ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.07.13 11:10
* 140 *
сів і віршик написав
чом би і не віршик
утомившись від вистав
їй же бо незгірших
потуравши тим і тим
лагідним і щирим
сяйнооким і сліпим
у бедламі віри

Ірина Вовк
2026.07.13 10:45
«АНАСТАСІЯ: Срібний хрест Адмонта» (продовження 2)
СПАЛАХ ТРЕТІЙ. СВІТЛО І ТІНІ СЕКЕШФЕГЕРВАРА Розспівний шепіт Бояна завис у густому від видінь минулого повітрі на півслові… Його долоні, що гріли ступні Анастасії, злегка здригнулися. Він підвів голову, подивився на вузьке вікно-бійницю вгорі тьмяної ке

Паб Лімерик
2026.07.13 09:31
Атлас людських дивацтв
Таксопарку міського шофер
Пішоходом працює тепер.
Залишкове пальне
Він продасть і гульне,
Як і всякий місцевий шофер.

А товариш його на «Рено»
Перевозить усяке майно

Віктор Кучерук
2026.07.13 06:49
* * *
Прибите хвилями до берега,
Лежить загублене весло
І все вслухається у шерехи,
Яким утратило число.
Але не чутно веслувальника
Гребків вздовж берега давно, -
Отож у руки віршувальника
Потрапить зрештою воно...

Артур Курдіновський
2026.07.12 21:59
Втома (сонет)
Заплющив очі. Темрява сліпа
Минуле та майбутнє застелила.
Посеред ночі витончене "па"
Виконує нічне ясне світило.

Слова юрби, солоні, мов ропа,
Окупували правду, цвіллю вкрили.
Наївне серце сольно виступа

Вячеслав Руденко
2026.07.12 19:49
Berceuse
Очі срібні дзеркал,
Вкриті ковдрою ноги,
Світ здивованих…спів,
Відчайдушне тепер,

Чи до сну берегам
В журавлях одноногих,
У тонкому відлунні

Євген Федчук
2026.07.12 15:11
Як гинуть багаті царства…
Могутнє царство Лідія лежить,
Малоазійські обійма простори
Від Чорного по Середземне море.
На сході Галіс стрімко з гір біжить.
Нема царя могутніше, ніж Крез,
Нема царя багатшого за нього.
Йому, напевно помагають боги.
А у царя найбільший інтерес

Борис Костиря
2026.07.12 13:42
* * *
Насувається сніг всеохопний,
Він тотальний, могутній, німий.
То нахабний, як збуджений гопник,
То пестливий, сумний, осяйний.

Насувається сніг так епічно,
Наче думи, поеми зими.
Насувається катастрофічно,

Роксолана Вірлан
2026.07.12 12:08
* * *
Душа віршами з тіла проривається -
душі дарма, що тілові болить,
що кожна кракелюрочка і зсадина
за тим віршем зривається...ще мить

і ти - не ти, а вже розхвилля видиху,
кометний хвіст, що розпилив себе
у чорний простір - у порожність витихлу

хома дідим
2026.07.12 10:33
* 139 *
ми на березі ріки
в золотому рейві
є дешеві цигарки
алкоголь дешевий
не гламурний і не пляж
де усяк волає
відчуття собі завваж
терпкуваті скраю

Устимко Яна
2026.07.12 10:31
люблю римовані вірші
люблю римовані вірші
без реповипендрендів
та в час нарації і ші
вони уже не в тренді

у стовпчик проза й недорим
і білі вірші з ними…. –
і що робити з тим усім

Віктор Кучерук
2026.07.12 07:20
* * *
Поки сонця-світу -
Доки ясний день, -
Жайвір шле з привітом
Радісних пісень.
Золотиться жито,
Соняхи в цвіту, -
Як же захистити
Цю красу святу?

Ірина Вовк
2026.07.12 06:37
"АНАСТАСІЯ. Срібний хрест Адмонта" (продовження1)
СПАЛАХ ДРУГИЙ. «СТУПАЙ, СЕСТРО, НА БІЛЕ ПОЛОТНО…» За вузьким вікном-бійницею монастиря Адмонта невситима різдвяна віхола на мить затихла, лишаючи по собі важку, липку тишу. У кутку келії сестра Беата беззвучно, мов тінь, підійшла до столу, щоб замінит

Роксолана Вірлан
2026.07.11 21:12
Сила ( Ahothaho - 33)
Це, донечко моя, випробування.
Це так тебе спитує світ падкий -
чи не розбудеш гніву, чи дурману,
чи блекоти не висієш таки

на плесах тих, де так було привітно -
а ближче глянеш - то гієнне дно.
Моя лелітко, ясочко, мудрине,

Вячеслав Руденко
2026.07.11 20:27
Де ви нащадки богів?
Де ви нащадки богів?-
Є ще між вами сміливці
В темряві давніх світів
Там, де блукає Тіфон?

Знати про тще наперед,
Чи пронестися таємно,
Кучері долі змастив,

Вадим Василенко
2026.07.11 19:32
***
Мокре зникає шосе
В матриці сірих зон.
Все, що було, не все.
Сон це чи полігон?
Віддаль між нами росте.
Тіні дрижать на склі.
Місто німе й пусте
Гасне в мазутній млі.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04

Володимир Кириленко
2026.06.20

Боговик Владислав Боговик Владислав
2026.06.18

Іван Веселий
2026.06.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / В'ячеслав Романовський (1947) / Вірші

 НА БАТЬКІВСЬКІЙ ЗЕМЛІ
Жаль, мріям вже не збутися -
Лихий їх підстеріг!
Забути все. Й забутися
Між звалищ, пустирів.

Та зашпор не відхукати -
Закрижаніло все.
І гірко серце слухати,
Його неправда ссе.

Хай на душі невесело,
Та крила скласти - зась!
Ще свіжим вітром, веснами
Я не підперезавсь.

У степ не вийшов зораний,
Де полишив поля.
Ще сяє поміж зорями
Ясна моя зоря.

Пощо на будні супиться
І крокувать узбіч?
Не відступлю - відступиться
Ця горобина ніч.

А не піддамся відчаю,
То й мрії поверну...
З неспокоєм повінчаний
Іду, як на війну,

Боротись, не змирятися -
Хай знають сили злі!
І нічого боятися
На батьківській землі.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-07-17 13:42:29
Переглядів сторінки твору 3659
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.883 / 5.5  (5.060 / 5.53)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.964 / 5.64)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.742
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2016.08.19 17:20
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2011-07-17 14:34:02 ]
Так, В"ячеславе, - відступати нікуди, і боятися нічого!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
В'ячеслав Романовський (М.К./М.К.) [ 2011-07-17 15:20:32 ]
Сердечно дякую тобі, Володю, за розуміння. Успіхів тобі!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Женя Бурштинова (Л.П./Л.П.) [ 2011-07-17 15:56:14 ]
Оптимістичний вірш. Хотілося б щоб так було. Але роззирніться навкруги. В чиїх руках наша земля, хто оре наші поля, де заробляють наші люди на хліб, на життя? І, що можна купити на наші зарплати, пенсії? А, коли захворієш? Це вже з мого останнього досвіду. Тим, у кого немає грошей, хіба що припасти до землі. Ніколи не прагнула до багатства, але завжди шкодую, що не якась там бізнес-леді, коли бачу тих, хто справді потребує. Можливо, легко роздавати те, чого у мене нема. Не знаю.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-07-17 16:26:56 ]
Відчайдушно. Або пан, або пропав...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2011-07-17 18:13:11 ]
І справді, Ярославе, - кого нам боятися на рідній землі?..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
В'ячеслав Романовський (М.К./М.К.) [ 2011-07-17 21:10:58 ]
Женю, в цьому вірші кінцівка справді оптимістична (можливо тому, що я сам - оптиміст!).Але з усім,що Ви говорили, я повністю згоден, тому й вірша фактично про це написав. Проте з вірою у завтрашній день, бо інакше як жити?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
В'ячеслав Романовський (М.К./М.К.) [ 2011-07-17 21:15:17 ]
Просто всім нам не треба відступати,шановна пані Люба, здавати бастіон за бастіоном. Порядних, нормальних людей більше, ніж тих, хто відчув, що схопив Бога за бороду. Майже всі ці людці кепсько закінчували, бо якщо народ проклене - не відмажешся!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
В'ячеслав Романовський (М.К./М.К.) [ 2011-07-17 21:19:18 ]
По-перше, Вікторе, батьки мене назвали В'ячеславом (шкода,що Ви цього не помітили), а, по-друге, недругів у простого люду , хоч граблю гати. Отож і треба з ними боротися, бо ми - не зайди, тут наше коріння, ми живемо на рідній, на батьківській землі!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2011-07-17 21:40:45 ]
Вибачаюся, В'ячеславе, аж почервонів од сорому трохи.)) Перед цим звертався до Я. Чорногуза, ось і обмовився...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
В'ячеслав Романовський (М.К./М.К.) [ 2011-07-17 21:55:06 ]
Гаразд, друже, буває...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Улянка Надбужанка (Л.П./Л.П.) [ 2011-07-19 19:54:33 ]
Пане В'ячеславе, чекаю ваш коментар на сторінці І.Франка. Щиро вдячна.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2011-07-30 14:16:10 ]
Це все вірно, але хочеться, щоб на батькіській землі ми мали можливість жити без війни. Чому наш народ постійно має з кимось боротися? Невже сенс життя в боротьбі? Українці сама миролюбива нація.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-07-30 14:21:16 ]
А мало хто нині і здатен із тих, хто мав би і вміти, і могти, дорога Лелю...

В більшості, хто ще чує голос совісті, після втрачених власних можливостей відкривається "друге дихання" - "підіймати народ"...

Якби наші чоловіки нині менше пили отруту різну, то кожен би собою щось являв, і крутив світ, куди там тому Архімедові...
(Та все це, як на мій, найскромніший погляд, звісно)