ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.08.09 21:54
* * *
Тихо спадає листя,
як повільна кінохроніка.
Листя - це роки
нашого життя,
вони так само
безслідно зникають у землі.
Невдовзі ліс стане
оголений і зовсім самотній,

Ярослав Чорногуз
2025.08.09 21:11
Нікому не потрібен
Неначе у карцері дрібен --
Запхали тебе у тюрму.
Нікому вже ти не потрібен
У світі жахливім цьому.

Старіючий, сивий і хворий --
Чи здох, чи живий -- все одно.
Дурні, безпідставні докори

С М
2025.08.09 13:45
У тобі без тебе (The Beatles)
Говорилось
за простори між нас усіх
І людей, що
невидимі нам із-за стін
ілюзійних
Правди не почути
далі пізно геть
нема їх уже

Іван Потьомкін
2025.08.09 13:25
КІТ НА КНИЖКОВОМУ РОЗВАЛІ
Чорнявий кіт із карими очима споглядає з височини книжкового розвалу на тих, хто мало не щодня приходить і переглядає те, що прибуло. Здається, що кіт знає всі мови, крім гебрайської та китайської, яких немає серед написаних стосів книжок. Тих, за якими

Юрій Гундарєв
2025.08.09 11:52
Читацький щоденник. Андрій Сем‘янків
…Шукати щось нове? Стаж і кваліфікація в Северина були, проте йому хронічно не таланило. Всі однокурсники знайшли теплі місця й тихо пожинали купюри. І не те щоб вони збивали зорі з неба - просто ситих кутків на всіх не вистачає. Свого часу він засиджував

Олена Побийголод
2025.08.09 10:52
1980. Кішка Рижка
Із Бориса Заходера

Уславлених кішок чимало
(не кажучи вже про котів)
у різні епохи бувало;
а тих, що в книжках – й поготів!

І ось наша доблесна Рижка

Борис Костиря
2025.08.08 22:12
* * *
Листя спадає з тополі,
як плаття голого короля,
як платня за непрожите життя,
як непрочитані листи,
як послання у вічність,
як непромовлені слова,
мов нездійснене каяття,
як позлітка на істині,

Юрій Лазірко
2025.08.08 16:46
В Переливаннях Вічності
О, скрипко!
Скрип...
Смичок на витягах.
Заскрипотіло у душі,
мінялося на лицях -
заголосила, помирала
одиноко скрипка.
Позавмирали відчуття

Світлана Пирогова
2025.08.08 14:42
Не затьмарить ніщо натхненних
Кукурудзяний чути шелест,
ніби спеці наперекір.
Не самотньо і не пустельно,
ще й в садку непокірна зелень.
Рими просяться на папір,
струм ліричний через пастелі.

Портулак обіймає землю,

С М
2025.08.08 11:22
Відьмача. Піввертання (The Jimi Hendrix Experience)
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
тоді згорнув уламки і виник острів
хай каменів є більш аніж пісків
знай-бо я відьмача
бігме я відьмача бейбі

Борис Костиря
2025.08.07 21:55
Утрата
Я розгубив 175 см
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена

Тамара Ганенко
2025.08.07 19:20
***
Здавалось, - відбуяло, одболіло
Лишило тіні, пристрасні й хмільні,
Вітрилом в дальні хвилі одбіліло
Чи вклякло десь в мені чи в глибині

Не загримить, не зойкне понад хмари,
Не спотикне на рівній рівнині
Не полосне по гоєному марно

Євген Федчук
2025.08.07 19:04
Князь московський Василь Темний
Москалі були брехливі завжди і зрадливі.
Домовлялися та слова свого не тримали,
Навіть, коли між собою часто воювали.
Коли кого так обдурять, то уже й щасливі.
Про іще одного князя хочеться згадати
З москалів, які потвору оту піднімали.
Василем його

Олена Побийголод
2025.08.07 16:29
1958. Капосний кіт
Із Бориса Заходера

– Ей, привіт!
– Добридень, друже...
– Ти уроки вчив?
– Не дуже...
Бо мені завадив кіт!
(Навіть звуть його – Бандит...)

Артур Курдіновський
2025.08.07 02:13
Мовчати (газель)
Мої палкі, згорьовані присвяти
Лишилися тепер без адресата.

Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.

Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.

Борис Костиря
2025.08.06 22:01
Пошуки себе
Пошуки себе тривають
у розливному морі
масок і облич,
ролей і личин,
іміджів і самовикриттів.
Із тебе говорять
десятки особистостей.
Це розпад власного "я".
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поеми):

Пекун Олексій
2025.04.24

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Артур Курдіновський
2023.12.07

Зоя Бідило
2023.02.18

Тетяна Танета
2022.12.19

Софія Цимбалиста
2022.11.19

Емі Троян
2022.05.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Галантний Маньєрист / Поеми

 Наш Декамерон
Образ твору ...
перейти до тексту твору

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-07-26 20:33:49
Переглядів сторінки твору 268504
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (5.147 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.142 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.772
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ФЕНТЕЗІ
ЩОДЕННИК
СУЧАСНЕ
РОМАН У ВІРШАХ
Еротична проза
Автор востаннє на сайті 2025.07.15 16:47
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-08-15 01:47:05 ]
Свята правда, мій хороший :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2010-08-15 09:00:55 ]
Після такого чарівного прощання, о Маньєристе, я просто зобов'язана зникнути...


Дозволь – я зникну... променем
У сірому міжхмар’ї днів.
А повернуся спомином
Твоїх мрійливих снів.

Дозволь – я зникну... спокоєм
У дикім танці суєти.
А повернуся кроками
На стежечках крутих.

Дозволь – я зникну... леготом
У звиклім штилі почуттів.
А повернуся... щебетом
Світáнкових птахів.

Дозволь – я зникну... проліском
У хащах заздрісних марнот,
А повернуся полиском
Дзеркально чистих вод.

Дозволь – я зникну... квіткою
В холодно-сонній млі.
А хочеш…
Повернусь лебідкою
З любов’ю на крилі...



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-08-15 13:02:32 ]
Після такого мала б повернутись...
Якщо я не образив, чи не стане "дутись"...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-08-15 01:49:09 ]
А Дон Жуан навчає дам яСона,
він прагнув іншого, але сказали - цить!..
А нічого сліди на шиях залишати!..

Ми з Утесовим, для вас, о Мрійко, заспіваєм на прощання про наші стосунки...

Нічка летка,
ніжна, легка.
І лежить на долоні у мене
ваша досі незнана рука.
Змеркла блакить,
і місто спить.
Я на тиху мелодію вальсу
зазирнув і спинився на мить.

Ми такі незнайомі, і дім
мій у далечі дальній, - утім
відчуття наче знову
біля рідного дому...
Після бур і тривог
ми танцюємо вдвох,
о скажіть хоча б слово,
хоч одне на обох.

Прошу, кружіть!
Вірно дружіть!
А що я танцювать розучився,
то мене ви шляхетно простіть.
Сонцю услід
завтра - в похід.
Покидаючи ваше містечко,
я пройду біля ваших воріт.

Ми такі незнайомі, і дім
мій у далечі дальній, - утім
відчуття наче знову
біля рідного дому...
Після бур і тривог
ми танцюємо вдвох,
о скажіть хоча б слово
на обох, за обох.





Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-08-15 01:53:16 ]
яка красива пісня. і сумна.
чому все так із нами, а, Галантний? ((


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-08-15 12:58:59 ]
У радості знайду я суму трохи,
аби вдихалися усіх сердець знемоги...

Хіба із нами інше - ніж із світом,
де шанси є завжди, найперше, літом!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-08-15 14:26:01 ]
так, шанси є завжди.
та не у всіх,
а ми в полоні радісних утіх
цього не розуміємо, юначе,
лише дивуємось: чому це серце плаче?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-08-15 14:34:58 ]
Напевно доля це моя - така сумна,
чому ж на серці туга, я не знаю,
подумав, що тебе ось розпитаю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-08-15 14:40:27 ]
виходить, я в печалі не одна...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-08-15 14:03:28 ]

Була у мене думка "монастирська", звісно,
чи не придумати вам Гімн для Ордену свого?
Одна строфа від Лицарів, наступна Дамська,
ось тільки музика яка? Циганська чи Дворянська?

Здається в музиці найкращий з лицарів - яСон?
яСоне, розірви свій сон!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (Л.П./М.К.) [ 2010-08-26 09:14:29 ]
Щось на кшталт,
"Нехай живе Дракон, нехай живе Дракон,
нехай живе Дракон!!!" ? :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (Л.П./М.К.) [ 2010-08-30 08:51:41 ]
Сусіди наші з півночі ось уже повним ходом пишуть відповідні композиції...



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ланселот Музограй (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-26 09:17:35 ]
Брате Жуане, давай повбиваємо отих Драконів, що сидять всередині наших прекрасних дам і знову обернемо їх на прекрасних леді, до яких приємно залицятися. Вони просто знудилися, бачать, нема лицарів, щоб їх розважити, то вже й згодні драконитися. Не допустімо цього. Роздраконьмо драконів у наших серцях - ах-ах!
О пані рудокоса!
Задля Вашої усмішки
Буду битись і не трішки -
З Малаганом і з драконом,
З Торквемадою й Нероном...
Щоб розвіялись печалі
У далекий світ відчалю.
Після бою знов прилину
Й подарую Вам перлину
І пісенну й поетичну -
Єретично-еротичну.
В Ланселота це - закон,
Вийдіть мила на балкон.
Вийдіть, вийдіть, в мить потрібну
Я конем до Вас дострибну,
Ніжно ручку поцілую,
Квіти Вам я подарую
А іще - прошу повірить -
Сумочку з Дракона шкіри!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (Л.П./М.К.) [ 2010-08-26 09:20:15 ]
Тут, брате Ланселоте, - таємниця.
Дракони різні є - одним далася цільність, - стають такі богами, а інші, що не впоралися з цим - із багатьма страждають головами і змушують страждати всіх навкруг.
Ти лицар проти сутностей таких, а не супроти досконалих богів.

Тож, розумієш, спершу обережно
потрібно з'ясувати з ким вона,
твоя Прекрасна і жадана Дама,
не зрозумів я до пори до часу
такої істини простої і попав,
покараний був строго й справедливо,
і знов ж таки, цілунок рятівний,
Прекрасної, позбавив од Покари.

Тож вип'ємо за те, щоб наші очі
зуміли розрізняти світло й тінь,
і щоби нам не надто діставалось! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (Л.П./М.К.) [ 2010-08-26 18:15:55 ]

Красуні, ви вже тут чи можу наповняти келихи мартіні?
Я випив тост би за жіночу ніжність, яка буває інколи такою чарівною, і за жіночі ласки, які прекрасно виглядають і тоді, коли немає в ліжку чоловіка.
Отож я п'ю за таємниці ваші, які нас надихають й на страждання, але воно буває і таким чудесним...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Салар Уюні (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-26 18:25:07 ]
Коли немає вдома чоловіка
Жіночі ласки виглядають так:
Спочатку хтось спускається із стріхи
Або вилазить на високу вежу
(По ходу дії скидує одежу і сором
У передчутті палхої втіхи...)
І ліжко й шафа - словом, гарнітур,
Привезений здалеку чоловіком
Давно вже звикли до таких тортур
Та не витримують (за статусом і віком)
Азарту пристрасті.
Тому, чарівний доне, наповніть келихи
В передчутті армагедону.
Меблевого.
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (Л.П./М.К.) [ 2010-08-26 18:30:33 ]
О так, звичайно, це ще той сюжет,
подеколи я сам ним користався... :)

Але я п'ю за ті жіночі ласки,
які без чоловічого єства,
коли красуні в ліжку сам на сам...

Ніколи не вважав таке гріховним,
якщо, звичайно, жінка не вдає,
що чоловік вона, хоча і в сукні.
Ну дарувала подрузі ті ласки,
які для чоловіка, наче мла,
яку проходиш в пошуку звичайних
для нашого начала варіацій...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Салар Уюні (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-26 18:44:40 ]
Подекуди мені Декамерон
Нагадує такі сапфічні ласки...
Жінки і співрозмовниць тут собі
Знаходять, може й співучасниць,
Співмешканок, подекули співвласниць
Мужів - чарівних, тільки - віртуальних.
Вони завжди в гонитві за руном, вином
Кіном чи іншим доміном. Концептуально
В такому випадку створити свій закон
І тішитись жінкам жінками власне...
Але Дракон...
Йому то не сподобається, знаю.
Він любить не розбещених дівчат.
Про це і давні книги не мовчать:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (Л.П./М.К.) [ 2010-08-26 18:50:47 ]
Повинні бути межі, - він говорить, -
бо межі змушують здійматись вище,
аби їх перескочити, та вище
вже інші межі, і таке зростання
не є гріхом, принаймні для Дракона...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Салар Уюні (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-26 18:53:49 ]
Це змова:) Межі не без меж:)


1   ...   37   38   39   40   41   42   43   Переглянути все