Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Олена Балера (1974)

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Олена Балера, [ 2023-03-12 21:38:45 ],
на сторінці поезії     "Amoretti. Сонет LXII (переклад з Едмунда Спенсера) "   Балера Олена

Edmund Spenser

Amoretti

LXII
The weary year his race now having run,
The new begins his compassed course anew:
With shew of morning mild he hath begun,
Betokening peace and plenty to ensue.
So let us, which this change of weather view,
Change each our minds and former lives amend,
The old year's sins forepast let us eschew,
And fly the faults with which we did offend.
Then shall the new year's joy forth freshly send,
Into the glooming world his gladsome ray:
And all these storms which now his beauty blend,
Shall turn to calms and timely clear away.
So likewise love cheer you and your heavy sprite,
And change old year's annoy to new delight.
Коментатор Тетяна Левицька, [ 2023-03-13 15:33:46 ],
на сторінці поезії     "***"   Балера Олена

Сильно, Олено, з болем за Україну, та ненавистю до ворогів!
Коментатор Олена Балера, [ 2023-03-13 20:23:25 ],
на сторінці поезії     "***"   Балера Олена

Дякую, пані Тетяно, за розуміння і відчуття!
Коментатор Роксолана Вірлан, [ 2024-05-21 21:53:01 ],
на сторінці поезії     "***"   Балера Олена

Сильно, сміливо, глибинно! Дякую, Оленко!
Коментатор Олена Балера, [ 2024-05-21 22:11:25 ],
на сторінці поезії     "***"   Балера Олена

Дякую, Роксолано!
Коментатор Олена Балера, [ 2024-07-14 02:11:32 ],
на сторінці поезії     "Amoretti. Сонет LXIII (переклад з Едмунда Спенсера)"   Балера Олена

Edmund Spenser

Amoretti

LXIIІ
After long storms and tempests' sad assay,
Which hardly I endured heretofore:
In dread of death and dangerous dismay,
With which my silly bark was tossed sore:
I do at length descry the happy shore,
In which I hope ere long for to arrive;
Fair soil it seems from far and fraught with store
Of all that dear and dainty is alive.
Most happy he that can at last achieve
The joyous safety of so sweet a rest:
Whose least delight sufficeth to deprive
Remembrance of all pains which him oppressed.
All pains are nothing in respect to this,
All sorrows short that gain eternal bliss.
Коментатор Євгенія Ісаєва, [ 2024-07-31 21:01:39 ],
на сторінці поезії     "Донечці"   Балера Олена

зворушливо♥️
Коментатор Олена Балера, [ 2024-07-31 21:35:41 ],
на сторінці поезії     "Донечці"   Балера Олена

Дякую, пані Гельґо!
Коментатор Олена Балера, [ 2024-08-01 11:21:08 ],
на сторінці поезії     "Amoretti. Сонет LXIV (переклад з Едмунда Спенсера)"   Балера Олена

Edmund Spenser

Amoretti

LXIV
Coming to kiss her lips, (such grace I found)
Me seemed I smelled a garden of sweet flowers,
That dainty odors from them threw around
For damsels fit to deck their lovers' bowers.
Her lips did smell like unto Gillyflowers,
Her ruddy cheeks like unto Roses red:
Her snowy brows like budded Bellamores,
Her lovely eyes like Pinks but newly spread.
Her goodly bosom like a strawberry bed,
Her neck like to a bunch of Columbines:
Her breast like Lillies, ere their leaves be shed,
Her nipples like young blossomed Jasmines.
Such fragrant flowers do give most odorous smell,
But her sweet odor did them all excel.
Коментатор Юхим Семеняко, [ 2026-07-23 12:10:53 ],
на сторінці поезії     "Мінливість (переклад з Персі Біші Шеллі)"   Балера Олена

Не гадав, що іншомовна поезія мене коли-небудь зацікавить, бо більше цікавився "вітчизняним
продуктом". А перекладів для мене наче не існувало, і тих поетів, творчість яких може зацікавити.
Дякую за подорож у часі, за прекрасні рядки перекладів.
Пройшовся обома текстами і чомусь перечепився за перший рядок заключної строфи, відчувши цікаву відмінність інтонацій. В оригіналі мені чуються більша внутрішня напруга й навіть певна гіркота від усвідомлення мінливості, тоді як у перекладі цей мотив звучить спокійніше, більш примирено. Можливо, це Ваш перекладацький вибір, але саме ця різниця привернула мою увагу.

З повагом, Ю.С.
Коментатор Олена Балера, [ 2026-07-23 13:21:50 ],
на сторінці поезії     "Мінливість (переклад з Персі Біші Шеллі)"   Балера Олена

Дякую, пане Юхиме, за глибоке прочитання і осмислення мого давнього перекладу! Думаю, так часто буває, що люди, читаючи одні й ті самі рядки, сприймають їх по-різному, залежно від світогляду, досвіду, настрою. Свої перші переклади я робила, скоріше, інтуїтивно, аніж це був мій свідомий перекладацький вибір. Дуже цікаво було повернутися до твору й по-новому все осмислити.
Коментатор Юхим Семеняко, [ 2026-07-23 14:36:16 ],
на сторінці поезії     "СЛОВА (вінок сонетів)"   Балера Олена

Все більше дивуюсь тому, що багато чого залишилось поза тодішньою увагою, а потім і за межами моєї творчої присутності.
Вінок сонетів – це, нмсд, той кількісно пристойний мінімум, а може, і максимум, які не викликають відчуття тавтологічності у побаченому і про себе промовленому. Існують читачі, які так читають і своє, і чиєсь. Читання лише очима, як мені гадається, не дає повного ефекту сприйняття або навіть і присутності.
Приємно сприймається Ваш вінок.
Такі неогрядні поезії залишаються життєздатними. Вони тримаються на тій самій межі "золотої середини", де форма ще працює як красива оправа для живої емоції, а не як високий залізобетонний саркофаг, що замуровує почуття.
З повагом, Ю.С.
Можна не дякувати.
Коментатор Олена Балера, [ 2026-07-23 19:46:10 ],
на сторінці поезії     "СЛОВА (вінок сонетів)"   Балера Олена

Мені дуже приємно, пане Юхиме, що Ви приділили увагу моїй давній творчості.
Коментатор Юхим Семеняко, [ 2026-07-24 13:47:52 ],
на сторінці поезії     "***"   Балера Олена

      Нехай Вас нічого не дивує. Мене просто цікавлять твори і тих авторів, перекладами яких Ви займались. Вони досить великі для ремарок і відгуків, бо там чи сям, а трапляються дрібниці, які потребують додаткової уваги. Нічого критичного, але це час... Час на власне опрацювання перекладу, час на порівняння з Вашим – і це два часи замість одного :)
Один час – це коли я ознайомлююсь з чисто авторським, як зараз твором, а потім виникає мій відгук. Цього часу я ні жалкую, ні враховую. І можна ні дивуватись, ні дякувати, і ніхто нічого нікому не винен.

       
Тепер ремарки.

      Якщо дивитися на цей твір саме як на сонет, то мені він видається представником сучасної української традиції, а не канонічного петрарківського різновиду.
Зовнішня архітектура збережена: два катрени й два терцети, однак схема римування (приблизно abba – cddc – efe – fef) не належить до класичних петрарківських, де "fef" майже не вічутний. Другий катрен не продовжує римового малюнку першого, а утворює новий римовий вузол. Подібне рішення давно стало звичним у нашій поезії, особливо в авторів, які багато працювали з європейською сонетною традицією через переклади, тому саме по собі воно не сприймається як відступ від жанру.
  Найцікавішим мені видається композиційний бік. Перші вісім рядків чітко формулюють тезу: шукати винних марно, адже джерело багатьох наших суджень і помилок міститься в нас самих. Далі думка не стільки змінює напрямок, скільки розгортається і поглиблюється. Навіть образ егоїзму як "законодавця" радше пояснює попередню тезу, ніж вступає з нею в суперечність. Терцети теж завершують морально-філософський висновок, а не вибудовують виразну антитезу й подальший синтез.
Можливо, саме тому вірш читається як цілісний філософський чотирнадцятивірш із сонетною формою, але без того різкого смислового перелому (volta), який у класичному сонеті часто стає його композиційною віссю. Для мене це не недолік, а радше ознака іншого розуміння сонетної традиції.
      І ще одна зовсім дрібна технічна деталь, яку я помітив уже під час уважного перечитування. Слово "завжди" двічі ніби просить різного наголосу. У першому рядку це легко усувається простою перестановкою двох перших слів: "Шукати завжди винних – марна справа". Зміст від цього не змінюється, зате інтонація стає природнішою.

З повагом, Ю.С.
(мав час – мав натхнення)
1   ...   51   52   53   54   55