Буває так, що подобається навіть те, у чому ти як спостерігач або просто пересічний громадянин, далекий від поезії, не зміг стовідсотково розібратись. Бо у ньому існує щось внутрішнє - і воно таке, як серце у чутливій людині чи навіть у звичайнісінькому стільці, і воно існує так само, як риби у річці, яких ти не бачиш, а тільки кола від дотиків їхніх носиків-губенят, або як невидимі сонячні ультраси в небі. А якщо ти зміг просякнути глибинними змістами твору, то це просто чудово.
Дякую за вірш. Я не розкриватиму у коментарі усіх таїн, які мені начебто або фактично розкриваються, як тільки я згадую про батьківський мопед.
З повагою,
Г.С.

Таки гарна духовна поезія! Дякую, услід за Гаррі Сідоровим, за вірш!

"стомлена щаслива солов'їха" - чудовий образ. і взагалі весь вірш - світлий і веселковий.

Я у Вашій поезії побачила свою маму! Спасибі за тишу! Вірш собі копірую і їду завтра до неї в гості. Прочитаю Вашу поезію на її день народження, можна?

Файно, Ірино! Немає слів...

Така домашня, така рідна тиша...
Сподобалось.

Дуже радію, що вдалось висвітлити грань саме духовного єднання. І Вам дяка за теплий відгук.