Автори /
Світлана Лавренчук (1984)
|
Рубрики
Огляди
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
До мрії
•
монолог адвоката
•
Роздуми
•
футбол
•
***
•
Я тебе не відпущу!!!
•
Цей світ – кіно?
•
акросонет
•
Логіка:)
•
Чия вина?
•
Повір
•
Банк
•
пам"ятай
•
Весна
•
"Розкажи, рідненька, казку"
•
Весняне
•
До Дня народження...
•
***
•
І
•
ІІ
•
ІІІ
•
VII
•
VI
•
V
•
ІV
•
ІІІ
•
***
•
***
•
Миколці
•
***
•
***
•
Слова любові
•
не я...
•
Брати-місяці
•
***
•
Рестарт
•
Молитва_1
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Весняний ранок
•
Я не здаюсь
•
***
•
Тож заважай мені, мужчино...
•
***
•
Прощання з майстром
•
***
•
ВЕДМЕЖАТКО
•
Випускний
•
магістрал
•
XIII
•
ХІІ
•
XI
•
VI
•
Осінній реквієм
•
Назви ще немає...
•
***
•
Подруга
•
Я заблукала
•
Осінній дощ
•
Ще не зима...
•
***
•
***
•
Спогад старого жовтня
•
ДУМКИ
•
Танго долі
•
***
•
<^>_<^>_<^>
•
Віреле
•
Біля замку Любарта
•
свічка
•
ІІ
•
І
•
***
І у снах, і в віршах, і в молитві,
І в осіннім листку, і у літі
І в осіннім листку, і у літі
Панове присяжні і пане суддя
За що звинуватили Осінь?
За що звинуватили Осінь?
Цей листопад почався людопадом –
Усе це звично для природи;
Усе це звично для природи;
Сьогодні знову матч,
Слова і Дії знов на стадіоні,
Слова і Дії знов на стадіоні,
Я знаю, можу,
Я буду, може,
Я буду, може,
Пастель осіння...Подихи розмиті,
Тіла сплелись плющем - і під дощем...
Тіла сплелись плющем - і під дощем...
Цей світ – кіно? Ти режисер?
Квитки пороздавав вже на прем’єру…
Квитки пороздавав вже на прем’єру…
Вчора, сьогодні, завтра,
І все суєта й каяття,
І все суєта й каяття,
Ти маєш рацію, коханий:
Цей фільм таки поганий,
Цей фільм таки поганий,
Хто винуватий: ти чи я?
Чи, може, Доля, так жартує?
Чи, може, Доля, так жартує?
Тебе забула? – Божевільна.
Від твоїх рук я, може, вільна,
Від твоїх рук я, може, вільна,
Дебет і кредит бажань і подій,
Ти мене, любий, хоч поглядом грій.
Ти мене, любий, хоч поглядом грій.
Коли небо похмуре і сіре,
Коли хмари опухли від сліз,
Коли хмари опухли від сліз,
Сьогодні в Луцьку був предивний вальс –
До танцю вітер враз покликав весну,
До танцю вітер враз покликав весну,
Підійду я до матусі,
Ніжно-ніжно притулюся:
Ніжно-ніжно притулюся:
Березень, кирпатий, як хлопчисько,
Загляда, всміхаючись в вікно.
Загляда, всміхаючись в вікно.
Сьогодні свято в тебе, милий,
Як добре, що закінчилась зима,
Як добре, що закінчилась зима,
А ми зустрінемося в снах,
Так ненароком – випадково,
Так ненароком – випадково,
І знову тиха ніч надворі,
Скрізь тиша, тиша і в мені.
Скрізь тиша, тиша і в мені.
І всюди творяться дива:
Здається, камінь оживає
Здається, камінь оживає
А в небі ясно світять зорі.
І скільки їх? Не знаю я,
І скільки їх? Не знаю я,
Усе сплелось в квітковім хорі:
Волошки, маки, нагідки,
Волошки, маки, нагідки,
Всі наші зустрічі й розлуки,
Червоні і жовті троянди,
Червоні і жовті троянди,
Щось тут уперше, щось в повторі,
Життя міняється і ми,
Життя міняється і ми,
Оживить квіти навесні
Лиш сонця ніжний оксамит,
Лиш сонця ніжний оксамит,
Роси кришталь ранково-світанковий
На зірці барвінку веселка неначе,
На зірці барвінку веселка неначе,
Лондонська погода в Луцьку нині,
Сизим смутком на втоптаний сніг
Сизим смутком на втоптаний сніг
Два келихи болю,
Тарілку страждань,
Тарілку страждань,
Коля встане вранці-рано,
Набере водиці з крана,
Набере водиці з крана,
Дерева вмирають стоячи,
Лягає зів’яла трава,
Лягає зів’яла трава,
Я доведу свою любов...
Як падатимеш – постелю соломи,
Як падатимеш – постелю соломи,
Ти сотні раз казав мені „люблю”,
Ти віз знайомитись з батьками,
Ти віз знайомитись з батьками,
Молився спогад у кутку,
Звивалась думка, мов змія,
Звивалась думка, мов змія,
Січень – перший місяць року, середина це зими,
Водить бабу білобоку, сипле нам свої сніги.
Водить бабу білобоку, сипле нам свої сніги.
Кажуть, вже передноворіччя,
А ми удвох тут: ніч і я,
А ми удвох тут: ніч і я,
Рестарт своєї долі проводжу вкотрий раз,
Complete the fifty percents… зупинка знов на Вас,
Complete the fifty percents… зупинка знов на Вас,
«…Слово Твое есть истина»
Иоанна 17:17
Иоанна 17:17
Крихти слів літають десь поряд,
Чути музику, ледве живу,
Чути музику, ледве живу,
Я теж, ти чуєш, я теж
Боюся цього кохання,
Боюся цього кохання,
Ти, звісно, далі сподіваєшся - дарма.
Це листопад, передбачається зима...
Це листопад, передбачається зима...
Босоногий березень бродом біжить,
Босоногий бувалий бешкетник.
Босоногий бувалий бешкетник.
Десь схлипує ще сад після нічної зливи
Й тривожно-повний став щось думає своє,
Й тривожно-повний став щось думає своє,
Я не здаюсь,
Хоч визнаю поразку.
Хоч визнаю поразку.
Ну от і все, вже добрела до краю,
Ні мрії, ні бажання щось робити,
Ні мрії, ні бажання щось робити,
І Вам не спиться, і мені…
Такі жінки дивакуваті:
Такі жінки дивакуваті:
… Вже надвечірок літа,
Дрімає сонце в кроні дуба,
Дрімає сонце в кроні дуба,
Місячна дорога кличе вдалину,
А внизу веселка від чиїхось сліз,
А внизу веселка від чиїхось сліз,
Ти, звісно, далі сподіваєшся - дарма.
Це листопад, передбачається зима...
Це листопад, передбачається зима...
(байка-казка)
Давно-давно в одному лісі,
Давно-давно в одному лісі,
Щойно ми прийшли до школи,
А тепер – випускники.
А тепер – випускники.
І знову тиха ніч надворі,
І всюди творяться дива,
І всюди творяться дива,
Я засинаю, я вже сплю –
Морфей обійми простягає,
Морфей обійми простягає,
Нічні фантазії люблю.
Поки богині ці зі мною –
Поки богині ці зі мною –
Блукають постаті прозорі,
По місту ходять, наче тіні,
По місту ходять, наче тіні,
А по землі Морфей крокує,
Бо Аполлон вже спочиває,
Бо Аполлон вже спочиває,
Міняє осінь знову декорації,
Сивіє сад і струшує плоди,
Сивіє сад і струшує плоди,
Щось є вже, назви ще немає,
П’янке і дивне почуття
П’янке і дивне почуття
Я на порозі самоти
Спіткнулась об ганчірку болю,
Спіткнулась об ганчірку болю,
Ми давні друзі із тобою,
Ідем-бредем поміж юрбою,
Ідем-бредем поміж юрбою,
Я заблукала знов. Навмисне.
Щоб просто йти насамоті,
Щоб просто йти насамоті,
А в Луцьку сьогодні був дощ,
Щедрий, як влітку буває зопалу,
Щедрий, як влітку буває зопалу,
Ще не зима, та вже й не осінь,
Похмуро, сіро, промінь косий
Похмуро, сіро, промінь косий
Непевний поглядів німий наш діалог
й на півусмішкою переданий привіт
й на півусмішкою переданий привіт
З тобою ми такі чужі,
Такі ж бо схожі, та далекі.
Такі ж бо схожі, та далекі.
А жовтень порався в садах:
Складав до ящиків гостинці,
Складав до ящиків гостинці,
По осінньому лісі ступаєш повільно,
А думки, ніби птиці, сплітаються вільно.
А думки, ніби птиці, сплітаються вільно.
Це танго Долі, знайоме й незнане,
Такі ж повороти - то плавні, то рвані,
Такі ж повороти - то плавні, то рвані,
Тік-так, тік-так, тік-так –
Годинник правду каже…
Годинник правду каже…
Листи летять. Нажаль не в скриньку.
Хоч кольорові – неживі.
Хоч кольорові – неживі.
Любов буває різна:
Всесильна, дивна, ніжна,
Всесильна, дивна, ніжна,
Величний подих старини
Торкає ніжних в серці струн,
Торкає ніжних в серці струн,
В кімнаті запалю свічу,
Нехай зігріє мою душу,
Нехай зігріє мою душу,
Хай буде втіха і тобі й мені,
Усе цвіте, як пролісок весною,
Усе цвіте, як пролісок весною,
Складу букет квітково-загадковий,
В нім кожне стебельце – окрема мова,
В нім кожне стебельце – окрема мова,
А я боюсь відкрити душу,
Щоб раптом хто не наплював,
Щоб раптом хто не наплював,
Огляди