Автори /
Ніна Сіль (1967)
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Антракт
•
Паранджа
•
Літня відпустка
•
Весілля
•
Схід і захід
•
***
•
Веснянка
•
Хованки
•
Дощ і... дощ
•
***
•
Протест
•
Картинки з натури (цикл)
•
Ноктюрн
•
Дзвони
•
Чайний діалог
•
Макіяж
•
Ода Роботі
•
Ювілейне
•
П Л А Ч І
•
***
•
Хронометр
•
***
•
Серце восени
•
МАМИН ДИПТИХ
•
ЖалОба
•
Не образа
•
З того світу...
•
На смітнику
•
Лист мамі
•
Вирій
•
Весна невтішна
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Колискова
•
***
•
***
•
***
•
М і т о з
•
Егоїстично-ностальгійний сюжет про силует
•
Весняно-весняне
•
Котра година?
•
Рондель
•
Золото
•
Цироз
•
В черзі до гінеколога
•
***
•
***
•
Чоловікові на ім’я Час
•
Інсталяція
•
***
•
***
•
Трепанація Львова
•
Без берега
•
НЕнормативНЕ
•
Смертельна пісенька
•
***
•
***
•
Спадкоємність
•
***
•
***
•
Химерні мурахи
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Серце озвалося зліва –
теж, видно, хоче ласки.
теж, видно, хоче ласки.
Подаруй мені
паранджу –
паранджу –
День при дні,
день при дні
день при дні
У місті – о Боже! –
весільний кортеж!
весільний кортеж!
спалює минулий день,
схід
схід
Просякне листя сонцем
за весну,
за весну,
А вже весна!
На білому світі
На білому світі
Я від сонця заховалась –
а воно мене знайшло!
а воно мене знайшло!
Дощ хлюпоче:
– хлюп-хлюп-хлюп,
– хлюп-хлюп-хлюп,
Сумовитий, шумовитий,
день, до щему дощовитий,
день, до щему дощовитий,
Ні, я не хочу –
так, я дуже не хочу! –
так, я дуже не хочу! –
У Львові
все збирається на дощ.
все збирається на дощ.
Мій погляд,
важкий, як камінь,
важкий, як камінь,
Ген дзвін
з-за гори
з-за гори
Чай – не чорний
і не зелений,
і не зелений,
На старому пергаменті свОго лиця
я намалюю собі вуста:
я намалюю собі вуста:
Вона тебе відпускає
тільки коли вже смеркне –
тільки коли вже смеркне –
Я півміста оббігала з клунками –
за подарунками.
за подарунками.
Життя настало -
як весна, як казка:
як весна, як казка:
не молодший від мене –
хіба що
хіба що
Хронометр життя
відбиває ритм,
відбиває ритм,
Найпрекрасніша пісня - сумна,
найпрекрасніше слово - печальне.
найпрекрасніше слово - печальне.
Я серця свогО
не чула давно.
не чула давно.
горе робить мене німою
перед тобою...
перед тобою...
Я у чорному - не відучора,
і лицем і поставою - чорна,
і лицем і поставою - чорна,
Ні, це не образа - просто біль ,
ні, це не байдужість - просто втома.
ні, це не байдужість - просто втома.
Я до тебе
не просто приходжу -
не просто приходжу -
Старі журнали мод,
подерті і
подерті і
Мамо, мамо моя...
Від тебе - зеленими поїздами,
Від тебе - зеленими поїздами,
Я голову схиляю на крило -
мені, як птиці,
мені, як птиці,
Когось би рідного -
покликала,
покликала,
Я залИшу
тобі на пам’ять
тобі на пам’ять
Забули пальці
дотик струн -
дотик струн -
тебе побачу -
боляче стане очам!
боляче стане очам!
висушить вогкість вуст,
погляд в спину -
погляд в спину -
Ти тримав
лице моє в долонях
лице моє в долонях
Чуже плече -
пече,
пече,
Не мовчи
поруч вночі –
поруч вночі –
Спи, дитинко, люлі-лю,
літо в лісі заблукало,
літо в лісі заблукало,
Туман манкий...
І роси сіє вечір.
І роси сіє вечір.
Провесінь!..
Очі мої,
Очі мої,
Не питайте мене нічого :
все одно я не скАжу правди.
все одно я не скАжу правди.
Ти мене поділив надвоє:
– Це мені – а це, бабо, тобі.
– Це мені – а це, бабо, тобі.
В тому домі,
де ми
де ми
Чорні панчішки
на чорній
на чорній
Гойдалка –
ніби маятник
ніби маятник
Дні біжать як вода –
а мені
а мені
Добре твоє слово –
на вагу золота,
на вагу золота,
Коли він вмирав,
так тяжко,
так тяжко,
Череваті похмурі хмарини
заклопотано купчились в небі,
заклопотано купчились в небі,
Приміряємо шкури
братів наших менших.
братів наших менших.
Моє серце -
безлюдний острів,
безлюдний острів,
Чомусь так сталось,
що чоловіки
що чоловіки
Залізо-бетонна конструкція
у формі живої жінки
у формі живої жінки
І той,
хто зціловує сльози з очей,
хто зціловує сльози з очей,
День – очорнила.
Ніч – мов чорнило.
Ніч – мов чорнило.
Сірим криком набрякло місто.
Ні за спухлого душу – гине.
Ні за спухлого душу – гине.
Небо ночі – надкушена слива:
там де сонце – оранжева м’якоть,
там де сонце – оранжева м’якоть,
Скільки в мені всього –
ого! –
ого! –
Весна! І сонце!
Руда - не сива! -
Руда - не сива! -
Ти лежиш
на моєму столі
на моєму столі
Серце стисло. Тримаюся стисло
Відповідно до норм і приписів.
Відповідно до норм і приписів.
Крізь холодний застояний морок
скоро й нас заволає на герць
скоро й нас заволає на герць
І був їй голос. І була вона
у голосі - і трепетна, і ніжна,
у голосі - і трепетна, і ніжна,
Сонце стояло крайнеба,
як пам’ятник вмерлому дневі.
як пам’ятник вмерлому дневі.
мурахи відрощують крила -
хочуть летіти -
хочуть летіти -