ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.02.08 15:07
То не вітер Диким полем трави колихає,
То не табун диких коней по степу втікає.
І не чорна хмара суне, небо все закрила.
То орда на шлях Муравський у похід ступила.
Суне орда, аж до неба пилюку здіймає.
І, здавалось, перешкод їй у степу немає.
Стопч

Лесь Коваль
2026.02.08 12:49
Я снігом табірним впаду тобі до ніг
посеред камери на карцеру бетоні,
де у бою несправедливім і невтомнім
ти, своїй совісті не зрадивши, поліг.

Я вітровієм обійматиму твій хрест,
що розіпнув тоді на собі чорну осінь
та не приміряний ніким стоїть і

Борис Костиря
2026.02.08 11:37
Безконечне протяжне гудіння
Від сирен, що пронизує слух.
Проростає тривоги пагіння,
Мов порочний ненависний дух.
І яке ж те потворне насіння
Він народить в шаленості днів,
Досягнувши глибин і коріння
У потузі могутніх мечів!

Олена Побийголод
2026.02.08 09:09
Із Леоніда Сергєєва

Коментатор:
Вітаю, друзі! Отже, починаємо;
працює ретранслятор ПТС.
Оскільки ми рахунок ще не знаємо,
інтрига матчу будить інтерес!

Юрко Бужанин
2026.02.07 23:49
У напівтемряві п'ємо холодну каву,
клянем московію і владу, заодно, -
накрались, аж провалюється дно
здобутої не у борні держави.

І надрив

В Горова Леся
2026.02.07 21:10
Крапка сонця утоплена в сіре лютневе марево.
Перебулий мороз ще уперто тримає скованість,
Та майбутня відлига таки насуває хмарою,
За якою проміння, що прагне зігріти, сховане.

Відганяє циклоном тріскучі морози згубливі
Спорадична зима, що у холод

Іван Потьомкін
2026.02.07 20:39
Про що ти хочеш розказати, скрипко?
Чом смутком пронизуєш до дна?
Чому веселістю прохоплюєшся зрідка?
Чи, може, скрипалева в тім вина?
Чи справжня музика і в радощах сумна?

Олександр Буй
2026.02.07 20:21
Я спалю на багатті книжки
У вечірній туманній журбі –
Хай вогонь поглинає рядки
Тих віршів, що писав не тобі,

Хай у полум’ї згинуть слова –
Відтепер їм не вірю і сам.
Я минуле життя обірвав –

Світлана Пирогова
2026.02.07 13:53
У кожного вона своя. А чи прозора?
Немов туман над ранньою рікою.
То лагідна, сіяє, як вечірні зорі,
То б'є у груди хвилею стрімкою.
І не напишеш буквами її - лиш ритмом.
Ми чуємо : "Так доля забажала".
Не істина вона, не вирок і не міфи,
А інко

Борис Костиря
2026.02.07 10:26
Укрили заморозки ніжні квіти,
Немов тирани чи лиха орда.
Слова звучать беззахисно, як віти,
А гасла застигають, мов слюда.

Укрили заморозки сподівання
На світло, на відлигу, на прогрес.
І опадають квіти розставання,

Лесь Коваль
2026.02.07 09:00
Туманом розлилося небо в море,
розмивши своїм паром горизонт,
бентежне, феросплавне, неозоре.
Окріп вальсує з кригою разом
на цім окрайці часу і галактик
за межами людських думок глоти.
А ми, наївні смертні аргонавти
даремні робим спроби осягти

Артур Курдіновський
2026.02.07 05:08
Годинник з синім циферблатом,
Зі штучним і простим камінням
Не коштував грошей багато,
Та був для мене незамінним.

І проводжав моє дитинство
Годинник з синім циферблатом,
І юність зустрічав барвисту,

Марія Дем'янюк
2026.02.06 21:40
Мій Боже, дякую Тобі, що Ти є,
За те, що ведеш Ти мене за руку,
За те, що так сяє ім'я Твоє,
За те, що витримує серце розлуку.
За віру : добро переможе завжди,
За шепіт: тримайся, дитино, зажди,
За дотик вві сні: ти не бійся, я тут,
Малюю любов'ю

Лесь Коваль
2026.02.06 21:07
Наосліп, через кипінь і не в такт,
в хитке незнане майбуття сире
ми тчем свої маршрути до Ітак
під моторошний переспів сирен.

Наповнені живим теплом осердь,
заховані з народження у глині,
бють пагони собою темну твердь,

С М
2026.02.06 18:04
О ти (чий зір усе одвертий, а мій все пропустив)
До болю прагну я спасіння. Дай гумору мені
Що в морі я у цій пшениці
йде гомін, а ні з ким не стрітись
І горе й сміх, правдиво дивні
Та умирають і без ридань

Всі оди, названі інакше, звучать, мабуть

Артур Курдіновський
2026.02.06 17:31
Німе повітря. Королівство тиші.
Дорога в безпросвітну далечінь.
Любов мені листа сумного пише...
Невже від почуттів лишилась тінь?

Стою на долі сірому узбіччі.
Життя проходить повз. Лише зітхне:
"Дивися, як змінилося обличчя!"
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Пекун Олексій
2025.04.24

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Артур Курдіновський
2023.12.07

Зоя Бідило
2023.02.18

Тетяна Танета
2022.12.19

Софія Цимбалиста
2022.11.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Галантний Маньєрист / Поеми

 Наш Декамерон

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-07-26 20:33:49
Переглядів сторінки твору 276947
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (5.147 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.142 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.772
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ФЕНТЕЗІ
ЩОДЕННИК
СУЧАСНЕ
РОМАН У ВІРШАХ
Еротична проза
Автор востаннє на сайті 2026.01.02 14:47
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-08-15 01:47:05 ]
Свята правда, мій хороший :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2010-08-15 09:00:55 ]
Після такого чарівного прощання, о Маньєристе, я просто зобов'язана зникнути...


Дозволь – я зникну... променем
У сірому міжхмар’ї днів.
А повернуся спомином
Твоїх мрійливих снів.

Дозволь – я зникну... спокоєм
У дикім танці суєти.
А повернуся кроками
На стежечках крутих.

Дозволь – я зникну... леготом
У звиклім штилі почуттів.
А повернуся... щебетом
Світáнкових птахів.

Дозволь – я зникну... проліском
У хащах заздрісних марнот,
А повернуся полиском
Дзеркально чистих вод.

Дозволь – я зникну... квіткою
В холодно-сонній млі.
А хочеш…
Повернусь лебідкою
З любов’ю на крилі...



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-08-15 13:02:32 ]
Після такого мала б повернутись...
Якщо я не образив, чи не стане "дутись"...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-08-15 01:49:09 ]
А Дон Жуан навчає дам яСона,
він прагнув іншого, але сказали - цить!..
А нічого сліди на шиях залишати!..

Ми з Утесовим, для вас, о Мрійко, заспіваєм на прощання про наші стосунки...

Нічка летка,
ніжна, легка.
І лежить на долоні у мене
ваша досі незнана рука.
Змеркла блакить,
і місто спить.
Я на тиху мелодію вальсу
зазирнув і спинився на мить.

Ми такі незнайомі, і дім
мій у далечі дальній, - утім
відчуття наче знову
біля рідного дому...
Після бур і тривог
ми танцюємо вдвох,
о скажіть хоча б слово,
хоч одне на обох.

Прошу, кружіть!
Вірно дружіть!
А що я танцювать розучився,
то мене ви шляхетно простіть.
Сонцю услід
завтра - в похід.
Покидаючи ваше містечко,
я пройду біля ваших воріт.

Ми такі незнайомі, і дім
мій у далечі дальній, - утім
відчуття наче знову
біля рідного дому...
Після бур і тривог
ми танцюємо вдвох,
о скажіть хоча б слово
на обох, за обох.





Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-08-15 01:53:16 ]
яка красива пісня. і сумна.
чому все так із нами, а, Галантний? ((


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-08-15 12:58:59 ]
У радості знайду я суму трохи,
аби вдихалися усіх сердець знемоги...

Хіба із нами інше - ніж із світом,
де шанси є завжди, найперше, літом!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-08-15 14:26:01 ]
так, шанси є завжди.
та не у всіх,
а ми в полоні радісних утіх
цього не розуміємо, юначе,
лише дивуємось: чому це серце плаче?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-08-15 14:34:58 ]
Напевно доля це моя - така сумна,
чому ж на серці туга, я не знаю,
подумав, що тебе ось розпитаю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-08-15 14:40:27 ]
виходить, я в печалі не одна...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-08-15 14:03:28 ]

Була у мене думка "монастирська", звісно,
чи не придумати вам Гімн для Ордену свого?
Одна строфа від Лицарів, наступна Дамська,
ось тільки музика яка? Циганська чи Дворянська?

Здається в музиці найкращий з лицарів - яСон?
яСоне, розірви свій сон!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (Л.П./М.К.) [ 2010-08-26 09:14:29 ]
Щось на кшталт,
"Нехай живе Дракон, нехай живе Дракон,
нехай живе Дракон!!!" ? :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (Л.П./М.К.) [ 2010-08-30 08:51:41 ]
Сусіди наші з півночі ось уже повним ходом пишуть відповідні композиції...



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ланселот Музограй (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-26 09:17:35 ]
Брате Жуане, давай повбиваємо отих Драконів, що сидять всередині наших прекрасних дам і знову обернемо їх на прекрасних леді, до яких приємно залицятися. Вони просто знудилися, бачать, нема лицарів, щоб їх розважити, то вже й згодні драконитися. Не допустімо цього. Роздраконьмо драконів у наших серцях - ах-ах!
О пані рудокоса!
Задля Вашої усмішки
Буду битись і не трішки -
З Малаганом і з драконом,
З Торквемадою й Нероном...
Щоб розвіялись печалі
У далекий світ відчалю.
Після бою знов прилину
Й подарую Вам перлину
І пісенну й поетичну -
Єретично-еротичну.
В Ланселота це - закон,
Вийдіть мила на балкон.
Вийдіть, вийдіть, в мить потрібну
Я конем до Вас дострибну,
Ніжно ручку поцілую,
Квіти Вам я подарую
А іще - прошу повірить -
Сумочку з Дракона шкіри!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (Л.П./М.К.) [ 2010-08-26 09:20:15 ]
Тут, брате Ланселоте, - таємниця.
Дракони різні є - одним далася цільність, - стають такі богами, а інші, що не впоралися з цим - із багатьма страждають головами і змушують страждати всіх навкруг.
Ти лицар проти сутностей таких, а не супроти досконалих богів.

Тож, розумієш, спершу обережно
потрібно з'ясувати з ким вона,
твоя Прекрасна і жадана Дама,
не зрозумів я до пори до часу
такої істини простої і попав,
покараний був строго й справедливо,
і знов ж таки, цілунок рятівний,
Прекрасної, позбавив од Покари.

Тож вип'ємо за те, щоб наші очі
зуміли розрізняти світло й тінь,
і щоби нам не надто діставалось! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (Л.П./М.К.) [ 2010-08-26 18:15:55 ]

Красуні, ви вже тут чи можу наповняти келихи мартіні?
Я випив тост би за жіночу ніжність, яка буває інколи такою чарівною, і за жіночі ласки, які прекрасно виглядають і тоді, коли немає в ліжку чоловіка.
Отож я п'ю за таємниці ваші, які нас надихають й на страждання, але воно буває і таким чудесним...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Салар Уюні (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-26 18:25:07 ]
Коли немає вдома чоловіка
Жіночі ласки виглядають так:
Спочатку хтось спускається із стріхи
Або вилазить на високу вежу
(По ходу дії скидує одежу і сором
У передчутті палхої втіхи...)
І ліжко й шафа - словом, гарнітур,
Привезений здалеку чоловіком
Давно вже звикли до таких тортур
Та не витримують (за статусом і віком)
Азарту пристрасті.
Тому, чарівний доне, наповніть келихи
В передчутті армагедону.
Меблевого.
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (Л.П./М.К.) [ 2010-08-26 18:30:33 ]
О так, звичайно, це ще той сюжет,
подеколи я сам ним користався... :)

Але я п'ю за ті жіночі ласки,
які без чоловічого єства,
коли красуні в ліжку сам на сам...

Ніколи не вважав таке гріховним,
якщо, звичайно, жінка не вдає,
що чоловік вона, хоча і в сукні.
Ну дарувала подрузі ті ласки,
які для чоловіка, наче мла,
яку проходиш в пошуку звичайних
для нашого начала варіацій...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Салар Уюні (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-26 18:44:40 ]
Подекуди мені Декамерон
Нагадує такі сапфічні ласки...
Жінки і співрозмовниць тут собі
Знаходять, може й співучасниць,
Співмешканок, подекули співвласниць
Мужів - чарівних, тільки - віртуальних.
Вони завжди в гонитві за руном, вином
Кіном чи іншим доміном. Концептуально
В такому випадку створити свій закон
І тішитись жінкам жінками власне...
Але Дракон...
Йому то не сподобається, знаю.
Він любить не розбещених дівчат.
Про це і давні книги не мовчать:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (Л.П./М.К.) [ 2010-08-26 18:50:47 ]
Повинні бути межі, - він говорить, -
бо межі змушують здійматись вище,
аби їх перескочити, та вище
вже інші межі, і таке зростання
не є гріхом, принаймні для Дракона...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Салар Уюні (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-26 18:53:49 ]
Це змова:) Межі не без меж:)


1   ...   37   38   39   40   41   42   43   Переглянути все