, і карався подумки перед її попередницями. Але ж море придумав не він? І богинь створював теж не він, а всі ці почуття, разом із еректумами, теж народжувалися ніби самі собою - і це було його правдиве життя! І хіба це могло бути злом - якщо це життя, яке створене Звише!
Що тоді ще жадалося від нього в межах Божественної природи насолоди і болю, страждання і радості? бо що є життя, як не ці відчуття? Вони істинні, чи просто ілюзія застилала йому очі? Та, щонайменше, два елементи композиції цілком реальні - чоловік і жінка. Чи можливе тут яке-небудь щастя, гармонійне порозуміння, реальні, стійкі побудови?
Чи достатньо перебувати в ілюзіях, власних і чужих?
Він підозрював, що ілюзії у будь-якому випадку залишаться, але бажано таки їх перенести на вищий рівень - задоволення? На рівень віри? І як в релігії: "вірю, бо не розумію", чи навпаки "Розумію, тому і вірю"?
Так чи інакше віра парадоксально фігурувала в кожній його зустрічі з Жінкою, але чи не оберталася вона врешті на болісно пережиту ілюзію? І на те саме у жінок?
Бо ген вони все виходять з моря, і бачать мене, і, зрештою, ідуть далі, деякі з них грайливо обійнявши одна-одну...
А добро і зло? Гріх? Чи існують вони насправді? Чи руйнуються світи наших зусиль, і чи, взагалі, існують оті рівні зрілості, коли все повсякчас руйнують хвилі?!
І що для того, хто поновлює і поновлює свої замки з піску є любов? Можливо все це казка і все завжди приходить до глибокого розчарування і немічності сивин?
Пам’ять перебиратиме втрачені нагоди і ти жалкуватимеш за упущеним, сповна не пережитим, - жінки за Чоловіками, а чоловіки за Жінками. Кожен жалкуватиме, що не покохав, нехай і таємно, оту богиню, народжену в його світі хвилями і піною днів, можливо тільки для однієї миті його чоловічого блаженства...
Тож чи не краще просто жити, без сумнівів і не відкладаючи нічого на потім? Бо "потім" точно буде не таким...
Як писав наймудріший із ловеласів, Омар Хайям -
"Нас переслідує Недоля навісна.
Присядемо ж удвох та вип'ємо вина!
Ми добре знаємо, що на прощання й краплі
води звичайної нам не пошле вона."
І він задоволено посміхався - зустрічаючи нову богиню, - хіба філософія не повинна служити задоволенню? :)
З туману за ним проступали величні обриси замку-монастиря Ордену Маньєристів (галантних і куртуазних), вставало сонце нового дня.
А отже літо, що віднині завжди з нами!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Наш Декамерон
А також • Дж.Бокаччо "Декамерон", у перекладі Миколи Лукаша
• Орден Маньєристів
Він сидів на березі моря, з піни якого час від часу виходили нові й нові богині.
Він закохувався в кожну наступну, і карався подумки перед її попередницями. Але ж море придумав не він? І богинь створював теж не він, а всі ці почуття, разом із еректумами, теж народжувалися ніби самі собою - і це було його правдиве життя! І хіба це могло бути злом - якщо це життя, яке створене Звише!
Що тоді ще жадалося від нього в межах Божественної природи насолоди і болю, страждання і радості? бо що є життя, як не ці відчуття? Вони істинні, чи просто ілюзія застилала йому очі? Та, щонайменше, два елементи композиції цілком реальні - чоловік і жінка. Чи можливе тут яке-небудь щастя, гармонійне порозуміння, реальні, стійкі побудови?
Чи достатньо перебувати в ілюзіях, власних і чужих?
Він підозрював, що ілюзії у будь-якому випадку залишаться, але бажано таки їх перенести на вищий рівень - задоволення? На рівень віри? І як в релігії: "вірю, бо не розумію", чи навпаки "Розумію, тому і вірю"?
Так чи інакше віра парадоксально фігурувала в кожній його зустрічі з Жінкою, але чи не оберталася вона врешті на болісно пережиту ілюзію? І на те саме у жінок?
Бо ген вони все виходять з моря, і бачать мене, і, зрештою, ідуть далі, деякі з них грайливо обійнявши одна-одну...
А добро і зло? Гріх? Чи існують вони насправді? Чи руйнуються світи наших зусиль, і чи, взагалі, існують оті рівні зрілості, коли все повсякчас руйнують хвилі?!
І що для того, хто поновлює і поновлює свої замки з піску є любов? Можливо все це казка і все завжди приходить до глибокого розчарування і немічності сивин?
Пам’ять перебиратиме втрачені нагоди і ти жалкуватимеш за упущеним, сповна не пережитим, - жінки за Чоловіками, а чоловіки за Жінками. Кожен жалкуватиме, що не покохав, нехай і таємно, оту богиню, народжену в його світі хвилями і піною днів, можливо тільки для однієї миті його чоловічого блаженства...
Тож чи не краще просто жити, без сумнівів і не відкладаючи нічого на потім? Бо "потім" точно буде не таким...
Як писав наймудріший із ловеласів, Омар Хайям -
"Нас переслідує Недоля навісна.
Присядемо ж удвох та вип'ємо вина!
Ми добре знаємо, що на прощання й краплі
води звичайної нам не пошле вона."
І він задоволено посміхався - зустрічаючи нову богиню, - хіба філософія не повинна служити задоволенню? :)
З туману за ним проступали величні обриси замку-монастиря Ордену Маньєристів (галантних і куртуазних), вставало сонце нового дня.
Іра Білінська (М.К./Л.П.) [ 2010-07-25 21:32:28 ] 
Справді, "вічна тема для поетів..." :)
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.)
[ 2010-07-26 00:05:02 ] 
Віщих снів ясна тривога
нашого з тобою літа
і душі в’язка знемога,
наче кров уже пролита...
.....................
....................
[ 2010-07-26 00:05:02 ]
Віщих снів ясна тривога
нашого з тобою літа
і душі в’язка знемога,
наче кров уже пролита...
.....................
....................
Наталія Крісман (Л.П./Л.П.) [ 2010-07-26 00:18:54 ] 
Перша кров уже пролита
На полях баталій літа...
Ти ж такий несамовитий -
Час прийшов тебе скорити!
На полях баталій літа...
Ти ж такий несамовитий -
Час прийшов тебе скорити!
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.)
[ 2010-07-26 00:32:12 ]
Сьогодні в мене точно будуть класні сни,
сюжети не нові - Декамерон і ми.
[ 2010-07-26 00:32:12 ]
Сьогодні в мене точно будуть класні сни,
сюжети не нові - Декамерон і ми.
Оксана Мазур (Л.П./Л.П.) [ 2010-07-26 01:04:15 ] 
НАШ ДЕКАМЕРОН )))
Наталька строчить вірші,
Я малюю,
А Маньєрист нам їстоньки готує ;))
Наталька строчить вірші,
Я малюю,
А Маньєрист нам їстоньки готує ;))
Наталія Крісман (Л.П./Л.П.) [ 2010-07-26 01:10:56 ]
Такий розподіл обов"язків мені дуже подобається!
Цікаво, що б ще такого корисного можна було взяти у Маньєриста? Як ти думаєш?
Цікаво, що б ще такого корисного можна було взяти у Маньєриста? Як ти думаєш?
Наталія Крісман (Л.П./Л.П.) [ 2010-07-26 00:38:28 ]
Все старе - таке хороше...
В еро-сни тебе попрошу,
Хоч сюжети не новітні,
Твоє ЕГО все ж наситять!
В еро-сни тебе попрошу,
Хоч сюжети не новітні,
Твоє ЕГО все ж наситять!
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-07-26 11:21:02 ]
Наш Декамерон :)
Прекрасна тема, я готую м'ясо - на рожні смажу баранчика, мої м'язи блищать на сонці, жарко. Час від часу стрибаю у загату гірської річки, що омиває руїни палацу ющенка в Карпатах, на тлі більш величної споруди - вище - ЗАМКУ ОРДЕНА МАНЬЄРИСТІВ, де ми і знайшли прихисток під час близьких уже Декамеронівських подій.
Довкола подеколи пролітають важкі ющенківські бджоли, хитро приховані підземні вулики нам ще не вдалося віднайти, але ми не втрачаємо надії...
Та один ющенківський сховок я таки знайшов - залу з десятком бочок найкращого вина, звідки час від часу виношу кухлик-другий, і роздаю спраглим дамам і кавалерам, які намагаються щось посадити на імпровізованому городі. Наталя і Оксанка сумують без мене. Їх погляди небайдуже торкаються і баранчика, і я очікую вечірньої пори, коли вас надихатимутьще й романтичні оповіді...
А не так далеко внизу видніється море.
Світ змінився... :)
Наш Декамерон :)
Прекрасна тема, я готую м'ясо - на рожні смажу баранчика, мої м'язи блищать на сонці, жарко. Час від часу стрибаю у загату гірської річки, що омиває руїни палацу ющенка в Карпатах, на тлі більш величної споруди - вище - ЗАМКУ ОРДЕНА МАНЬЄРИСТІВ, де ми і знайшли прихисток під час близьких уже Декамеронівських подій.
Довкола подеколи пролітають важкі ющенківські бджоли, хитро приховані підземні вулики нам ще не вдалося віднайти, але ми не втрачаємо надії...
Та один ющенківський сховок я таки знайшов - залу з десятком бочок найкращого вина, звідки час від часу виношу кухлик-другий, і роздаю спраглим дамам і кавалерам, які намагаються щось посадити на імпровізованому городі. Наталя і Оксанка сумують без мене. Їх погляди небайдуже торкаються і баранчика, і я очікую вечірньої пори, коли вас надихатимутьще й романтичні оповіді...
А не так далеко внизу видніється море.
Світ змінився... :)
Оксана Мазур (Л.П./Л.П.) [ 2010-07-26 11:43:17 ]
ооооооо...ЯКА Ж Я НЕБАЙДУЖА....вино, шашлик, і ющенківські бджоли!....ааааааах...
Гітару в руки,
Карти на стіл.
Кохання – мука
І трата сил.
Коси по плечах,
В очах печаль:
З любов’ю тісно,
Без неї – жаль.
Спека у Львові,
Крига в очах.
Я прагну волі,
Співочий птах!
Нічка і стужа,
Спатки пора…
Я НЕ БАЙДУЖА –
ЦЕ Ж ЛИШЕ ГРА!
Гітару в руки,
Карти на стіл.
Кохання – мука
І трата сил.
Коси по плечах,
В очах печаль:
З любов’ю тісно,
Без неї – жаль.
Спека у Львові,
Крига в очах.
Я прагну волі,
Співочий птах!
Нічка і стужа,
Спатки пора…
Я НЕ БАЙДУЖА –
ЦЕ Ж ЛИШЕ ГРА!
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.)
[ 2010-07-26 12:17:07 ]
[ 2010-07-26 12:17:07 ]
Наш Декамерон - 2.
"Ви небайдужа, це славно...
А було ж як, недавно..."
Гітару в руках тримає інший відомий куртуазний лицар, на концерти якого у Львові Оксанка і Наталя, як і Мрія Поета, все якось не потрапляли, і не потрапляли, а тепер ось потрапили, а ще й запах від баранчика - словом слинка, як і нова засмага, котилися тілом.
Лицар співає про сільське кохання і ніжно скошує погляд на дівчат, що в одних ющенківських рушниках із надписом „Так!”, потягують самокрутки із ющенківської ж коноплі під сортовою назвою „проти всіх”.
Лицар з гітарою ніколи не порушував куртуазних законів (одному лицареві, якщо поруч інший лицар – одна дама – на одні обійми). Тож підозри дам тануть так і не знайшовши підстав для невмотивованого скандалу.
Та куди поспішати, внизу радісно виблискує море, і діватися звідси – хіба що на сусідню гору...
Світ змінився... :(
"Ви небайдужа, це славно...
А було ж як, недавно..."
Гітару в руках тримає інший відомий куртуазний лицар, на концерти якого у Львові Оксанка і Наталя, як і Мрія Поета, все якось не потрапляли, і не потрапляли, а тепер ось потрапили, а ще й запах від баранчика - словом слинка, як і нова засмага, котилися тілом.
Лицар співає про сільське кохання і ніжно скошує погляд на дівчат, що в одних ющенківських рушниках із надписом „Так!”, потягують самокрутки із ющенківської ж коноплі під сортовою назвою „проти всіх”.
Лицар з гітарою ніколи не порушував куртуазних законів (одному лицареві, якщо поруч інший лицар – одна дама – на одні обійми). Тож підозри дам тануть так і не знайшовши підстав для невмотивованого скандалу.
Та куди поспішати, внизу радісно виблискує море, і діватися звідси – хіба що на сусідню гору...
Світ змінився... :(
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-07-26 13:00:53 ] 
Не знаю, хто такий цей "відомий куртуазний лицар", але ніякої гарантії, що він ласо коситься не на дівчат, а на баранчика, немає. І слинка, яка котиться тілом, має заважати йому співати про сільську любов. Так шо треба вибрати: або любов, або баранчик. Або інша гора.
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-07-26 13:12:29 ]
Голос диктора за кадром: Ні, він співав саме кожній із них, а взагалі, смажений баранчик на іншу гору аж ніяк самостійно не втече, тож погляди метра українського шансону ковзали з полум'яних профілів до язиків полум'я і назад, туди і назад, туди і назад, - щось в цьому його одночасно і бентежило і надихало...
Голос диктора за кадром: Ні, він співав саме кожній із них, а взагалі, смажений баранчик на іншу гору аж ніяк самостійно не втече, тож погляди метра українського шансону ковзали з полум'яних профілів до язиків полум'я і назад, туди і назад, туди і назад, - щось в цьому його одночасно і бентежило і надихало...
Оксана Мазур (Л.П./Л.П.) [ 2010-07-26 12:31:24 ]
ну просто балдію...особливо:"слинка, як і нова засмага, котилися тілом." )))))))))))))))))))))))))
УЯВИЛА...)))))))))))))))))))
УЯВИЛА...)))))))))))))))))))
Наталія Крісман (Л.П./Л.П.)
[ 2010-07-26 12:56:39 ]
[ 2010-07-26 12:56:39 ]
А це нічого, що я втручаюся у вашу інтимну переписку про мед і бджоли, спинки, слинки?...
Картинки вже починають оживати перед моїм взором!
Продовжуйте в тому ж дусі!
Картинки вже починають оживати перед моїм взором!
Продовжуйте в тому ж дусі!
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.)
[ 2010-07-26 13:02:43 ]
Наталочко, ми ж в одній, закинутій високо в гори, компанії, жодного поділу на чуже і моє - тут все ваше. Навіть оцей лицар із гітарою - ваш. :)
[ 2010-07-26 13:02:43 ]
Наталочко, ми ж в одній, закинутій високо в гори, компанії, жодного поділу на чуже і моє - тут все ваше. Навіть оцей лицар із гітарою - ваш. :)
Юля Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-07-26 16:45:36 ] 
"Навіть оцей лицар із гітарою - ваш. :)" А це вже питання, шановні. Є така приказка у кацапів, про каравай.
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.)
[ 2010-07-26 16:51:30 ]
Ну, люба Юлечко, це зовсім інша п'єса,
тут віртуально все - ну "чисто" меса! :)
[ 2010-07-26 16:51:30 ]
Ну, люба Юлечко, це зовсім інша п'єса,
тут віртуально все - ну "чисто" меса! :)
Юля Шешуряк (М.К./М.К.)
[ 2010-07-26 16:56:48 ]
[ 2010-07-26 16:56:48 ]
Віртуально чи ні. Але Ви, маньєристе, наділяєте лицаря якимись не властивими йому рисами.
Пам"ятайте про каравай ;) Хоч би й віртуальний))) Народна мудрість все-таки)) А ми ж братні народи))
Пам"ятайте про каравай ;) Хоч би й віртуальний))) Народна мудрість все-таки)) А ми ж братні народи))
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.)
[ 2010-07-26 17:30:38 ]
Я прибрав ковзкі моменти!
Залишились сентименти...
[ 2010-07-26 17:30:38 ]
Я прибрав ковзкі моменти!
Залишились сентименти...
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-07-26 18:36:56 ]
Бачу, спізнилась, все "ковзке" вже присипали пісочком )
Як говорять наші інші братні народи: я не питаю, хто такі кацапи. Я питаю: то цей лицар - Ваш каравай? І звідки Вам відомі всі властиві йому риси? Може, він мріє ось про таку от пастораль? ))
Як говорять наші інші братні народи: я не питаю, хто такі кацапи. Я питаю: то цей лицар - Ваш каравай? І звідки Вам відомі всі властиві йому риси? Може, він мріє ось про таку от пастораль? ))
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.)
[ 2010-07-26 19:41:37 ]
О хто ж бо з нас про пастораль не мріє, Мріє?
Ось ви би як продовжили сюжет,
Декамерону нашого надіє?..
[ 2010-07-26 19:41:37 ]
О хто ж бо з нас про пастораль не мріє, Мріє?
Ось ви би як продовжили сюжет,
Декамерону нашого надіє?..
Мрія Поета (Л.П./М.К.)
[ 2010-07-26 19:56:27 ]
[ 2010-07-26 19:56:27 ]
Продовжити солодкий цей сюжет?
Авжеж, охоче, лиш один момент:
Декамерон у віршах чи у прозі?
На двох? на трьох? чи може, на квартет?
Авжеж, охоче, лиш один момент:
Декамерон у віршах чи у прозі?
На двох? на трьох? чи може, на квартет?
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-07-26 20:07:35 ]
І так, і так - масив у прозі сяйній,
а включення, хоч стогони брутальні... :)
І так, і так - масив у прозі сяйній,
а включення, хоч стогони брутальні... :)
А отже літо, що віднині завжди з нами!
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1706 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1706 seconds