ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.09.30 22:19
Чоловік повернувся додому
На батьківський тривожний поріг,
Розчинивши столітню утому,
Накопичену в сотні доріг.

Та удома його не чекали,
І батьки вже померли давно.
Поросли бур'яном рідні камені

С М
2025.09.30 21:29
я стрів її на реєстрації
фужер вина – у руці
чекала напевно по справах
при ній – безногий чоловік
о не все йтиме так як бажав би
не все йтиме так як бажав би
не все йтиме так як бажав би
та постарайся ще

Володимир Мацуцький
2025.09.30 19:28
Мишка з песиком і котик
заховалися у ботик,
з нього хвостики стирчать,
в ньому хвостики пищать.

Як збиралась Галя в школу
ботик з рук стрибнув додолу,
з нього хвостики стирчать,

Віктор Кучерук
2025.09.30 09:11
Позбивав до крові ноги,
Бо вернув, куди не слід
І приводили дороги
Тільки в гущу різних бід.
Наче маятник, невпинно
Коливався з боку в бік, -
Не дивився на годинник
І рокам утратив лік.

М Менянин
2025.09.30 00:24
На часі характер козачий
та гомін в народі ходячий,
де влучне нагальне слівце
всім правду говорить про це.
Вставай на молитву, народе,
це теж, тільки в Дусі, городи –
проси, сповідаючи гріх,
за рідних і близьких своїх.

Борис Костиря
2025.09.29 22:17
Телефон, викинутий у плесо озера,
ніби потонула під водою
Атлантида. Скільки болю і відчаю
пішло під воду! Що змушує
різко кинути телефон
невідомо куди, у прірву?
Це невмотивований імпульс,
який пробігає тілом.

Іван Потьомкін
2025.09.29 20:23
Скаржились ангели на Господа Бога, що Він потурає Ізраїлю. «Якже Мені не потурати тому,- одповів Всевишній,- кому Я наказав: «Їж і будеш ситий і наситишся, і поблагословиш Господа, Бога твого, у тім добрім Краї, що дав Він тобі» («Повторення Закону», 8:1

Сергій СергійКо
2025.09.29 16:23
Ми отруєні власним авто –
Його швидкістю пересування.
Без авто ми вже майже ніхто –
Це і вирок, і щире зізнання.
Відійшли стародавні часи.
На коняці не їздять по справах.
Ніби Усик зібрав пояси,
Виростаєм у власних уявах,

Іван Потьомкін
2025.09.29 12:42
З літами охочіш розмовлять мені
із немовлятами, аніж з дорослими.
Ну, що почуєш од дорослих?
Скарги на життя:
Податки й ціни скачуть, мов зайці...
Дедалі більше даються взнаки хвороби...
Клімат міняється на гірше...
А з немовлятами якже простіш!

Юрій Гундарєв
2025.09.29 09:32
вересня ми згадуємо одну з найтрагічніших сторінок в історії людства - 84-ту річницю трагедії Бабиного Яру,
де було вбито близько 150 тисяч невинних людей…

Це мій друг Фіма,
літні сандалі…
Зустрілись очима,
проходить далі.

Володимир Бойко
2025.09.28 23:30
Імперське мислення просто так не вивітрюється – воно вибивається із голови разом із мізками. У московитів слова «раб», «рабство», «работа» – немовби з одного кореня. Казки про кощія безсмертного полюбляють пристаркуваті диктатори. Велич великих

Борис Костиря
2025.09.28 22:26
Краса, схована в сірий,
невиразний одяг,
стирається під дією часу,
стає одноманітною.
Що залишається від колишнього
пульсування, буйства водограю?
Краса обростає жиром,
ніби непотрібною бронею,

Іван Потьомкін
2025.09.28 19:24
Поцілунок в івриті й зброя
Позначені одною й тою ж літерою – Нун,
Якою починається ще й перемога – Ніцахон.
І є в тім логіка житейська, бо й справді:
За поцілунком безгрішна починається любов,
А не кохання тимчасове, як осоружний вітер.
Отож, цілунк

Євген Федчук
2025.09.28 19:18
Син увечері прийшов та й спитав у тата:
- Взяв оце читати книжку я у дядька Гната.
Там історії про те, як колись жилося,
Нашим предками з ким колись воювать прийшлося.
Згадувалась там також Куликовська битва,
Де московським князем був хан Мамай розби

Віктор Насипаний
2025.09.28 18:33
Так буває чомусь не раз –
У житті ми то вниз, то вгору.
І важливо завжди якраз,
Щоби був хтось надійний поруч.
---------------
Скільки доля відмірить путь?
Не страшить ні печаль, ні старість.
Коли двоє життям ідуть,

С М
2025.09.28 16:19
чуєш а ну глянь за вікно а що діється
о слухай та дощ
надворі дощить ото маєш
а не морочся тим
все буде собі якось іще
настає щось прекрасне тямиш
кайфуй собі у похмурий день
ей ей я чув тебе друзяко падай кайфуй
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ніна Сіль (1967) / Вірші

 Серце восени

Я серця свогО
не чула давно.
То, може, воно
відлетіло у вирій?
Може...
Але - Боже!-
до кого ж пристати
йому дорогою?
Воно ж не схоже
на птаха жодного!
Його ж не приймУть
ні зграя, ні ключ -
заклюють!
................................................
-Тихо...
Не дихай...
До грудей
притули руку,
і - ні звуку...
Чуєш? Стукає -
обережно,
як гілка в вікно...
ВпізнаЄш? -
Це воно...

1997




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-03-16 03:08:53
Переглядів сторінки твору 3519
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / 0  (4.825 / 5.4)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.436 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.802
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2011.04.08 18:45
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-03-16 10:28:54 ]
Дуже гарно! особливо це: "Чуєш? Стукає - обережно, як гілка в вікно..."


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2011-03-16 11:52:07 ]
٭٭٭
СЕЦЕ —
То твій хрест,
То божий перст,
То жнивування жнив,
То всесвіту одне із див,
То Дух небес —
Життям у мороці воскрес.
٭
…Це стукотіння — Божий дар —
Слів перевесло опустив на твій вівтар.
Отож неси, ясою, ти його неси
І чорним ниттям в серце не труси.

Не ображатися — то мій протест на першу частину вірша — нехай чорний смуток відрине у вирій — життя одне — і найвище благо це жити, і у Вас помножений на той талант пронизувати людські серця своїми віршами – це не кожному дано — шануйте…

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ніна Сіль (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-16 14:39:07 ]
Дорога пані Людмило, ну хіба можливе життя без смутку? Де Ви бачили людину, яка безперестанку б сміялась? І хіба вірші - це ниття? В такому разі, що сказати про народну пісню - не лише українську, але й італійську, грузинську... Світлий смуток - це я, це моя душа. Знаєте, навіть клоуни бувають двоякі: один веселий, другий - сумний.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зеньо Збиток (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-16 14:39:49 ]
Іде по дорозі Сіль,
до всіх пристає чогось.
Її вже клюють ключі
і гілка в вікно шубовсь. :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2011-03-16 15:36:18 ]
Я, ні в якому разі не говорила, що «вірші – це ниття», і ніколи не скажу. У мене зараз період «в чорному» і за кулісами скорботні рядки…. (може тому, до щему, близькі Ваші рядки). Та я не про то — життя не може бути перенизане одним смутком, воно одне — воно мінливе, і тільки сила духу робить його не зламним, а смуток ні, який би він не був. Не подумайте я, не хочу Вас відхилити від віршів (сумних), якими Ви презентуєтесь (вони проникають в чужі душі і це великий «+»), але я хочу і щиро бажаю, щоб Ваша душа звернула з дороги світлого смутку просто на світлу тропу. Наснаги.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ніна Сіль (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-16 18:25:06 ]
Дуже дякую Вам, пані Людмило, за добрі слова і за гарні побажання. Шкода, що у Вас період "в чорному" - нехай він швидше відходить. Але, знаєте, радість і смуток - не антагоністи. Часто вони доповнюють одне одного, переплітаються. Мені здається, що незатьмарена, однозначна радість можлива лише в юності.
Залишається побажати всім вічної юності!
Ще раз дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-03-16 18:21:31 ]
Мені дуже сподобалось...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ніна Сіль (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-16 18:35:05 ]
Дякую. Хай серце ніколи не болить.