٭٭٭
СЕЦЕ —
То твій хрест,
То божий перст,
То жнивування жнив,
То всесвіту одне із див,
То Дух небес —
Життям у мороці воскрес.
٭
…Це стукотіння — Божий дар —
Слів перевесло опустив на твій вівтар.
Отож неси, ясою, ти його неси
І чорним ниттям в серце не труси.

Не ображатися — то мій протест на першу частину вірша — нехай чорний смуток відрине у вирій — життя одне — і найвище благо це жити, і у Вас помножений на той талант пронизувати людські серця своїми віршами – це не кожному дано — шануйте…

Я, ні в якому разі не говорила, що «вірші – це ниття», і ніколи не скажу. У мене зараз період «в чорному» і за кулісами скорботні рядки…. (може тому, до щему, близькі Ваші рядки). Та я не про то — життя не може бути перенизане одним смутком, воно одне — воно мінливе, і тільки сила духу робить його не зламним, а смуток ні, який би він не був. Не подумайте я, не хочу Вас відхилити від віршів (сумних), якими Ви презентуєтесь (вони проникають в чужі душі і це великий «+»), але я хочу і щиро бажаю, щоб Ваша душа звернула з дороги світлого смутку просто на світлу тропу. Наснаги.