Это нежное чувство
Оказалось таким прочным
Я не ожидала…
Я была уверена в себе.
Но всегда сомневаешься в том,
кого любишь…

А ты…
Такой ранимый и понимающий.
Такой жестокий и ничего не помнящий
Страстный и умеющий ждать
Нетерпеливый и вечно спешащий
Молчаливый и дерзко спрашивающий
Слегка небрежный и
потрясающе красивый, -
Всегда, -

Еще и потому,
Что любовь сама по себе
Красива
И она не пропустит заметить
Бархатные глаза и длинные ресницы,
Музыкальные пальцы и капризный изгиб
Полных губ
Широкие плечи и сильные руки

А еще, -
Безнадежную порядочность,
Ничего не обещающую
И все отдающую

Готовность быть,
по первому зову,
в любом месте,
в любое время

И любить,
Телом и душой,
Как в последний раз.
Никогда ведь никто не знает
Когда он,
Этот последний раз

И страшно потерять.
Даже подумать.
Но душа, полная светом
Этой любви и страсти, -
Она уже не потеряет

Ей важно было только найти.
Встретить.
Впитать…
И
Унести с собою в вечность, -
Когда придет этот час

Унести в себе в невозможные дали.
И отпустить,
напоследок прижавшись, -
Земное…


7 сентября 2021

(Answer, 2003)

It seems poets parade, my brother
and step inspired -
one inspiration to another
Inspiration lights them, brightens their days
It seems they feel happy, living life in fairy tales


It only it seems.
They are too vulnerable and too lonely,
Too delicate -
dreams are their real life only,
Nothing can help it, don't you even bother, -
They are the most lost creatures in this world, oh my brother...

Once, there were two loves, that met in one heart- Past and Present

-You swore you’ll never forget me - said the Past Love to the Heart. - Do you still love me?

-I do! Somehow, the Heart felt like crying.

-And what about me? - coming closer, asked the Present Love, her eyes wide open, blinking her long lashes.- Do you love me ?

Oh, yes, I love you! The Heart burst out crying. It could not keep the tears streaming down its swollen walls.

The eyes of the Past Love became dark blue. She started to walk away, leaving the Heart. To the Heart, each of her step, was like a sound of thunder, each move was a reflection of the past! The further she went, the more forget-me-nots were blooming behind her.

The Present Love, her full lips slightly open, gently brushed off her shiny curls and smiled happily. She curled up in the corner of the Heart, relaxed and content, she fell asleep.

The Heart became very quiet, almost stopping its heartbeats, not wanting to disturb his Present Love.




Українською - http://maysterni.com/publication.php?id=36543

Дві любові

Зустрілися в одному серці дві Любові – Колишня і Нинішня.
- Ти божилося, що мене ніколи не забудеш, - мовила Колишня. - Любиш?
- Люблю, - схлипнуло серце.
- А як же я, - змахнувши довгими віями, підійшла Нинішня. – Кохаєш?
- Кохаю, - аж захлинулось Серце.
Любов Колишня глибоко засиніла очима і ступила з Серця. Кожен крок її в Ньому відбивався громом, по слідах зростали яскраві голубі Незабудки.
Любов Нинішня повногубо всміхнулася, розправила світлі кучерики. А потім зручно вмостилася, згорнулася калачиком і спокійно заснула.
Серце боялось і Стукати, аби її не потурбувати...

(2009)

Outside, the wind works to blow heat from my wearied worn windows,
my phone prompts me flashing in my hand
By such magic I'm moved
It is incomprehensible

I am listening to your voice,
I am imagining the blue flare of your eyes.

Oh, this unexpected attraction
has such a high voltage...

From the phone
I hear a shimmering echo:
I love you too...


2005


---------------------
Відлуння

Шалений вітер надворі
пробує видути
Останнє тепло зі втомлених вікон.
Маленький срібний телефон
блимає у моїй руці.

О, ця магічна насолода -
вслухатися у твій голос,
уявляти синє сяєво твоїх очей...

О, ця висока напруга
несподіваного притягання,
і мерехтливе відлуння з телефону:
Люблю тебе теж...

http://maysterni.com/publication.php?id=77875

Your eyes are stars in the darkness of my passion,
Your smile, produced by so amazingly fulfilled lips,
rise up above the whole my world like sunshine,
or rainbow…

I feel a touch of your hands,
I inhale your bitter body,
I feel your boyish thin shoulder-blades,
which are, at this moment, dearest to me than anything in the world.

Expectancy of closeness with the person, desired for so long.
Happiness of expectancy,
Which may be richer than the closeness itself…

You come to me
with your blooming deer brown eyes,
You smile at me
with cherry colored lips.

I would make a wreath
from the rays around you,
I would sculpture your hand
with long fingers.
You are like air for me,
which I have never enough.

Stars collect brilliance
from our eyes,
Wind walks
around us.
My heart feels comfortable
on the edge of razor.




http://maysterni.com/publication.php?id=73149


Ходиш навколо,
цвітеш оленячими очима,
Усміхаєшся вишнево.

Сплела б вінок
із променів довкола тебе,
Виліпила б кисть руки твоєї
з довгими пальцями.
Надихатися тобою неможливо.

Зорі набирають блиску
з очей наших,
Вітер нас минає.
... Серцю затишно
на лезі бритви.

A cherry tree is all white under the snow...
I'll never be able to breathe you in enough,
I'll never be able to swim long enough in the depth of your eyes, -
in reality, not just in a dream.

Minutes and days go by,
they have no control over us.
I smile into the eyes of time:
I will never give you up!






***

Вишня светится в белом снегу...
Надышаться тобой не могу
И наплаваться в глаз глубине, -
Наяву, а не только во сне.

Проплывают минуты и дни,
И не властны над нами они.
Улыбаюсь навстречу годам:
- Ни за что не отдам!..

Your eyes are stars in the darkness of my passion,
Your smile, produced by so amazingly fulfilled lips,
rise up above the whole my world like sunshine,
or rainbow…

I feel a touch of your hands,
I inhale your bitter body,
I feel your boyish thin shoulder-blades,
which are, at this moment, dearest to me than anything in the world.

Expectancy of closeness with the person, desired for so long.
Happiness of expectancy,
Which may be richer than the closeness itself…




-----------

Чекання весни

Сонце йде за мною
крізь голі прутики довгих дерев,

Tіні покоять свої гнучкі тіла
на білих залишках втомленого снігу.

Водопад починає тиху весняну пісню.
Якась птаxа одиноко чигиркає,
впираючись головою у піднебесся,

Гойдаються на вітрі чорні ягоди,
Витає запах далекого диму.

О ця довга дорога до весни!
Душа вимерзає y безколір’ї.

Покручене стовбуриння зашерхлого лісу
тягнеться до Сонця.

А воно, ясне, - сяє, сяє...

A sorrow settles in the heart
so quiet...
A wind mixes up the
chamomiles of hope.
Some melody pulsates as
an intimidated bumble-bee
Into glass-windows
of unbidden cold.

A herd of horses are rushing
through the gold ripe field
And the earth, thirsty for the love,
is praying.
The poplars are feeling
eerie and mournful,
A gray moon-light is lying
on theirs temples.





http://maysterni.com/publication.php?id=38559

Як тихо печаль поселяється в серці...
Вітрами обносить
ромашки надій,
Акорд наполоханим
джмеликом б"ється
У скельця непроханих
холодів.

Несеться табун
жовтим визрілим полем,
І молиться спрагла любові
земля.
Скорботно і моторошно
тополям.
Їм срібло од місяця
скроні встеля.

17 травня 2002 р.

to John J. Burns

The sun trails me
through the naked small twigs of long trees,
Shades fix their flexible bodies
to white tailings of the tired snow,
Waterfall begins a quiet spring song.

A bird chirps lonely,
supporting the sky up with its little head,
black berries swing midst the silent whistle of the wind,
the smell of distant smoke soars.

Oh this long road to a spring!
My soul freezes up in a colorless world.

Twisted trunks of a frozen forest
reach for the Sun,

And Sun shines, dazzling ...

... to my Mom Olga Batyuta

Mother,
You are my little cherry branch,
My silver marigold turned to grey.
Teacher of so many years,
You draw the night again with your white sleeve
Untill midnight above the school's white notebooks.

You come to see me off.
Your tear hidden under a smile
So desperately burns my soul.
I don't make bold to say about something cherished,
My head rests slightly
On your trembling shoulder.

I do not dare to kiss you
unless
A gentle breeze embraces us in its arms.
This garden, yard,
The shaded lilies of the valleys...
Our quiet paradise
Where my Mother is God...





http://maysterni.com/publication.php?id=36448

Матінко,
моя вишнева гілочко,
нагідко срібна, зіткана з тривог,
до півночі над зошитами білими
ніч креслиш білим рукавом.
Виходиш проводжати.
За усмішкою
твоя сльоза прихована пече.
Про щось завітне мовити не сміємо.
Ледь-ледь схиляюсь
на тремке плече.

Поцілувати навіть не відважуюсь.
Хіба вітрець обійме враз обох.
Садочок, двір, притінені конвалії...
Наш тихий рай,
в якому Мама - Бог.