Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Любов Бенедишин (1964)

Рубрики

Інша поезія ⁄ Переглянути все відразу

  •   ***
    Звинувачувала час…
    Картала розлуку…
  •   ***
    Зигзаги, прогалини, течії…
    Мистецтво шукає себе.
  •   ***
    Непорозуміння –
    розкидане каміння,
  •   ***
    Класики
    писали класно…
  •   ***
    У неї немає сліз...
    У неї немає слів...
  •   Фатум
    Чому не я?! -
    гірко зітхала
  •   Одного разу...
    Одного разу,
    коли ти прокинешся,
  •   Твоє кохання...
    Твоє кохання
    так далеко,
  •   У безсмертя...
    Тарас Шевченко...
    Довгожданий плід
  •   Передзимове
    Озирається день крадькома,
    і стривожена – тиша осіння.
  •   Край_осені
    Садам – ні листяно, ні пташно.
    І вись – охмарена й чужа.
  •   (Не)злітне...
    Вирійно гляне безодня – і
    втриматися несила…
  •   ВИБОРИ - 2012
    Одні – до Риму, інші – в Емірати,
    Підзаробити, нерви заспокоїти…
  •   Янгольське…

    …ріднесенькі!
  •   аКОрДИ серпня
    Отавно…
    Октавно…
  •   ***
    В тенетах буднів
    дика орхідея:
  •   ***
    Блакить
    пориває
  •   ***
    Сутеніє…
    Сатаніє
  •   Українська ніч
    Ілюзія помаранчевого світанку.
    Апатія фіолетових сутінків.
  •   ***
    Лукавство –
    за смутком
  •   ***
    В дитинстві
    я обожнювала спостерігати,
  •   ***
    Скине осінь
    дощову сутану,
  •   ***
    Чи ж завинила неба висота
    фатальній
  •   При_хильність
    Ці розлогі дерева
    скраєчку саду –
  •   Первоцвіти
    Вони народжуються першими.
    І помирають першими,
  •   Повстання
    Колись давно-давно
    вони виколисували
  •   ***
    Бувають миті,
    коли душа,
  •   Яблуко
    Одержима мрією -
    стати корисною людям,
  •   Осінній етюд
    Тихо і сумно...
    Невиплаканими жалями

  • Інша поезія

    1. ***
      Звинувачувала час…
      Картала розлуку…
      Ненавиділа себе,
      а ще більше –
      Ту, що вполювала
      твоє серце.
      Мріяла хоч раз
      поглянути їй у вічі.

      А виявилось,
      я щодня зустрічала
      Жінку,
      яку ти обожнюєш
      усе життя.
      Ось і зараз
      вона дивиться на мене
      з глибини дзеркала
      ТАК,
      ніби знала
      про це
      завжди.

      Вдивляюсь
      у знайомі риси
      твоїми очима,
      наче вперше бачу…

      І прощаю її…


      08.11.2018



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    2. ***
      Зигзаги, прогалини, течії…
      Мистецтво шукає себе.

      Одухотворення виплодів зла.
      Заклинання зміїв руйнації.

      Митці змагаються за статус-кво:
      хто ж переможе –
      медіуми апокаліпсису
      чи маги апо-
      ката′статису*?

      Світ балансує над прірвою…


      03.10.2017



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    3. ***
      Непорозуміння –
      розкидане каміння,
      поросле забуттям
      і щойно з-за пазухи…

      Розкидати – звично.
      (Ро)збирати – обтяжливо.
      Поспішаємо.
      Спотикаємось.
      ...каємось.
      ...каємось.

      11.06.2017



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    4. ***
      Класики
      писали класно…

      А в сучасному світі –
      й поезія сучасна:
      винахідлива –
      як молекулярна кухня;
      необхідна –
      як міцелярна вода
      у флакончику.

      Нестравна.
      Кустарна.
      Головне –
      популярна.

      13.03.2017



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    5. ***
      У неї немає сліз...
      У неї немає слів...
      Лише необмежений розпач,
      що давно заковтнув
      те останнє
      нестерпне бажання:
      їсти.
      Кожного року
      в поминальну суботу
      листопада
      ця втомлена стражданням душа
      прилітає на вогник
      мого вікна -
      щоб помолитись моїми вустами,
      перехреститись моїми перстами,
      а потім
      на затишній кухні
      відкраяти пухку рум'яну скибку
      і вдихнути на повні груди
      п'янкий аромат
      житнього поля...

      ...На підвіконні
      догорає свіча.
      А неприкаяна душа
      моїми сльозами вмивається, -
      побивається,
      що не може той хлібчик
      забрати з собою.

      26.11.2016



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    6. Фатум
      Чому не я?! -
      гірко зітхала
      стара "потомствена" груша,
      через силу
      відганяючи рій дразливих думок
      покоробленими ревматизмом вітами.

      ...Так само щедро і звабно
      медоносила в райському саду.
      ...Не менш віртуозно
      з висоти самозамилування
      поціляла достиглими смаколиками
      в маківки усамітнених диваків.

      Все - дарма!

      Яблуня -
      вигойдала плід
      пізнання добра і зла.

      Яблуня -
      причетна до відкриття
      закону всесвітнього тяжіння.

      Навіть яблуко розбрату -
      теж од неї!

      Щастить же декому...

      07.08.2016




      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    7. Одного разу...
      Одного разу,
      коли ти прокинешся,
      перше, що побачиш -
      безмежне голубе небо
      в ореолі Божої Благодаті.
      З сонячною усмішкою в душі,
      без остороги
      ввімкнеш новини
      і не почуєш жодного слова
      про нічні артобстріли,
      "гради", теракти,
      афери, корупцію, девальвацію,
      убивства на замовлення,
      великі й дрібні крадіжки...
      - Нарешті!.. Невже?..
      - Так, -
      розвіє залишки твого подиву
      Хтось найближчий,
      обіймаючи тебе крильми...
      ...можливо,
      це трапиться не так хутко,
      як тобі мріється.
      Але це станеться...
      одного разу,
      коли ти...
      прокинешся.

      14.05.2016



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    8. Твоє кохання...
      Твоє кохання
      так далеко,
      що дістатись до нього
      можна тільки думкою:
      задивлена в небо
      русява тонконога
      дівчинка
      у квітчастому
      сарафанчику...

      Моє кохання -
      в її сумних очах.

      2015



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    9. У безсмертя...
      Тарас Шевченко...
      Довгожданий плід
      одвічного союзу:
      Духа Свободи
      і Безмежної Любові.
      Поневолена і принижена,
      Україна
      вистраждала,
      вимолила
      свого достойного сина
      у Всевишнього,
      щоб народитися згори,
      провівши його
      у безсмертя...

      2013



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    10. Передзимове
      Озирається день крадькома,
      і стривожена – тиша осіння.

      Білий привид печалі – зима –
      оглядає земні володіння.
      То над кронами тінню майне,
      то бадилля зачепить подолом.

      ...Задзеркалля небес крижане
      мерехтить відображеним болем.

      2012



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    11. Край_осені
      Садам – ні листяно, ні пташно.
      І вись – охмарена й чужа.

      О, як оглушливо й протяжно
      Мовчить край_осені душа…

      2012



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    12. (Не)злітне...
      Вирійно гляне безодня – і
      втриматися несила…

      Прожилки стерпли: до осені
      листя ховало крила.

      2012



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    13. ВИБОРИ - 2012
      Одні – до Риму, інші – в Емірати,
      Підзаробити, нерви заспокоїти…

      А ми – нащадкам долю вибирати.
      Хоча, здається, вже пора виборювати.

      2012




      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    14. Янгольське…

      …ріднесенькі!
      Аж посвітліло…

      І злинула б.
      І полетіла б.

      Та справ насущних –
      ще тьма-тьмуща:
      робити – не переробити.

      Тяжіння земне –
      мов линва:
      рубати – не перерубати.

      А пір’ячко до пір’ячка:
      то синочкові на периноньку,
      то донечці на подушечку.

      Ох, душе моя, душечко…

      Собі на крила –
      все не вистачає.

      2012



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    15. аКОрДИ серпня
      Отавно…
      Октавно…
      Ох, славно!

      Осанно…
      Органно…
      О!

      2012



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    16. ***
      В тенетах буднів
      дика орхідея:
      де я?!

      2012



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    1. ***
      Блакить
      пориває
      ялину:
      я лину…
      я лину…
      я лину…

      2012



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    2. ***
      Сутеніє…
      Сатаніє
      вечір-сутенер –
      знов розминуться
      день,
      гульвіса-кавалер,
      і ніч,
      неперевершена повія.

      2010



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    3. Українська ніч
      Ілюзія помаранчевого світанку.
      Апатія фіолетових сутінків.

      Р_еволюція навпаки.

      Душа обмацує скрижалі:
      що далі?!

      2012



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    4. ***
      Лукавство –
      за смутком
      (бо – ще та «штучка»!)
      Принада і розкіш –
      за вбогістю свитки.

      Ця осінь –
      як Сонька
      Золота Ручка –
      прийшла й обібрала
      дерева до нитки.

      2011




      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    5. ***
      В дитинстві
      я обожнювала спостерігати,
      як мій татко друкує фотографії –
      у затемненій кімнаті
      з червоною підсвіткою,
      зосереджений і несердитий,
      він був схожий на чарівника.
      Пахло таємницею і реактивами.
      Раз-по-раз
      незаймане поле білого паперу
      засівалось ефемерними світлотінями –
      і з прозорої рідини
      в мілкій посудині,
      мов із безодні небуття,
      за лічені секунди
      виринали
      будинки, дерева, люди…

      Немає вже серед живих
      чарівника-фотолюбителя,
      як і багатьох із тих,
      на кого він любив задивлятись
      (не)об’єктивним оком
      старого трофейного фотоапарата.
      Та є стосики безцінних світлин
      у запилюженій коробці з-під взуття.
      І навіяний спогадом, здогад –
      у саморобній скарбничці досвіду:
      що життя – це теж фотографія,
      тільки проявляється на ній,
      від народження до смерті –
      думкою і словом,
      наміром і вчинком – душа.
      І формулу закріплювача
      знає лише Творець.

      24.10.2011





      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    6. ***
      Скине осінь
      дощову сутану,
      закружляє
      в запальному танці.
      Листя
      пломенітиме багряно,
      ніби сонячні
      протуберанці.

      Все ще буде:
      і гриби, і вірші;
      мрій мажор,
      і днів ритмічне скерцо.
      Тільки
      пульсували б яскравіше
      золоті
      протуберанці серця!

      2008



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    7. ***
      Чи ж завинила неба висота
      фатальній
      поприземності стеблини?
      З терпінням
      розіп’ятого Христа
      цей світ
      свої спокутує провини.

      Здоровий глузд
      не кличемо в порадники,
      долаючи лукавого інтриги:
      за слабкість плоті –
      гинуть виноградники,
      за слабкість духу –
      спалюються книги.

      2004



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    8. При_хильність
      Ці розлогі дерева
      скраєчку саду –
      при_хильні
      до перехожих –
      за плечі торкають,
      плоди простягають:
      «Беріть!»

      Поспішаю додому
      знайомою стежкою
      вздовж огорожі –
      і кожному
      щедрому дереву
      вклоняюся
      мимохідь.

      21.07.2011



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    9. Первоцвіти
      Вони народжуються першими.
      І помирають першими,
      приречено хилячи голівки
      на святковий вівтар краси, –
      кому як судилося –
      хто в іскристому кришталі,
      хто у вишуканій порцеляні,
      а хто – у гранчастому склі…
      Бо вони – первоцвіти.
      Любов до них
      така незмірна і буденна,
      що кожної наступної весни
      їх стає на планеті
      все менше і менше.
      Щорік
      із початком сезону
      квіткового полювання
      їх заплановано визволяють
      із рук підступних браконьєрів
      у хустинках і картузиках.
      …А потім,
      задля високої мети
      збереження природи,
      підошвами казенних черевиків
      знавісніло розтоптують
      беззахисні тендітні стебельця.
      І ніхто,
      крім землі і неба,
      не помічає німого благання
      у сповнених подиву і жаху
      пелюсткових очах:
      «Зупиніться!
      Ми ж іще живі…
      Дозвольте нам
      померти
      красиво!..»

      25.02.2011






      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    10. Повстання
      Колись давно-давно
      вони виколисували
      в глибинах власного лона
      красу ЖИТТЯ.
      Гойдали на лагідних долонях
      білосніжне латаття надій,
      стрімко несли вдалеч
      найзаповітніші мрії.
      А ще...
      годували і напували
      тих,
      хто прирік їх згодом
      на неминучу загибель.
      Тепер,
      приречені і хворі,
      вони таять у собі
      жагу помсти
      і загрозу СМЕРТІ.
      Бо надто довго терпіли!
      Їх отруювали і перекроювали.
      А вони - терпіли...
      Їх осушували і спустошували.
      А вони - терпіли...
      Зневажали їх природу
      і забруднювали нечистотами
      джерело душі.
      А вони - терпіли...
      Сьогодні
      їхнє терпіння виходить з берегів.
      Коли більше нічого втрачати,
      хвиля обурення -
      мутна і нестримна!
      ...А ті,
      що завдали їм стільки страждань,
      розгублені та налякані,
      наївно називають повенями -
      ВЕЛИКЕ ПОВСТАННЯ РІЧОК.

      2010



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    11. ***
      Бувають миті,
      коли душа,
      ніби прокидається
      чи то від довгого
      летаргічного сну,
      чи то від короткочасної
      ефемерності забуття.
      І їй знову, і знову
      пронизливо дивно
      відчувати себе
      у цьому тілі,
      у цьому часі,
      у цьому світі...

      2003




      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    12. Яблуко
      1.
      Одержима мрією -
      стати корисною людям,
      зірвалась із неба зоря
      і жовтобоким яблуком
      глухо впала
      у високу траву
      під старою, як світ,
      яблунею.
      Та ніхто
      не звернув уваги
      на зяючу пустоту
      у нічному небі.
      ...І яблуко,
      на жаль,
      також ніхто
      не помітив.
      Коли я підняла його,
      було вже
      запізно...

      2.
      Ще вчора
      на найвищій гілці
      вже безлистої яблуні
      колихалось вітром
      останнє
      бурштинове яблуко.
      ...А назавтра
      сусідський хлопчик
      так і не знайшов його
      в пожухлій траві.
      Світ здвигав плечима.
      А в газеті
      з'явилась замітка,
      що українські астрономи
      відкрили нову зірку.
      ...Тепер,
      коли я дивлюсь
      у нічне небо,
      я знову бачу її,
      зорю,
      що мріяла стати
      корисною людям.

      2003



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    13. Осінній етюд
      Тихо і сумно...
      Невиплаканими жалями
      набрякло смальтове небо, -
      аж погляд у ньому в'язне.
      Ще донедавна сонячна
      вулиця -
      густо оповита
      сизими спогадами
      про втрачені перспективи літа.
      ...Тільки задивлені в себе
      жоржини
      загадково усміхаються
      під вікнами осель,
      де звично нудьгують будні.
      І їжачки-каштани,
      сторожко визираючи
      з трави на узбіччі,
      здивовано-карими очима
      проводжають
      поодиноких перехожих
      у самотність осені.

      2007



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -