Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
В'ячеслав Романовський (1947)



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Кропом і м'ятою пахнуть сільські вечори...
    Кропом і м’ятою пахнуть сільські вечори.
    Тягне волого від річки в недавнє осоння.
  •   Надкусивши яблуко спокуси
    Надкусили яблуко спокуси,
    Захмеліли вибухом жаги.
  •   Закоханий рондель

    О ця солодка несвобода
  •   У степу
    Пізня осінь. Днина зимня –
    Чирка вітер, як терпуг.
  •   Графіка Павла Бедзіра
    Пам’яті талановитого майстра
  •   Скремсано надії-мрії...
    Скремсано надії-мрії
    І нажите – до узбіч!
  •   Дводзьобому хижому птахові...
    Дводзьобому хижому птахові хочеться крові.
    Несе із собою і смерті, й пожежі багрові.
  •   Я з Христосом, ти з Аллахом...
    Я з Христосом, ти з Аллахом
    Говорили до зорі.
  •   Довкiл незрячi лiхтарi...
    Довкіл незрячі ліхтарі.
    Туман осів у непрозорі.
  •   Туман у лузi аж до гаю
    Туман у лузі аж до гаю
    Стоїть, ворушиться, тече.
  •   У дзвоні небеснім така глибина
    У дзвоні небеснім така глибина,
    Що слухати – не переслухать:
  •   Вiд розлуки до розлуки
    Від розлуки до розлуки наша мить
    І злітає радо в небо і щемить.
  •   Невтішні прогнози
    Дощі розтеклися без краю й кінця.
    Забрьохані дні спохмурнілі, холодні.
  •   Мальви
    І сади здичавіли в селі,
    Що безлюдним стало і забутим.
  •   Пахне морем сивий Крим
    Пахне морем сивий Крим,
    А туман і степ і гори
  •   Осінь
    Осіннє сяйво, падолист
    Гніздять у серці смуток тихий -
  •   Ласкавці
    Радіймо вдвох!
    Журитись буду сам -
  •   Пристрасть
    ...А пристрасть - у вогні солома,
    Розбудиш - і згориш до тла:
  •   Вечiр у селi
    Кущі тьмяніли вечорово,
    Густіла синь вряди-годи.
  •   І закурівся білий світ...
    І закурівся білий світ -
    Мете метелиця до неба!
  •   Стаккато в серці...
    Стаккато в серці - ти ідеш!
    І сонце мружиться і сліпне.
  •   В степу
    І степу звук - як у струні...
    Цікаво... І немає страху.
  •   Люба ти, хороша...
    Люба ти, хороша -
    Тільки замала...
  •   Звучав акордеон...
    Звучав акордеон. Одна кружляла пара.
    І світ був тільки їх, як музика і вальс.
  •   На Рiздво
    Упала тиша на зимовий сад -
    Не сипле сніг і не здригнеться гілка.
  •   Думками забрів у ромашкове поле
    Думками забрів у ромашкове поле,
    У синь піднебесну, де сонце гаряче,
  •   ЯКЕСЬ ЧАКЛУНСТВО...
    Якесь чаклунство - погляд твій:
    Не відвернути, не забути.
  •   БЕЗ ВАС...
    Без Вас знов буду потерпати...
    Побляклий день у чорне вгруз.
  •   Букетик
    Ромашки польові, блавати...
    Букетик тішить, звеселя.
  •   Цей день...
    Цей день надвечір занеміг
    І до калюж примерз ногами.
  •   І ТИША...
    І тиша лягає на землю осінню волого,
    І котиться степом, і тягнеться в далеч дорога.
  •   ВЕРЕСНЕВЕ
    І знову осінь. Вже моя.
    Швидка. Не хоче забариться.
  •   ЦЯ ЖIНКА У ЛЮБОВI, ЯК ОГОНЬ...
    Ця жінка у любові, як огонь,
    Лише торкнись - і спалахне нестримно.
  •   НЕВТРИМНА РАДIСТЬ... ОСЬ ВОНА, В МЕНI
    Невтримна радість... Ось вона, в мені -
    Музичні крила випростала гінко,
  •   БУЛИ ЦIЛУНКИ ТА ОБIЙМИ...
    Були цілунки та обійми,
    І все було, що йде за тим...
  •   НЕБО ТАКЕ ХОЛОДНЕ...
    Небо таке холодне,
    Наче лавка оця.
  •   У ТОЇ ПОЛЬСЬКОЇ КОБІТИ...
    У тої польської кобіти
    Іскри димок.
  •   АЕЛIТА
    На евересті моїх сновидінь
    Зорі очей.
  •   ПОВIДЦВIТАЛИ НЕБЕСА...
    Повідцвітали небеса
    І повсихали очерети,
  •   ТИ СПАЛЮЄШ МЕНЕ ДОТЛА...
    Ти спалюєш мене дотла:
    Нестримні ревнощі в атаці!
  •   А ТИ ЖИВЕШ ПО ТОЙ БIК ЩАСТЯ...
    А ти живеш по той бік щастя...
    І все одно тобою марю
  •   І ЗАБРЕЛА У СНИ МОЇ ДУША...
    ...І забрела у сни мої душа,
    Твоя душа, незнана і далека.
  •   ТИ Ж ЦЬОГО ТАК ХОТIЛА...
    Очі твої розпусні, губи твої гарячі
    Серце моє полюбить, тільки душа заплаче.
  •   ТОРКНЕШСЯ ЛИШ - I ГЛИНА ОЖИВА...
    Торкнешся лиш - і глина ожива,
    І на гончарнім крузі диха диво.
  •   Я ВИМРIЯВ ТЕБЕ...
    Я вимріяв тебе...
    У сні
  •   ПIРНАЮ У ВРОДУ ТВОЮ, ЯК У ЛIТЕПЛО РIЧКИ...
    Пірнаю у вроду твою, як у літепло річки,
    Радію, що ти в мене є - незвичайна така.
  •   УСЕ МИНУЛОСЯ МІЖ НАМИ...
    Усе минулося між нами -
    Не повернуть оті літа.
  •   ЛИШ ПЕРЕГЛЯДАЛИСЯ ДО ПОРИ...
    Лиш переглядалися до пори,
    Та любов розвісила прапори!
  •   ЧОМУ ПРО ТЕБЕ ВСI МОI ДУМКИ?
    Чому про тебе всі мої думки,
    Веселі і сумні, щасливі і бентежні?
  •   РІЧКА ТІШИТЬСЯ РОЗЛИВОМ...
    Річка тішиться розливом,
    Острівцями лиш горби,
  •   МІЖ НАМИ ТАКИ ВІЙНА...
    Між нами таки війна,
    Пощади ніхто не жде!
  •   СОЛОМ'ЯНА ВДОВА
    Завіявсь муж. Остались діти.
    І все одна, одна, одна.
  •   ВІДЦВІТАЮ БЕЗ ТЕБЕ. ТУЖУ...
    Відцвітаю без тебе. Тужу.
    Повернути б утрачені миті.
  •   ТРАВНЯ ЦВІТ - АРОМАТІВ СИМФОНІЯ...
    Травня цвіт - ароматів симфонія:
    І в ударі бузок і півонія!
  •   У СЯЙВI ЯБЛУНI, У ЦВIТI...
    У сяйві яблуні, у цвіті -
    Все найпрекрасніше на світі.
  •   ВЕСНЯНА ЯВА - ДИВО IЗ КАЗОК...
    Весняна ява - диво із казок:
    Сьогодні вранці спалахнув бузок!
  •   ЗУХВАЛА ЛЮБОВЕ, КОГО ВИГЛЯДАЄШ ІЗ ЛІТ...
    Зухвала любове, кого виглядаєш із літ,
    Кому відчайдушно свої розставляєш тенета?
  •   СВIТАНКОВЕ БЕЗГОЛОССЯ...
    Світанкове безголосся.
    Ми - одні, одні, одні...
  •   НЕ ЗОВЕШ, АЧЕЙ ЗАБУЛА...
    Не зовеш, ачей забула:
    Дні минулись весняні.
  •   ЯК ТI ГОРИ I ПЛАЙ, I СМЕРЕКА...
    Як ті гори і плай, і смерека,
    Між каміння неспинна ріка,
  •   ДОРОГИ ПРАВЕДНІ І ГРІШНІ...
    Дороги праведні і грішні,
    Думки і ниці, і горішні
  •   ЛАСКАВКО, ЗГЛЯНЬСЯ НА ЗАМЕРЗЛУ ДУШУ...
    Ласкавко, зглянься на замерзлу душу:
    У зимнім світі день, як ночі смоль.
  •   ЧОМУСЬ НЕ МЕНШАЄ ІУД...
    Чомусь не меншає іуд,
    І фарисеїв стало більше.
  •   АЖ ЗУБИ ЗАЛОМИТЬ ОДРАЗУ КРИНИЧНА ВОДА...
    Аж зуби заломить одразу кринична вода,
    А п'ю - не нап'юсь, бо смакує дитинством далеким.
  •   ЗБЛИСКОМ ЮНИХ ОЧЕЙ...
    Зблиском юних очей і свої почуття засвіти,
    Пробуди їх од сну летаргійного в кілька століть.
  •   ТВОЯ ЛЮБОВ, ЯК ПТАШКА ДИКА...
    Твоя любов, як пташка дика...
    Моя ж - незграбна і велика
  •   МОВ СЛЬОЗА, НАСТОРОЖЕНА ПРОСИНЬ...
    Мов сльоза, насторожена просинь.
    Облітає журбою багрянь.
  •   КРАСНОМОВНА ФРЕСОК НІМОТА...
    Красномовна фресок німота,
    І глибінь, і таємниця сива
  •   ***
    Хоч сонечко все те ж над пругом,
    А багатьох колег нема.
  •   ЗИРКНЕШ ОЧИМА - І НІЖНИМ ОБПАЛИШ ОГНЕМ...
    Зиркнеш очима - і ніжним обпалиш огнем,
    Дух перехопить і груди одізвуться гулко.
  •   ...I ПАДАВ ПРОЩАЛЬНО ВАЛЬСУЮЧИЙ СНIГ
    ...І падав прощально вальсуючий сніг
    На нас із тобою, на стежку й озимі.
  •   ТВОЄ ІМ'Я
    Твоє ім'я - то музика натхненна
    Звучить органно, тішить, обійма.
  •   ЗАГУБИШ РІДНЕ СЛОВО "МІЙ!"
    Загубиш рідне слово "Мій!",
    Загубиш усмішку до мене.
  •   У СКОВОРОДИНІВКУ
    Муравським шляхом повз рябі лани
    Ми йшли в село, вколисане узліссям.
  •   В ГОЛОДНИЙ ПОВОЄННИЙ РIК...
    В голодний повоєнний рік
    я народивсь, я прагнув жити...
  •   ГЛІД
    Той глід, ті ягоди жагучі,
    Прибиті першим морозцем,
  •   ТИ ПІШЛА - І НІЧИМ СТАЛО ДИХАТИ...
    Ти пішла - і нічим стало дихати,
    І земля рвонулася з-під ніг...
  •   ...А БЕЗ ТЕБЕ НЕ СТАЛО НА БІЛОМУ СВІТІ РІДНІ
    ...А без тебе не стало на білому світі рідні.
    Безбережна печаль затопила і ночі, і дні.
  •   НА УДАХ
    Де місяць зорі вудить
    У тихому затоні -
  •   ЛИСТЯ ОСІННЬОГО СХЛИПИ...
    Листя осіннього схлипи.
    Бруку розцвічена ртуть.
  •   ТИ ВИЙШЛА ВСЛIД ЗА МНОЮ ЛЕГКОМА...
    Ти вийшла вслід за мною легкома,
    Дивилася похмуро і мовчала.
  •   ЗРИВАЄТЬСЯ ЛИСТ I ПАДА...
    Зривається лист і пада,
    Немов на гіллі й не ріс.
  •   РОЗКОТИТЬ РАНОК ВОРОХКИЙ ТУМАН...
    Розкотить ранок ворохкий туман,
    Одшторить зачакловану завісу -
  •   ПРИКМЕТИ ОСЕНІ ПРИМІТНІ...
    Прикмети осені примітні:
    В багрянці й охрі барви літні,
  •   У ЛІС ОДКОТИТЬСЯ ЛУНА...
    У ліс одкотиться луна
    І довго буде затихати.
  •   ВОСЕНИ...
    Яка світлінь в осінньому саду!
    Яка печаль несплаканої тиші!
  •   МУЗИКА РОБОТИ
    Стихає музика роботи
    І запливає в душу тиш...
  •   НЕ ПАМ'ЯТНИК ЗАЛИШУ...
    Не пам'ятник залишу - пам'ять,
    Все, що зібрав, що ніс - у ній...
  •   ВЕРЕСНЕВІ КРАЄВИДИ
    Вересневі краєвиди:
    Барви жовті і багряні
  •   ВСЕ, ЩО БУЛО МИНУЛОСЯ...
    Все, що було минулося.І нині
    Лише зітхання тихе у соснині.
  •   ХЛІБ
    ...Як весело мірошникує тато:
    У борошні і руки, і лице.
  •   В П'ЯТИЙ ДЕНЬ ОСЕНІ, В П'ЯТИЙ...
    В п'ятий день осені, в п'ятий...
    Святом - веселки дуга.
  •   ВЕРЕСНЕВОЇ НОЧI
    Німа ріка. Дріма комиш.
    Тьма вкрила балку та узвиш.
  •   ВДИВЛЯЮСЬ У ВІЧНІСТЬ...
    Вдивляюсь у вічність... І що там за нею?
    Довірюсь блукальцю, знайомцю Енею.
  •   БРИЗОК СОНЯЧНI СКАЛКИ...
    Бризок сонячні скалки -
    І намисто з краплин
  •   ОДВЕРТЯ ДНІВ ЧИ ЇХ ОМАНА...
    Одвертя днів чи їх омана
    Ніколи нас не розмине.
  •   НАТРУШУ ЗІРОК ІЗ ЯТЕРІВ...
    Натрушу зірок із ятерів,
    Подарую любці на коралі.
  •   ВЖЕ НЕ ЛІТО, ЩЕ НЕ ОСІНЬ...
    Вже не літо, ще не осінь -
    У задумі дні.
  •   СПІВАЮ З МАМОЮ
    Коли в селі дорідним колосом
    Духмянять сиві вечори,
  •   І КОНІ В ІКОНІ...
    І коні в іконі
    Вечірнього степу.
  •   ПАЛАХКОТЯТЬ УСТА, ЯК МАК...
    Палахкотять уста, як мак,
    Озерами глибіють очі...
  •   ОДНА ТАКА ЗЕМЛЯ!
    Давно над Журавлівкою
    Не видно журавля.
  •   СЕРПНЕВІ ДНІ В ЗАДУМІ ТИХНУТЬ...
    Серпневі дні в задумі тихнуть,
    Де ти - там Божа благодать.
  •   ТОРКНУСЬ РУКОЮ - ЗАСПОКОЮ...
    Торкнусь рукою - заспокою,
    Твою тривогу одведу
  •   НЕБЕЗПЕКА! З НЕБА СПЕКА...
    Небезпека!
    З неба спека
  •   СОЛОНИЙ ЦІЛУНОК...
    Солоний цілунок. Сльоза на щоці.
    Затужить печаль у лелечім ключі.
  •   НА БАТЬКІВСЬКІЙ ЗЕМЛІ
    Жаль, мріям вже не збутися -
    Лихий їх підстеріг!
  •   ПЕТРІВ БАТІГ ДО НЕБА ГІНКО ПНЕТЬСЯ...
    Петрів батіг до неба гінко пнеться,
    І серпень пропливає Осколом.
  •   ЗНОВ БЕЗЗАКОННЯ І СВАВОЛЯ...
    Знов беззаконня і сваволя,
    Бал правлять тлусті гаманці.
  •   МОЯ ПОЕЗІЄ, ЛЕТИ...
    Моя поезіє, лети
    У душі спраглі, віщі...
  •   СОНЕТ НАДВЕЧІР'Я
    Уже на вечір сонце заверта.
    Пил висне на шляху від череди.
  •   ЦЕ ПОЧУТТЯ - СВЯТЕ ПРИЧАСТЯ...
    Це почуття - святе причастя -
    Подарувала спільна путь.
  •   БІЛЯ МИЛОЇ...
    Біля милої крутиться доста гуляк,
    А її розлюбити не можу ніяк!
  •   ЗАГУСНУВ ЗМРОК НАДВЕЧІР У БОРУ...
    Загуснув змрок надвечір у бору,
    Зчорнив дуби, смеречину стару.
  •   ЯКЩО МЕНЕ ЗАБУДЕШ ТИ...
    Якщо мене забудеш ти -
    А час уміє все стирати,
  •   ЛИПНЕВА ПАЛІТРА
    Сталка на луках. Прив'ялі покоси.
    В гіллі бринять золоті абрикоси.
  •   НІЧ СИПАЛА ЗІРКИ...
    Ніч сипала зірки - цвіло небесне сито,
    І тиші оксамит гойдав і огортав.
  •   ВІТРЕЦЬ З ВЕСЕЛИМ РУПОРОМ...
    Вітрець з веселим рупором
    Неспинний над ярком...
  •   ...А КОЛИ СУТІНКИ ВИВІСИТЬ ВЕЧІР
    ...А коли сутінки вивісить вечір
    Ти мене ззаду обіймеш за плечі.
  •   ВІЙНА
    Курівся шлях. Тьмяніли трави.
    Прогіркло пахли полини.
  •   ПОЦІЛУНКАМИ ВІЙ...
    Поцілунками вій
    Геть змету хмарку прикрого суму,
  •   НАСТОЯНЕ ЛІТО НА ЛИПОВІМ ЦВІТІ...
    Настояне літо на липовім цвіті.
    Давай пораюємо в мудрому світі!
  •   ЯК ТУЛИШСЯ ТИХО МЕНІ ДО РАМЕН...
    Як тулишся тихо мені до рамен! -
    І ніжність укутує щедро, як хвиля,
  •   ЧЕРЕШНІ ВИСПІЛИ ЧЕРВОНІ...
    Черешні виспіли червоні
    І мліє літо у саду...
  •   КРОПИВ'ЯНКИ ЗМОВКЛИ ПО КУЩАХ...
    Кропив'янки змовкли по кущах -
    Літо по коліна у дощах.
  •   СРІБНО ТАНЕ НАДВЕЧІР'Я...
    Срібно тане надвечір'я у зеленім червні.
    Малиново кличуть дзвони в церкву до вечерні.
  •   НА РУНЬ РОНЯЄ РАНЬ РОСУ...
    На рунь роняє рань росу. А рінь
    Ковтає лінькувато хвилю сонну.
  •   У СКОВОРОДИНІВКУ
    Муравським шляхом повз рябі лани
    Ми йшли в село, вколисане узліссям.
  •   МАТІОЛОВІ ВЕЧОРИ
    Ти мене, матусю, не свари:
    То кохання стрілося із долею...
  •   БУЗКОВЕ НАШЕСТЯ...
    Бузкове нашестя стрімке, мов орда,
    Шаленство духмяного цвіту!
  •   ПЕЛЮСТКУ ТРЕПЕТНУ ПІВОНІЯ ЗРОНИЛА...
    Пелюстку трепетну півонія зронила,
    Сп'янила нас чуттєвим ароматом.
  •   НЕ ОБРИДНЕ ЦЕ МЕНІ НІКОЛИ...
    Не обридне це мені ніколи:
    Сад розквітлий, урожайне поле,
  •   КНЯЗЬ АРОМАТУ
    Князь аромату - шипшиновий цвіт -
    Подихом свіжим улещує світ.
  •   НІЧОГО НЕ ВДІЄШ...
    Нічого не вдієш: прощатись пора -
    Спускає час темну завісу.
  •   МЧИТЬ ЕЛЕКТРИЧКА РАННЯ...
    Мчить електричка рання
    В травневу заметіль.
  •   ЦВІТЕ ТРОЯН...
    Цвіте троян у травнику,
    Бджіл привертаючи зусюди.
  •   І ЩОСЬ МЕНЕ РАНКОМ У ЛІСІ ТРАВНЕВІМ ВОДИЛО...
    І щось мене ранком у лісі травневім водило,
    І щось мене звало, і знову мене щось вело
  •   ПАРТИЗАНСЬКА КРИНИЦЯ
    Замшілий зруб згубивсь у цьому лісі.
    Замулилась криниця, зацвіла
  •   ЛЬОНОВЕ ПОЛЕ
    Лячно, тітко, від ваших слів
    І немає тому переміни:
  •   ХОДІМ У ЛІС, У ЦЕЙ ПРИВІТНИЙ ДІМ...
    Ходім у ліс, у цей привітний дім,
    Де таїна, солодка і прадавня,
  •   ЩЕ СОННІ НЕ ШЕПОЧУТЬСЯ ГІЛКИ...
    Ще сонні не шепочуться гілки,
    Іще дрімає світанкова врода
  •   БОРОВА
    Лісосмуга, мов крута брова,
    А шосейка - піснею лункою...
  •   МОВА СЕРЦЯ
    Ми народились із мовою серця, як ніхто в міжпланетному просторі. І доки код людства не стерся - з нами любов, не осторонь.
    Мова серця говорить очима, жестами, зрідка - словами. Якщо в таїну її двері прочините, я - з вами. Мова серця шукає тандему, камертонного відголоску. Мова серця - це вам не родео Котигорошка.
  •   КОЛИ КОНВАЛІЇ ЦВІТУТЬ
    Коли конвалії цвітуть,
    Мов обіймає ніжний погляд.
  •   НЕ СУДИЛОСЬ УДВОХ...
    Не судилось удвох.
    Не судилось.
  •   НІНА МАТВІЄНКО
    Неначе землю цвітом засіва -
    Отак ця жінка молодо співа!
  •   У САДОЧКУ СТРІНЕ ХАТА БІЛА...
    У садочку стріне хата біла -
    Пил спаде натомлених доріг.
  •   ВЕСНЯНІ ДОЩІ
    ...А дощ то хлюпає, то булька -
    Веселий, щедрий, говіркий:
  •   ПОРЯД...
    Я задихнувсь од погляду твого -
    Сліпучої солодкої покари -
  •   АНТОНІВСЬКІ ЯБЛУКА
    Домівкою пахнуть антонівські яблука,
    гукають у юність - до саду й ріки.
  •   В НЕБІ ОБОЛОК ПЕРИСТИЙ...
    В небі оболок перистий,
    В ночвах сонячних село.
  •   І ЯСНІ ЗОРІ, І ТИХІ ВОДИ...
    І ясні зорі, і тихі води -
    Князівство миле твоєї вроди.
  •   ШЕЛЕСТІЛИ СЛОВА, МОВ ДОЩІ...
    Шелестіли слова, мов дощі,-
    Ніжність нас одняла у тривог.
  •   СОБІ
    Жаль, мріям вже не збутися -
    лихий їх підстеріг!
  •   ІДУ ДО ТЕБЕ
    І біль мине, і самота мине -
    Своїм коханням урятуй мене!
  •   РУКИ
    То прірва між нами, то - луки,
    то - сонце, то - хмарище знов.
  •   В ПОЕЗІЇ МОЇЙ
    І степ у лагіднім прозорі,
    і синь у крапельці малій,
  •   ПОЛИВ'ЯНИЙ ПІВНИК
    Глиняна іграшка - полив'яний пищик.
    Півник маленький, а дзвінко як свище!
  •   БЕРЕГИНЯ
    Пощо сперечатись, дарма говорити -
    У кожного Майстра своя Маргарита.
  •   МОЯ ЛЮБОВЕ - РЯТУВАЛЬНИЙ КРУГ
    Моя любове - рятувальний круг,
    з останніх сил чіпляюся за тебе.
  •   ТВОЇМ ІМ'ЯМ
    Твоє ім'я...
    Я випестив його,
  •   СУМУЮ БЕЗ ТЕБЕ, СУМУЮ...
    Сумую без тебе, сумую,
    самотньо літую, зимую,
  •   АКОРД ЧАРІВНИЙ
    Прислухайтесь: акорд цей - чарівний!
    Проснувсь у нім весни бузковий вітер,
  •   МІЖ НАМИ - І ДАЛЕКЕ, І БЛИЗЬКЕ...
    Між нами -
    і далеке, і близьке:
  •   ТОБІ
    Назустріч рвусь, як зоряний болід,-
    в обіймах спраглих вигорю на попіл.
  •   НЕХАЙ ІМ'Я ТВОЄ СВЯТИТЬСЯ...
    Нехай ім'я твоє святиться,
    зорею світить, не згаса.
  •   ДРУЖИНІ
    У парі
    стільки літ
  •   В ОЦЮ ШАЛЕНУ ЮНУ ПОРУ...
    Сніги зійшли.
    Ще голе віття
  •   9 березня 1861 року
    З кам'яної столиці
    до рідного краю
  •   НА ПОБАЧЕННЯ ІДУ!
    Провесінь...
    Усе в обнові -
  •   ЛЕЧУ БЕЗОГЛЯДНО В БЕЗОДНЮ КОХАНИХ ЗІНИЦЬ...
    Лечу безоглядно
    в безодню коханих зіниць.
  •   ***
    Не з Умані пливуть,
    з омани,
  •   ВЕСНЯНЕ
    Сп'яніло повітря весною, весною -
    Крилатою брунькою і борозною.
  •   ОДНА ТАКА ЗЕМЛЯ!
    Вона в мене - одна
    вже тому, що корінням одвіку
  •   СУМУЮ БЕЗ ТЕБЕ, СУМУЮ,,,
    Сумую без тебе, сумую,
    Самотньо літую, зимую,
  •   ХВАНЧКАРА
    Тут, на пагорбі скелястім,
    Де біжить внизу Кура,
  •   БЛАГОСЛОВЛЯЮ...
    Благословляю погляд твій -
    Він сірий день зробив жаданим,
  •   ЗАПОВІТ
    Не пам'ятник залишу - пам'ять,
    Все, що збирав і ніс - у ній...
  •   СУМНІВИ
    Сумні ви, сумніви нічні.
    Та, головне, що - не ледачі...
  •   ВДЯЧНІСТЬ
    За те, що стрілася мені
    У непрості в нестерпні дні,
  •   СТЕПОВИЧКА
    Літнє сонце в косу заплете
    Соняшника сяйво золоте,
  •   * * *
    Утікати?
    Якби тілько знати куди?
  •   * * *
    Ніч сипала зірки - цвіло небесне сито,
    І тиші оксамит гойдав і огортав.
  •   У МАЙСТЕРНІ ЖИВОПИСЦЯ
    В кульбабах Базилевих, травах
    Дрімає тиша золотава.
  •   ВЕЧІР НА ОСКОЛІ
    Куширі. Комиш. Латаття.
    Мокнуть лілії в ріці.
  •   ГОЛОСОК
    При березі розмитому
    Поміж густих осок,
  •   * * *
    На землі мозаїка кленова,
    жовтий смуток сіє падолист.
  •   То не біда...
    То не біда, що ниті срібні
    В літах залишили сліди -
  •   * * *
    Вибріда з туману терен,
    Наче скеля степова.
  •   ***
    Минув наш час?
    Уже минув?
  •   Сікстинська мадонна
    Вічність
    принишкла
  •   ***
    В тісному кварталі старого Тбілісі
    Блукають віки, наче мавки у лісі -
  •   У КНЯЗІВСТВІ ЛЮБОВІ
    Сади стуманені, імлисті,
    Важка роса на темнім листі.
  •   ЮНИЙ ВЕРЕСНЮ МІЙ
    Зосереджені личка
    пірнули в розкрилені зошити
  •   ДИВО
    Ладан молодої лободи,
    злагода розчулених долонь.
  •   ПОРІГ
    Як хвіртка знайома тихесенько рипне,
    Зрадливо мій голос отерпне, охрипне.
  •   ПРОВОДИ
    Чорний терен білим цвітом замело.
    Проводжало хлопця в армію село.
  •   ТОЙ ВЕЧІР...
    Той вечір листом шарудів,
    У шибку стукав гілкою.
  •   ***
    У тяжі сад і поле рідне,
    Де жайвір сріблить голосок.
  •   Пам'яті Олександра Гріна
    Прибій ласкаво манить і зове
    В обійми хвилі, синього простору.
  •   * * *
    Якби знаття,
    куди ми ідемо -
  •   В НІЧ НА КУПАЛА
    В ніч на Купала чароцвіт цвіте
    У нетрі лісу вогником-обманом
  •   МАРІЯ
    Хай чекання смутком догора,
    А любов'ю серце не зміліє!
  •   * * *
    У садочку стріне хата біла -
    Пил спаде натомлених доріг.
  •   * * *
    Знов гетьмани нові по собі залишають руїну -
    на землі занапащеній зло розгулялось старе...
  •   ***
    Гріють свято твоє снігурі.
    Горне віття срібляста ялиця.
  •   ***
    Чи доля серце обманула,
    Чи густо роки замісив -
  •   ХІБА Ж БЕЗГОЛОСА ВКРАЇНА МОЯ...
    Хіба ж безголоса Вкраїна моя, без'язика?
    А пісні не чутно: хористи німі і глухі.
  •   БУРСАЦЬКИЙ УЗВІЗ У ХАРКОВІ
    Трамваї, тролейбуси в парку дрімають давно,
    Ні шереху в місті. Принишкли камінні квартали.
  •   У НАДРАХ СЛІВ...
    У надрах слів живе могуть незнана.
    З глибин отих - скрижалей таємниць -
  •   У СНИ ПОТАЙНІ...
    У сни потайні мої солодко входиш.
    Як листя осіннє, осиплеться одіж.
  •   МІЖ ВІТРОМ ЗИМНИМ І ДОЩЕМ
    Бувай, побачимось іще,
    Якщо зведуть примхливі долі...
  •   ***
    Знов беззаконня і сваволя,
    Бал правлять тлусті гаманці.
  •   * * *
    Знавісніли сніги.
    Ми в облозі завій,
  •   ІДИЛІЯ
    Телятко на лужку траву скубе,
    Малюк наш за метеликом гасає.
  •   БАЛАДА ПРО ЩАСТЯ
    В тридев'ятому царстві його не знайшов.
    Стільки літ розгубив, позбивав підошов.
  •   * * *
    Несе неспинна круговерть,
    Жадлива, як вогонь,
  •   МІСЯЧНОЇ НОЧІ
    Фіалковий вибух - і ніч розцвіла фіолетом,
    Оглушлива тиша - аж чутно тремтіння зорі.
  •   * * *
    Милуюся тобою крадькома,
    Очима п'ю п'янку цілющу вроду.
  •   ПЕРЕД РІЗДВОМ
    Завис десант сніжинок угорі.
    І все довкіл - сліпуче і крилате.
  •   МУЗИКА
    Зазвучала вона!
    Розлилась, мов нестримана повінь.
  •   * * *
    - Люби!- шепочеш ти мені.- Люби!..
    Злітаєм юно на вершину знову
  •   В ПОГЛЯДІ ЖІНОЧІМ
    Є тайна в погляді жіночім,
    Спокусливо-лукавий чар.
  •   * * *
    Безвихідь,наче зашморг обніма
    (Приреченому час не обманути):
  •   ОЗВУСЬ!
    Озвусь у немовленім слові до тебе
    Веселим струмком, ароматом трави.
  •   * * *
    Скільки у лісі сосновім озону,
    Скільки у небі блакитного дзвону -
  •   * * *
    Сяйнуло сонце, мов оскільський лин,
    І вгрузло в запорошений полин.
  •   СЛОВО
    Випростується радо в глибині
    Моєї потайної таємниці
  •   * * *
    У досвітній льолі
    Зорі охололі,
  •   * * *
    Веселий крякіт, плескіт на ріці -
    Вернулися із вирію пернаті.
  •   ТІНЬ
    Непоказна та ще й незграбна,
    Мовчакувата, ненахабна
  •   ***
    У лютому охиза -
    сніг мокрий і жалкий,-
  •   ***
    Вечірня сутінь.Місяць.Тиш
    благоговійна.
  •   Ми з тобою, ласкавко, багаті...
    Ми з тобою, ласкавко, багаті
    Не на статки великі - о, ні! -
  •   ЩО ТАМ - ЗА ВІЧНОЮ МЕЖЕЮ?
    Що там - за вічною межею,
    Де час рікою не тече,
  •   Це - райський сад...
    Це - райський сад.
    І ми удвох лише
  •   КРЕШ
    ...А без тебе не стало на білому світі рідні.
    Безбережна печаль затопила і ночі, і дні.
  •   ВДВОХ
    Невже і ми приречені на гріх
    В полоні відчайдушної погуби?
  •   ЖУРБА
    Ти станеш обманювать - серце мені запече.
    Як янгол посивілий сяде журба на плече.
  •   ПОЦІЛУНКАМИ ВІЙ...
    Поцілунками вій
    Геть змету хмарку прикрого суму.
  •   УКРАЇНІ
    І знов у покосах розіллє медові хмелі
    Отава прив'яла. І коник сюрчатиме дзвінко.
  •   ДО КВІТУ ХРИЗАНТЕМ
    Іще є час до квіту хризантем,
    Ще тайною чекання оповите.
  •   У гарячім надвечір'ї
    У гарячім надвечір'ї, мов на дріжджах сходить запах,
    Ситний запах намолоту, що живив липневі дні.
  •   Вітер одцвіття розвіє...
    Вітер одцвіття розвіє, неначе й того не було.
    Гілка гойдає плоди ще дрібнесенькі, ще недозрілі.
  •   ОД ЛІТА СЕРПЕНЬ ОДЛІТА
    Од літа серпень одліта
    І осінь дихає у спину.
  •   МАТІОЛОВІ ВЕЧОРИ
    Ти мене, матусю, не свари:
    То кохання стрілось вперше з долею...
  •   Вокзальна суєта прощань
    Вокзальна суєта прощань.
    Твоє засмучене обличчя...
  •   Язик невтримний...
    Язик невтримний, гострий язичок,
    Кого ти ласо ловиш на гачок
  •   Тайна тайн
    Що було між нами -
    Тайна тайн.
  •   ХАТИНКИ БІЛОЛИЦІ
    Хатинки білолиці в слободі,
    На хуторах - хатинки білолиці.
  •   Мандрувати!
    Дерева розквітлі, хмаринки мов з вати -
    Це ж так романтично - удвох мандрувати!
  •   Розніму назустріч руки...
    Розніму назустріч руки -
    Але де ти?
  •   Ти - є!
    Ти - є! Ти - є! - і радість обпече,
    Що можна тебе бачить, говорити.
  •   КЛИЧЕ ГАЙ...
    Кличе гай до зеленої брами -
    Відступа мегаполісний рев.
  •   ***
    Процокотіли кроки лунко,
    І зовсім звично - не зі зла -
  •   ***
    На пашу сонечко веду...
    І ранок, наче у меду, -
  •   ***
    Опосіли круг душі слова,
    Розпашілі, як жива трава -

  • Огляди

    1. Кропом і м'ятою пахнуть сільські вечори...

      Кропом і м’ятою пахнуть сільські вечори.
      Тягне волого від річки в недавнє осоння.
      Зірка блідніє край неба, та ще не зорить
      В з’яві одвічній за крок до нічного безсоння.

      Сутінь лілова вгортається в синь-фіолет,
      Глибшає темінь в садках і далекому лісі.
      Тишу сполохає птаха невидимий лет,
      Й лячно одізветься сич у густому горісі.

      Випливе місяць, осяє довколишній світ:
      Трави принишклі, дерева і сонні оселі,
      В річці поплава, здрімне між осикових віт
      І помандрує, де ждуть його зорі веселі…

      27.05.2016.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Надкусивши яблуко спокуси

      Надкусили яблуко спокуси,
      Захмеліли вибухом жаги.
      І злітали лебедями гуси,
      І пірнали в золоті сніги.

      І здавався вертоград незнаним,
      Таємничий одкривався світ.
      В ніжній соромливості
      омани
      Не було між цих едемських віт.

      Невідоме збуджувало, звало,
      Дарувало дивні відчуття.
      І за кожним кроком-перевалом
      Нас чекало вже не те життя.

      І відтоді ми ставали інші
      В злеті душ, в кохання на крилі,
      Певно, сміливіші і мудріші,
      Що любили вперше на землі,
      Надкусивши яблуко спокуси…

      13.02.2016.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Закоханий рондель

      О ця солодка несвобода
      Тримає радісно в очах.
      І не ганьбить, а звелича
      Весела щедра юна врода.

      Ласкавий усміх – нагорода:
      Світ умістивсь в тобі, дівча.
      О ця солодка несвобода
      Тримає радісно в очах.

      Між нами обопільна згода –
      Запалена ж удвох свіча.
      Любов однині зустріча
      І обнімає нас природа…
      О ця солодка несвобода…

      12.02.2016.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. У степу

      Пізня осінь. Днина зимня –
      Чирка вітер, як терпуг.
      Шерхотить кукурудзиння
      Ще не прибране в степу.

      І дорога невесела.
      Гей, автобус, виручай!
      Зачекалися оселя,
      Затишок, тепло і чай.

      Вип’єш запашний гарячий –
      І верстов, мов не було.
      Он і гайвороння кряче,
      І видніється село…
      11.12.2015.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Графіка Павла Бедзіра
      Пам’яті талановитого майстра

      І стовбури, і корені, і віття,
      І космос, і вселенський дух буття
      Переплелися на добро, поліття,
      Розславили високий сенс життя.

      Те видиво в химернім експресиві,
      Ті вени і артерії лісів
      Він так любив, страждав за них і сивів,
      Бо музику їх чув і голосінь.

      З любов’ю на папері і картоні
      Відтворював, що бачила душа,
      Натхненно, молодечо, камертонно…
      Потому знов до лісу вирушав.

      І знов пірнав у це зрідніле диво,
      У світ віків і таїни глибінь,
      Яку несли смереки гордливо,
      А буки пасли неба голубінь.

      Пізнань, осяянь – їх було немало,
      Коли долав невидиму межу,
      Коли відкинув ненависну лжу,
      Заговорило те, що німувало.
      24.11.2015.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Скремсано надії-мрії...

      Скремсано надії-мрії
      І нажите – до узбіч!
      У воєнній веремії
      Палить все пекельна піч.

      Стогне степ: скажіть, допоки
      Панувати буде смерть?
      Вирви на полях, окопи,
      Щастя, спокій – шкереберть.

      Розгулялося вороже –
      І нема тому кінця.
      Вірю, зійде сонце гоже
      Від Айдару до Дінця.

      Змовкнуть «гради» і гармати,
      Ждане з нами, не зника!
      І не втратить сина мати,
      Стріне дім захисника…

      3.04.2015.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Дводзьобому хижому птахові...

      Дводзьобому хижому птахові хочеться крові.
      Несе із собою і смерті, й пожежі багрові.

      Де він політає – там пустка страшна і руїна.
      Дводзьобому птахові муляє вільна Вкраїна.

      Йому «руській мір» подавай, щоб од краю й до краю,
      А тим, хто не з ним, хто не згоден – нещадно карає.

      Дводзьобому хижому птаху дурка-ліліпута
      Накинути треба на крила та голови пута.

      У кліть посадить божевільного виродка-птаха.
      І це таки краще аніж забуття або плаха…

      лютий 2015.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Я з Христосом, ти з Аллахом...
      Я з Христосом, ти з Аллахом
      Говорили до зорі.
      І злітала віра птахом
      Понад нами, угорі.

      Не було ні чвар, ні злості –
      Не шукайте в дружбі дна:
      На землі ми тільки гості,
      А земля у нас одна!

      Споконвіку ми сусіди –
      Різні звичаї, уклад.
      Не важливо хто йде слідом,
      Важливіші мир і лад.

      Я з Христосом, ти з Аллахом
      Далі будемо іти
      Із довірою – не з страхом
      До життєвої мети…

      15.02.2015.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Довкiл незрячi лiхтарi...


      Довкіл незрячі ліхтарі.
      Туман осів у непрозорі.
      І хтось поставив ятері
      І виловив останні зорі.

      Сутемно. Мрячно. Ще зима.
      Сніг підтає. Химерні тіні
      Ковтає тиша. Й над всіма
      Встає в ліхтарнім мерехтінні.

      Незатишно, немов бомжу.
      А ночі цій до всіх байдуже.
      Здається, не іду – біжу,
      Бо там – тепло, і ти, мій друже.

      Та шлях цей, видно, без кінця.
      І сам-один в густім тумані
      Бреду до хати чи Дінця
      В омані…

      11.02.2014



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Туман у лузi аж до гаю
      Туман у лузі аж до гаю
      Стоїть, ворушиться, тече.
      Потому знову застигає,
      Ляга волого на плече.

      І десь отам, де плесо річки,
      Іржання коней вирина.
      Щеза у пелені копичка,
      Немов у сивих полинах.

      В густій імлі й себе не видно:
      Туман такий, хоч ріж ножем
      Оце довкілля, як повидло.
      Ідеш – мов лізеш на рожен.

      І знаєш, що розвіє вітер
      Цю напасть – і мине обман.
      Та на світанковій палітрі
      Іще туман, туман, туман…

      23.ХII.2013



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. У дзвоні небеснім така глибина

      У дзвоні небеснім така глибина,
      Що слухати – не переслухать:
      То тихо тече, то могуть вирина,
      Як сонячна грім-завірюха.

      З небесного дзвону любов витіка:
      Ласкаво обніме і дзвінко
      Торкається серця її вертикаль,
      Як персами збуджена жінка.

      І навіть байдужого не обмина
      Те сяйво блакитного дзвону,
      Бо світ укрива рятівна глибина
      Благим одкровенням амвону…

      21.ХII.2013



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Вiд розлуки до розлуки

      Від розлуки до розлуки наша мить
      І злітає радо в небо і щемить.

      І неприспано чекає кожен день:
      Чи не бариться кохання, чи іде?

      Хоч і муки ці розлуки – не біда.
      Справжнє лихо, коли ти спішиш бліда.

      Та побачимось – і з серця камінь пріч.
      Загойдає, зацілує спрагла ніч.

      Від розлуки до розлуки наша мить
      І злітає радо в небо і щемить.

      14.ХI.2013



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Невтішні прогнози
      Дощі розтеклися без краю й кінця.
      Забрьохані дні спохмурнілі, холодні.
      Біжать ручаї до Дніпра і Дінця,
      Немов до поживи звірята голодні.

      Ні просвітку в небі. Набряклі гілки
      Зчорнілись, неначе човни на причалі.
      Безлисті дерева (колись говіркі)
      Нечутно бринять у журбі і печалі.

      Таке передзим'я. Погода така.
      Відплачеться осінь - і вдарять морози.
      Та поки що хмара дощу потака,
      Тож рацію мають невтішні прогнози...

      14.ХI.2013



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Мальви
      І сади здичавіли в селі,
      Що безлюдним стало і забутим.
      Бур'янами обросли жалі
      Свят і буднів.

      Сиротливо, мулько на душі,
      Бо відціль у світ вела стежина.
      Сяють ще зрідніло спориші
      І ожина.

      Хат нема - довкола пустирі.
      А вони одні (і серце крають),
      Мальви - наших сіл поводирі -
      Нас чекають...

      26.Х.2013



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Пахне морем сивий Крим

      Пахне морем сивий Крим,
      А туман і степ і гори
      Пеленою щедро вкрив
      І до мене хвилю горне
      Незабутнього тепла,
      Що залишилось на пляжі...
      Там ти знову звабно ляжеш
      (Наче й не з мого ребра!),
      Солодко розіллєш хміль
      І хвилюючий неспокій
      (Щоб я був немов в окопі,
      І забув про спільну сіль,
      Що гірчила, смакувала
      Нам усі оці літа...).
      Чайкою душа зліта -
      Їй зозуля накувала
      Кримський берег, погляд твій,
      Почуття іще незнані,
      Щоб ми тішились в коханні
      У порі цій золотій...
      23.Х.2013



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Осінь
      Осіннє сяйво, падолист
      Гніздять у серці смуток тихий -
      І день остиглий журно диха,
      І нишкне птаства юний свист.

      Земля схолола, а проте
      Довкіл іще теплінь тримає.
      А поле зоране дрімає,
      Про сонце мріє золоте.

      Щось невимовне наплива,
      Таке печальне і тривожне.
      І супиться билинка кожна -
      Присохла зсушена трава.

      Бо віджила і відцвіла -
      Вік пролетів, як мить весела.
      І вже посивіли озера,
      Туманом котить сіра мла.

      Опале листя прибива
      Раптовий дощ, бо осінь, осінь.
      Зника у хмарі спрагла просинь
      І світ про літо забува...
      14.Х.2013



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Ласкавці
      Радіймо вдвох!
      Журитись буду сам -
      Нехай тебе печалі не тривожать.
      Пружна і досі, наче ружа - гожа,
      Відкрита і вітрам і небесам
      Пахтиш-цвітеш...
      А я твоя сторожа
      Від прикрих бід.
      Для тебе все зроблю,
      Бо любиш ти
      і я люблю, люблю...

      4.04.2013



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Пристрасть
      ...А пристрасть - у вогні солома,
      Розбудиш - і згориш до тла:
      Яка солодка і солона,
      Яка нестримана була!

      У вир кидала нас щоночі
      І підіймала на крило,
      Назустріч молоділи очі,
      І все буяло і цвіло.

      Зникали прикрі заборони,
      З небес тулилися зірки
      І дарували нам корони,
      Щоб лиш удвох і на віки...

      Та пристрасть - у вогні солома,
      Згоріло все у ватрі тій...
      А любку стріну й захолону,
      Немов у юні золотій.

      21.02.2012



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Вечiр у селi

      Кущі тьмяніли вечорово,
      Густіла синь вряди-годи.
      З левади мукала корова
      До мами, хліва і води.

      Травнева суєта стихала,
      Сідала втома на ослін.
      Корова сито ремигала
      Під комарину голосінь.

      Вже вечір! - півень кукурікнув.
      Загавкав пес. Гули хрущі.
      А місяць зазирнув у вікна -
      І засріблилися кущі.

      24.І.2013



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. І закурівся білий світ...
      І закурівся білий світ -
      Мете метелиця до неба!
      І кучугури біла нерпа
      Ворушиться коло воріт.

      Зима проснулася і врешт
      Показує свій норов хижий:
      Засипала сади і хижі,
      І скит в урочищі по хрест...

      Не наляка негода, ні,
      Затихне, вляжеться снігами.
      Ялиці будуть, як вігвами
      На оскленілім полотні.

      І стане казкою мій край,
      Де все врочисто-дивовижне...
      В секреті цім зима є стрижнем,
      А втім, на це не потурай...

      19.І.2013



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Стаккато в серці...
      Стаккато в серці - ти ідеш!
      І сонце мружиться і сліпне.
      Все у снігу довкола срібне,
      І ти - немов Снігурка теж.

      І сяють очі, і цвітуть
      Мені назустріч, і усмішка
      Зрідніло-тепла...
      Тишком-нишком
      Її цілую прямо тут.

      Весняна ця для нас зима:
      Слова брунькуються і долі
      Отут на харківськім Подолі,
      Де щасливіших нас нема...

      18.І.2013



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    22. В степу
      І степу звук - як у струні...
      Цікаво... І немає страху.
      Іду босоніж по стерні,
      Бо іншого не знаю шляху.

      Малий, а кваплюсь на межу -
      Там зголодніла мама в полі.
      І міцно вузлика держу:
      Цибульна в нім і бараболі,
      Які зварив для неї дід
      І на сніданок, і обід...

      Напівголодні ті літа
      Минули. Вмерли дід і мати...
      А степ гуде, мене верта,
      Щоб не посмів їх забувати...

      17.І.2013



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Люба ти, хороша...
      Люба ти, хороша -
      Тільки замала...
      Снігова пороша
      Стежку замела.

      І між нами нині
      І роки, і сніг.
      Кучугури сині,
      Наче уві сні.

      І ти снишся, снишся
      В сонячнім вінку.
      Назавжди залишся
      У моїм віку.

      Але буря знову
      Грізно наплива,
      Заміта розмову
      І твої слова...

      8.І.2013



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    24. Звучав акордеон...
      Звучав акордеон. Одна кружляла пара.
      І світ був тільки їх, як музика і вальс.
      Ця жінка у житті любові не добрала,
      А чоловік отой не біля тих звивавсь.

      А танець - наче лет у юнь, хмільну, жагучу,
      І пару молодив, і почуттями грів,
      І прикрощі стирав, і долю невезучу
      Уже не на землі - між зорями, вгорі...

      Звучав акордеон. Одна кружляла пара.

      4.І.2013



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    25. На Рiздво
      Упала тиша на зимовий сад -
      Не сипле сніг і не здригнеться гілка.
      Лиш яблучко зіщулене звиса,
      Те, що на свято залишила білка.

      А птаство поховалось - не знайти.
      І посірілі тіні стали довші.
      І недалеко вже до темноти,
      До морозцю чи сонної пороші.

      Ось-ось зоря розквітне в небесах
      І зазвучать колядки коло хати.
      І світ увесь, і цей зимовий сад
      Господню люлю будуть колихати...

      2.І.2013



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Думками забрів у ромашкове поле
      Думками забрів у ромашкове поле,
      У синь піднебесну, де сонце гаряче,
      У запах покосу, у шелест тополі,
      У плесо озерне, що качкою кряче.

      Це літо з дитинства таке мені рідне,
      Принади його із нестримного щастя.
      І диво щоденне авжеж не обридне,
      Воно хоч і сяє, а вгледиш не часто.

      В отаві сюрчатимуть коники лунко,
      Бабки злотокрилі над цвітом і бджоли.
      І ти у віночку. І хміль поцілунку.
      ...Та нині - зима. Завірюха. Гринджоли.

      30.ХІІ.2012



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. ЯКЕСЬ ЧАКЛУНСТВО...
      Якесь чаклунство - погляд твій:
      Не відвернути, не забути.
      Притьмом притулиться до вій
      І перемкне у голові
      Реле любовної отрути.

      І від очей оцих тремтиш,
      Як у гарячці чи в ознобі.
      І не рятує срібна тиш,
      І сонце ніжне, і спориш,
      І задихнеться в горлі "Пробі!".

      Та серце дивна благодать
      Огорне солодко і млосно:
      Не упокорить-загнуздать -
      Достойні любощі віддать
      І засіяти переможно...

      9.ХІІ.2012



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. БЕЗ ВАС...
      Без Вас знов буду потерпати...
      Побляклий день у чорне вгруз.
      Та незабаром сніг лапатий
      Укриє землю, мов обрус.

      Але без Вас таки невтішно:
      Пощезли з радістю дива.
      Коли ж удвох - і пісні тісно,
      І все весною ожива.

      То ж буду ждати-виглядати
      Лишень осонцену таку,
      Щоб дні засяяли, як дати,
      На Вашім і моїм віку...

      7.ХІІ.2012



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Букетик
      Ромашки польові, блавати...
      Букетик тішить, звеселя.
      Його хотів подарувати,
      Та ти далеко звідсіля.

      Тоді б і барви їх вабливі
      Усе зворушили довкіл
      І дні вернули особливі,
      Що десь на розстані років.

      В простому цвіті - дивовижа,
      Вітрами пахчена, дощем...
      А серце замітає хвижа,
      Щем...

      6.ХІІ.2012



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Цей день...
      Цей день надвечір занеміг
      І до калюж примерз ногами.
      А потім випав сивий сніг
      Між нами і між берегами.

      Уздовж і впоперек вітри
      Застуджені шугали, злющі.
      А вечір синій ніж гострив
      І місяць сплющив.

      Невже все втрачено? І ми -
      Як неприкаяні примари...
      У двадцять перший день зими
      Чорніли хмари...

      6.ХІІ.2012





      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    31. І ТИША...
      І тиша лягає на землю осінню волого,
      І котиться степом, і тягнеться в далеч дорога.

      А в балці гайок зустріча у строкатій заплаві,
      Де сонячні бризки гостюють іще золотаві.

      Прозоро і світло. Та серця торкається смуток,
      Бо літо минуло, залишивши спогадів жмутик...

      30.Х.2012



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    32. ВЕРЕСНЕВЕ
      І знову осінь. Вже моя.
      Швидка. Не хоче забариться.
      Весна ж і літо будуть сниться,
      Бо для душі вони - маяк!
      Її причали і столиця.

      А осінь рання. Ще в теплі.
      Іще буяє зелень яро.
      Хіба лише за крутояром
      Пожовкла у якімсь стеблі,
      Але повсюдно не линяла.

      Проте поважчали плоди,
      Достиглі, з пахощами літа.
      І даль огрому, сонцем лита,
      Ще не пускає холоди,
      Та вже врочиста, як молитва...

      2012



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. ЦЯ ЖIНКА У ЛЮБОВI, ЯК ОГОНЬ...
      Ця жінка у любові, як огонь,
      Лише торкнись - і спалахне нестримно.
      Такій не скажеш: люба, охолонь...
      Вона - царівна!

      Відкриє таємниці весняні,
      Де хміль принад і ласок щедрих опій.
      Її любов на зорянім коні
      Зліта в галопі.

      Коли ж замре цілунком на вустах,
      І як ріка притишиться в затоці,
      Любов її, мов дивовижний птах,
      Зоріє в оці...

      1.08.2012



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    34. НЕВТРИМНА РАДIСТЬ... ОСЬ ВОНА, В МЕНI
      Невтримна радість... Ось вона, в мені -
      Музичні крила випростала гінко,
      Рве піднебесся, стелиться барвінком,
      І квітне, й пахне, і співає дзвінко
      (Байдуже, серед лугу чи стерні...).
      А ти - призвідниця, кохана українко!

      В твоєму слові, жесті і ході -
      Величний гімн жіночності і вроди.
      Нема у світі більше насолоди,
      Ніж радість ця. І їй натхненні оди
      Мужі писали, зрілі й молоді.
      І славили це почуття народи.

      В мені воно буяє, як весна,
      І все довкола перед ним безсиле.
      Когось, напевно, вірністю бісило...
      А як прийшло, магічно оросило:
      Й у серці - дивовижна новизна
      І струм космічний, і відважна сила...

      31.07.2012



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. БУЛИ ЦIЛУНКИ ТА ОБIЙМИ...
      Були цілунки та обійми,
      І все було, що йде за тим...
      Коли ж пішов до неї в прийми,
      То й небо стало золотим.

      Що старша, що дитинку мала -
      Не турбувало. Бо любив!
      Бо музика у серці грала,
      Й удвох були, як голуби.

      І до всілякої роботи
      Жадливо бравсь - і все в сім'ю.
      До молодиць не мав охоти
      (Що різні птиці солов'ю?).

      Любов була, неначе повінь,
      Несла їх щастя в стремені...
      Така проста житейська повість
      Запам'яталася мені...

      19.07.2012



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    36. НЕБО ТАКЕ ХОЛОДНЕ...
      Небо таке холодне,
      Наче лавка оця.
      Це без тебе сьогодні
      Наша околиця.

      Смеркло сумує вечір,
      Тиша дріма довкіл
      (В неї - літа старечі,
      Тиші років, років...).

      Місяць сховавсь у хмарі,
      Пише зіркам листи...
      Певно, надії марні:
      Ніч... І не прийдеш ти...

      14.07.2012



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. У ТОЇ ПОЛЬСЬКОЇ КОБІТИ...
      У тої польської кобіти
      Іскри димок.
      Занепокоїлись орбіти
      Моїх думок.

      Хоч увірвалась випадково,
      Спинила час,
      Та зацвітала випадково
      Хміль-алича.

      І межи нами щось, і з намим
      Таки було.
      Жадливе почуття-цунамі
      Загарбало.

      То підіймало, то кидало -
      Не зупинить.
      А нам було все мало, мало...
      І рвалась нить...

      Тієї польської кобіти
      Пропав і слід.
      А в серці на хмільній орбіті
      Вогонь і лід...

      14.07.2012



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    38. АЕЛIТА
      На евересті моїх сновидінь
      Зорі очей.
      Скільки польотів і скільки ходінь,
      Днів і ночей.

      Присмак цілунку твого захмелив,
      Досі трима.
      Справа, здавалось, у нас за малим,
      А як тюрма.

      Не змилостивилися небеса:
      Ти ж - неземна!
      Стільки сказав би тобі, написав...
      Казка сумна...

      14.07.2012



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    39. ПОВIДЦВIТАЛИ НЕБЕСА...
      Повідцвітали небеса
      І повсихали очерети,
      Та юно райдуга звиса
      І сонце котиться в кареті.

      Весну з надій не вилучай,
      Минуться осені і зими.
      Пішли, кохана, пити чай,
      Радіти зелені озимих.

      А те, що квапляться літа,
      Біда хіба? Їх кваплять діти...
      А осінь - гарна, золота,
      Якби ще з нею не старіти...

      10.07.2012



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. ТИ СПАЛЮЄШ МЕНЕ ДОТЛА...
      Ти спалюєш мене дотла:
      Нестримні ревнощі в атаці!
      Жіночих язичків мітла,
      Недремне око папараці -
      Гримуча суміш із котла
      Пліток, підозр, інсинуацій.

      І все на мене одного,
      Бо я - "джигун, і монстр, і грішник..."
      І підкидає у вогонь
      Дрівця-слова гіркі, невтішні.
      Вустами - наче батогом...
      Але ж вони частіше - ніжні!

      Дивлюсь ображено й мовчу,
      І недоречні виправдання.
      Та вже не падаю - лечу:
      У ревності - глибінь кохання!
      Давай запалимо свічу,
      Вина наллєм, і вдвох - до рання...
      Не зволікай, я вже тремчу...

      8.07.2012



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    41. А ТИ ЖИВЕШ ПО ТОЙ БIК ЩАСТЯ...
      А ти живеш по той бік щастя...
      І все одно тобою марю
      За роком рік: і день, і ніч.
      Щоби торкнутись милих пліч,
      Дім прибираю, куховарю
      І до верби приходжу часто.
      А ти забула місце стріч...

      Хоч сподіваюсь без надії,
      Але радію: щастя маєш!
      Однак воно чуже. Чуже.
      А дні розкотяться драже,
      Бо я програв... І ти скараєш
      Про тебе наймиліші мрії
      Невинним голоском: "То й вже?.."

      7.07.2012



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. І ЗАБРЕЛА У СНИ МОЇ ДУША...
      ...І забрела у сни мої душа,
      Твоя душа, незнана і далека.
      Припрошував її до куліша,
      Вино домашнє наливав із глека.
      Розпитував: ізвідки, хто втіша,
      Чому самотня, мов між скель смерека?

      Вона мовчала... А в очах сльоза
      Туманилася сиво і печально.
      А з-під сльози виднілась бірюза
      Розпачлива, бентежна, незвичайна.
      Отак у хмарі нависа гроза.
      Отак сповза каблучка обручальна...

      Така біда... Що міг порадить їй?
      Як втішити, щоби могла літати?
      Сльоза бриніла на краєчку вій.
      Що міг тоді про душу твою знати?..
      А сон згортав одміряний сувій
      І залишав печаль твою і втрати...

      6.07.2012



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. ТИ Ж ЦЬОГО ТАК ХОТIЛА...
      Очі твої розпусні, губи твої гарячі
      Серце моє полюбить, тільки душа заплаче.

      Схиблені на коханні, що ми з тобою стріли?
      Вдарили млосно в груди перс захмелілі стріли.

      А бистрина безсмертна вже понесла до висі...
      Хто з нас оце, ласкавко, в сіті гріха вловився?

      Не відпуска від себе струм конвульсійний тіла...
      Разом літати легко. Ти ж цього так хотіла...

      4.07.2012



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. ТОРКНЕШСЯ ЛИШ - I ГЛИНА ОЖИВА...
      Торкнешся лиш - і глина ожива,
      І на гончарнім крузі диха диво.
      Зирне іскристим оком, як сова,
      Округлістю майне нетерпеливо
      Макітерка, що з пальців виплива,
      Ще не тривка, ламка, зате щаслива!

      2.07.2012



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    45. Я ВИМРIЯВ ТЕБЕ...
      Я вимріяв тебе...
      У сні
      Зустрів у лузі, біля річки.
      І засвітилось юне личко
      В моїй остудженій весні,
      Де ти в духмяному вінку
      Втішалась святом на Купала,
      Мене у поглядах купала,
      Надію ніжила тонку...

      Таку зліпив із мрій..
      І ти -
      Як Галатея дивовижна
      Цвіла, немов травнева вишня,
      Зібралася до мене йти...

      Та радість ця: думок кліше -
      Тебе ж я вимріяв лише!

      28.06.2012



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. ПIРНАЮ У ВРОДУ ТВОЮ, ЯК У ЛIТЕПЛО РIЧКИ...
      Пірнаю у вроду твою, як у літепло річки,
      Радію, що ти в мене є - незвичайна така.
      Ідеш до вагону - і гамір стиха електрички,
      І погляди сяють, і суєтне все утіка.

      Не казиться натовп, а яблуку нікуди впасти.
      І місце вступили - негоже стояти красі!
      Не грубо все, чемно... Дивують разючі контрасти.
      Отак лише сонце купається зранку в росі.

      А ти усміхаєшся широко, приязно, мило,
      Як давнім знайомим і колу найближчих людей.
      І ті вже забули, що шлях і життя натомили -
      Теплішають очі і слово зрина молоде.

      Пірнаю у вроду твою... Випливати ж не хочу,
      Бо весело кров стугонить і скипає сльоза.
      І теплою зливою хмільно волосся лоскоче,
      І сумнів підступний, як злодій тихцем вислиза...

      20.06.2012



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. УСЕ МИНУЛОСЯ МІЖ НАМИ...
      Усе минулося між нами -
      Не повернуть оті літа.
      Вони за горами-лісами,
      Де казка диво хилита.

      Де зустрічі не мали міри,
      Де хміль - од поглядів одних!
      Де ми літати вдвох уміли
      І вчвал - на мріях вороних.

      Де кожен день любові повен
      Із весняних цвітінь-порош...
      Усе минулося. Та спомин
      Ще часом кидає у дрож...

      19.06.2012



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. ЛИШ ПЕРЕГЛЯДАЛИСЯ ДО ПОРИ...
      Лиш переглядалися до пори,
      Та любов розвісила прапори!

      Схвилювала трепетом аж до сліз,
      І радів побаченням щиро ліс.

      І п'янили доторки до руки,
      І слова зливалися, як струмки.

      І були щасливими дні оті,
      А тепер ховаються золоті...

      16.06.2012



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. ЧОМУ ПРО ТЕБЕ ВСI МОI ДУМКИ?
      Чому про тебе всі мої думки,
      Веселі і сумні, щасливі і бентежні?
      Неспинні, як у березні струмки,
      Схвильовані й такі необережні
      У ніжності, й у відгуку стрімкі.

      Хотів би я, щоб ти почула їх,
      Хмільне сум'яття щиро зрозуміла,
      Ще не моя жадана Суламіф,
      Але завжди для мене мила. мила
      Та недоступно-юна (це ж бо - гріх!).

      І ці думки ніяк не прожену,
      Вони на чатах болем мого серця
      Про тебе марять, наче про жону,
      Оту, єдину, із мого реберця,
      І зовсім не чужу, не крижану...

      Тому з думками в радості і герці...

      15.06.2012



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    50. РІЧКА ТІШИТЬСЯ РОЗЛИВОМ...
      Річка тішиться розливом,
      Острівцями лиш горби,
      Де кленок сором'язливо
      Прихилився до верби.

      Поспіша бурхлива хвиля,
      На шляху змітає все,
      І шумить, і птахом квилить,
      І невтримане несе...

      Це - весна. І в серці повінь,
      Хоч любов іще в імлі.
      Та вона, як спраглий пломінь,
      Рветься цвітом із землі...

      11.06.2012



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. МІЖ НАМИ ТАКИ ВІЙНА...
      Між нами таки війна,
      Пощади ніхто не жде!
      Кохана тепер - "Вона" -
      З стрільби починає день.

      Мир навіть не сниться нам -
      Запеклі ми вороги.
      І як пояснить синам,
      Що так оддаєм борги

      За нашу любов сліпу,
      За те, що такі вже є...
      Надію із мрій зліплю,
      Та побут її зжує.

      Запекло фронти гудуть:
      Усе, як було, без змін.
      І знову на мій редут
      Упало чимало мін.

      Напевно, здаватись час,
      Бо рідне гублю, гублю...
      До того ж давно скуча
      Дружина, яку люблю.

      10.06.2012



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. СОЛОМ'ЯНА ВДОВА
      Завіявсь муж. Остались діти.
      І все одна, одна, одна.
      І нікуди себе подіти -
      Робота лиш - і та нудна.

      Є подружка і колежанки.
      Поспівчувають. А вночі
      П'є каву туга з філіжанки.
      І тужно так кричать сичі.

      Сховає знов подушка сльози.
      А сни насняться молоді,
      Де вдвох. А луки й верболози
      Їм шелестять: "Люби! Радій!"

      Жаріє, крутиться в постелі -
      І дріж солодкий обніма...
      Проснеться - й наче у пустелі:
      Нема його. Нема, нема.

      Така біда, жіноче лихо.
      Такий талан на стільки літ.
      І ходить відчай тихо-тихо.
      І нишкне світ біля воріт.

      19.05.2012






      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. ВІДЦВІТАЮ БЕЗ ТЕБЕ. ТУЖУ...
      Відцвітаю без тебе. Тужу.
      Повернути б утрачені миті.
      Але вже перейшли за межу
      Наші долі і гнані, і биті.

      Залізничний вокзал. Вузлова.
      На пероні залишили щастя.
      І відтоді між нами - слова,
      Та і ті йдуть назустріч нечасто.

      Відцвітаю без тебе. Один.
      І одцвіття розвіює вітер.
      Хто у тебе - шатен чи блондин?
      Чи саменька зосталась на світі?

      Ти не скажеш. І носиш в собі
      Гіркоту, наче втіху та спокій.
      Так без тебе і я, далебі,
      Як у вирві глибокій-глибокій

      13.05.2012



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. ТРАВНЯ ЦВІТ - АРОМАТІВ СИМФОНІЯ...
      Травня цвіт - ароматів симфонія:
      І в ударі бузок і півонія!
      Світ у барвах, у запахах світ...
      Простягаю ласкавці долоню я
      (Що не рух поміж нас - церемонія,
      Що не погляд - одвертя привіт).

      А зозулі б для нас не скупитися,
      Щоб не зміг квіт в очах загубитися -
      До душі доторкнулась душа.
      І не квапитись, не баритися -
      Вдвох побути б іще, надивитися...
      Та шалена весна поспіша...

      12.05.2012



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. У СЯЙВI ЯБЛУНI, У ЦВIТI...
      У сяйві яблуні, у цвіті -
      Все найпрекрасніше на світі.
      Бо кожна квіточка її -
      Дитя великої сім'ї,
      Яке спалахує в надії,
      Тріпоче трепетно... Й бджола
      Цілує вустоньки, радіє,
      Що знову гулом ожила
      Квітуча яблуня, травнева...
      О пелюсткова люба мла,
      Пречисті в тяжі і дерева!

      4.05.2012



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. ВЕСНЯНА ЯВА - ДИВО IЗ КАЗОК...
      Весняна ява - диво із казок:
      Сьогодні вранці спалахнув бузок!

      Духмяним цвітом огорнув огром,
      А ще - любов'ю, радістю, добром.

      Ліловий чар... У ньому я і ти,
      У ньому заколисано світи...

      Зворушує, милує, звеселя
      Вогнем бузковим лагідна земля.

      29.04.2012



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. ЗУХВАЛА ЛЮБОВЕ, КОГО ВИГЛЯДАЄШ ІЗ ЛІТ...
      Зухвала любове, кого виглядаєш із літ,
      Кому відчайдушно свої розставляєш тенета?
      Як вітер травневий, ширя твій п'янкий зореліт -
      Причалів багато, а гавань принадна - в поета.

      Він час не змарнує і пристрасть по вінця наллє
      І зорями-квітами встеле розпахчене ложе.
      Цілунки розсипле, немов діаманти з кольє,
      Схвилює ласкавку і зніме хистку загорожу.

      Зухвала любове, прошу, ти лише не спіши
      Із трепету-виру свої забирать обладунки,
      Залишся довіку чи сяйво хоча б залиши
      Та чарку безсмертну любовного юного трунку...

      21.04.2012



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. СВIТАНКОВЕ БЕЗГОЛОССЯ...
      Світанкове безголосся.
      Ми - одні, одні, одні...
      Чебрецем твоє волосся
      Пахне солодко мені.

      Наш курінь серед баштану,
      Все довкола в кавунах...
      - Перестань!
      - Не перестану,
      Бо кохатиму і в снах!

      Наче жар, гарячі губи,
      І хмелять, хмелять слова.
      А пестливо-ніжне "любий!"
      Дивним сяйвом облива.

      Гарно нам у цьому літі,
      У кохання на крилі,
      Вдвох і мріяти, і мліти,
      Просто жити на землі...

      22.04.2012



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    59. НЕ ЗОВЕШ, АЧЕЙ ЗАБУЛА...
      Не зовеш, ачей забула:
      Дні минулись весняні.
      І надієчка сутула
      Вже давно не на коні.

      І тривожить ока просинь
      То волога, то туман.
      Дуже жаль, що пізня осінь -
      Найпечальніша з оман.

      Правда, сонечко ще гріє
      І душа зліта увись,
      І не стерлись крила в мрії...
      Все, як в юності, колись...

      20.04.2012



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. ЯК ТI ГОРИ I ПЛАЙ, I СМЕРЕКА...
      Як ті гори і плай, і смерека,
      Між каміння неспинна ріка,
      Ти для мене захмарно далека.
      І ця відстань одверто ляка,

      Як покора твоя непокірна,
      Твоїх уст не надпите вино...
      Ти земна, а така неймовірна,
      Хоч про тебе все знаю давно.

      Ти і гріх, і пречиста молитва,
      Нездійсненні бажання мої.
      Безуспішна за часом гонитва
      Поверта в нетутешні маї,

      Щоб забулися плай і смерека,
      І ота між каміння ріка...
      Біля серця захмарно далека,
      І від мене чомусь не втіка...

      20.04.2012



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. ДОРОГИ ПРАВЕДНІ І ГРІШНІ...
      Дороги праведні і грішні,
      Думки і ниці, і горішні
      Бентежать нас і нас ведуть
      До смітника чи цвіту вишні.
      Та длань свою простяг Всевишній
      Надією крізь каламуть.

      У цьому метушливім світі
      Ми вочевидь усі, мов діти,
      Не розуміємо добра.
      Лукавий закидає сіті,
      Щоб залишили думи світлі,
      Забули матір і сябра.

      Та є Великоднева милість:
      У ній прозріли, оновились,
      У ній блаженствує душа!
      У ній одній одважні крила,
      Із Божим Духом Божа сила,
      Що береже нас і втіша...

      22.03.2012



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. ЛАСКАВКО, ЗГЛЯНЬСЯ НА ЗАМЕРЗЛУ ДУШУ...
      Ласкавко, зглянься на замерзлу душу:
      У зимнім світі день, як ночі смоль.
      Я мрійного спокою не порушу,
      В очах твоїх погрітися дозволь!

      Усе в імлі, а ти, як ранок гожий,
      Травнево сяєш усміхом ясним.
      Не став між нами, люба, загорожі
      З високим частоколом і рясним.

      Не відганяй суворою бровою
      Незграбно-щирих залицянь моїх,
      Бо що було, те заросло травою,
      З роками закотилось, як горіх.

      Душа моя без тебе ледь не вмерла,
      Захиріла, занудилась одна,
      До тебе, рідна, руки розпростерла...
      Чи поєдна?

      2.04.2012



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    63. ЧОМУСЬ НЕ МЕНШАЄ ІУД...
      Чомусь не меншає іуд,
      І фарисеїв стало більше.
      Не тільки ллють на світло бруд,
      А роблять все, щоб людям - гірше...

      Забули Бога, честі храм,
      Занапастили грішми душу.
      Над усіма панує хам,
      Трясе людей, неначе грушу.

      Матюччя, наче бур'яни:
      Полоти - не переполоти!
      Таке життя. Прийшли "вони".
      І будем бідаками доти,

      Поки не увірвавсь терпець
      І разом не сказали: доста!
      Похмуро зирка Бог-отець,
      Як Україну жре короста...

      2.04.2012



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. АЖ ЗУБИ ЗАЛОМИТЬ ОДРАЗУ КРИНИЧНА ВОДА...
      Аж зуби заломить одразу кринична вода,
      А п'ю - не нап'юсь, бо смакує дитинством далеким.
      Ще згадує хата, люстерками шиб вигляда,
      Гостинно клекоче з гнізда верхового лелека.

      Я - вдома, я - вдома! Радіє євшанно земля,
      Вона не зникома. А спогади трепетні, світлі...
      З городу хустинка матусі майне іздаля,
      Рвонуся назустріч, а неньки нема на цім світі.

      Залишилась яблуня, вже напіввсохла, стара,
      Вона пам'ятала бабусю і нас - малюками.
      А час, хоч безжальний, у серці не все витира,
      Що панькало, гріло і що запеклося роками.

      По хресній дорозі, що нас од порогу веде
      Всевишнього ласку і нові дива відкривати
      І отча любов, і завзяття душі молоде.
      Хіба ж ми посміємо, брате, оце забувати?

      30.03.2012



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    65. ЗБЛИСКОМ ЮНИХ ОЧЕЙ...
      Зблиском юних очей і свої почуття засвіти,
      Пробуди їх од сну летаргійного в кілька століть.
      Бо одна лиш така на далекі і ближні світи
      У натхненні моєму зорею ясною стоїть.

      Вчарувала давно, але кроку назустріч нема,
      Жару слів схарапуджених досі від тебе не стрів.
      І між нами пустеля - холодна, глуха і німа,
      І в Амура відтак ні жаги, ні бажання, ні стріл.

      Не дивилася ти в моє серце ніколи, а жаль:
      Все у ньому для тебе, візьми його,- щиро прошу.
      Нелюбов і байдужість - занадто гіркий урожай,
      Але в ньому є ти, і я цим, як ніхто, дорожу...

      27.03.2012



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    66. ТВОЯ ЛЮБОВ, ЯК ПТАШКА ДИКА...
      Твоя любов, як пташка дика...
      Моя ж - незграбна і велика
      тебе лякає...
      Та до тебе
      я прихилю і долю й небо,
      аби у парі, не нарізно...
      Заглянеш в очі ніжно-ніжно
      і віддзеркалиться душа:
      у ній з тобою я -
      пташа...

      22.03.2012



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    67. МОВ СЛЬОЗА, НАСТОРОЖЕНА ПРОСИНЬ...
      Мов сльоза, насторожена просинь.
      Облітає журбою багрянь.
      Осенію, вростаючи в осінь,
      Зачіпаю невидиму грань,
      За якою життя відбулося.

      А дорога (тепер вже стежина)
      Ще замріяно дивиться вдаль:
      - Де ти, диво-гора? Де вершина?
      Лиш калюжі блищать, як емаль,
      Лиш усохлі осот, конюшина...

      Та старезна верба коло ставу,
      Що мої пантрувала роки
      І надію гойда золотаву,
      Наче внука мого, залюбки,
      І скрипить, і зітха без угаву...

      18.03.2012



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    68. КРАСНОМОВНА ФРЕСОК НІМОТА...
      Красномовна фресок німота,
      І глибінь, і таємниця сива
      У соборі... А надворі слива
      Радо цвітом обшир обміта,
      Бо весна у грудях - і щаслива.

      І вона, як фреска золота,
      З давнини, але завжди живої,
      У рвучкому білому завої
      В серце небуденно заліта,
      Юно і духмяно непокоїть.

      Звабна, але й мудра красота.
      Її магма - многолике диво -
      Подарує захват милостиво,
      І ти будеш марити: ота
      Жінка, фреска чи у цвіті слива...

      16.03.2012



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    69. ***
      Хоч сонечко все те ж над пругом,
      А багатьох колег нема.
      Коли не стало мого друга,
      У душу глянула зима.

      І зашпори ввігнала гострі,
      Скувала кригою слова.
      Була безжальна, наче постріл,
      Аж болем тліла голова.

      А небеса не відцвітали,
      І морок був лише вночі.
      І, мов із пісні, відлітали
      Із ним до вирію ключі...

      9.03.2012



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    70. ЗИРКНЕШ ОЧИМА - І НІЖНИМ ОБПАЛИШ ОГНЕМ...
      Зиркнеш очима - і ніжним обпалиш огнем,
      Дух перехопить і груди одізвуться гулко.
      Може удвох і кохання сліпе наженем,
      Може підтрима воно, наче серце пігулка?

      Ганю себе: погляд-хміль одвести не зумів
      І спокусився, бо надто принадна спокуса.
      Та за плечима багато і мало в сумі,
      Чуб засріблився, посивіли скроні і вуса.

      Чому ж наснага душевна така молода,
      Прагне польоту, п'янкого чуття, високості?
      Юна любов на моєму плечі одрида,
      Тихо зітхне і попроситься знову у гості...

      6.03.2012



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    71. ...I ПАДАВ ПРОЩАЛЬНО ВАЛЬСУЮЧИЙ СНIГ
      ...І падав прощально вальсуючий сніг
      На нас із тобою, на стежку й озимі.
      Хотів розлюбити тебе, та не зміг,
      Хоч ми і розстались, і стали чужими.

      Все наше - позаду, лишилось у снах,
      А сни золоті, та гостюють не часто.
      Минувся не вік, а десята весна,
      Відколи нарізно і долі, і щастя.

      Зустрілись: забракло і духу, і слів,
      Лиш очі вологі і серце, як бубон.
      Від вроди твоєї я знову осліп,
      Та вже не почую ні "рідний", ні "любий"...

      Хитнула голівкою прикре: "Вже час,
      Не ждатиме потяг...". Пішла по стежині.
      І щось потемніло і згасло в очах
      Відтоді й донині.

      13.02.2012



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    72. ТВОЄ ІМ'Я
      Твоє ім'я - то музика натхненна
      Звучить органно, тішить, обійма.
      Промовлю лиш - і знаю достеменно
      Засяє щось між нами обома.

      Твоє ім'я не голос - серце ніжить,
      Співає, як осанну до небес.
      У Харкові, Нью-Йорку і Парижі
      Ніжнішого ім'я не назовеш.

      Трима-веде, мов прапор, проти бурі.
      Із ним давно розвеснено живу.
      Принишкли біди. Навіть будні хмурі
      Завіялись за хмару грозову.

      Ім'я віншую... Та воно без тебе -
      Зчужіла і холодна мішура,
      Враз розгубило-розтопило трепет,
      І не світає радо, не вмира,

      Лише блищить...
      Але з тобою - свято,
      Але з тобою - зоряний політ,
      Нестримно-одчайдушний, заповзятий
      Із наших літ, кохана, наших літ...

      11.02.2012



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    73. ЗАГУБИШ РІДНЕ СЛОВО "МІЙ!"
      Загубиш рідне слово "Мій!",
      Загубиш усмішку до мене.
      А хто підтрима? Лише змій,
      У котрого все-все зелене.

      Життя завертиться в гульбі...
      Не чарка вихід. А до чарки
      Розмова, що притлумить біль,
      Отой, із придихом вівчарки.

      Протверезіло, в ранній час,
      Усі врахую "за" і "проти",
      Щоб знов припасти до плеча,
      Як до любимої роботи.

      І не повірю, що чужим
      Тобі я став, тобі я буду.
      Я стільки, рідна, пережив
      Серед облуд, образ і бруду,

      Що забував любов твою
      І світлу приязнь, серце чуле.
      Тепер над прірвою стою
      І мрію, щоб мене почула,

      Щоб в очі глянула лишень
      І розтопила лід між нами...
      Твій погляд - ліки, як женьшень.
      І мій - не камінь.

      1.02.2012



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    74. У СКОВОРОДИНІВКУ
      Муравським шляхом повз рябі лани
      Ми йшли в село, вколисане узліссям.
      Прогіркло пахли перші полини.
      Пливла десь пісня.

      Котився день, травневий, молодий...
      Спішили ми з порожніми саквами
      До джерела - у світ Сковороди,
      Вкарбований у незабудь віками.

      Йшли у село, якому літ і літ,
      Де у пошані хліб і добрий звичай,
      Де кожна хата, як його криниця,
      Замислившись, над вічністю стоїть.

      Був день як день - звичайна середа,
      Та ж у саду стрічав Сковорода!



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    75. В ГОЛОДНИЙ ПОВОЄННИЙ РIК...
      В голодний повоєнний рік
      я народивсь, я прагнув жити...
      А в полі не вродило жито,
      та хутір наш мене зберіг!

      Я записав на оберіг
      моєї пам'яті той спомин
      і часто в снах ішов додому-
      на дитбудинківський поріг.

      А кажуть доля непроста,
      нема батьків - немає свята...
      На тій могилці пахне м'ята
      так, що здригаються вуста.

      Горнуся серцем до людей.
      Боюсь байдужості - не болю.
      Перед очима голе поле
      і мама йде до мене, йде...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    76. ГЛІД
      Той глід, ті ягоди жагучі,
      Прибиті першим морозцем,
      Яріють на високій кручі,
      Мов знак над Сіверським Дінцем.

      Вітри й дощі не пригасили,
      Не спопелили жар до тла -
      Таїлось в ньому стільки сили
      І стільки літнього тепла,

      Що відігрів самотню птаху,
      Осяяв белебень оцей...
      І знов без сумніву і страху
      Світивсь у мороці ночей.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    77. ТИ ПІШЛА - І НІЧИМ СТАЛО ДИХАТИ...
      Ти пішла - і нічим стало дихати,
      І земля рвонулася з-під ніг...
      Від удару долі не оклигати! -
      В душу сипав знавісніло сніг.

      Та прийшла весна, теплом розбуджена,
      Пригорнула лагідним крилом.
      А і з нею та, єдина, - суджена -
      Стрілася тоді за Осколом.

      І в мені звучить небесним голосом,
      І тріпоче золотим дощем.
      З нею вдвох ми - на стеблі двоколосом!
      ...Та чомусь і досі в серці щем.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    78. ...А БЕЗ ТЕБЕ НЕ СТАЛО НА БІЛОМУ СВІТІ РІДНІ
      ...А без тебе не стало на білому світі рідні.
      Безбережна печаль затопила і ночі, і дні.

      Все померкло довкола, оглухло, лягла німота.
      І ніщо не здавалось важливим ні біль, ні мета.

      Лиш у серці протестом щось повнилось дико, росло:
      Чи образа велика, чи зчорнене наклепом зло.

      Та душа безутішна затисла вогонь у губі,
      І любов обгоріла все-все пробачала тобі.

      ...З тридесятого царства копитами сріберна креш.
      Ти не кличеш мене. І ніколи, мабуть, не позвеш.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    79. НА УДАХ
      Де місяць зорі вудить
      У тихому затоні -
      Місточок через Уди
      то блисне, то потоне.

      Потягне лепехою,
      Хлюпне повітря вільгле.
      У тиші під пахвою
      Заснуть, нарешті, вільхи.

      Мигне вогнів мережка
      В одгаслім купоросі
      І висріблиться стежка
      Прямісінько ув осінь...



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    80. ЛИСТЯ ОСІННЬОГО СХЛИПИ...
      Листя осіннього схлипи.
      Бруку розцвічена ртуть.
      Харківський вечір.
      І липи
      Сумно Сумською пливуть.

      У фіолетову сутінь
      Жовто вплелись ліхтарі.
      Чорні, немов у мазуті,
      Виснуть будівлі старі.

      Я обійму твої плечі -
      Бризне з очей золоте...
      Парубчаком спраглий вечір
      Косу твою розплете.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    81. ТИ ВИЙШЛА ВСЛIД ЗА МНОЮ ЛЕГКОМА...
      Ти вийшла вслід за мною легкома,
      Дивилася похмуро і мовчала.
      А в небі журно журавлі ячали,
      І зимний холод крався крадькома.
      Й усе тепло, що поміж нас було,
      Щось - жадібне й потворне - відпило.

      І слів не стало, як не стало сліз -
      Все вигоріло попелом осіннім
      І кануло пташиним голосінням,
      І перестуком поїзних коліс...
      Тепер між нами - розстані і час,
      Котрі не в змозі поєднати нас.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    82. ЗРИВАЄТЬСЯ ЛИСТ I ПАДА...
      Зривається лист і пада,
      Немов на гіллі й не ріс.
      У шерхоті листопаду
      Куняє старезний ліс.

      Осіння його дрімота
      Важка, як вода в ріці.
      В кущах бадьоряться потай
      Притишені горобці.

      А небо ось-ось розкисне,
      Проллється нудним дощем,
      І серце моє притисне
      Якийсь невимовний щем...



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    83. РОЗКОТИТЬ РАНОК ВОРОХКИЙ ТУМАН...
      Розкотить ранок ворохкий туман,
      Одшторить зачакловану завісу -
      То не мана, то не очей обман:
      Осінній бал у балагані лісу.

      Вогонь дерев - і попелом трава,
      Кружляє листя в безперервнім танці,
      І дійство уповільнене трива
      Журбописом старих інтерпретацій.

      Замріть, оркестри!
      Тиша грає вальс,
      Елегія бере нечутні ноти.
      Осінній бал на час якийсь реванш
      Одягнених у золоті пишноти.

      Як жаль, що шати не надовго, ні -
      Спадуть, як сон їх остаточно зморе.
      Пойнявся ліс в холодному вогні.
      Осінній бал...
      А смутку ціле море.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    84. ПРИКМЕТИ ОСЕНІ ПРИМІТНІ...
      Прикмети осені примітні:
      В багрянці й охрі барви літні,
      А зеленець лиш на сосні.
      Дощі холодні і рясні,
      І затяжні, і непривітні.

      Дуби насуплені столітні
      На перші інеї досвітні -
      Їх думи віддані весні.
      Пташині зграї голосні
      Зібрались в путь. Бо перелітні.

      Яріє синькою вода.
      Ось-ось рвоне з дерев орда:
      Стриптизи осені прощальні...
      І дні притишені, печальні,
      Прим'яті, мов трава руда.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    85. У ЛІС ОДКОТИТЬСЯ ЛУНА...
      У ліс одкотиться луна
      І довго буде затихати.
      Неначе скибка кавуна
      Жаріє місяць коло хати.

      Заосенішали лани,
      Чорніють соняхи стіною.
      І в Осколі соми й лини
      Не ті вже, що були весною.

      І ти, любов моя, не та -
      Щось, певно, сталося із нами,
      Бо листопадом заміта
      Все, що знайшли удвох, пізнали.

      Не скинуть з серця валуна,
      Як не зірвати з кліті грати.
      Зостався біль...
      Його луна
      Ніяк не хоче затихати.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    86. ВОСЕНИ...
      Яка світлінь в осінньому саду!
      Яка печаль несплаканої тиші!
      Стрічаючи багрянцеву орду,
      Чуття стають гостріші і мудріші.

      Розважливий не стримає ходу,
      Завжди квапливий піде повільніше...
      Така світдінь в осінньому саду,
      Така печаль несплаканої тиші...



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": --

    87. МУЗИКА РОБОТИ
      Стихає музика роботи
      І запливає в душу тиш...
      Та з понеділка до суботи
      Знов нею радісно тремтиш!

      Ця насолода незбагненна
      І щастя кращого нема,
      Коли крилато і натхненно
      І живить нас, і підійма...



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    88. НЕ ПАМ'ЯТНИК ЗАЛИШУ...
      Не пам'ятник залишу - пам'ять,
      Все, що зібрав, що ніс - у ній...
      Минуле жовтим листом палять
      Дні заосінені, сумні.

      Даремно, бо жага розлита
      Могла б ще відтворити знов
      І незабутнє наше літо,
      І розкуйовджену любов...

      Не пам'ятник залишу - пісню,
      Щоб душу трепетом крила
      Розчулено в годину пізню
      І розважала, і вела.

      То ж ця мелодія вразлива
      Тобі нагадує нехай,
      Як нас шукала тепла злива,
      Як цілував пташиний гай...

      Не пам'ятник залишу - весни,
      Й зазеленіє спрагло світ.
      Для тебе радісно воскресну,
      Як благовісний первоцвіт.

      Безсила снігова пороша,
      І холоди - не назавжди.
      Не забарюсь, моя хороша,
      Ти тільки жди, ти тільки жди!



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    89. ВЕРЕСНЕВІ КРАЄВИДИ
      Вересневі краєвиди:
      Барви жовті і багряні
      Уплітаються в зелене
      На деревах і траві.
      Урожай в саду і полі
      Ще дозбирують краяни
      В слобідському Заоскіллі,
      В серцю милій Борові.

      Вересневі краєвиди:
      Перший іній на світанку.
      І дощі гостять частіше,
      І щодня все менш тепла.
      Я зустрів тебе в цю пору
      На маленькім полустанку -
      І прийшла весною доля
      Із сусіднього села.

      Вересневі краєвиди:
      Жар строкатих айстр, калини,
      І замислені дерева,
      І важка вода в ріці.
      Вересневі краєвиди
      Тішать землю України.
      І твоя рука, ласкавко,
      Відтепер в моїй руці.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    90. ВСЕ, ЩО БУЛО МИНУЛОСЯ...
      Все, що було минулося.І нині
      Лише зітхання тихе у соснині.

      Лише зітхання та зоря блакитна,
      Але далека, недосяжна, скритна -

      Любові свідок, рвійної, палкої...
      Хоч, певно, це її не непокоїть.

      Вона - холодна, почуття ж - гарячі,
      До того ж ненаситні, нетерплячі...

      На жаль, усе минулося. Та досі
      Твоїм волоссям пахне кожна осінь.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    91. ХЛІБ
      ...Як весело мірошникує тато:
      У борошні і руки, і лице.
      Вдалася осінь на врожай багата,
      Зерно - як віск! - духмянить вітерцем.
      Всідаються припудрені чували,
      Невтомних жорен музика проста.
      А стільки мені в гулі тім вчувалось:
      Шумить колосся, хлюпа синьо став...
      Врожайне збіжжя щедро-густо вродить,
      І радість знов із втомою навпіл.
      В руках у мами тісто сонцем сходить,
      Ввібравши запах молодих степів.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    92. В П'ЯТИЙ ДЕНЬ ОСЕНІ, В П'ЯТИЙ...
      В п'ятий день осені, в п'ятий...
      Святом - веселки дуга.
      Далеччю ліс розіп'ятий
      Тишею вистига.
      Тане холодний дух м'яти,
      Дихає медом перга...
      П'ятий день осені, п'ятий,
      Святом - веселки дуга.
      Світ би хотів обійняти,
      Світ, де верба і куга,
      Де повила мене мати,
      Рідна моя, дорога,
      В п'ятий день осені, в п'ятий...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    93. ВЕРЕСНЕВОЇ НОЧI
      Німа ріка. Дріма комиш.
      Тьма вкрила балку та узвиш.
      Тиш стеле чорний, чорний шовк.
      Тремтиш?
      Мовк страхом степ, степ страхом мовк.
      Тремтиш...
      Шовк чорний, чорний стеле тиш.
      Узвиш та балку вкрила тьма.
      Комиш дріма. Ріка німа...

      3.09.2011



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    94. ВДИВЛЯЮСЬ У ВІЧНІСТЬ...
      Вдивляюсь у вічність... І що там за нею?
      Довірюсь блукальцю, знайомцю Енею.

      Бо кожному з нас ще не раз мандрувати
      Далеко за обрій од рідної хати.

      Вдивляюсь у вічне, вдивляюсь за обрій -
      Ще поруч життя і приятелі добрі,

      Ще поруч життя в розмаїтті вабливім,
      Зворушливім, щедрім - авжеж особливім.

      І ти поруч мене, утіхо сердечна...
      А даль простягнулась - чужа, безкінечна.

      І хочеш-не хочеш, а йти доведеться:
      Чим легше співається - важче ореться...



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    95. БРИЗОК СОНЯЧНI СКАЛКИ...
      Бризок сонячні скалки -
      І намисто з краплин
      У моєї ласкавки
      Від ялиць і ялин.

      Як тікала від мене,
      То капіж - навздогін.
      Запліталось в зелене
      Біле сяйво колін.

      І губив хміль цілунки
      Поміж віття і трав.
      Ну, а дощик од юнки
      Геть осліп.
      І розтав.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    96. ОДВЕРТЯ ДНІВ ЧИ ЇХ ОМАНА...
      Одвертя днів чи їх омана
      Ніколи нас не розмине.
      Смакує яблуком кохана,
      Не помічаючи мене.

      А я тону у світлій вроді,
      Радію нищечком собі,
      Що ці вуста, ці очі горді
      В моїй прописані судьбі.

      Ти озирнулась...
      Усміх милий
      Нараз осяяв день, літа,
      А ще додав одваги, сили -
      І я немов молодшим став.



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    97. НАТРУШУ ЗІРОК ІЗ ЯТЕРІВ...
      Натрушу зірок із ятерів,
      Подарую любці на коралі.
      Я літами, може, й не старів,
      А тому, що був коханим кралі.

      Молодить любов, несе красу
      В почуття,
      а ті - мов коні чалі.
      Я тобі що хочеш принесу,
      Тільки б нас повік не розлучали.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    98. ВЖЕ НЕ ЛІТО, ЩЕ НЕ ОСІНЬ...
      Вже не літо, ще не осінь -
      У задумі дні.
      Мовкне поле стоголосе
      У рудій стерні.

      Розпрозорилися далі,
      Марево спада.
      Хвиль осонцені медалі
      Золотить вода.

      Пахне яблуками, сіном
      Ця пора ясна.
      Тільки в юній комишині
      Ще буя весна.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": --

    99. СПІВАЮ З МАМОЮ
      Коли в селі дорідним колосом
      Духмянять сиві вечори,
      Співаю з мамою в два голоси,
      Як за юначої пори.

      Пливе мелодія довірливо
      І живить, мов жива вода.
      Давно матуся стала білою,
      А як співає - молода!

      Цвітуть з очей барвінки веснами
      І тихо світиться лице...
      На серці трепетно і весело,
      Коли я згадую про це.

      А пісня десь вже - за левадою -
      Несе і втіхи, і жалі.
      Приїздами не часто радую
      Рідненьку в отчому селі.

      Але як випада навідати
      Нагода щедра в дні ясні,
      Мене стрічають очі віддані
      І щирі мамині пісні.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    100. І КОНІ В ІКОНІ...
      І коні в іконі
      Вечірнього степу.
      І дзони церковні
      У леготі теплім.

      І запахи м'яти,
      І пахощі жита,
      І втома прим'ята,
      Що днина прожита.

      Хай очі лоскоче
      Твій погляд ласкавий.
      А вечір охоче
      Запросим до кави...



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    101. ПАЛАХКОТЯТЬ УСТА, ЯК МАК...
      Палахкотять уста, як мак,
      Озерами глибіють очі...
      Націлуватися б усмак,
      А любка буцімто й не хоче.

      Стужілих рук не поміча,
      Спогорда відверта голівку...
      Непросто зрозуміть дівча
      І зовсім неможливо - дівку.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    102. ОДНА ТАКА ЗЕМЛЯ!
      Давно над Журавлівкою
      Не видно журавля.
      Чи згордував домівкою,
      Що й не пахка рілля?

      Чи вже несила знатися
      Й не знати доброти?
      Чи лячно повертатися,
      Де ждуть (чи й ждуть?) брати?

      Вже й Журавлівка виросла
      З очеретів-боліт...
      Душа, неначе виразка,
      На чужині болить.

      Дарма топивсь горілкою -
      Одна така земля!
      ...Коли ж наж Журавлівкою
      Побачу журавля?



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    103. СЕРПНЕВІ ДНІ В ЗАДУМІ ТИХНУТЬ...
      Серпневі дні в задумі тихнуть,
      Де ти - там Божа благодать.
      Не літ боюсь - боюсь не встигнуть
      Тобі любові не додать!

      Моя ти зіронько пестлива,
      Моя ласкавко степова,
      Зі мною поруч ти - і злива
      Пагіння зжовкле напува.

      Зі мною поруч ти - і сонце
      Надії ждані роздає,
      В моїм житті, в моїй сторонці
      Найголовніше в світі є.

      Це - ти! Це почуття весняні! -
      Зі мною їх нестримна рать.
      І все ж боюсь, кохана пані,
      Тобі любові недодать.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    104. ТОРКНУСЬ РУКОЮ - ЗАСПОКОЮ...
      Торкнусь рукою - заспокою,
      Твою тривогу одведу
      За гомінливою рікою
      У яблуневому саду.

      Схвилюю поглядом гарячим,
      Прошепочу п'янкі слова...
      Але душа чогось заплаче,
      Чогось посивіє трава.



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    105. НЕБЕЗПЕКА! З НЕБА СПЕКА...
      Небезпека!
      З неба спека
      Розтеклась -
      і сохне степ.
      Сонце - рай.
      І сонце - пекло:
      Блякне зілля, не росте.

      Забарились грім і злива -
      Мов стерня, земля руда.
      І колишеться розливом
      Лиш у мареві вода.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    106. СОЛОНИЙ ЦІЛУНОК...
      Солоний цілунок. Сльоза на щоці.
      Затужить печаль у лелечім ключі.

      Страшне роздоріжжя... І вже поміж нас
      Один лише вітер, і той не впізна.

      Бо інші віднині - далекі, чужі...
      Ти - кріпость за ровом, а я - в кольчузі.

      Без помочі холод пройма до кісток.
      А ми вже шукаєм очима місток.



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    107. НА БАТЬКІВСЬКІЙ ЗЕМЛІ
      Жаль, мріям вже не збутися -
      Лихий їх підстеріг!
      Забути все. Й забутися
      Між звалищ, пустирів.

      Та зашпор не відхукати -
      Закрижаніло все.
      І гірко серце слухати,
      Його неправда ссе.

      Хай на душі невесело,
      Та крила скласти - зась!
      Ще свіжим вітром, веснами
      Я не підперезавсь.

      У степ не вийшов зораний,
      Де полишив поля.
      Ще сяє поміж зорями
      Ясна моя зоря.

      Пощо на будні супиться
      І крокувать узбіч?
      Не відступлю - відступиться
      Ця горобина ніч.

      А не піддамся відчаю,
      То й мрії поверну...
      З неспокоєм повінчаний
      Іду, як на війну,

      Боротись, не змирятися -
      Хай знають сили злі!
      І нічого боятися
      На батьківській землі.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    108. ПЕТРІВ БАТІГ ДО НЕБА ГІНКО ПНЕТЬСЯ...
      Петрів батіг до неба гінко пнеться,
      І серпень пропливає Осколом.
      Обніме погляд - і душа стріпнеться
      Передчуттям
      і лагідним теплом.

      І так мені прехороше з тобою
      У цьому літі,
      у князівстві цім
      То даллю розпливатись голубою,
      То сяяти в смарагдовім вінці.

      То в комашинім луговім концерті,
      Відважитись на соло на трубі,
      Зіграти так,
      щоб можна і померти,
      Але хоч цим сподобатись тобі.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    109. ЗНОВ БЕЗЗАКОННЯ І СВАВОЛЯ...
      Знов беззаконня і сваволя,
      Бал правлять тлусті гаманці.
      І зовсім безпорадна воля
      Дріма в державнім гамаці.

      У бур'яні родюче поле,
      Жебрають діти і бомжі.
      І переповнюється болем
      Край у зросійщеній іржі.

      Героями стають злочинці -
      У них в кишені право й суд.
      А зайди й землячки-ординці
      До прірви з посміхом ведуть...



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    110. МОЯ ПОЕЗІЄ, ЛЕТИ...
      Моя поезіє, лети
      У душі спраглі, віщі...
      Та як люблю я, коли ти
      Мої читаєш вірші.

      Голубиш слово чи рядок
      Проникливо і чуло.
      Мій кожний подих, кожний крок
      Ти, як ніхто, відчула.

      Зігріє голос, оживить
      Мою і душі інші.
      Благословенна щедра мить:
      Любов читає вірші!



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    111. СОНЕТ НАДВЕЧІР'Я
      Уже на вечір сонце заверта.
      Пил висне на шляху від череди.
      А дуба, що забрів у степ один,
      Задума, наче батька, огорта:
      Що в небі - жайворина висота,
      А спраглий степ посухою рудий;
      Прийшов би грім і добрий дощ збудив,
      З якого славне зілля вироста.
      Шелеснули й примовкли вишняки.
      З ставка верта замурзана малеча.
      Мить ще якась - і синь розіллє вечір.
      Біліють свіжопрані рушники.
      Дійниця сохне сторчма на ослоні.
      ...А сонце в небокраю на долоні.



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    112. ЦЕ ПОЧУТТЯ - СВЯТЕ ПРИЧАСТЯ...

      Це почуття - святе причастя -
      Подарувала спільна путь.
      Як вдячний я тобі за щастя
      Кохати і коханим буть!

      Надій наповнені вітрила -
      І вже позаду буднів гать.
      Огром краси любов одкрила,
      Її нам разом осягать.

      І з уст кохання пити вічність,
      І пізнавати мудру мить...
      Земна любов - сердець космічність,
      Яку нічим не зупинить.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    113. БІЛЯ МИЛОЇ...
      Біля милої крутиться доста гуляк,
      А її розлюбити не можу ніяк!

      Парубків приворожує чимось, ачей,
      Бо не сила від неї відвести очей.

      Клином клин вибивають. Он - кралечок сонм...
      А вона поміж них йде у яву і сон.

      Не втекти, не сховатись за дальні моря,
      Бо дружиною в мене кохана моя...



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    114. ЗАГУСНУВ ЗМРОК НАДВЕЧІР У БОРУ...
      Загуснув змрок надвечір у бору,
      Зчорнив дуби, смеречину стару.
      І вже чужого не пускав у гості:
      Корчі присунув і гілляччя гостре.
      Жахав: як зайдеш - волю одберу!

      У ніч оцю тут папороть цвіла.
      А ляк сичав і холодила мла
      І заповітну квітку не дістати,
      Що обіцяла і любов, і статки,
      Й до пралісу сміливця привела.

      Жаринка цвіту блиска, як вода,
      Чи невгамовна білочка руда,
      Бо невловима - в руки не схопити,
      По пущі водить, меркне від гонитви...
      А за спиною дихає біда...



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    115. ЯКЩО МЕНЕ ЗАБУДЕШ ТИ...
      Якщо мене забудеш ти -
      А час уміє все стирати,
      Нівелювать заслуги, втрати,
      На всьому ставити хрести, -
      Не смій любов мою картати,
      На волю краще відпусти!

      Не хочу вірити, що ти
      Вуста мої забудеш, очі.
      У них - і дні твої, і ночі,
      І хміль, і крила висоти.
      Невже відчути знов не схочеш
      В чуттях сердечних гостроти?

      Що покохав тебе, прости,
      Як і за те, що ти любила.
      Безжальна кривда все згубила:
      Спалила зоряні мости,
      Підрізала любові крила,
      Щоби не прагнула рости.

      Тепер між нами даль глуха,
      Ріка з крутими берегами,
      І не музИка бере гами -
      Недоля чорна і лиха...
      Але ж любов живе з богами -
      Її надія колиха!



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    116. ЛИПНЕВА ПАЛІТРА
      Сталка на луках. Прив'ялі покоси.
      В гіллі бринять золоті абрикоси.

      Вітер супрутній, смалкий і гарячий.
      Крячка в заплаві стурбовано кряче.

      Межінь. А отже мілішає річка.
      Стиглими краплями бризка порічка.

      В полі - жнива: буде жито й до жита.
      Ходить худоба вгодована, сита.

      День звичайнісінький. Маківка літа.
      ...В липня-художника щедра палітра!



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    117. НІЧ СИПАЛА ЗІРКИ...
      Ніч сипала зірки - цвіло небесне сито,
      І тиші оксамит гойдав і огортав.
      Нас виморила ніч, нестримна і несита,
      В обіймах палахких поміж холодних трав.

      Десь ласку схриплих слів розкочували роси,
      І ніжність протекла надією у сон.
      І з наших уст пили духмяність абрикоси,
      І гупали серця шалено в унісон.

      А жар горів, горів! Не перетлів на попіл,
      Хоч вистигала ніч, зрідніла і п'янка.
      Чинили сліпо ми розлукам першим опір -
      Любов тримала нас, жагуча і стрімка...



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    118. ВІТРЕЦЬ З ВЕСЕЛИМ РУПОРОМ...
      Вітрець з веселим рупором
      Неспинний над ярком...
      День захмелів канупером
      І стиглим огірком.

      Зелений Гай...
      Березівки
      Околиця гулка
      Івасиком-Телесиком
      В дитинство погука.

      Нам тут з тобою хороше
      З весни і до зими.
      Гінка ялиця сторожем
      Цікавиться:
      де ж ми?

      А нас поля покликали
      І жайворонка спів.
      І не біда, що - ніколи,
      Що в праці з не до слів.

      Ми літній час не гудимо
      І пам'ятаєм те:
      Прополеш - то й огудина
      Врожайно зацвіте.

      А щедрі повні кошики -
      Миліші нагород...
      Турбуйтеся не пошуком,
      Приходьте на город!



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    119. ...А КОЛИ СУТІНКИ ВИВІСИТЬ ВЕЧІР
      ...А коли сутінки вивісить вечір
      Ти мене ззаду обіймеш за плечі.

      Ніжно притиснешся. Будеш мовчати.
      Вислизне місяць з-за хмарки на чати.

      Будуть минати літа за літами,
      Де наші душі примовклі літали.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    120. ВІЙНА
      Курівся шлях. Тьмяніли трави.
      Прогіркло пахли полини.
      І сонце шкірилось іржаве
      На перетоптані лани.

      Який то рік, в якому віці -
      Вже неважливо: йшла біда,
      І голод зазирав у вічі,
      І смерть стояла молода.

      Глуха земля втрачала розум,
      Стелила скрізь огонь і дим.
      І щедрий яловів чорнозем,
      І хліб од болю не родив...



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    121. ПОЦІЛУНКАМИ ВІЙ...
      Поцілунками вій
      Геть змету хмарку прикрого суму,
      На цих трепетних крильцях
      Тебе вознесу до небес.
      Ти настільки вродлива,
      Настільки в принадах розумна,
      Що в полон твій зі мною
      Зохотивсь потрапити без!

      Як ревную тебе
      До захоплених поглядів, люба,
      Вигораю дощенту,
      І в серці - пустеля німа...
      О висока любове,
      Освячена узами шлюбу,
      О гріховна любов,
      Од якої рятунку нема!

      Угорі, між зірок,
      Де літають, воркуючи, душі,
      Нам просторо й крилато
      І гарно, кохана, отам.
      Але ж тут, на землі,
      Кожен день я люблю тебе дужче,
      І нікому тебе
      Не віддам,
      не віддам,
      не віддам...



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    122. НАСТОЯНЕ ЛІТО НА ЛИПОВІМ ЦВІТІ...
      Настояне літо на липовім цвіті.
      Давай пораюємо в мудрому світі!

      І жайвір порадує, втішать зозулі,
      Душа оживе у бджолиному гулі.

      Збадьорить-дихне від ріки прохолода.
      Пляж літеплом звабить, як вранішня врода.

      А як смакуватиме з гаю суниця!
      І все це, на щастя, не сниться, не сниться...



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    123. ЯК ТУЛИШСЯ ТИХО МЕНІ ДО РАМЕН...
      Як тулишся тихо мені до рамен! -
      І ніжність укутує щедро, як хвиля,
      І вистигле літо дарує ромен
      На срібне на наше з тобою весілля.

      Відгіркне полин і проллються меди,
      Ізблисне сльоза на щоці кришталева.
      Наш дім - не палац,
      але й не з лободи,
      Кохана і щедра у нім королева!

      І врода твоя, як веселе вино,
      І пісня в тобі весняна, незабутня,
      І вруно кохання...
      Хай квітне воно -
      Там княжить і юність, і наше майбутнє.

      Як тулишся тихо мені до рамен! -
      І ніжність укутує щедро, як хвиля,
      І вистигле літо дарує ромен
      На срібне на наше з тобою весілля.



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    124. ЧЕРЕШНІ ВИСПІЛИ ЧЕРВОНІ...
      Черешні виспіли червоні
      І мліє літо у саду...
      Хіба утримать на припоні
      Завзяту душу молоду?

      Бринить-щемить, як пісня мами,
      Ширяє спрагло, наче птах.
      Вона, розбуджена громами,
      Не заблукає у світах!

      Верта до отчого порогу,
      Спішить до рідної землі,
      Розвіявши свої тривоги,
      Загоївши чужі жалі.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    125. КРОПИВ'ЯНКИ ЗМОВКЛИ ПО КУЩАХ...
      Кропив'янки змовкли по кущах -
      Літо по коліна у дощах.

      Парасоль дірява в деревця -
      Змокли ми з тобою до рубця.

      Хмарі грім вдоволено гука:
      - Не капіж, а свято гопака!

      Справді свято.
      Й трави молоді
      Аплодують радісно воді.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    126. СРІБНО ТАНЕ НАДВЕЧІР'Я...
      Срібно тане надвечір'я у зеленім червні.
      Малиново кличуть дзвони в церкву до вечерні.

      Сонце котиться на захід, за Радькову гору.
      Паперовий змій хлоп'ячий з вітром рветься вгору.

      А із степу до Осколу запахи гарячі
      Розливає надвечір'я, втомлене від праці.

      І отам, де синє плесо в осоці з кугою,
      Ми у юності далекій на човні з тобою...



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    127. НА РУНЬ РОНЯЄ РАНЬ РОСУ...
      На рунь роняє рань росу. А рінь
      Ковтає лінькувато хвилю сонну.
      У час оцей серед лісного сонму
      Пробуджуються тисячі створінь.

      Неквапно гамом ожива окіл,
      Торкається пастель рожева сходу.
      Закину вудку у сутемну воду:
      Линами славен лагідний Оскіл.

      ПахнЕ татарським зіллям вітерець,
      Промінчиком грайливо бризне в очі.
      І тільки непорушний поплавець
      Рибальське серце втішити не хоче...



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    128. У СКОВОРОДИНІВКУ
      Муравським шляхом повз рябі лани
      Ми йшли в село, вколисане узліссям.
      Прогіркло пахли перші полини.
      Пливла десь пісня.

      Котився день, травневий, молодий...
      Спішили й ми з порожніми саквами
      До джерела - у світ Сковороди,
      Вкарбований у незабудь віками.

      Ми йшли в село, якому літ і літ,
      Де у пошані здавна хліб і звичай,
      Де кожна хата, як його криниця, -
      Замислившись, над вічністю стоїть.

      Був день як день - звичайна середа,
      Та ж у саду стрічав Сковорода!



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    129. МАТІОЛОВІ ВЕЧОРИ
      Ти мене, матусю, не свари:
      То кохання стрілося із долею...
      Лагідні у липні вечори
      Так натхненно пахнуть матіолою.

      Не свари, матусю, не свари:
      Цілувалася із ним за школою.
      Небо колихали явори
      І весільно пахло матіолою.

      І злітало серце догори -
      З ним була і сильною, і кволою.
      Він слова пестливі говорив,
      І вони хмеліли матіолою.

      Ти мене, матусю, не свари:
      То кохання стрілося із долею...
      Лагідні у липні вечори
      Неспокійно пахнуть матіолою.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    130. БУЗКОВЕ НАШЕСТЯ...
      Бузкове нашестя стрімке, мов орда,
      Шаленство духмяного цвіту!
      У барві воскресла зелена гряда -
      Бузковим і світ став, і вітер.

      Лілове і біле й тобі до лиця
      (А знаю, що любиш зелене).
      Забувши про вік, увесь день залицявсь,
      Щоб знову ти вийшла за мене.

      А ти - неприступна. І жодних надій,
      Як в роки, далекі і юні.
      Та радив бузок: "Не здавайся і дій -
      Занадто капризні красуні".

      І я не здаюся: у серці давно
      Прописана сином, весною.
      І стільки любові для щастя дано...
      І ти - не зі мною?!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    1. ПЕЛЮСТКУ ТРЕПЕТНУ ПІВОНІЯ ЗРОНИЛА...
      Пелюстку трепетну півонія зронила,
      Сп'янила нас чуттєвим ароматом.
      Вечірнє небо одцвіло блаватом,
      А сутінки розбризкало чорнилом.
      Хотів би другом бути, стати братом,
      Але любов'ю ти мене дражнила,
      Вродлива, юна, непосидо мила.
      І я не міг цей вузол розрубати.
      Чи я кохав тебе7
      Якби те знати...
      Тобі тоді хотілося кохати!



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    2. НЕ ОБРИДНЕ ЦЕ МЕНІ НІКОЛИ...
      Не обридне це мені ніколи:
      Сад розквітлий, урожайне поле,
      Гай і річка, луки вдалині...
      Все принадне в рідній стороні!
      Стежечка в князівстві кропу й м'яти,
      Де любила поратися мати,
      Зносячи городину в сарай...
      Часто сниться мені отчий край,
      Де таке все пам'ятне і рідне...
      Серце гріє те, що не набридне.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    3. КНЯЗЬ АРОМАТУ
      Князь аромату - шипшиновий цвіт -
      Подихом свіжим улещує світ.

      Запах закружить, і вир пелюсток
      Буде єднати, неначе місток,

      І розгортатиме дивні дива,
      Доки небесне цвітіння трива.

      18.05.2010



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    4. НІЧОГО НЕ ВДІЄШ...
      Нічого не вдієш: прощатись пора -
      Спускає час темну завісу.
      Хоч котяться хвилі Дінця і Дніпра
      І сонце не гасне за лісом.

      Нічого не вдієш: прощатись пора,
      Незнані, знайомці і рідні.
      І зимно зітхає Холодна гора,
      І супляться сосонки мідні.

      Нічого не вдієш: прощатись пора,
      А скільки хотів ще зробити!
      І груди жадоба життя розпира,
      Як завжди готова до битви.

      То ж нащо прощатись?
      І ти не тужи,
      Бо розстані серце не хоче.
      Уміємо жити - і як же не жить,
      Де сяють закохано очі...



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. МЧИТЬ ЕЛЕКТРИЧКА РАННЯ...
      Мчить електричка рання
      В травневу заметіль.
      Зозулине кування
      Давно луна звідтіль.

      Дзумить бджолиний клопіт,
      І цвіт довкола, цвіт...
      У веснянім галопі
      Неспинний зелен-світ.

      І ти спішиш до мене,
      Мов сонечко - лице!
      Підняв бузок знамено
      Солодким вітерцем.

      Тобі допомагаю
      Пливти в п'янкій красі
      До брами зелен-гаю,
      До сонця у росі.

      Щезає електричка -
      І ми тепер удвох:
      Рядном для нас - травичка,
      А за скатерку - мох.

      Отут не фуги Баха
      Відтворить менестрель,
      А незнайома птаха
      Розілле срібну трель...



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. ЦВІТЕ ТРОЯН...
      Цвіте троян у травнику,
      Бджіл привертаючи зусюди.
      Хмаринка плине за ріку,
      З долини долина: ку-ку!
      І звично поспішають люди.

      Як буду жить без цього дня?
      Ніде нема такого раю!
      Нехай сьогодні я бідняк,
      Та все довкіл мені - рідня
      Від трояна до небокраю.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    7. І ЩОСЬ МЕНЕ РАНКОМ У ЛІСІ ТРАВНЕВІМ ВОДИЛО...
      І щось мене ранком у лісі травневім водило,
      І щось мене звало, і знову мене щось вело
      До цього затишшя, до цього магніту-кадила,
      Що щедрим пришестям пречисто, пребіло цвіло.

      Я тут зупинився. І слухав, як роси ранкові
      Озвучену тишу котили з розбуджених віт.
      Коли ж нахилився - побачив у кожнім росткові
      Не просто конвалію -
      ніжний вражаючий світ.

      Тебе там угледів у біло-зеленому платті,
      Шарпкому, як вітер, грайливому, наче твій сміх.
      А сонце над нами пірнало то в хмари кудлаті,
      То тирсу-проміння стелило ряденцем до ніг.

      То де ж ти, ласкавко, у лісі оцьому чи в місті,
      Яким камертоном в обійми гріховні зовеш?
      Розтанув оазис.
      Лиш нетрі довкола імлисті,
      І чаркою чару відлунює сріберна креш.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. ПАРТИЗАНСЬКА КРИНИЦЯ
      Замшілий зруб згубивсь у цьому лісі.
      Замулилась криниця, зацвіла
      (Копалась не на вигоні села!).
      Людьми забута ніби постарішала.

      Відколи не раділо в ній цебро,
      Краплинки не світилися ранково,
      І партизан не прихиляв чоло,
      І зшерхлих уст не витирав рукою.

      Літа, літа...
      Застоялась вода.
      Нема вже тих, хто чистили і дбали.
      Жили відважно і відважно впали...
      Криниця ж їх і досі вигляда.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. ЛЬОНОВЕ ПОЛЕ
      Лячно, тітко, від ваших слів
      І немає тому переміни:
      "Льон в солдатських очах одцвів..."
      "Спотикнувся синочок на мінах..."

      Де блакитне цвіло зело,
      Іздаля йду сюди поклониться.
      Це ж колись тут було село,
      Славно звалося: Шумовиця.

      Тільки вітер тепер шумить
      Між дзвіночків квітучих у полі.
      Тихо пісня бринить-щемить
      Одголосками смутку і болю.

      Пташка піснею проситься "пи-и-ть".
      Ох, як льон оцей солодко пахне!
      Квітку-дзвоник боюсь зачепить:
      Це ж те поле...
      А раптом бабахне?



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. ХОДІМ У ЛІС, У ЦЕЙ ПРИВІТНИЙ ДІМ...
      Ходім у ліс, у цей привітний дім,
      Де таїна, солодка і прадавня,
      Де у зеленім, жовтім і рудім -
      Симфонія зарошеного травня.

      В гущавині загубимось удвох,
      Вчаровані, притихлі і зріднілі
      За вільглою яругою, де мох
      І царствених конвалій квіти білі.

      Тут не віднайдем видимих стежок,
      Тут шелест листя, наче звук валторни,
      Тут тиша тче мереживо казок,
      Знайомих і прекрасно-неповторних...



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. ЩЕ СОННІ НЕ ШЕПОЧУТЬСЯ ГІЛКИ...
      Ще сонні не шепочуться гілки,
      Іще дрімає світанкова врода
      І до кісток проймає прохолода,
      І вулиці порожні і гулкі.

      Та нищечком довкілля ожива,
      Хоч непомітно, хоч ліниво, мляво:
      Невидимо ворушиться галява
      І хилита росинками трава.

      Народ ранковий на роботу йде,
      Розсовує ходою зблідлу сутінь.
      Отак щодня, щодня отак по суті,
      Народжує земля новий свій день.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    12. БОРОВА
      Лісосмуга, мов крута брова,
      А шосейка - піснею лункою...
      Ген за хвойним бором - Борова,
      У степу, за Осколом-рікою.

      Не село вже, та й не місто ще
      Мій райцентр - столиця днів юначих.
      Десь отам ласкавка під дощем
      Проводжа мене і чомусь плаче.

      З лісу й літ автобус вирина,
      Пропливають обриси новітні.
      Як змінилась рідна сторона,
      Тільки люди - все такі ж привітні.

      Щезли з вулиць курява й курай,
      Стелиться під ногм асфальтівка.
      Зустрічає радо мамин край,
      Наче мила незабутня дівка.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. МОВА СЕРЦЯ
      Ми народились із мовою серця, як ніхто в міжпланетному просторі. І доки код людства не стерся - з нами любов, не осторонь.
      Мова серця говорить очима, жестами, зрідка - словами. Якщо в таїну її двері прочините, я - з вами. Мова серця шукає тандему, камертонного відголоску. Мова серця - це вам не родео Котигорошка.
      Ніжна і вибухова, мовчазна і промовиста в кожній парі завжди унікальна. Щаслива з калікою і навіть чудовиськом маніакальним. Бо вона - океан емоцій: знак питання, знак оклику і, навіть, три крапки. Сприймає і обіцянки сорочі, і квакання жабки.
      Мова серця... Мова серця... Животворна водиця озерця.

      2010



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. КОЛИ КОНВАЛІЇ ЦВІТУТЬ
      Коли конвалії цвітуть,
      Мов обіймає ніжний погляд.
      І ти не десь, а знову поряд,
      Коли конвалії цвітуть.

      Заколивається, як ртуть,
      Повітря трепетом юначим.
      Ми молодіємо неначе,
      Коли конвалії цвітуть.

      В душі розтане каламуть -
      І стане світло і духмяно.
      І ми сяйним коханням п'яні,
      Коли конвалії цвітуть.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    15. НЕ СУДИЛОСЬ УДВОХ...
      Не судилось удвох.
      Не судилось.
      Доля нас розвела на роки,
      Але довго ще вабили, снились
      ув очах твоїх теплі зірки.

      І твій шепіт,
      хмільний і гарячий,
      І засмагле округле плече...
      Вже давно моє серце не плаче
      Лише зрідка чогось запече...



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    16. НІНА МАТВІЄНКО
      Неначе землю цвітом засіва -
      Отак ця жінка молодо співа!
      І нащо популярність їй і успіх -
      Лице осяяв таємничий усміх,
      А кожне слово птахом ожива...
      Добріша світ, коли вона співа!



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. У САДОЧКУ СТРІНЕ ХАТА БІЛА...
      У садочку стріне хата біла -
      Пил спаде натомлених доріг.
      В дверях звякне клямка сторопіла,
      І душа моя помолоділа
      Переступить батьківський поріг.

      А матуся вклякне коло печі
      І сльозу не втрима на щоці.
      Світові одступлять колотнечі,
      Щось у грудях млосно залепече,
      Затремтять миттєвості оці...

      Вже давно батьків моїх немає -
      Спогади залишились ясні:
      Мама із духмяним короваєм,
      Тато радо руки рознімає,
      Я немов купаюсь у весні...



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. ВЕСНЯНІ ДОЩІ
      ...А дощ то хлюпає, то булька -
      Веселий, щедрий, говіркий:
      І зеленішає цибулька,
      І рясно сходять огірки.

      Його прихід - городу свято,
      Надія добра на врожай.
      Тому так бризкає завзято,
      На землю краплі відряджа.

      І вже стоять помолоділі
      В цвіту дерева і кущі...
      Завжди жадані і при ділі
      Цілющі весняні дощі.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. ПОРЯД...
      Я задихнувсь од погляду твого -
      Сліпучої солодкої покари -
      Спалив дощенту жадібний огонь
      Й одразу оживили іскри карі.

      Але вже іншим я тоді постав -
      Сміливішим, одвертішим, надійним.
      І ніжно-ніжно пестив руки став -
      Нам у човні було затишно, мрійно.

      Не зблякли, не зістарились слова,
      І анітрохи не змінився погляд.
      Посивіла хіба що голова...
      Але ж ти - поряд!

      2010



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. АНТОНІВСЬКІ ЯБЛУКА
      Домівкою пахнуть антонівські яблука,
      гукають у юність - до саду й ріки.
      Припрошують спогадом: десь там і я блукав,
      приносив плоди тобі, наче зірки.

      І ти в пелені їх тримала розгублено,
      і щось говорила мені невпопад.
      Усе те минулось...
      Лиш ти - не розлюблена,
      хоч наші листи й розгубив листопад.

      Рясних сподівань паперові кораблики
      навіки, здається, кудись попливли.
      Мені ж досі пахнуть антонівські яблука
      вустами твоїми з тих літ, де були...



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. В НЕБІ ОБОЛОК ПЕРИСТИЙ...
      В небі оболок перистий,
      В ночвах сонячних село.
      Наче коні норовисті,
      Трактори у трактористів -
      Поле весело гуло!

      Весняна пора. Завзято
      Потрудитися не гріх.
      Для землі сівба - то свято!
      В полі знов людей багато,
      Бо зійшов останній сніг.

      Оболок далекий тане,
      Обшир обійма тепло.
      Ось-ось-ось - ізнов повстане
      (Традиційно, не востаннє)
      Знак життя - рясне зело.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. І ЯСНІ ЗОРІ, І ТИХІ ВОДИ...
      І ясні зорі, і тихі води -
      Князівство миле твоєї вроди.

      Моя домівко, мій отчий краю,
      І сню тобою, і душу краю:

      Земля багата, а люди бідні,
      Неначе діти твої нерідні.

      І незалежна, і самостійна
      Для горлохватів - корова дійна.

      Невже терпець твій - гінка раїна?
      Велична, славна, ти ж - Україна!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. ШЕЛЕСТІЛИ СЛОВА, МОВ ДОЩІ...
      Шелестіли слова, мов дощі,-
      Ніжність нас одняла у тривог.
      І спокійно було на душі,
      І так гарно було нам удвох.

      Погубились буденні ланці,
      Піднімало крило до небес.
      І богів золоті куманці
      Розливали розпахчений без.

      Смакувало зелене вино,
      І пірналось у вирій надій.
      І було це сьогодні й давно,
      І лишиться в душі молодій.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. СОБІ
      Жаль, мріям вже не збутися -
      лихий їх підстеріг!
      Забути все. Й забутися
      між звалищ, пустирів.

      Та зашпор не відхукати -
      закрижаніло все.
      І гірко серце слухати,
      його неправда ссе.

      Хай на душі невесело,
      та крила скласти - зась!
      Ще свіжим вітром, веснами
      я не підперезавсь.

      У степ не вийшов зораний,
      де полишив поля.
      Ще сяє поміж зорями
      ясна моя зоря.


      Пощо на будні супиться
      і крокувать узбіч?
      Не відступлю - відступиться
      ця горобина ніч.

      А не піддамся відчаю,
      то й мрії поверну...
      З неспокоєм повінчаний
      іду, як на війну,

      боротись, не змирятися -
      хай знають сили злі!
      І нічого боятися
      на батьківській землі.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    25. ІДУ ДО ТЕБЕ
      І біль мине, і самота мине -
      Своїм коханням урятуй мене!

      Я стільки літ ішов тобі навстріч
      В облудний день, у горобину ніч.

      Йшов крізь терни, пустелі сиві, сніг,
      Ішов до тебе навіть уві сні.

      І не спинявсь, а стільки було зваб...
      Лиш інколи тебе тихенько звав -

      Піснями озивались солов'ї.
      Ти ж не зважала на слова мої,

      Хотіла чути іншого тоді...
      Спливли літа по молодій воді.

      Яка безжальна в почуттях зима!
      Залишилася з донькою, сама.

      А я до тебе все іду, іду
      На радість, а можливо - на біду.

      Одне лиш знаю: самота мине,
      Тебе врятую або ти - мене.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    26. РУКИ
      То прірва між нами, то - луки,
      то - сонце, то - хмарище знов.
      Лиш наші неприспані руки
      щось знають таке про любов.

      Їм клятв, обіцянок не треба,
      і віршів не треба в альбом.
      Та їхній знеможений трепет
      і нам щось шепнув про любов



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    27. В ПОЕЗІЇ МОЇЙ
      І степ у лагіднім прозорі,
      і синь у крапельці малій,
      і тихі води, ясні зорі
      живуть в поезії моїй.

      І ти, солодка моя муко,
      любове вічно молода,
      і хміль стрічань,
      і біль розлуки
      з рядка мого не випада.

      І будуть в нім завжди,
      допоки
      мене триматиме земля...
      А що рокИ?
      Вони лиш рОки
      і для поезії - рілля.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    28. ПОЛИВ'ЯНИЙ ПІВНИК
      Глиняна іграшка - полив'яний пищик.
      Півник маленький, а дзвінко як свище!
      Дрантя до дрантя - й гуртом до ганчірника.
      Ось воно - щастя! - в півнику, в півнику!
      Навперемінки обмацуєм, свищемо.
      З ним і на вулиці, і на горищі з ним.
      Шаблю забуто, прострелену каску.
      Пищавку ж маємо - глиняну казку!
      Літ повоєнних болісна згадка.
      Пищик облізлий для сина - загадка.
      Іграшок в нього - півмагазину:
      Є три конструктори, м'яч і дрезина,
      Справжня гармонь і маленький автобус.
      Є в мого сина і дзвоник, і глобус...
      Як йому нині мене зрозуміти?
      Інше дитинство - інші і діти.
      Півник полив'яний....
      Ринкова площа.
      Іграшок - море.
      А ця - найдорожча!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. БЕРЕГИНЯ
      Пощо сперечатись, дарма говорити -
      У кожного Майстра своя Маргарита.

      Притулок для серця і крила для злету...
      Без неї сутужно не тільки Поету.

      Зоря провідна.
      Бездоріжжям, лижнею
      Ітиму щасливим у парі лиш з нею.

      У славі й зневірі, тривозі й обмові
      Несе Берегиня знамено любові.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    30. МОЯ ЛЮБОВЕ - РЯТУВАЛЬНИЙ КРУГ
      Моя любове - рятувальний круг,
      з останніх сил чіпляюся за тебе.
      Цілюща сила твоїх уст і рук
      на безнадії гудзика застебне.

      Потому змусить вірити в дива,
      коли умить затягує пучина,
      а зорі в небі морок задува...
      Дивись на мене рідними очима -

      і я тоді мужніший у стократ,
      і тоді багатший од багатих.
      Моя любове - дивовижний клад,
      який у мене зроду не забрати.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. ТВОЇМ ІМ'ЯМ
      Твоє ім'я...
      Я випестив його,
      я дихав ним,
      виспівував, як пісню.
      Здавалося б,
      джигун і вітрогон,
      а з ним у серці
      просторо і тісно.

      Твоїм ім'ям
      дзвенить мені струмок,
      шепоче листя
      лагідного клена.
      Твоє ім'я
      в незвідане стрибок
      і ніжності
      впокореність шалена.

      Твоє ім'я
      живить і спопеля,
      у нім довіра
      світла і повчальна.
      Та світить-зігріва
      лише здаля.
      А зблизька - ні!
      Притлумлене мовчання.

      Твоїм ім'ям
      світ назову увесь,
      яким живу,
      в якому жити хочу.
      Нехай цвіте,
      зерниться, як овес,
      і тайну зберіга -
      свою,
      жіночу...



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    32. СУМУЮ БЕЗ ТЕБЕ, СУМУЮ...
      Сумую без тебе, сумую,
      самотньо літую, зимую,
      крокую в безликій юрбі.
      Все жду, а від тебе - ні слова,
      і дні, як торішня солома,
      відлюдно горять на горбі.

      За тебе таємно молюся,
      страждаю, хвилююсь...
      Боюся
      хоча б натякнуть про любов.
      А ти в незігрітому світі
      несеш свої помисли світлі,
      щоб гарно було нам обом.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. АКОРД ЧАРІВНИЙ
      Прислухайтесь: акорд цей - чарівний!
      Проснувсь у нім весни бузковий вітер,
      Перегук птаства, ніжний трепет віття,
      Прозорий дощ, веселий, мандрівний...
      Прислухайтесь: акорд цей - чарівний!

      Ледь двері прочинив у таїну,
      А вже зумів навік приворожити.
      Летиш у вись з ним, падаєш у жито,
      Пливеш, як хмарка, в срібну далину.
      Ледь двері прочинив у таїну...

      Йому підвладні порухи душі,
      А заборони людські - невідомі.
      У кожнім з нас, немов у власнім домі,
      Царює, наче сонце в черемші...
      Йому підвладні порухи душі.

      І вже несила відігнать, забуть,
      І ти вже інший сам перед собою -
      Стурбований сторонньою журбою,
      Схвильований, пізнавши дива суть.
      І вже несила відігнать, забуть
      Акорд чарівний...



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    34. МІЖ НАМИ - І ДАЛЕКЕ, І БЛИЗЬКЕ...
      Між нами -
      і далеке, і близьке:
      уже удвох,
      але іще не пара.
      Тремтить в долонці
      щастя боязке.
      А, може, то й не щастя,
      а примара?

      Голубонько,
      не віднімай руки,
      дай шанс чуттям,
      що роблять перші кроки.
      Вони сьогодні,
      наче малюки,
      цікаві й полохливі,
      мов сороки.

      Вони в сум'ятті
      (з ними теж і ми),
      їм хороше
      і трішечки бентежно,
      бо день весни
      вродивсь серед зими,
      і любиш ти,
      і я люблю безмежно.

      Між нами -
      і далеке, і близьке...



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.6 | Рейтинг "Майстерень": --

    35. ТОБІ
      Назустріч рвусь, як зоряний болід,-
      в обіймах спраглих вигорю на попіл.
      І хочу знову пристрасно горіть,
      і сяйвом бути вірній Пенелопі.

      Лечу крізь бурі неземних століть,
      аби припасти до твойого лона,
      аби скінчити вибухом політ
      і мить оцю прожити Аполлоном.

      І возродитись у чиїмсь житті
      вже іншим, іншим,
      але теж нестримним,
      щоб дарувати бризки золоті,
      щоб знов, богине,
      буть з тобою рівним.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    36. НЕХАЙ ІМ'Я ТВОЄ СВЯТИТЬСЯ...
      Нехай ім'я твоє святиться,
      зорею світить, не згаса.
      А ти, судьби моєї птиця,
      злітай частіше в небеса.

      Душею, намірами, вчинком
      ширяй подалі від боліт.
      Твоє велике серце, жінко,
      не зрадить і не відборлить.

      І доки йдеш зі мною поряд,
      удвох усе нам до снаги!
      І сяє дня сліпучий погляд,
      немов незаймані сніги.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    37. ДРУЖИНІ
      У парі
      стільки літ
      з тобою,
      а наче
      й не було
      життя.
      Спливло
      нікчемне
      за водою,
      та ж знову -
      юні почуття.
      Коріння в них
      міцне, глибоке
      (то ж буревії -
      не страшні!).
      І тому
      наші спільні роки
      завжди
      у молодій весні!



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    38. В ОЦЮ ШАЛЕНУ ЮНУ ПОРУ...
      Сніги зійшли.
      Ще голе віття
      Бринить у синяві ясній -
      Назустріч кваплюся весні,
      У вибухове передцвіття.

      Отам увесь, у мудрім русі,
      Де все бубнявіє, шумить.
      Я (чуєш?) кожну нашу мить
      Значущою зробить беруся!

      Якщо зі мною будеш поруч,
      Якщо довіришся мені
      У незабутні спраглі дні,
      В оцю шалену юну пору...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    39. 9 березня 1861 року
      З кам'яної столиці
      до рідного краю
      стільки подумки йшов,
      та не йшов,
      а летів!
      Там йому перебендя
      на кобзі заграє,
      там малим себе стріне
      в чужім полотні.
      Онде мазанка їхня,
      пахуча левада.
      Вийшли мальви
      назустріч,
      а мами -
      нема...
      Познімала брилі
      босонога громада,
      і не літо надворі,
      а люта зима.
      Давить груди хвороба -
      дожити б до ранку...
      Не Лукера -
      Вкраїна подасть
      рушники!
      ...Він підводиться
      кволо,
      вдяга вишиванку.
      Він ще піде.
      Він прийде
      в грядущі
      віки!



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    40. НА ПОБАЧЕННЯ ІДУ!
      Провесінь...
      Усе в обнові -
      І природа, і серця.
      Торжествує дух Любові,
      Торжествує дух Творця.

      Підбадборює сопілка -
      На побачення іду!
      І душа, неначе бджілка,
      У розквітлому саду.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    41. ЛЕЧУ БЕЗОГЛЯДНО В БЕЗОДНЮ КОХАНИХ ЗІНИЦЬ...
      Лечу безоглядно
      в безодню коханих зіниць.
      Лечу безоглядно -
      і солодко тону у вирі.
      А серце моє
      калатає з небесних дзвіниць,
      натхненно співає
      божественним голосом Гмирі.

      Лечу безоглядно
      в розгнузданий пристрастю шал,
      тебе не цілую -
      а спрагло голублю вустами.
      Увесь розчиняюсь.
      І тільки безсмертна душа
      блаженно ширяє,
      як місяць в цей вечір над нами.

      З оцього польоту
      я іншим вертаю назад,
      отруєний щастям
      одважно-нестримної миті,
      ввібравши в любов
      із очей твоїх зоряний сад,
      де наші ілюзії
      сплять в золотім оксамиті.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    42. ***
      Не з Умані пливуть,
      з омани,
      Як білені хатки - тумани.
      Вони з уяви.
      Їх нема.
      Є Петербург.
      Ряба Нева.
      Є Літній сад.
      Є аркуш білий.
      Є він -
      іще юнак несмілий.
      А з ним, за ним -
      доба нова!



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": --

    43. ВЕСНЯНЕ
      Сп'яніло повітря весною, весною -
      Крилатою брунькою і борозною.

      Струмки задзвеніли рішуче, врочисто.
      О як оновилось улюблене місто!

      І сонце повсюди, і радість усюди.
      Всміхаються люди, ніжнішають люди...



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    44. ОДНА ТАКА ЗЕМЛЯ!
      Вона в мене - одна
      вже тому, що корінням одвіку
      між ланів молодих,
      між веселого плескоту рік.
      Тут у будь-якій хаті
      знаходжу привіт і домівку,
      хоч коли б не вернувсь
      з нелегких і далеких доріг.

      Вона в мене така,
      як матуся - і строга, і ніжна.
      Все життя йду до неї,
      а з нею у завтрашній день.
      В ньому стільки для щастя:
      роботи, любові і пісні.
      В ньому стільки для мене
      і всіх небайдужих людей.

      Хай на плечі мої
      наляга узвичаєна втома,
      Хай гостюють удачі,
      а з ними - турботи й жалі.
      Нема краще нічого,
      як себе почувати удома,
      свою пісню вести
      з однієї
      такої
      землі!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    45. СУМУЮ БЕЗ ТЕБЕ, СУМУЮ,,,
      Сумую без тебе, сумую,
      Самотньо літую, зимую,
      Крокую в безликій юрбі.
      Все жду, а від тебе - ні слова,
      І дні, як торішня солома,
      Відлюдно горять на горбі.

      За тебе таємно молюся,
      Страждаю, хвилююсь...
      Боюся
      Хоча б натякнуть про любов.
      А ти в незігрітому світі
      Несеш свої помисли світлі,
      Щоб гарно було нам обом.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    46. ХВАНЧКАРА
      Тут, на пагорбі скелястім,
      Де біжить внизу Кура,
      На попоні попелястій
      Розважає хванчкара.

      Позбирала пісня друзів,
      Підіймає вище гір -
      На гулкому виднокрузі
      З-над тбіліських берегів.

      Простелили щедрі далі
      Дивовижно-юні дні,
      Де Вахтанг сам, Горгосалі,
      Мчав на вихорі-коні.

      Звідтіля, де горда Мцхета
      З храмів забрела в сади,
      Де світила
      дзвін-карета
      З неба котиться сюди...

      Синь така - не надивиться,
      Мріє цяточка орла.
      Ми сиділи на травичці,
      Що яріла і цвіла.

      Роки танули, як хмари,
      Гусла зморшками кора.
      І, немов уста Тамари,
      Нас п'янила хванчкара.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    47. БЛАГОСЛОВЛЯЮ...
      Благословляю погляд твій -
      Він сірий день зробив жаданим,
      Мене закоханим, коханим...
      Благословляю погляд твій!

      Благословляю дотик рук,
      Довіру пальчинів тендітних,
      Що в грі пестливій, наче діти.
      Благословляю дотик рук.

      Благословляю вуст огонь
      І боязкий, і нетерплячий,
      Жадібний, звихрений, гарячий.
      Благословляю вуст огонь.

      Благословляю тіла хміль,
      Нестримну амплітуду шалу,
      Значущість піхов і кинджала.
      Благословляю тіла хміль.

      Благословляю, бо люблю,
      Бо ти мій світ, моя молитва,
      За тебе - найсолодша битва!
      Благословляю, бо люблю.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    48. ЗАПОВІТ
      Не пам'ятник залишу - пам'ять,
      Все, що збирав і ніс - у ній...
      Минуле жовтим листям палять
      Дні заосінені, сумні.

      Даремно, бо жага розлита
      Могла б ще відтворити знов
      І незабутнє наше літо,
      І розкуйовджену любов...

      Не пам'ятник залишу - пісню,
      Щоб душу трепетом крила
      Розчулено в годину пізню
      І розважала, і вела.

      То ж ця мелодія вразлива
      Тобі нагадує нехай,
      Як нас шукала тепла злива,
      Як цілував пташиний гай...

      Не пам'ятник залишу - весни,
      Й зазеленіє спрагло світ.
      Для тебе радісно воскресну,
      Як благовісний первоцвіт.

      Безсила снігова пороша,
      І холоди - не назавжди.
      Не забарюсь, моя хороша,
      Ти тільки жди, ти тільки жди!



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    49. СУМНІВИ
      Сумні ви, сумніви нічні.
      Та, головне, що - не ледачі...
      На роздоріжжі я неначе,
      Стовбичу перед "так" і "ні".

      Нуртують у мені вони -
      І мушу голову сушити,
      Думки поляргі ворушити,
      Як перестиглі кавуни.

      Сумні мої, між вас угруз:
      І там, і сям є плюс і мінус.
      І нариваюсь то на міну,
      То на прихований гарбуз.

      І як тут буть - ніхто не зна,
      Від того журимося разом.
      Та сумнів - це ще не поразка,
      А шляху певна кривизна.

      Настане ранок - і змете
      Нічні тривоги і вагання
      Й аргументоване надбання
      Рішуче з сумнівів сплете.

      2010.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. ВДЯЧНІСТЬ
      За те, що стрілася мені
      У непрості в нестерпні дні,
      Зі мною розділила тугу,
      Що смерк холодний одвела,
      Що поруч рідною була -
      Тобі я вдячний, наче другу.

      За те, що іншим стати зміг,
      Що бризнув з уст забутий сміх,
      Засяло сонце виднокругом.
      За те, що доторком руки
      Вернула молоді роки,
      Тобі я вдячний, наче другу.

      За те, що в дружбі взнав любов
      (Не здогадалася, либонь,
      Чом травнями цвіла округа).
      Не покохала...
      Що ж, а та
      І досі гріє теплота.
      Тобі я вдячний, наче другу.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    51. СТЕПОВИЧКА
      Літнє сонце в косу заплете
      Соняшника сяйво золоте,
      Зацілує - і засмагне личко.
      Синь розіллє погляд із-під вій -
      Затремтить у серці соловій:
      То ж моя землячка, степовичка!
      Звичні їй і дощ, і суховій,
      І морози, і густі сніги -
      Вірте чи не вірте - до снаги.

      Я про неї думаю щодня.
      Бо мені вона, немов рідня,
      Мрія - як для Данте Беатріче.
      Все при ній: і цнота, і краса,
      Що і крізь утому воскреса
      І небесно зацвіта при стрічі,
      Сяючи, як вранішня роса...
      Виїжджа-гарцює на коні -
      І не треба іншої мені.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. * * *
      Утікати?
      Якби тілько знати куди?
      Завірюха вишнева тримає в полоні.
      І на губи гарячі, і очі солоні
      Осідає, як смага, намул гіркоти
      І одцвіття лягає на чуб і на скроні.

      Зоставатися?
      Сил моїх більше нема -
      Боронити себе сам од себе не можу.
      А тебе то ласкаву, то надто вельможну
      Віднімає у мене весна, відніма,
      І сміються у вічі літа переможно.

      Буду жити, як жив.
      Жаль, що травень розтав
      Завірюхою цвіту, що осінь так близько.
      Непоборна любов в серце променем бризка,
      Знову душу нестиме у пахіт отав
      І радітиме спрагло, як юна берізка.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. * * *
      Ніч сипала зірки - цвіло небесне сито,
      І тиші оксамит гойдав і огортав.
      Нас виморила ніч, нестримна і несита,
      В обіймах палахких поміж холодних трав.

      Десь ласку схриплих слів розкочували роси,
      І ніжність протекла надією у сон.
      І з наших уст пили духмяність абрикоси,
      І гупали серця шалено в унісон.

      А жар горів, горів! Не перетлів на попіл,
      Хоч вистигала ніч, зрідніла і п'янка.
      Чинили сліпо ми розлукам першим опір -
      Любов тримала нас, жагуча і стрімка...



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    54. У МАЙСТЕРНІ ЖИВОПИСЦЯ
      В кульбабах Базилевих, травах
      Дрімає тиша золотава.
      Лише бджола не потура,
      Невтомно й весело збира
      Солодке жниво з квіту-цвіту,
      Немов доказуючи світу,
      Що в добрій формі, не стара.

      Й немов одна цінує мить -
      Усіх розбуркує, дзумить,
      І лінькуватій комашні
      Дає поради голосні,
      Зганя дрімоту на осонні,
      Щоб спраглі повіви озонні
      Раділи молодо весні.

      А пензель Базиля зліта,
      Ввібравши миті і літа
      (Натхненню теж не все одно,
      Як оживає полотно
      І звідки родом таємниці...),
      Летять кульбаби - вічні птиці -
      На сиве трав'яне рядно.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    55. ВЕЧІР НА ОСКОЛІ
      Куширі. Комиш. Латаття.
      Мокнуть лілії в ріці.
      Тріскотить-горить багаття
      На оскільськім острівці.

      Почуттів незнане свято.
      Проста звична клопітня.
      Умліва в окропі м'ята -
      Чаю лугова рідня.

      Я виймаю щуку з верші,
      Ти доварюєш куліш.
      Колискову пісню першу
      Загойдає верболіз.

      Блисне місяць жовтобоко,
      Колобком покотить пріч.
      І немовби ненароком
      Я твоїх торкнуся пліч...



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. ГОЛОСОК
      При березі розмитому
      Поміж густих осок,
      Як хвиля оксамитова -
      Зраділий голосок.

      Він рідно-рідно тулиться,
      Присутністю живить -
      І губиться-сутулиться
      Усе нікчемне вмить.

      А серцю відкривається
      Принадна таїна,
      Як голос озивається,
      Мов чарівна струна.

      Ходжу сюди, навідуюсь,
      Коли болить душа,
      Де голосочок віддано,
      Співаючи, втіша.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    57. * * *
      На землі мозаїка кленова,
      жовтий смуток сіє падолист.
      І гулкі Левада і Основа,
      наче птиці в ирій подались.

      Харків мій у віхолі прощальній,
      трохи ще - і щезне барва з віт,
      і внесе каблучку обручальну
      вже зимовий - чорно-білий світ.

      Жаль, твоя любов, як ця погода -
      теплоти колишньої нема.
      Ще крокує містом осінь горда,
      а між нами - так давно зима...



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    58. То не біда...
      То не біда, що ниті срібні
      В літах залишили сліди -
      Ми один одному потрібні
      Сьогодні, завтра і завжди.

      І не всиха в очах і серці
      Те життєдайне джерело,
      За котре ми в неспиннім герці
      Б'ємось, аби воно жило,

      Іскрилось, тішило літами
      В любові, злагоді, теплі
      І ми не повзали - літали
      На цій осонценій землі.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. * * *
      Вибріда з туману терен,
      Наче скеля степова.
      Трави сизі вечір стеле
      І росою напува.

      Морок лащиться до тиші,
      М'яко обшир обляга -
      Очерет не заколише,
      Не шелесне шелюга.

      Де ж той крок?
      Надії марні,
      Скоро зовсім ніч спаде.
      І ні місяця у хмарі,
      Ні зориночки ніде...



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    60. ***
      Минув наш час?
      Уже минув?
      У почуттях чогось не стало?
      А душу вік не обманув,
      І стежка в цвіть не заростала.

      Утома літ торка струну -
      І ти смутна, і я невесел
      Мінять на заводь бистрину
      Неситих одчайдушних весен.

      Минув наш час?
      Минув хіба?
      Ще вабить світ,
      ще сонце бризка,
      Ще кличе затінком верба,
      Стрічає шелестом берізка.

      Наш час ніколи не мине,
      Допоки ми з тобою будем,
      Допоки грітимуть нас будні,
      І не розлюбиш ти мене.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. Сікстинська мадонна
      Вічність
      принишкла
      перед картиною -
      жінка з дитиною!



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    62. ***
      В тісному кварталі старого Тбілісі
      Блукають віки, наче мавки у лісі -
      І брами їм рідні, і мури.
      Бруківка узвозу, крута і гаряча,
      В лозі виноградній балкони висячі
      І сонця плавкі кучугури.

      В це райське міжгір'я прийду, як прочанин,
      Де пісня невтомна і лазня сірчана,
      Й вино у бездонному розі.
      Кура плюскотлива. Платанові тіні.
      І все доокіл у пахкому цвітінні
      Зустріне мене при дорозі.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    63. У КНЯЗІВСТВІ ЛЮБОВІ
      Сади стуманені, імлисті,
      Важка роса на темнім листі.
      Торкнеш - і бризне срібло з віт.
      А пахіт білого наливу
      Невидиму розіллє зливу,
      Заполонивши п'янко світ.

      У цім князівстві, в передмісті,-
      Нестримні дні, неквапні вісті,
      З тобою, наче у раю.
      Пірнаєм у пташині гами
      І почуваємось богами
      У нашій хижці з кураю.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    64. ЮНИЙ ВЕРЕСНЮ МІЙ
      Зосереджені личка
      пірнули в розкрилені зошити
      і на кінчик пера
      повсідались бджолині думки.
      Навіть ранок принишк,
      аби учнів моїх не стривожити,
      що над твором оце -
      залюбки!

      Любий вересню мій,
      з понеділка дзвениш до суботи.
      Юний вересню мій -
      березнева ж довкіл дітвора!
      В класі радісна тиша,
      в класі збуджене дійство роботи:
      ластів'ятами очі -
      це ж їм у дорогу пора.

      А залишусь один,
      скрикну птахом за вирієм їхнім.
      Буде совість моя
      з ними, наче невидима тінь.
      Там невдачі мої -
      а навчити їх краще я зміг би!
      Там і втіха моя,
      і надій полохка золотінь.

      Зосереджені личка
      пірнули в розкрилені зошити...



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    65. ДИВО
      Ладан молодої лободи,
      злагода розчулених долонь.
      Солов'їне соло слободи
      облива остиглу оболонь.

      Мліють заколисані сади,
      розпашілі товпляться слова.
      Вилиском вабливої води
      довгождане диво дозріва.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    66. ПОРІГ
      Як хвіртка знайома тихесенько рипне,
      Зрадливо мій голос отерпне, охрипне.

      Не зважу. Наважусь. Зайду відчайдушно,
      Щоб стало на серці і свіжо, і душно!

      Зухвало скажу тобі, дивлячись в очі,
      Що більше не зможу так, більше не хочу

      Без тебе, ласкавко, ні їсти, ні пити...
      Та ж як цей поріг мені переступити?



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    67. ПРОВОДИ
      Чорний терен білим цвітом замело.
      Проводжало хлопця в армію село.

      І троїсті, і сусідова гармонь,
      І дівочий несміливий хміль долонь.

      Перед світом сіла мама в головах
      І ніяк наговоритись не могла...



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    68. ТОЙ ВЕЧІР...
      Той вечір листом шарудів,
      У шибку стукав гілкою.
      Як птах розвеснених садів
      Гукав-дражнив сопілкою.
      Розлився сутінком густим,
      Утішив прохолодою
      І горді крила опустив
      Перед твоєю вродою.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    69. ***
      У тяжі сад і поле рідне,
      Де жайвір сріблить голосок.
      Зерно не морхле, а дорідне
      Тужавий хилить колосок.

      Луги барвисто-золотаві,
      Хлюпоче літеплом ріка...
      І вічність пророста з отави -
      У нас продовження шука.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    70. Пам'яті Олександра Гріна
      Прибій ласкаво манить і зове
      В обійми хвилі, синього простору.
      У шторм у нім чудовисько живе,
      А в штиль - воно принадне тепле море.

      Я капітанський одягну картуз,
      Помчу на яхті в мрію срібнокрилу
      Із вітром між дельфінів і медуз
      Шукати милу.

      Бо жде мене, немов Ассоль, вона,
      Щодня до моря ходить, виглядає:
      Чи корабель казковий вирина
      І хвиля його радісно гойдає?

      Я рвусь до неї, як до скель прибій,
      І знаю, що почую достеменно
      Оте бажане й незбагненне "Мій!".
      Душі маяк світитиме для мене...

      2010.



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    71. * * *
      Якби знаття,
      куди ми ідемо -
      Не шкодував би
      сил своїх і духу.
      Ведуть сліпці,
      як вів нас гегемон...
      Вовіки
      не збороти з ними скруху.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    72. В НІЧ НА КУПАЛА
      В ніч на Купала чароцвіт цвіте
      У нетрі лісу вогником-обманом
      І сяйво червіньково-золоте
      То блискає, то губиться туманом.

      Заманює завзятих шукачів,
      Веде по лісу крізь ярки, болота,
      Штовха на буреломи і корчі
      Бридка Мара, драглиста і холодна.

      Стіка, мов піт, невидимим дощем,
      Від шереху волосся настовбурчить,
      Підстеріга за здибленим кущем
      Підступний ляк і душу страхом мучить.

      В ніч на Купала чароцвіт цвіте,
      Але до рук нікому не дається.
      І сяйво червіньково-золоте,
      Неначе серце шукачеве б'ється.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    73. МАРІЯ
      Хай чекання смутком догора,
      А любов'ю серце не зміліє!
      Стрічами розвеснена гора
      Шепче втаємничене:
      Марія.

      Час крильми гортають ластівки,
      Та в мені живе надія-мрія,
      Бо ж одне-єдине на віки -
      Радісне й засмучене:
      Марія.

      Серце калатає - не стиха,
      Певно, що кохання не старіє.
      На солодкі муки надиха
      Карооким усміхом
      Марія.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    74. * * *
      У садочку стріне хата біла -
      Пил спаде натомлених доріг.
      Звякне в дверях клямка сторопіла
      І моя душа помолоділа
      Переступить батьківський поріг.

      А матуся вклякне коло печі
      І сльозу не втрима на щоці.
      Світові одступлять колотнечі,
      Щось у грудях млосно залепече,
      Затремтять миттєвості оці.

      Жаль, давно моїх батьків немає -
      Спогади залишились ясні:
      Мама із духмяним короваєм,
      Тато радо руки рознімає,
      Я немов купаюсь у весні...



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    75. * * *
      Знов гетьмани нові по собі залишають руїну -
      на землі занапащеній зло розгулялось старе...
      Україна - це ми!
      Бережімо в собі Україну.
      Мова,
      віра,
      батьки -
      це із нами ніколи не вмре.

      Україна - це ми!
      Не дамо, щоб коріння рубали
      лиходії і зайди
      й наше слово ганьбили щораз.
      Мій терплячий народе,
      жирують вожді-канібали
      і як бидло впрягають тебе у чужий тарантас.

      Тож доволі мовчати,
      братове, доволі мовчати,
      і терпіти доволі -
      ми ж маємо гідність і честь.
      У єднанні ми дужі,
      тож станемо разом на чати -
      і не вмре Україна,
      бо в серці у нашому єсть!

      2010



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    76. ***
      Гріють свято твоє снігурі.
      Горне віття срібляста ялиця.
      Тихим сяєвом десь угорі
      Перша зіронька радо іскриться.

      Ти - неначе дівча на порі -
      Та, що кожному парубку сниться.
      Серенадними попурі
      Розхвилює-розчулить синиця.

      У любові свої дзигарі,
      Як ударять - душа, наче птиця.
      Гріють свято твоє снігурі.
      Горне віття срібляста ялиця.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    77. ***
      Чи доля серце обманула,
      Чи густо роки замісив -
      Нечутно молодість минула:
      І парубкує вже мій син!

      Здаюсь для нього досить літнім.
      Отож нащадку невтямки,
      Що й досі я живу у квітні,
      Що маю молоді думки,

      Що почуття хвилюють гострі...
      Та літо в ірій вируша -
      Мого життя маліє острів.
      Та ж не мілішає душа!



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    78. ХІБА Ж БЕЗГОЛОСА ВКРАЇНА МОЯ...
      Хіба ж безголоса Вкраїна моя, без'язика?
      А пісні не чутно: хористи німі і глухі.
      Заспівувач ревний тремтить, як болотна осика,
      Уклінно приймає поради лукаві, лихі.

      Стидаюсь мовчати. Довкіл розкошують пілати.
      Стягам заборон служить вірно зацитьканий страх.
      Не пісню виводжу, а волю з глухої палати -
      Хай благовіст спрагло ширя на весняних вітрах!

      Щоб гук довгожданий осмілив одвагою брата,
      Що був безвідмовним - та й в нього не вічний терпець!
      Стогнів стрепіхатий* хіба ж не жадатиме плати,
      Хоч зве до прощення всевладний і мудрий Творець...

      Хіба ж безголоса Вкраїна моя, без'язика?..


      *З вірша В.Стуса



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    79. БУРСАЦЬКИЙ УЗВІЗ У ХАРКОВІ
      Трамваї, тролейбуси в парку дрімають давно,
      Ні шереху в місті. Принишкли камінні квартали.
      Ніч тишу пролляла, неначе густюще вино,
      А зблиски ліхтарні туманами залоскотала.

      У час у такий відбувається дійство нічне.
      І в мить високосну розкриє свої таємниці,
      Повідає світу про щось незбагненне, значне
      Бурсацький узвіз, як Андріївський,
      той, що в столиці.

      З фасаду будинку на Римарській зійде кентавр.
      Процока бруківкою, в Лопані груди остудить.
      З узвозу війне конюшина - ну чім не нектар?
      А пастись не буде.

      Та ж він закохався. Його змордувала любов.
      А все та студенточка - ще неціловані губи...
      Хіба ж вона взнає, на нього чи гляне,либонь? -
      Кентавр... Що він зможе?
      Хіба що навіки погубить.

      І вже не будинки довкола - якісь рундуки,
      Примари і тіні. А ніч оголошує віче.
      І десь з-поміж інших мої розкошують думки,
      Купаються в росах,
      з кентавром говорять про вічне.

      Узвозом з'їжджає неквапно чумацька гарба.
      Козацтво на конях. І чорні авто наче крісла.
      А з натовпу: "Слава!" -
      і гнівне, і грізне: "Ганьба!"
      Злітає,
      ширяє над віче, як шабелька блисла.

      ...А хтось говорив, що на світі чудес не бува.
      Не вірте такому, він просто уяви боїться.
      Чаклунським озоном охочих узвіз напува
      І солодко сниться.
      Як вміє він солодко сниться!..



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    80. У НАДРАХ СЛІВ...
      У надрах слів живе могуть незнана.
      З глибин отих - скрижалей таємниць -
      Ім'я твоє розкотисте, кохана,
      В князівстві трав, у пахоті суниць.

      Віщун і знак, код вкладеної сили
      У кожнім слові, що зійшло на пруг.
      Тисячоліття їх не пригасили:
      Вуста розтулиш - запрацює плуг!

      І слів назад не вернеш, не спіймаєш,
      Як випустив - то вороття не жди.
      У надрах їх і Цур, і Пек дрімає,
      Але до часу: щастя чи біди.

      Зерно і меч...В лексемах бродять гени.
      Хто ж ми - творці чи слів сліпі раби?
      Не квапляться з вердиктом діогени,
      Не менша тайн в космічної доби.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    81. У СНИ ПОТАЙНІ...
      У сни потайні мої солодко входиш.
      Як листя осіннє, осиплеться одіж.

      І хвиля жагуча палкого нестриму
      У гойдалці ложа внесе до Гольфстріму.

      Прорвуться назустріч крізь нетрі і хащі
      Два люблячих серця і душі пропащі.

      Налляті по вінця і млостю, і дрожем
      В неситих обіймах літа переможуть!

      А жадані стогони, звихрені скрики
      Пливтимуть у ніч, як мелодія скрипки.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    82. МІЖ ВІТРОМ ЗИМНИМ І ДОЩЕМ
      Бувай, побачимось іще,
      Якщо зведуть примхливі долі...
      Слова чергові, захололі
      Між вітром зимним і дощем.

      Бувай, побачимось іще...
      Ах, як сади нам щедро квітли!
      Чому ж те, що ставало світлим, -
      Між вітром зимним і дощем?

      Бувай, побачимось іще,
      Якщо почує Бог молитву,
      Якщо зупинить час гонитву
      Між вітром зимним і дощем.

      Бувай, побачимось іще...
      Як хочу я, щоб це здійснилось!
      Бо ти лише одненька снилась
      Між вітром зимним і дощем.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    83. ***
      Знов беззаконня і сваволя,
      Бал правлять тлусті гаманці.
      І зовсім безпорадна воля
      Дріма в державнім гамаці.

      У бур'яні родюче поле,
      Жебрають діти і бомжі.
      І переповнюється болем
      Мій край в зросійщеній іржі.

      Героями стають злочинці -
      У них в кишені право й суд.
      А зайди й землячки-ординці
      До прірви з посміхом ведуть...



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    84. * * *
      Знавісніли сніги.
      Ми в облозі завій,
      За два кроки не видно нічого.
      Електричка загрузла в нічній Лозовій,
      Безнадійно буксує і човга.

      Серед гір-кучугур у капкані зими,
      У шаленім канкані хурделиць,
      У партері заметів зосталися ми,
      Споглядаючи трепетну велич.

      Виє вітер студений, поземка сліпить,
      Ні зорі, ні вогню - темінь біла!
      Нумо, бабу із снігу натхненно ліпить,
      Щоби кригою та збронзовіла.

      Наче скіфка стара нас нехай стереже -
      Звично їй у негоду на чатах.
      Огир бога зимового гучно ірже,
      Не дає нам удвох заскучати.

      Знавісніли сніги...



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    85. ІДИЛІЯ
      Телятко на лужку траву скубе,
      Малюк наш за метеликом гасає.
      І сонечко іще не пригасає,
      І плесо річки біло-голубе.

      Ідилія...
      Вивершуєм стіжок.
      Дружина розпашіла, в сіні коси.
      А луки - запахущі, стоголосі -
      Від путівця до заспаних осок.

      Втомилися?
      Під верби - на ріку,
      Пополуднаєм, знімемо утому,
      Щоб знов купатись в літі золотому,
      В зозулиному щедрому "ку-ку!".

      2010



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    86. БАЛАДА ПРО ЩАСТЯ
      В тридев'ятому царстві його не знайшов.
      Стільки літ розгубив, позбивав підошов.
      Бачив горе і радість, засилля біди...
      Залишились повсюди мандрівця сліди.
      Відпитав сім чудес, в нетрі вирвав женьшень.
      Дослухавсь до людей, до заморських пісень.
      Та несита жага, мов лихий оповив:
      Чи не вітра у полі мандрівцем ловив?
      Геть циганське життя!
      Вік минув - і дарма,
      Певно, щастя його не було і нема.
      Збудував теплу хату. Ловив карасі.
      ...Але снились дороги в снігах і росі.
      Маривсь ледь не щоночі небачений край,
      Де хмільні орхідеї, пустельний курай.
      - Що ці спокій і хата...
      Нехай їм греці!
      Тільки б посох утримать в ослаблій руці!-
      І старий нетерпляче звестися хотів,
      Та знесилене тіло притримала тінь...
      Затужив чорнотроп. Одступив путівець.
      І баладі циганській приходить кінець,
      Бо не ступить на ряст наш мандрівець. Хоча,
      Те, що вік він шукав - золотіло в очах.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    87. * * *
      Несе неспинна круговерть,
      Жадлива, як вогонь,
      Нас - закодованих на смерть
      З народження свого.

      Не розкриває свій секрет,
      Немов картяр у грі -
      Несе, пришвидчуючи лет,
      До ями чи зорі.

      Хто ж той гончак?
      Хто травить слід?
      Де праведне гальмо?
      В очах доріг небесний лід
      Байдужий, як більмо.

      А вир закручує спіраль -
      І вороття нема.
      В один кінець лиш магістраль,
      Примарна і німа.

      Що попереду? Стікс? Діра7
      Світи із потойбіч?
      Усе із пам'яті стира
      Моїх земних сторіч...



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    88. МІСЯЧНОЇ НОЧІ
      Фіалковий вибух - і ніч розцвіла фіолетом,
      Оглушлива тиша - аж чутно тремтіння зорі.
      В цю мить цвіркуни налаштовують лагідні флейти -
      Мелодія зойкне і попливе угорі.

      Дивися, кохана, дивуйся, як місячна стежка
      Мінлива, манлива і трепетна, мовби струмок,
      Єдина на двох, але досить хистка і невдержна,
      Така небуденна веде від землі до зірок.

      А потім вертає в обійми вагітного жита
      Тяжінням любові і мудрим тяжінням землі
      І радістю дива незвично і спрагло зігріта
      Сріблисто проступить росою на житнім крилі.

      І ми злетимо - без обмовок, вагань - одчайдушно,
      Зім'явши зневіру, несправжні думки і слова.
      Як місячно світиться сива і юна трава!
      Як хороше в світі!
      Як молодо буть небайдужим!



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    89. * * *
      Милуюся тобою крадькома,
      Очима п'ю п'янку цілющу вроду.
      Любов прийшла неждана,рокова,
      Що їй до літ, до племені і роду?

      Любов прийшла!
      Перетіка з очей,
      Світ обнімає трепетним хоралом
      І серце повнить янгольським плачем...
      Вона жива!
      Й ніколи не вмирала.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    90. ПЕРЕД РІЗДВОМ
      Завис десант сніжинок угорі.
      І все довкіл - сліпуче і крилате.
      Неначн айсберг, відпливає хата
      В срібляний сад, у срібні чагар1.

      Як бавляться утішно снігурі!
      Зітха верба, притомлена роками.
      А вечір хмари розгорта руками,
      Шука ліхтарик першої зорі.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    91. МУЗИКА
      Зазвучала вона!
      Розлилась, мов нестримана повінь.
      Понесла,
      оживила,
      розбурхала стільки чуттів,
      Що не стримався зал.
      І концертний не стримався поверх
      І злетів.
      Зачарованим птахом злетів!

      О, яке це блаженство
      ширяти між звуків натхненних,
      Уподібнившись бджілці
      у купелі квітів і трав,
      Завмирати від щастя.
      І знову пливти незбагненно
      В цю озонисту радість,
      назустріч пісенним вітрам.

      Ця нечувана музика,
      Що вона вдіяла з нами?
      І які ми віднині -
      збагачені?
      рідні?
      чужі?
      В дні і ночі ввійшла,
      проросла неспокійними снами,
      Прижилась таїною
      на сплячім вулкані душі.

      І понині звучить...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    92. * * *
      - Люби!- шепочеш ти мені.- Люби!..
      Злітаєм юно на вершину знову
      І пристрасті дарують нам обнову,
      Де ми водночас - королі й раби.

      Мені жадане стужене "Люби!",
      Щоби пливти в небесному гольфстрімі,
      Щоби сплестись розкуто і нестримно
      На крилах реактивної доби.

      Серця туркочуть, наче голуби,-
      Здається нас повік не роз'єднати.
      І з нами будуть не місця, не дати,
      А те з гарячим придихом: "Люби!.."



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    93. В ПОГЛЯДІ ЖІНОЧІМ
      Є тайна в погляді жіночім,
      Спокусливо-лукавий чар.
      Привітні загадкові очі,
      У гніві ж - блислі і урочі,
      Як ятагани яничар.

      Є цнота в погляді жіночім,
      Сором'язлива, полохка.
      У ній - немов у мушлі ночі,
      Іще дрімають сни дівочі,
      Правічна пристрасть палахка.

      Є сяйво в погляді жіночім -
      Неопалима купина.
      Біжать од нього поторочі,
      Тому, хто щастя-долі хоче,
      Надії ніжні напина.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    94. * * *
      Безвихідь,наче зашморг обніма
      (Приреченому час не обманути):
      З кутка глухого виходу нема,
      Лиш можна осягнути і збагнути,
      Що тут навік - як в стрічці сінема,
      І відвести не в змозі лиха-скрути,
      Бо світ гнітюче давить, як тюрма.

      І раптом - ти!.. І замість мурів -луг,
      Безмежний луг, духмяний і барвистий,
      А в небі сонця благовісний круг,
      Невидимі музики і хористи
      Возносять душу на ранковий пруг,
      І все довкола радісне і чисте,
      Бо ти з'явилась - більше аніж друг.

      Вмістила стільки в погляді однім,
      Що годен був і гору одвернути.
      А ще недавно був на самім дні,
      А ще недавно я не знав, як бути -
      Бо ночі мерхли в мороці і дні.
      А нині... Нині поміж цвіту й рути
      З тобою - несподіваній рідні!



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    95. ОЗВУСЬ!
      Озвусь у немовленім слові до тебе
      Веселим струмком, ароматом трави.
      Я повівом буду легеньким між стебел -
      Лиш ти позови.

      Я буду промінчиком лагідним, теплим,
      Твоїм здивуванням у злеті брови,
      Приляжу до ніг твоїх звітреним степом -
      Лиш ти позови.

      Бо хочу завжди бути, рідна, з тобою,
      Тебе берегти, як матуся, татусь...
      Позви чим захочеш - луною, вербою -
      І я у немовленім слові озвусь.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    96. * * *
      Скільки у лісі сосновім озону,
      Скільки у небі блакитного дзвону -
      Стільки у мудрому слові резону.

      Скільки життя у розвесненій кроні,
      Скільки жаги у калиновім гроні -
      Стільки вогню у сонцевій короні.

      Скільки ночей снилась воля рабові,
      Скільки шептались листочки вербові -
      Стільки у мене до тебе любові.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    97. * * *
      Сяйнуло сонце, мов оскільський лин,
      І вгрузло в запорошений полин.
      Зоря замріла поміж тополин.

      А десь за морем вітер заголив
      Спіднички молодесеньких олив.
      І їхні сльози потім дощик лив.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.13 | Рейтинг "Майстерень": --

    98. СЛОВО
      Випростується радо в глибині
      Моєї потайної таємниці
      І зацвітає дивом в люпині,
      І відлітає сяєвом жар-птиці
      До тебе слово трепетне,трудне,
      Пульсуюче...
      Прийми його,благаю!
      Воно - маля, і поки що - одне,
      Та найдорожче з того, що я маю.

      2010.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    99. * * *
      У досвітній льолі
      Зорі охололі,
      Достига роса.

      Ні чирка,ні бусла
      І ріка загусла
      Ще не вируша.

      Під бугром в лощині
      Між листків ліщини
      Спить горішеня,

      Смокче сни зелені
      На груді у нені
      У чеканні дня.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    100. * * *
      Веселий крякіт, плескіт на ріці -
      Вернулися із вирію пернаті.
      Вільготно їм і плавати й пірнати
      В заплаві цій у Сіверськім Дінці.

      Проточні комишеві острівці,
      Кушир і ряска - батьківські пенати.
      Одвічний лет сюди не спеленати,
      Як не забути запахи оці.

      О рідна земле, маєш силу дивну
      Прикликати і птаха, і людину
      Із райських місць, із трепетних завій.

      Бо лише тут душа вгамує тугу,
      Віднайде спокій, одведе недугу,
      І лише тут завжди ти будеш свій...



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    101. ТІНЬ
      Непоказна та ще й незграбна,
      Мовчакувата, ненахабна
      Не відступа від мене тінь.
      Життям прикріплена довічно,
      Й не знать: земна вона, космічна -
      Відбита сіра золотінь.

      Її то бачу, то не бачу,
      Та службу зна свою собачу -
      Вірніших просто не бува!
      Вона зі мною в щасті й горі -
      І дні вже не такі й суворі,
      Якими доля напува...



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    102. ***
      У лютому охиза -
      сніг мокрий і жалкий,-
      немов звірина хижа
      ганяє дрижаки.

      Оспалий ранок очі
      роняє в каламуть -
      а там юга рокоче,
      а там сніги метуть.

      Скляніє наст на стежці,
      а ми - на ковзанах
      у стріпаній одежці
      і в яві,і у снах...

      2010.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    103. ***
      Вечірня сутінь.Місяць.Тиш
      благоговійна.
      І ти так солодко тремтиш
      в моїх обіймах.

      Дух трав'яний несе покіс
      п'янкого лугу
      до водоспаду твоїх кіс,
      у тінь муругу.

      Нечутно плещеться ріка.
      Крик птаха пізній...
      Твоя озвалася рука
      початком пісні.

      2010



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    104. Ми з тобою, ласкавко, багаті...
      Ми з тобою, ласкавко, багаті
      Не на статки великі - о, ні! -
      А на це приоскільне багаття,
      На розмову при мудрім вогні.

      Хмиз стрілятиме іскрами вгору,
      Коли раптом з сердець і небес
      Ніжно-ніжно обійме, огорне
      Щось незнане із сонму чудес.

      Стане гарно тоді, як ніколи,
      В цьому дійстві під кумкання жаб.
      І пливтиме поважно Осколом
      Вже не місяць - чудний дирижабль.

      А приручені зорі до рання
      Будуть грітись у теплій золі
      Й нишком заздрити диву кохання -
      Головному багатству Землі.

      2009



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    105. ЩО ТАМ - ЗА ВІЧНОЮ МЕЖЕЮ?
      Що там - за вічною межею,
      Де час рікою не тече,
      Де кров запечена іржею
      Й незнане другове плече?

      Що там - де вже немає болю,
      Бо прогоріло все до тла,
      І за собою, і з собою
      Ані словечка, ні тепла?

      Чи там, де незворушний спокій
      Бездумно душу колиса,
      Пощезнуть помисли високі
      І цим вдоволиться душа?

      Бездушне вічне панування
      Чи почуттів гарячих мить?
      ...Зоря зарожевіє рання,
      Веселий дощик зашумить.

      І ти мені всміхнешся рідно,
      Назустріч вибіжить онук...
      Не зникне й там усе безслідно,
      Як пам'ять житиме побідно
      І у живому слові - звук...



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    106. Це - райський сад...
      Це - райський сад.
      І ми удвох лише
      Та музика від флейти особлива.
      Світанок у рожевім негліже
      Вдихає пахіт білого наливу.

      У нас все є. Ти гарна й молода.
      Ні клопотів, ні ревнощів, ні болю.
      І цвіт п'янить. І золотить вода.
      І невідступно я завжди з тобою.

      Це - райський сад.
      І все ж чогось нема,
      Щоб серце билось гулко, нетерпляче...
      У вічнім літі мариться зима
      Й маля незнане, що за нами плаче.

      2010



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    107. КРЕШ
      ...А без тебе не стало на білому світі рідні.
      Безбережна печаль затопила і ночі, і дні.

      Все померкло довкола, оглухло, лягла німота.
      І ніщо не здавалось важливим - ні біль, ні мета.

      Лиш у серці протестом щось повнилось дико, росло:
      Чи образа велика, чи зчорнене наклепом зло.

      Та душа безутішна затисла вогонь у губі,
      І любов обгоріла все-все пробачала тобі.

      ...З тридесятого царства копитами сріберна креш.
      Ти не кличеш мене. І ніколи, мабуть, не позвеш.

      2010.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    108. ВДВОХ
      Невже і ми приречені на гріх
      В полоні відчайдушної погуби?
      ...На тілі п'янко розкошують губи,
      І час принишк, немов капіж із стріх,
      І задрімав із нами біля груби.

      Ах, як нам, безсоромним, гарно вдвох
      І затишно,що й слів чужих не треба.
      Хтось буде плескать: дурник і дурепа
      Полюють щастя, як мисливець дрохв...
      А нам таки щось прошептало небо.

      Злітають рвійно душі до зірок,
      Возз'єднані, в одне-єдине злиті,
      Зворушені до сліз в ясі-молитві.
      А час проснувсь і вже спустив курок -
      І до розлуки залишились миті...



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    109. ЖУРБА
      Ти станеш обманювать - серце мені запече.
      Як янгол посивілий сяде журба на плече.

      Життя не зупиниться, знову хмелітиме без*,
      Неначе ми разом, хоч я не з тобою вже - без...

      Закрутить весна, наче дівчина: "Це - не біда!".
      Та милу побачу - змарніла в розлуці, бліда.

      Несміло всміхнеться і з відчаю кинеться пріч...
      І раптом відчую: злітає журба з моїх пліч...

      *Без - бузок.

      2010.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    110. ПОЦІЛУНКАМИ ВІЙ...
      Поцілунками вій
      Геть змету хмарку прикрого суму.
      На цих трепетних крильцях
      Тебе вознесу до небес.
      Ти настільки вродлива,
      Настільки в принадах розумна,
      Що в полон твій зі мною
      Зохотивсь потрапити без!

      Як ревную тебе
      До захоплених поглядів, люба,
      Вигораю дощенту,
      І в серці - пустеля німа...
      О висока любове,
      Освячена узами шлюбу,
      О гріховна любов,
      Од якої рятунку нема!

      Угорі, між зірок,
      Де літають, воркуючи, душі,
      Нам просторо й крилато
      І гарно, кохана, отам.
      Але ж тут, на землі,
      Кожен день я люблю тебе дужче,
      І нікому тебе
      Не віддам, не віддам, не віддам...



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    111. УКРАЇНІ
      І знов у покосах розіллє медові хмелі
      Отава прив'яла. І коник сюрчатиме дзвінко.
      І так мені гарно, що син я своєї землі,
      Що я - українець і лада моя - українка!

      Держава моя, я люблю твій барвінковий цвіт
      Од неба і моря, озер і річок тихоплинних.
      І колір жовтавий - він теж обнадіює світ
      Пашницею поля, де золото в кожній стеблині.

      Я тут народився. Тут все споконвіку моє:
      Криниця і стежка, й калина під вікнами хати.
      І сонце високе для мене щоранку встає,
      Щоб міг, як батьки, і трудитись, і вірно кохати.

      Хай манну небесну готує комусь чужина,
      Тобі я не зраджу, мій краю, одвіку й довіку!
      Весна в Україні! І в серці моєму весна.
      І горнеться сонце до наших розчахнутих вікон...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    112. ДО КВІТУ ХРИЗАНТЕМ
      Іще є час до квіту хризантем,
      Ще тайною чекання оповите.
      Дрімає свята галаслива свита.
      Іще є час до квіту хризантем.

      Колиска нашорошених антен -
      Сьогодні світ, змілілий без любові.
      Бракує доброти,
      тепла,
      розмови...
      Та ж є ще час до квіту хризантем!

      А скільки ще і задумів, і тем...
      Остання мить згорає відчайдушно!
      От коли б разом,
      коли б всі ми дружно...
      Іще є час?..
      Немає хризантем.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    113. У гарячім надвечір'ї
      У гарячім надвечір'ї, мов на дріжджах сходить запах,
      Ситний запах намолоту, що живив липневі дні.
      І ступа весела тиша на м'яких котячих лапах
      На фіалково-ліловім вечоровім полотні.

      Остигають розпашілі і натомлені комбайни,
      Листом вітерець шелесне в заоскільській стороні.
      Я пірнаю в надвечір'я, як у річку із купальні,-
      Жаром бризкає повітря від скирти і від стерні.

      Літо - гарна пора року: і жнива, і косовиця,
      І дарує щедро-щедро перший плід забутий сад...
      То моя мандрівка в юність, що так часто-часто сниться,
      Оббива мої пороги і не квапиться назад.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    114. Вітер одцвіття розвіє...
      Вітер одцвіття розвіє, неначе й того не було.
      Гілка гойдає плоди ще дрібнесенькі, ще недозрілі.
      Терпко і трепетно диха садками гулка оболонь -
      Літом пливе Україна в рясному барвистому зіллі.

      Ляже під коси отава - прив'ялені сталки в меду.
      Квапляться бджоли до цвіту,
      одвічні земні трудівниці.
      Плещеться сонце в блакиті, цілує тебе молоду,
      Ніжну ласкавку із мрії, у лузі, на цій косовиці.

      Ось вона, мить високосна,
      що в спраглому серці бува,
      Богом освячена в пісні, що буде весь вік дивувати...
      Пада розколотим плодом каштанна чиясь булава.
      Час поспішає од мене, котрий я не зміг вполювати.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    115. ОД ЛІТА СЕРПЕНЬ ОДЛІТА
      Од літа серпень одліта
      І осінь дихає у спину.
      Але розвесненим літам
      Нема ні спокою, ні спину.

      Де сни притихлої Десни
      Пливуть підсиненим туманом,
      Солодкий запах борозни
      Поважно ходить отаманом.

      На гай, як блискавки нагай,
      Сяйне болідовий підранок.
      ...І ти намарне час не гай -
      Світ повен див, надій під ранок.

      На бій зі злом готуй набій
      І слів, і справ - й не буде збою!
      І певен я, що, далебі,
      Ти переможцем вийдеш з бою.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    116. МАТІОЛОВІ ВЕЧОРИ
      Ти мене, матусю, не свари:
      То кохання стрілось вперше з долею...
      Лагідні у липні вечори
      Так натхненно пахнуть матіолою.

      Не свари, матусю, не свари:
      Цілувалася із ним за школою.
      Небо колихали явори
      І весільно пахло матіолою.

      І злітало серце догори -
      З ним була і сильною, і кволою.
      Він слова пестливі говорив
      І вони хмеліли матіолою.

      Ти мене, матусю, не свари:
      То кохання стрілось вперше з долею...
      Лагідні у липні вечори
      Неспокійно пахнуть матіолою.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    117. Вокзальна суєта прощань
      Вокзальна суєта прощань.
      Твоє засмучене обличчя...
      Нічним експресом не в столицю -
      Від'їдеш у мою печаль.

      У прикрій гамірності слів
      Чи те - так ждане! - скажуть очі?
      Затриматись експрес не схоче,
      Немовби він оглух, осліп.

      І роз'єднає, роз'єдна,
      Відніме враз надії куці.
      І все несказане
      пекуче
      Щемітиме ще довго нам.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    118. Язик невтримний...
      Язик невтримний, гострий язичок,
      Кого ти ласо ловиш на гачок
      І квапишся, і квапишся до тіла?..
      Ах, як вона від доторку тремтіла
      У загадковім трепеті свічок.

      Напнулась грудь, як в луці тятива,
      Пругка, хмільна - у поклику гаряча...
      Під нами вже вагітніла трава,
      Бо кров гула, розбуджена і зряча!

      Як спалах - скрик!
      І - розпростертий рай...
      І - лет увись...
      І зорі - поряд, поряд...
      Моя ласкавко, лише загадай, -
      І все розкаже сороміцький погляд.

      2010.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    119. Тайна тайн
      Що було між нами -
      Тайна тайн.
      Золотими снами
      Прилітай.

      В серці ніжний трепет:
      Ми - одні!
      З думкоб про тебе
      Ночі й дні.

      У сльозі зрадливій
      Лиш туман.
      Все, що неможливе, -
      Не обман...

      2010



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    120. ХАТИНКИ БІЛОЛИЦІ
      Хатинки білолиці в слободі,
      На хуторах - хатинки білолиці.
      В одній кімнаті - кухні і світлиці -
      Сім'я трималась в радості й біді.

      Під стріхою на призьбі спочивав,
      Коли віки брели собі волами,
      І суєта була десь за горами,
      А день - важким,як з борошном чувал.

      Хатинки... Ви були непоказні:
      Покрівля з очерету та соломи...
      Та з піччю і долівкою - хороми!
      А теплота, а мамині пісні!

      Все там було... Та не голодні дні
      Залишились у пам'яті дитячій -
      Вона радіє спогадам, не плаче -
      Бо там коріння нашої рідні!

      2010



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    121. Мандрувати!
      Дерева розквітлі, хмаринки мов з вати -
      Це ж так романтично - удвох мандрувати!

      Забути нікчемні здобутки і втрати,
      Забути про всіх - і удвох мандрувати.

      Чи спиниться час, чи почне вирувати -
      А нам би, всміхаючись, вдвох мандрувати.

      І щедро зозуля нам буде кувати,
      Щоб довго удвох ми могли мандрувати.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    122. Розніму назустріч руки...
      Розніму назустріч руки -
      Але де ти?
      Де ти?
      Де ти?
      Лиш одлунюються згуки
      Од планети до планети.

      Лиш війне здалека повів
      (Чи мені, притьмом, здалося?).
      І затопить Всесвіт повінь -
      Аромат твого волосся.

      А зірки, зірки на небі -
      То бездонні твої очі.
      ...І летить до мене лебідь,
      І лебідкою стать хоче.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    123. Ти - є!
      Ти - є! Ти - є! - і радість обпече,
      Що можна тебе бачить, говорити.
      Тобі - і серце, і моє плече,
      Тобі - мій день, мої пісенні ритми.

      Тобі - цей світ, усі його дива,
      То ж тішся, щастям набивай оскому.
      Ти, певно, скажеш: це - лише слова...
      Та я ще їх не говорив нікому.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    124. КЛИЧЕ ГАЙ...
      Кличе гай до зеленої брами -
      Відступа мегаполісний рев.
      І пірнаю, як в хату до мами,
      В рідний запах, у барви, у гами -
      І купаюсь у сяйві дерев.

      Тут вільготно душі моїй, мило...
      Тирсу сонця із листя, трави
      Промінцями мота мотовило
      Невидимий ловкач-здоровило -
      Аж загледівся гриб-боровик.

      І шепочеться гілка до гілки,
      Дятел дріб вибива на сосні.
      Неповторні малюнки, говірки:
      Спів дрозда, блискавичний лет білки,
      Цвіту-квіту галяви рясні.

      Гаю мій, зачарований князю,
      Славен затишок твій, зелен-шум.
      Під крило щедре знову спішу,
      Де читаю тебе і пишу,
      Як і ти - смарагдовою вяззю.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    125. ***
      Процокотіли кроки лунко,
      І зовсім звично - не зі зла -
      Чужі обійми й поцілунки
      Вона до мужа принесла.

      Про щось фальшиво говорила,
      Відповідала невпопад...
      А за вікном весняні крила
      Згорнув нараз пожовклий сад.

      І каламуть блакить затьмила,
      Захрипла пісня у чижа.
      Бо рідна-рідна мила-мила
      Уже була чужа-чужа.

      2010.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    126. ***
      На пашу сонечко веду...
      І ранок, наче у меду, -
      Цвіте і пахне конюшина.
      Пістрявий килим ліг до ніг,
      І радісно дзумить моріг.
      Дурманить голову шипшина.

      Бадьора свіжість од ріки.
      За лугом - поле. Буряки.
      І мама там, і тітка Зіна.
      Хоч ми із братом ще малі,
      В руках і вила, і граблі -
      Ворушимо в покосах сіно.

      Як спека викупа в поту,
      То ми - до річки.На плоту
      Побавимось. У глиб пірнаєм...
      Коли б я міг цю мить спинить,
      Але - невтримна - вже бринить.
      І що за нею - знаю, знаю...
      2010



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    127. ***
      Опосіли круг душі слова,
      Розпашілі, як жива трава -
      І від них нікуди не подіться.
      Мучать, і хвилюють, і болять,
      Наче сни чорнобильських малят,
      Чи як вістка божого провидця.

      Скривджені чи зранені вони
      На собі несуть печать вини -
      І тому у сприйнятті невтішні.
      Їх би пригорнути до грудей,
      Та чого чекати від людей,
      Бо й самі, як люди, многогрішні.
      2010



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --