Щось таке ось вийшло для початку (Див угорі)

Словом, попри все сказане вище, неясний початок лине в іще більш неясне закінчення - еротичного спрямування.

Фактично еротичний джаз,
тримайте ритм і проявляйте клас. :)


Наш Декамерон (очима Г.Маньєриста)

І ось уже зацикали цикади, і бджоли зникли, небо потемніло, і з річки виплюснувшись, фавни і наяди, зібралися довкола вогнища так тісно, що і баранчик з'ївся непомітно, вино ж торкнулося усіх привітно, мов повернулися часи Елади!

Оксанко, класно, - та шепочу прямо в груди,
бо налякала ти усіх, геть страхопуди!
І так декламувала пристрасно, що зорі
спустились нижче - глянути, що буде!..


Таки злякала всіх - позамовкали, і зуби стукотять, чи ж то бокали?

А скільки нас, цікаво, раз, два, три ... п'ять, сім, ні дев'ять - не замало? :)

Ось вона правда життя, Оксанко, так? Не завжди все складається оптимально. Можливо у вас, красунь, все красивіше, а ось у нас, чоловіків буває по-різному.
Я розповім невеличку історію зі свого далекого минулого - коли долі зіштовхувалися носиками і навіть до ліжка не дійшло, хоча... :)

. Дослідження власної ненормальності
Plf'nmcz - Вересень 2003/
На мотиви Адріано Челентано "Vivrò per lei"

Я ненормальний - ці підозри насправді з'явилися в мене тоді, коли, підхопивши дітей, від мене пішла люба дружина. Не скажу, що я ніколи не чував про свою ненормальність. Люба Муттер, наприклад, свої настанови щодо мого життя завжди закінчує схожими висновками. Але хто ж відноситься серйозно до таких чуттєвих маминих слів? А даремно. Бо факти перед очима і Дружина реалізувала свої безумовні права вибору. Перед цим вона, щоправда, говорила про місцевий рагульский бомонд і небомонд, що нищить це дивне місто, а також її, а також її дітей, в розумінні моїх теж, а тобі, себто мені, не жаль... Потім про пісочниці, гойдалки, дерева, парки, квіти, під'їзди, про все те, що називається практичними проявами любові до батьківщини і навзаєм. Одначе, так як вона, три роки назад, вже говорила і робила те саме, я, в основному, помовкував - лівим вказівним показуючи на промосковську радянщину, а правим - на неукраїнську владу в Бегемотії. Cподівався, що цього разу течія хворобливих подій буде не такою бурхливою, як у минулому, і краще вірити в її щасливе повернення, аніж у те, що вона не від'їде...

Отож перша підозра - нормальних так часто одні і тіж жінки не покидають.

Друга підозра виникла у митників - я почав мотатися в околиці Кремля на відпочинок і тягати туди значні суми грошових знаків - саме туди, а не "звідти", як роблять це нормальні "какли".

Підозра третя - Стан Закохання.

Вирішальним аргументом на користь моєї ненормальності знову ж таки постала жінка, загадкова жінка, прекрасна і дотепна. І стрімко зростаюча в напрямку Київського бомонду.
Безумовно, в нашій практиці, і цвяшки до труни, мали би бути жіночого роду, - так природніше...

Передати всі відчуття, котрі викликала Її згода на кавові побачення - неможливо. Одначе, в історії хвороби, важливо відмітити, що ледь не відразу я зажадав більшого, себто повів себе абсолютно нормально, як на чоловіка, та не лицаря, якими ми тут безумовно зараз є.
О, Вона була і є, сподіваюся донині, дамою заміжньою, тому чесно намагалася не виходити за рамки (за якими, власне, і починався я). У цьому контексті погоджуюся, я вже не був самотній, бо яка ж це самотність, коли декілька раз на тиждень, але таки цілуєш ручку, вдихаєш аромат ніжної шийки і годину-другу п'єш із бездонного колодязя каро-зелених оченят, із витончених обрисів ладної фігурки, насолоду інтелекту та звабливості.
Безумовно, я закохався. Щодо Її почуттів - у мене такого враження не склалося. Але - Вони інші, і нам їх не дано до кінця розуміти. Їй було точно приємно гратися в цю гру.
Я розповідав Їй чорт-знає що і вів себе схожим чином, підбираючи інтонацію, швидкість і зухвалість словам, образам, підтекстам. Але "французької" легкості відносин не складалося, і саме через мене, бо - такий самотній, такий голодний, такий двинутий. Не зважаючи на прийнятну для щасливого розвитку подій концепцію "Друзів", я не міг не грузити Її тим, чого так не доставало, а не доставало мені більшого, аніж Її годинна присутність на нейтральній території.
Отож, мене заштормило і її легкоплинний кораблик потягнувся в сімейну гавань, перечекати негоду...

Цікаво, що її гарний і цілком надійний шлюб, потім, у Києві, таки дав тріщину, та це вже інша, не моя історія. :)

Чи вся моя ненормальність звелася тільки до бурхливого (замість лагідного) моря я не впевнений, але який же кораблик знову не подасться туди? В ці, пульсуючі в скронях, ритмічні коливання бездонної і такої небезпечної чуттєвої чоловічої субстанції... Nenormalnuj...

Та можливо то був такий Фатум? Бо я не сказав би, що всі мачо нормальні... :)

Втомлене Сонце нарешті остаточно втопилося в морі, поступившись місцем нахабному повному Місяцю. Його хтиве світло вихоплювало з темряви, наповненої запахами трав і вина, то струнке смагляве стегно наяди, то спітнілі від збудження груди фавна, то обглодані кістки нещасного баранчика…
Руки у всіх почали своє окреме життя. Вони здіймалися над вогнищем у шаленому танку пристрасті, наштовхуючись одна на одну на мить, достатню для того, щоб струм передався з долоні в долоню…
Лише одному куртуазному лицарю з гітарою було непереливки, бо руки його були зайняті. Та й ноги теж. Втім, це не заважало наядам куйовдити його волосся, лоскотати йому спину, а інколи і сідати на коліна. Але для нього головним лишався тільки український шансон. Тому він співав і співав, лише інколи перериваючись на палкі цілунки, які подарувала йому ця ніч між морем і небом…

Усе тільки починалося…

Це як розуміти, о Мрієчко? :

У кожній наяді без ліку німфеток?
І хто ж тоді творить отой безпорєдок! :)

А знаєте, красуні, що важливо? Найприємніше, що я вас не впізнаю. Я переглянув усі свої "олімпійські" фотоальбоми, починаючи із пожовклих сторінок дитсадкових "хмаринкових" святкувань і перших шкільних дзвоників при кузні Гефеста, потім все наступне - явне і таємне. Але ви не з них... Це завжди цікаво. :)

Та напевно піду в наші руїни відсипатися - перший день дався нелегко.
Залишаю вас із лицарем, що з гітарою.
Він може співати усю ніч про кохання, перевірено!

В прохладе винницких каштанов
В великолепии их тени
Я утром встану очень рано
Перед тобою на колени

(экспромт продекламированный моему мужу по дороге на работу)
- Какой милый бред - ответил он (просто мы шли на работу, и он ни на что не рассчитывал, естественно :))

По ходу давно не помню такой долгой жары...
Да, и еще
давненько я сюда не захаживала :)

Целую нежно
Люблю
Юля

Банжур Галантний (чмоки чмоки)звиняй за помНЯтий шлейф і (хто п'яна я п'яна? не не п'яна запрацьвана простА)
Ну і коли вже я тут
то мо цей, давай замутимо щось куртуазне
ну з мене авка з тебе віршик
Да встрєчі в будуаре надежд дАрАгой :)