Автори /
Ірина Людвенко (1974)
|
Рубрики
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Пошли людину
•
Тобі
•
Незмінні слова
•
В Скрижалях Вічності не витреш помилок
•
НАПИШИ
•
Заправь машину!
•
ЕСЛИ...
•
Может Быть
•
... і про ЛітО...
•
Життя - розфарбовка
•
***
•
До циклу "ТИ"
•
ПРО_ЩАСТЯ
•
Как тебе в осени?
•
***
•
СПОВІДЬ ЄВИ
•
ЭЛЕГИЯ СИ МИНОР
•
МІРЯЮ НЕБО ПОДИХОМ
•
ПІСЛЯ_БАЛУ
•
ЗНІМУ ЖИТЛО
•
ТИША
•
СИНУ
•
ПОГЛЯД В СПИНУ
•
ЕФЕКТ СТАТИЧНОГО ТЕРТЯ
•
СНИ НЕПРОРОЧІ
•
The Birthday
•
ЛІФТОІНСУЛЬТ
•
Післяліто
•
ЖИТТЯ ІШЛО...
•
ПОБІЧНА ДІЯ СОНЕТІВ
•
АПОСТИЛЬ ЩАСТЯ
•
Ніч на 21 жовтня
•
Прощай і все, нічого більше.
•
Радіаційний біль
•
Готичне щастя
•
Я бачу Осінь. Осінь каже «Все!»
•
Вокзали минулого
•
ЗГОРАЄ ЧАС
•
Ніч Різдва
•
Паперовий кораблик часу
•
Казка про мене (нова) або вірш, який не став сотим.
•
Весільна Пісня
•
Сонет без номера.
•
Я тебе розкохаю й забуду
•
Умань
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Прошу Людину!
Ну хоча б одну!
Ну хоча б одну!
Минає час. Заплутались у вітті
Чи відголосся, чи забуті сни.
Чи відголосся, чи забуті сни.
У слів є здатність - залишати нас,
Бриніти там, де наш вже й слід схолонув.
Бриніти там, де наш вже й слід схолонув.
В Скрижалях Вічності не стерти помилок,
Дим полину не вивітрити святом.
Дим полину не вивітрити святом.
Напиши мне о том, что короткого лета не жалко.
Напиши, что ты счастлив безумно сегодня и тут.
Напиши, что ты счастлив безумно сегодня и тут.
Там, где песков зыбучих край родной,
Где волны не водой - песком смывают
Где волны не водой - песком смывают
Если...
Если все равно - из двух зол одно,
Если все равно - из двух зол одно,
Зачем касание Огня?
Ожоги вряд ли душу красят.
Ожоги вряд ли душу красят.
Вмивалося небо, вдягало веселковий обруч.
Віршований бій невідступно поширював фронт.
Віршований бій невідступно поширював фронт.
Я з осені вийду у зжовклій тіарі
(Як Ною вдавалось знайти всім по парі? ...
(Як Ною вдавалось знайти всім по парі? ...
В стовпчики перемножені
Відблиски на вікні.
Відблиски на вікні.
Тиша марить Віднем. Зорі сніг лоскочуть,
Вже сліди дрібненькі слід великий з'їв.
Вже сліди дрібненькі слід великий з'їв.
Я не скажу тобі – «Не йди!»
Це наче б сонцю наказати
Це наче б сонцю наказати
Эта рыжая выскочка - autumn for you!
Я вообще-то люблю ее, но иногда,
Я вообще-то люблю ее, но иногда,
Когда истерический дождь бьет с размаху в окна,
Рвет нервы и провода, с неба швыряет лед,
Рвет нервы и провода, с неба швыряет лед,
Я досі бачу яблука у снах.
Я досі рву їх, ніде правди діти.
Я досі рву їх, ніде правди діти.
Как же счастье с грустью ходят рядышком...
Удержать попробуй свет рукой!
Удержать попробуй свет рукой!
Міряю небо подихом –
Дихати чи не дихати?
Дихати чи не дихати?
Буває світ тісний. Тісний на час.
Коли події товпляться одразу.
Коли події товпляться одразу.
Зніму житло на сім десятиліть.
Здають на менше? І на менше згода.
Здають на менше? І на менше згода.
Немає слів. Буває - бракне їх.
Що я скажу тобі, смішна і тиха,
Що я скажу тобі, смішна і тиха,
Як воно, коли воно трапляється?
Вже дивлюсь на сина знизу вверх.
Вже дивлюсь на сина знизу вверх.
Просто зустріч, пoгляд в спину.
Розійшлись.
Розійшлись.
Ефект статичного тертя в житті моєму -
Порив довести почуття, як теорему.
Порив довести почуття, як теорему.
Чи я у снах тебе стрічатиму,
Чи в сни ходитиму сама,
Чи в сни ходитиму сама,
Ілюзія щастя – розкрилені межі даху.
Вдихнути не втраплю – замкнуло якесь реле.
Вдихнути не втраплю – замкнуло якесь реле.
Дивлюсь в маринарці на виріст
З калюжного монітора.
З калюжного монітора.
Падають горіхи, значить, осінь.
Як там не вимолюй, не проси.
Як там не вимолюй, не проси.
Життя ішло. І ми сказали все.
Чого-чого, а слів не бракувало.
Чого-чого, а слів не бракувало.
Вечір осінній зимний, аки розмова,
Все так доречно – сходи у монастир.
Все так доречно – сходи у монастир.
Не вистачить сили сказати тобі одразу:
- Ця зустріч остання, днів вичерпано ліміт…
- Ця зустріч остання, днів вичерпано ліміт…
І що то за ніч була! Матінко рідна. Досі
Від подиху млосно, від шурхоту підошов.
Від подиху млосно, від шурхоту підошов.
Прощай і все, нічого більше.
Листок кленовий вмерз в граніт.
Листок кленовий вмерз в граніт.
Розбитий дзвін глухий, як стогін тиші.
Лічильник кряче – все якась розрада!
Лічильник кряче – все якась розрада!
Готичне щастя – осінь, цвинтар, щем.
Шпилясті дві будівлі, просто поруч ви.
Шпилясті дві будівлі, просто поруч ви.
Я бачу Осінь. Осінь каже «Все!
Досотано останню павутинку!»
Досотано останню павутинку!»
В моїм житті лишилися перони.
Оце і все з минулого життя.
Оце і все з минулого життя.
Згорає час, немов сухе гніздо.
Від віршів туга, й та якась прийдешня.
Від віршів туга, й та якась прийдешня.
Серед ночі, морозної ночі,
Небо темні сувої пророчі
Небо темні сувої пророчі
А зима перекотиться в літо.
Рік мовчання – занадто таки!
Рік мовчання – занадто таки!
Казка про мене буде тепер яскрава.
Сховано в скриньку час на кінчику голки.
Сховано в скриньку час на кінчику голки.
Я залишаюсь назавжди
В твоїх армованих обіймах.
В твоїх армованих обіймах.
Блукає осінь в позолоті втрат.
І б’є дощами навідліг у шибку.
І б’є дощами навідліг у шибку.
Я тебе розкохаю й забуду.
Стигне кава під стукіт коліс.
Стигне кава під стукіт коліс.
Туман холодний на плечі сяде,
Проїде верхи кварталів кілька.
Проїде верхи кварталів кілька.