Автори /
Василь Кузан (1963)
|
Інша поезія ⁄ Переглянути все відразу
•
Слимаки крапель стікають по склу осені
•
хтось цілує зброю
•
перелітне павутиння
•
ці
•
нецілованою
•
сонце
•
а місто відкрило пащу
•
Стан писання поезії схожий на вільне падіння.
•
Квіт-тень…
•
випромінюю...
•
сутінки
•
Сюр
•
Геноцид
•
Казочка про Рудика
•
Жовті букети спогадів
Вересень складає дні
•
АТО
•
Єдина
•
Маргарита
•
Зелена неділя
•
Квітневий егоїзм
•
Небесна вода
•
Моє покоління
•
Чекаю
•
Мішень
•
Як гриби…
•
Сито вічності
•
Про шкідливість вживання великої кількості алкогольних напоїв (типу – коньяк) для психоемоційного та
•
Тлумачення сновидінь
•
Кінець зими
•
Сiчневий вечiр
•
Три крапки
•
Нік
•
Передчуття
•
Неминучість
•
Невже?
Ранок граблями проміння
•
Тiнь твоя...
•
Попередження
•
Кохай!
•
Саламандри
•
ПРивид
•
Виноградне сонце
•
Гріх (неформат)
•
Грішні яблука
•
Сумно...
•
Репетицiя пекла
•
Крає...
•
От i виросли...
•
Плачу...
•
У коконі спогадів
•
Липневий ранок
•
Причетнiсть
•
Обпече...
•
Про кохання
•
Не спиться...
•
Рушники хмар
•
Життя...
•
Передчуття грози
•
Європа і…
•
Про повiтряну кулю
•
ПРИ́ПАХ СТАРОГО ЗАМКУ
•
Тітка Поліна. 9 травня
•
Недоотримана-невiддана
•
Про небо
•
Проліски
•
Неділя. Ранок. Дощ.
•
Нічне
•
Сумно Богородиці
•
Вербна неділя
•
Близько...
•
Про майбуття
•
Весняне натхнення
•
Про сліди
•
Вечір
•
За вікном
•
Про сутність жінки
•
Про сварку
•
Буває...
•
Мама казала...
•
Чоловіче
•
Нарештi...
•
Про любов
•
Березень
•
Лiнiя долi
•
Про синицю
•
Чар-зілля
•
Човник місяця
•
Смайлик
•
Горіхи гріхів
•
Про натхнення
•
Ніч
•
Про кота
•
Про равлика
•
Виявляється...
•
Зірки застрягли в горлі
•
Слова збуваються
•
Про бабусю
•
Розірвало...
•
Вихiдний
•
Виверження
(Із циклу «Вона каже»)
•
Чому?
•
Із Босоногого Гоші "Гангрена"
•
Двадцять одна хвилина
•
Нескромне
•
Про лінь
•
Про залежнiсть
•
Ранковий промінь
•
Проколи
•
Парадокс
•
Шоста тридцять...
•
(Не) біда...
•
Безсоння
•
17 жовтня
•
У костюмі відьми
•
Твоїй душі наснилася любов
•
Чоловіки і риба
•
Моя душа схожа на місяць
•
Наші душі закохані
•
Площа Любові
•
Хвиля
•
Осіннє
•
Віртуальне
•
У нашій найпершій хаті
•
Любиш?
•
У твоїй душі цвинтар
•
Мені б тебе...
•
Про боротьбу
•
Батарею розряджено
•
А ми...
•
Про операцію
•
Біля дороги...
•
Колись...
•
Про алкоголь
•
Радуйся, небо!
•
Полудень
•
Павук мого серця
•
Я так хочу...
•
Солоне озеро Солотвина
•
Символічне
•
Наші сліди
•
Міраж
•
Бути? Не бути...
•
Під павутиною думок
•
А роки летять, мов кулі
•
День пам’яті?
•
Мовчиш?
•
Ню
•
Лише з тобою
•
Не розкажу нікому про те
•
Кожного разу...
•
Роздуми Робінзона
•
За мить до смерті...
•
2011
•
Зізнання
•
Намалюй мені волошки
•
Про дерева
•
Стати янголом
•
смерть схожа на собаку
•
Дідо Юра
•
Це було не зі мною
•
Мені наснилося натхнення
•
Так божественно...
•
твоя смс-ка
•
Ми били б з тобою посуд?
•
як перебути ніч?
•
а я без тебе думаю про тебе...
•
Орхідея-любка
•
Являєшся Венерою із піни...
•
Я - егоїст
•
Я цілую твою відсутність
•
Орхідея-привид
•
Не повернеться...
•
під вітрилами
•
НЕ ПЛАЧ БЕЗ МЕНЕ
•
ОТРУТА ТВОЄЇ РЕВНОСТІ
•
цей поїзд
•
заховатися від світу
•
Наше місто - вампір
•
Земля вмивається...
•
Хімічний склад осені
•
Червоно-чорні кольори спокуси
•
Між сторінками книги буття
•
День пам’яті
•
Місто мого безсоння
•
Mitsubishi. Троє в салоні
•
Я хочу тебе
•
Довга нитка дороги
•
У Храм Кохання натовп увійшов...
•
Під павутиною думок...
•
Спочатку я шукав тебе...
Слимаки крапель стікають по склу осені
І замерзають на півдорозі
І замерзають на півдорозі
хтось цілує зброю
яка врятує його від смерті
яка врятує його від смерті
перелітне павутиння
як спогади про тепло
як спогади про тепло
неземної твоєї ніжності
розтікаються по пульсації
розтікаються по пульсації
нецілованою
заснеш нині
заснеш нині
яйце зварене
жовтком назовні
жовтком назовні
а місто відкрило пащу
і світить червоними гландами
і світить червоними гландами
Стан писання поезії схожий на вільне падіння.
Це ніби тебе викинули з літака
Це ніби тебе викинули з літака
Холодний вітер заповзає під шкіру.
* * *
тиша вигнулась
наче кішка
наче кішка
Перефразовуючи вічність,
Згорає сонце, мов голівка
Згорає сонце, мов голівка
Вчорашній день, немов магніт –
До дверців
До дверців
«Мамочко, розкажи мені казочку».
«Добре, синочку ріднесенький. А про кого?»
«Добре, синочку ріднесенький. А про кого?»
Вересень складає дні
На тому кінці мережі,
Між небом і тінню прощання
Між небом і тінню прощання
Усе змішалося і поламалося.
Увесь порядок у голові пішов шкереберть.
Увесь порядок у голові пішов шкереберть.
Ця жінка померла у п’ятницю.
Перед самим Великоднем її поховають.
Перед самим Великоднем її поховають.
Вербові котики такі м’які і теплі.
Вони лащаться на сонці і туляться до матері-гілки,
Вони лащаться на сонці і туляться до матері-гілки,
Весна квітує – ти летиш
У ароматну повінь міста,
У ароматну повінь міста,
Мене розбудив нині дощ.
Він стукав у вікна, лопотів по підвіконню,
Він стукав у вікна, лопотів по підвіконню,
Обпалені пеклом комунізму,
Загартовані у боротьбі з міражами,
Загартовані у боротьбі з міражами,
Чекаю вечора, щоб чути...
Гори обабіч дороги…
Дерева, хмари і калюжі…
Дерева, хмари і калюжі…
Діти ростуть швидко,
Як гриби після дощу.
Як гриби після дощу.
Виливаю життя на мілке сито вічності.
Про шкідливість вживання великої кількості алкогольних напоїв (типу – коньяк) для психоемоційного та фізичного стану чоловічого організму в умовах загальнонаціональної економічної кризи, повної зневіри та масових розчарувань, а також у день тимчасового нерозуміння (сварки) з коханою жінкою
Пуп’янки твоїх цілунків
Розцвітають дивним цвітом
Розцвітають дивним цвітом
Лютий липне до вікон
Пронизливим стогоном вітру,
Пронизливим стогоном вітру,
Зимове сонце – як розрізаний кавун,
Лиш зернята розсипались
Лиш зернята розсипались
Із циклу «Вона каже»
коли мені важко
коли вже гранично нестерпно
коли вже гранично нестерпно
Серп місяця націлився
У яйцехмарне серце
У яйцехмарне серце
Жовтим листям облітають мрії
З дерева печального
З дерева печального
Ранок граблями проміння
Сьогодні я цілував тінь твою,
Бо ти була у світлі
Бо ти була у світлі
Ти – мед.
П’ю тебе з насолодою
П’ю тебе з насолодою
Долічити до тисячі,
Долучитися до спокою,
Долучитися до спокою,
Зустрів у лісі трьох саламандр. Поспілкувалися.
Виявляється, що вони про нас знають більше,
Виявляється, що вони про нас знають більше,
ПРивид бродить По деРжаві -
Щасливі хвилини, ніби ягоди винограду,
Висять гронами під луґошем –
Висять гронами під луґошем –
Життя любити на очах у всіх
Неприпустимо.
Неприпустимо.
Яблука в саду гупають.
А комусь ввижається
А комусь ввижається
Осінь наступає на п’яти…
П’ятниця повертається
П’ятниця повертається
Жарко…
А сховатися нема куди,
А сховатися нема куди,
Краєм ночі
Крає серце
Крає серце
Я посіяв зерна страху
Перед лицем твого дому.
Перед лицем твого дому.
До порога осені
Я прибив підкову
Я прибив підкову
Дух лісу вселився
У твоє тіло.
У твоє тіло.
Ранок надуває туманом
Повітряні кульки хмар
Повітряні кульки хмар
Ранкова музика пахне чарами липи,
Що їх ти підсипала мені в чай
Що їх ти підсипала мені в чай
Сірник літа підпалено…
І жодні дощі полум’я не зупинять,
І жодні дощі полум’я не зупинять,
Ранок насипав дурману...
Божі корівки кохання
Божі корівки кохання
У лабіринтах ночі мої очі
Тебе шукають. Кохана,
Тебе шукають. Кохана,
Промінь золотом
Вишиває рушники хмар,
Вишиває рушники хмар,
Вечір бритвою місяця
Відрізає скибку
Відрізає скибку
Дивне тремтіння пройшло по хребту…
Ніби легенький електричний розряд,
Ніби легенький електричний розряд,
Перетинаю кордон і
Думати
Думати
Розумію, що зрада – це голка,
Яка може повільно випустити газ
Яка може повільно випустити газ
Напружені крила ніздрів
Виловлюють запах поту
Виловлюють запах поту
Сьогодні поховали тітку
Поліну.
Поліну.
(із циклу «Вона каже»)
Палітра повні проситься до рук
Художника,
Художника,
Пуповина осені
Прив’язала мене до тебе
Прив’язала мене до тебе
Ранок прилипає до подушки.
Неділя. Дощ. Вакації чуттів.
Неділя. Дощ. Вакації чуттів.
Привид ляже під тин.
Настовбурчена ніч
Настовбурчена ніч
Щойно Різдво святкували,
А вже Великдень із паскою…
А вже Великдень із паскою…
Вербові котики
Дарують віру
Дарують віру
Березень крізь літо
Руку подає
Руку подає
Наше майбутнє
У твоїх персах
У твоїх персах
Весняно-польові роботи
Взувають у чоботи
Взувають у чоботи
Сліди ніг на землі,
Сліди землі на підошвах,
Сліди землі на підошвах,
Вишиває вечір
На полотнищі неба
На полотнищі неба
Сніг поволі сповзає з полів –
Залишається чиста поезія
Залишається чиста поезія
Твоє тіло прагне мене,
Душа – обожнює,
Душа – обожнює,
Ріка злослів
Несе у море спокою
Несе у море спокою
Буває,
Що осінь запліднює,
Що осінь запліднює,
Мама казала, що любов закінчується,
Як паста в авторучці.
Як паста в авторучці.
Безмежність перевернутої вісімки
Повертає нас у матріархат,
Повертає нас у матріархат,
Коли я з тобою –
Спогади про колишніх жінок
Спогади про колишніх жінок
Помий мені спину –
Між лопатками виступить:
Між лопатками виступить:
Навіть бурулька думає,
Що зігріється на сонці.
Що зігріється на сонці.
Лінія долі стікає
З моєї долоні
З моєї долоні
Синиця на моїй долоні
Соняшникове насіння дзьобає.
Соняшникове насіння дзьобає.
Ніч насипала зірок у ополонку
І помішує місяця ополоником –
І помішує місяця ополоником –
Човник місяця
Лічить зорі
Лічить зорі
Крізь вікно усміхнений смайлик
Променем лоскоче сонні вії -
Променем лоскоче сонні вії -
Горіхи гріхів падають
На дах сумління і сподіваються
На дах сумління і сподіваються
Твоє бажання
Будить натхнення
Будить натхнення
Ліхтар у чорному плащі
Освітлює мою самотність...
Освітлює мою самотність...
Кажуть люди:
"Березневий кіт"...
"Березневий кіт"...
А равлик до хати
Не запрошує нікого…
Не запрошує нікого…
Виявляється,
Що ідею побудови газових камер
Що ідею побудови газових камер
Холодні колючі зірки застрягли в горлі
Січневої ночі.
Січневої ночі.
Ти вічно сумніваєшся у тому,
Що серцем відчуваю я постійно.
Що серцем відчуваю я постійно.
Пам’ятаю:
Бабуся біля корови
Бабуся біля корови
Розірвало сорочку на грудях
Серце…
Серце…
У мене сьогодні вихідний.
Я не хочу думати, читати,
Я не хочу думати, читати,
(Із циклу «Вона каже»)
Ч:)му?
Ти мені сподобався. Хіба ж це означає,
Що я тебе люблю?
Що я тебе люблю?
Двадцять хвилин до відправки поїзда.
Ми під’їжджаємо на таксі, я беру сумку,
Ми під’їжджаємо на таксі, я беру сумку,
Коли митець малює тіло
Твоє на білім-білім тлі,
Твоє на білім-білім тлі,
Черв’яки ліні наповнюють моє єство
Через усі отвори і рани,
Через усі отвори і рани,
У твоїй душі недовіри більше, ніж любові.
Ти не віриш жодному моєму слову. А ні доказу.
Ти не віриш жодному моєму слову. А ні доказу.
Сонячний промінь
крізь відчинене вікно
крізь відчинене вікно
Прокололи палець -
Взяли кров на аналізи.
Взяли кров на аналізи.
Срібна монета місяця
Прилипла до днища корабля,
Прилипла до днища корабля,
Спочатку прокидається мій друг.
Він устає, потягуючись, і одразу
Він устає, потягуючись, і одразу
Усі проклинають владу
І плачуть, що ціни кусаються,
І плачуть, що ціни кусаються,
Падають дні, наче яблука. Гупають голосно.
Плямами соку ніч укривається. Ковдрою
Плямами соку ніч укривається. Ковдрою
Цього дня 1113 року завершили будівництво
Михайлівського Золотоверхого собору.
Михайлівського Золотоверхого собору.
На фоні ранкового неба
Ти на мітлі
Ти на мітлі
Твоїй душі наснилася любов
І ти мене вдихаєш і лелієш,
І ти мене вдихаєш і лелієш,
Твоя чорна прозора плетена кофта
Ніби створена для того,
Ніби створена для того,
Місяць сьогодні такий чистий і прозорий,
Як наші почуття.
Як наші почуття.
Наші душі закохані, а тіла розділені.
Я ніколи не любив тополь.
Вони надто невпевнено тримаються землі
Вони надто невпевнено тримаються землі
Перехоплює подих, коли
Ловиш хвилю.
Ловиш хвилю.
Твої слова, мов стріли у мішень,
Впиваються у вечорові сутінки.
Впиваються у вечорові сутінки.
Інколи відчуваєш себе мухою,
Що втрапила до всесвітньої павутини.
Що втрапила до всесвітньої павутини.
У нашій найпершій хаті жили пацюки.
Ми змушені були підгодовувати їх м'ясом і хлібом,
Ми змушені були підгодовувати їх м'ясом і хлібом,
Пелюстки ромашки думали,
Що Бог створив їх
Що Бог створив їх
Кажеш,
Що у душі твоїй цвинтар.
Що у душі твоїй цвинтар.
Мені б тебе оберігати, вранці
У пестощі вдягати коло серця,
У пестощі вдягати коло серця,
Життя – це гра.
Та грати нині ні з ким.
Та грати нині ні з ким.
Образа
проростає крізь тіло,
проростає крізь тіло,
Заснула осінь під мостом...
Вікно лікарні світиться
Свастикою вічності.
Свастикою вічності.
Місяць сховався за хмару,
Христос на хресті очі заплющив,
Христос на хресті очі заплющив,
Колись
Ти любив подорожувати…
Ти любив подорожувати…
Випиваю келих тиші.
Зорі збуджуються:
Дивляться, як притискаю тебе
Дивляться, як притискаю тебе
У Києві полудень.
Павук мого серця
Тче срібну павутину
Тче срібну павутину
Пересохлими губами літо
Цілує мене у спину
Цілує мене у спину
Солоне озеро Солотвина роз’їдає мої очі
І вони стікають великими краплями
І вони стікають великими краплями
Посередині відчиненого лікарняного вікна
Натягнуто мотузку.
Натягнуто мотузку.
Наші сліди – на морському дні,
Біля самісінького берега…
Біля самісінького берега…
Ти мене проводжаєш дощем,
Міражем виникаючи зрідка
Міражем виникаючи зрідка
Бути? Не бути… Набуте в дорозі
Муляє плечі, тягне у розпач…
Муляє плечі, тягне у розпач…
Під павутиною думок
Струмок мелодій Страдіварі,
Струмок мелодій Страдіварі,
А роки летять, мов кулі,
Менше вже кують зозулі –
Менше вже кують зозулі –
Життя, неначе гойдалка, прив’язана до місяця.
Час хилитає маревом уявність перемог.
Час хилитає маревом уявність перемог.
Мовчиш?
Мовчи.
Мовчи.
Якби я був Артуром Брагінським,
То зобразив би тебе сонцедайною Грацією
То зобразив би тебе сонцедайною Грацією
Я буду вдячний віршами
І стану сильний пам’яттю,
І стану сильний пам’яттю,
Не розкажу нікому про те,
Що відчуваєш ти,
Що відчуваєш ти,
Мій сон ховається біля робочого стола.
Береш у руки писанку. Дивишся
Як тонкі лінії випромінюють енергетику
Як тонкі лінії випромінюють енергетику
За мить до смерті. Ні – за міліметр
Авто до тротуару зупиняється.
Авто до тротуару зупиняється.
Дві одиниці,
Зболено-самотні,
Зболено-самотні,
Богдан Задура зізнається,
Що кожен рядок його вірша
Що кожен рядок його вірша
Намалюй мені волошки із колоссям у ромашках,
Тіло дівчини невинне, що згорає від спокус,
Тіло дівчини невинне, що згорає від спокус,
На гладкій корі бука
Хтось вирізав ножиком:
Хтось вирізав ножиком:
Лікарю,
Вилікуй її від кохання.
Вилікуй її від кохання.
..............М.
смерть схожа на собаку
смерть схожа на собаку
Дідо Юра посадив тую
На могилі інваліда війни
На могилі інваліда війни
Це було не зі мною.
Це не сон і не спогад.
Це не сон і не спогад.
М.
Мені наснилося натхнення.
Мені наснилося натхнення.
Я народжую тебе
Своїми віршами.
Своїми віршами.
твоя смс-ка мене
не любить
не любить
Якби ти була моєю
Ми били б з тобою посуд,
Ми били б з тобою посуд,
вранці
дивишся на телефон з надією
дивишся на телефон з надією
коли ми разом
наші руки нагадують
наші руки нагадують
Метелики летять на полум’я
І згорають у ньому – істина.
І згорають у ньому – істина.
Являєшся
Венерою із піни,
Венерою із піни,
це правда
я люблю себе
я люблю себе
Я цілую твою відсутність
Крізь химерну п’янку цнотливість,
Крізь химерну п’янку цнотливість,
Пам’яті поетеси Мар’яни Бонь,
яка пішла від нас у інші світи
яка пішла від нас у інші світи
хтось додумався
зробити годинник
зробити годинник
не плач без мене.
Отрута твоєї ревності
Любов і мене вбиває.
Любов і мене вбиває.
цей поїзд переїхав через моє серце
заховатися від світу
і від світла
і від світла
В чорний неба квадрат
Жовтий цвях не один
Жовтий цвях не один
Земля вмивається...
Так мило змивається.
Так мило змивається.
Хімічний склад осені
Написаний білою крейдою
Написаний білою крейдою
Червоно-чорні кольори спокуси
І ти.
І ти.
Між сторінками книги буття
Покладу квітку наших мрій,
Покладу квітку наших мрій,
А свічка світу світлом до могил...
Володимиру Павлишину, художнику
О.Л.
Я хочу тебе
Обіймати руками бажання,
Обіймати руками бажання,
Довга нитка дороги
Біжить за голкою бажань
Біжить за голкою бажань
У Храм Кохання натовп увійшов…
Трощив стосило цінності одвічні
Трощив стосило цінності одвічні
С. Голубокому
Під павутиною думок
Під павутиною думок
Спочатку я шукав тебе.
Потім шукав інших.
Потім шукав інших.
Інша поезія