... to my Mom Olga Batyuta

Mother,
You are my little cherry branch,
My silver marigold turned to grey.
Teacher of so many years,
You draw the night again with your white sleeve
Untill midnight above the school's white notebooks.

You come to see me off.
Your tear hidden under a smile
So desperately burns my soul.
I don't make bold to say about something cherished,
My head rests slightly
On your trembling shoulder.

I do not dare to kiss you
unless
A gentle breeze embraces us in its arms.
This garden, yard,
The shaded lilies of the valleys...
Our quiet paradise
Where my Mother is God...





http://maysterni.com/publication.php?id=36448

Матінко,
моя вишнева гілочко,
нагідко срібна, зіткана з тривог,
до півночі над зошитами білими
ніч креслиш білим рукавом.
Виходиш проводжати.
За усмішкою
твоя сльоза прихована пече.
Про щось завітне мовити не сміємо.
Ледь-ледь схиляюсь
на тремке плече.

Поцілувати навіть не відважуюсь.
Хіба вітрець обійме враз обох.
Садочок, двір, притінені конвалії...
Наш тихий рай,
в якому Мама - Бог.