А жовтень порався в садах:
Складав до ящиків гостинці,
Призьби він ставив при хатах,
Щоб не померзли українці,
Через дах перекинув кізяк,
І землю вкрив вже пеленою,
Колискову мугикнув сяк-так,
У клуні плуг із бороною…
Про що ж задумався, козаче,
У багряних шароварах?
Вже й попорався, неначе,
А думки у спогад-хмарах:
Ще за часів Аскольда й Діра
На греків сарцини напали,
За Влахренський храм Богоматір молила
Сина і Бога, зняла покривало,
Молилась Марія за греків,
Благала ж за всіх християн,
Юродивий Андрій це вгледів
І звістку заніс до киян…
Охрестились… Вірили й просили
Благословення в похід козаки,
На грудях хрестики, як символ
Над нами Божої руки
Носили воїни УПА…
Сьогодні, незалежні й вільні,
Не забуваймо про Покрову,
Пречиста нині в Україні.
Перехрестився, пішов доїти корову…