Ні, схоже не довів, душа лишилась інде,
дівча стоїть, очей не відкриває,
і сонце так просвічує одежі,
немовби їх немає, гарне тіло,
доглянуте, а вилив феромонів?!
- Олесю, відійди від чоловіка!
Не пропаде, для цього треба тиждень...

"на хвильку" - це ж умовно, сподіваюсь?
бо той, хто потрапляє в ці тенета,
не скоро повертається додоиу.
та не лякайтеся. вітаю Вас, Олесю :)

О Мрієчко, у вас на шиї слід
від поцілунку, нате шалик мій,
як вам дівча, Олеся гарно пише,
ось подивіться тут її вірші
http://maysterni.com/publication.php?id=51196
грайливо і безстрашно, це не часто
буває серед наших громадян,
які здіймаються в німім протесті,
але без тексту жодного в руці.
Вона ж в руці тримає карамельку!

Її ви не розбудите, душа
не тут її, хіба що повернеться?
- Олесю, відійди від чоловіка...

А ось тепер питання всіх питань,
яке так часто мужа ворохобить:
"- І що тепер робити з оцим тілом?"!

Повторю солодко, причмокуючи пальці
- О ЩО ТЕПЕР РОБИТИ ІЗ ЦИМ ТІЛОМ!
Якого сонце роздягнуло догола!

Спокійно, друже! Ви ж не Дон Жуан,
я відчуваю, що душа вже близько.
За шалик дякую, але потреби в нім не маю,
це вчора покусав мене комар :)

Хороший був комар - не друг мій, Дон?
А де він? Певно вчить на пам'ять вірші?
Він ранком був запалений такий,
казав, що ключ нарешті він знайшов,
а ось від чого ключ - не став казати.

Напам'ять вчив оце, казав для неї,
а хто ця "неї", звісно, промовчав
чекай-но, пригадаю, ось слова:

"Прощавай бо, прощавай, мій друже.
Ти однині у серцебитті.
Та прощання Визначеність, схоже,
обіцяє зустріч в майбутті.

Прощавай, хай без руки і слова,
не сумуй, і не печалься цим, -
помирати у житті не ново,
як і жити не новіше в нім!.."

Цікаво, хто це написав, не знаєш?

"До свиданья, друг мой, до свиданья"...
Світлий був поет. Аж занадто. Згорів швидко. А чий переклад?

А що вам, власне, Дон?
і що вам, власе, я?
ми ж тільки друзі,
так мені сказали? :)

Звичайні друзі, не повіриш Мріє,
як тільки хочу ближче підійти,
так щось немов відштовхує мене,
до інших підходив - усе нормально.
З тобою ж геть усе не так, все важко,
ще трохи і посваримося ми,
а це найгірший із гріхів у нас...

Бентежні чари, тож напевно, тільки друзі... :(

мабуть, за це
нам десь іще воздасться...
навчись радіти просто так,
як жити,
і пити чисте щастя із джерел :)

Раз іншого немає, то бери будь що!
Беру із ваших рук примарність дружби.

(Коли вже серцю суму не минути,
хай наша радість містить трохи суму,
та хай не буде радості ні крихти
у зверхнім погляді, народженім для глуму...)

І до побачення, я поспішаю в місто.

о, ні, мовчи! про Хауса ні згадки,
бо все жіноцтво зараз буде там :))

У Хауса серйозний здвиг по фазі,
довідався, що все робив не так,
і випадковість правила за нього!

Та найстрашніше - у розчаруванні
точнішою з наук, яка відсоток
його угадувань звести була повинна
ну майже до нуля, натомість інше
(відкрив мені таємно) - кожен другий
лишався в стані тім, в якім прийшов.
Це ж 50 відсотків попадання!
Він думає над цим і ще з Драконом
розписують трьохрічний преферанс.


Ну, словом, тіло без душі - що зробить Хаус?
не будемо ризикувати з цим,
усе поніс...

Відкрила очі... Та невже
Ми тут так швидко.
Збереже навіки серце моє згадку
Про подорож казкову.
Наостатку замість "Привіт"
Скажу "зажди".
Зникаю, та не назавжди...

Олесю, дружно співаємо вам нашу містичну пісеньку від Джованні Бокаччо, яка підтримуватиме все те таємне у вас, що за декілька секунд перебування у нашому Монастирі ви всотали! :)

Aummo - Aummо...
На вушко неслухняне, що не хоче спати,
і проспівати пісеньку оцю,
і спатимуть без задніх ніжок! :)