Народы страждають в бандитській країні,
В ній вармиться чорних справ зілля.
Там все зростає в ціні
Бо царює хаос свавілля.

Прошепочу "сумую", коли до тобе вологи слiд...
Кричу "сонця життя", коли моя душа захоплюючись співає.
Мені загадкою жіночого мистецтва полум'яний лід...
Вона, як самотня вовчиця - мовчки вiрного чекає..!

Русь слов'яносварожна - в мені, як квіти,
У небесній сукні Чумацького Шляху.
Бути як дитина, в житті, маєш право і ти...
Адже сила роду світлого - духом доброти.

Ящо прагнеш до вершин досконалості,
Не переслідуй мету себе прославити.
Прагни серцю справедливості та прозорості .

Тайна - время...
Любовь - бремя..
Помыслы - чек...
В них ты - идущий человек.

Всміхнися перлино і засяй, для Щастя.
Моя любов з тобою . Завжди з тобою Я,
А там, попереду - нескінченність Життя!

Чудодійна мелодія любові - світле натхнення поетів.
Як вічні мандрівники наближаючи зміну часів
Вони залишають вогняні сліди нащадкам у перлах зі слів...

Забезпечені люди бояться втратити отриманий стан...
Прагнучий знайти роботу для душі більш рухливий,
Завдяки збереженню рівноваги - це основне, сам собі пан...

Бідність і бездомність звільняють душу від прихильностей,
Відтіняє наростаюче сяйво зерна духу міра скромності,
Привчає до самого необхідного - життя без надмірностей...

Розпадається морок оман владохимерних веж...
Вірю в тебе, поете - Нащадче Вічного,
Час настав, Красу збагнеш - є Простір без меж...

У нещастя і щастя одні двері - образ духовної культури віків ...
Мудрі шукають помилки в собі, а безумці в інших.
Немає поганих думок - немає і божевільних вчинків ...

Путь к Свободе не из безопасных.
Выдержать жар Её пылающего пламени,
Эта задача не из простых...

Нехай в любові будуть народжуватися діти,
В любові взаєморозуміння будуть Батьки жити.
Хай любов наповнить посудину земну,
І нектар любові Матері - Землі лагідно омиє кожну клітину.

Є те, чого не можна і руками помацати...
Пробудив від туги душі тихий стогін: Хвала Хаосу!
Тільки думка здатна проникнути до Хаосу, і усвідомити...

Чи розуміє люд пил випробування доріг та смак полину?
Кому потрібне поле терпкого диму, в домовину...?
Нащо приндитися? Біль плачу мине і загояться ран вітрини...
Мудрості вчимося, щоб осягнути красу найближчої вершини...


Що підготували люди для завтрішнього, яке шатро...?
Цього виду ніколи не знайдуть й в будь-якому таро...
Щемлива є радість життя - в такті танку єдності серця...
...Для кожного дня існує розмаїття лиха і радісна праця.

Тож дякую... Візьму лагідну руку, і притягнеш мене ближче...
Відчуваю, як музика піднімає нас все вище й вище...
Вслухайся, як бринить мого серця струна: Тобі хвала мій милий!
Є Двоє в Одному всеприваблюючими - Дух-ОМ на віки - Бог Єдиний.

Шлях досягнення Божого Усвідомлення у кожного свій.
Живе Океан Свідомості, багатовимірний.
Відчуваючи Його, шлях сходинок до дієвого зрозумій.

Мы знаем, что душа не есть зло.
Нам ведомо, что Страж её - это невежество,
С которым нам часто приходится иметь дело.

Находя изъян в., человек выходит из равновесия,
Говорят в миру что воды бурно пенятся -
Это страж порога начинает свои забавные действия...

Любящий видит в родной душе искажения -
Дыбится она в лабиринтах нереального «я»
И дает истинному «Я» наставления...

Эти деяния во благо мира доброй душе,
А не чтобы доставить ей неприятности
Или потому, что считает себя выше...

День от дня, в житейской сутолоке,
Любящие делают это просто потому,
Что заботятся об этом человеке.

Не торопитесь осуждать вестника,
Если не приятен вкус горького ...
Влюбляясь в глаза желанного крестика,
Не потеряйте очей возлюбленного...

Многие люди живут листами прошлого...
Только потому, что боятся будущего.
Ходят одиноко они по земле, как тени,
Любовь безвозвратно предавая забвению.

Світло білосніжне пестить проліски
Величчю вогненної любові тепла,
Його всемогутньою чеснотою
Творить красу - продовження життя.

Загиблих усіх безневинних шкода!
Знову фашизм на білому світі!
Але у сто разів сильніше гіркоти
Через те, що гинуть діти!

Адже для чого ми усі живемо?
Щоб слід залишити на планеті!
Доки фашизму бути при владі
У Донбасі гинутимуть діти!

Політиків їм не зрозуміти!
Їм просто чужі ігри ці!
За що прийшли їх вбивати?
За що в Донбасі гинуть діти?

Дивлюся в очі я малюкам!
Ми, дорослі за вас у відповіді!
Вам боляче, але болючіше нам!
Адже гине сенс життя - діти!

Я смерть в обличчя бачив не раз -
Сторінки в життєвому букеті!
Я поранений був і знав я біль !
Але це чи біль? Адже гинуть діти!

І скільки будемо ми дивитися
Як танцює смерть у своєму балеті?
Фашизм доки нам терпіти?
Святість гине - наші діти!

Мені українців не зрозуміти!
Усі скачуть в пекло, в одній кареті!
Легко їм душі продавати!
І їм плювати, що гинуть діти!

Їм волю усім подай, їм тиснуть
Кайдани совісті! У розквіті
Кривава, підла, мерзенна праця -
Бомбити і знать, що гинуть діти!

Мені душу рве і в горлянці кімком...!
Удосвіта, і вдень і вночі
Дивлюся і сльози ллють струмком -
У крові, переді мною, діти!

Діти волають і мовчать, тихенько сумують!
Немає очей споненних смутком на світі!
Їх б'ють, стріляють та бомблять!
Опритомнійте, люди! Гинуть діти!

Прекрасен каждый миг дыхания Любви.
Творец живет в своем творении.
Подними камень и найдешь Меня,
Расколи бревно _ там снова Есть Я.

Вдихаю голос твій _ Сердце Русі _ Київ,
Одкровенням лісів, піснями гір і нащадків...
Образ твій святий _ відображенням Духу,
В усьому живому неньки рідної _ Землі аріїв!

Емоції, магнітом влади цього дня.
Куди б людина не поглянула,
Може бачити тільки те,
Що в її серці зростає...

Мовчить історине минуле Долі?
Ні! Її, просто мабуть забули в полові...
Якщо нашорошити скроні своеї душі, серце співає:
Дитино, в полум*ї танця Миром світлим Живи!
Красномовна тиша Небес поруч, повсюди...

Любов _ наймогутніша енергія Бога,
З якою ні чого не може зрівнятися.
Кохання _ саме чисте і прекрасне почуття,
Яке дарує нам радість _ красу здоров'я!
Кохана, у твоїх очах - все листя вересня...
Ти, як чарівниця, здатна творити чудеса
І перетворювати на казку наше життя!

Вдивляюся в далеке-близьке
Волошками вишите поле
Ніжність торкне оголених плечей
У скронях запульсує
паросток до паростка
Листочок до листочка
Квіточка до квітки — зілля життя.

Отака вона
Струмком любові із очей
Велична квітом духмяним
Безмежна- найдорожча
Краплями насичена сповідь
Божої присяги кохання

Життя своє змінила Любов'ю
На відроджений рідній Землі
Єдину для себе - сама
Долю вибрала я...

Небом спалахне
Триколір рідноїдуші,
Я поруч з нею, змалку,
Разом купалися в теплі..

Тебя нектаром любви напою,
Мой Ангел Белый - чистая Любовь !
Цветами для Тебя дорогу устелю,
И пусть Твоё тепло останется со мной.
Победу , радость и добро - с друзьями разделю ...
Мой Ангел на пороге - черный жизненный урок !
Щедра на испытания Судьба ...
По жизни рядом Ты идёшь дружок .
Была несовершенна и грешна моя душа,
Мне без Тебя ни день , ни ночь .
И как разлуку превозмочь ...
О глоток Любви, глоток лучезарного Огня !
Мой Бог ! Мой Свет, Ты внутри Меня !

Не поднимая пыль чуждих дорог
Ногами босыми идём мы по воде,
Не собирая сердцем боль тревог.
Найти Любовь не сможем мы нигде...
Ведь пленницей в сердцах Она живёт,
Даже если мы не знаем сами,
Время каждому - Она даёт ,
Чтоб зацвести волшебными садами ...

Приворожи меня!
Не молчи!
Ну что тебе..?
Владеешь ты словом !
Скажи о чувствах,
Что до поры
В вечности жили вне времени.
О белых орхидеях расскажи,
Какие они хрупкие, нежные и пригожие.
Как только что ты их выбирал
Между десятков других,
Потому они на меня похожи.
Окружающий исчезает города звук,
Медленно касаясь стеблей.
Заворожи!
Не разжимай лишь рук, -
Силы нету оторваться от груди твоей ...

С тобою радость и покой.
Нас сам Господь благославляет -
Два сердечка в Любви,
Своей Рукой соединяет.

Его любовь - Любовь Святая!
Ведет по жизни помагая
Поднятся в Свете до Небес,
Истину нам в Сыне открывая.

Сердцами знаем мы - Иисус Воскрес!
Он послан в помощь нам с Небес.
Он нам дорогу озаряет.
Христос Воскрес, Христос Воскрес!

Любовь - как сладкое вино ,
По жилам кровь играет,
Она несёт с собой того,
Кто в ней хоть что - то понимает .
Когда созреет виноград .
И зёрна соком напитает,
Ты будешь словно опьянен
И очень-очень рад
В Любви Небесной утопая..!

Ти змінювала свiй одяг і погляди...
Я подумав, потрібно змінитися i менi,
Щоб краще себе вiдчувати.
Кохана моя, ти зi мною завжди,
Та, це не привід сходити з розуму.
...................................
О, так, я знаю, що не все вiдразу в життi...!

Ніхто не знає, що я відчуваю всередині...
Знаю, що мені потрібна така як ти.
То навіщо мені приховувати те,
Що мені подобається тебе любити.
Я зрозумів, що у нас життя лише одне,
Так кого хвилює, що скажуть інші...
Хай будуть щасливі й вони.
Мила, твій вогонь заводить мене...
І того, як ти рухаєшся, достатньо,
Щоб мені подобалося любити тебе!
Я не можу приховати почуття,
Люба моя, твої губи пахнуть посмішкою,
То чому я повинен зупинятися ...
Так, я просто обожнюю тебе, кохана!
Боже, царюй в мені, благодать в свiт виливаючи.
Наче полярне сяйво - чудове творіння Твоє,
Скільки Любові і Світла втілено в тому світі,
Який Ти з радiстю відкриваєш для мене!

На гнучкому тілі чудової лози
Соком червленим наливаються бруньки...
Весна вступила в свої володiння.
А вдалині, пісня закоханих персiв
Захопленням любові жаданої розлилася:
"Дивовижне створіння, Янголе мій... !
Божим теплом твої слова,
Голос щирої душі iз серця:
"Ти, немов троянда кольору бордо...
Якщо любиш, кохай всією душею.
Якщо віриш, то вір до кінця.
Тоді буде з тобою
Твоє щастя в Любові,
Бо мрія здійсниться!

Дивлюся в чудові очі, чарiвнi!
Ще ніхто не розкрив мене
Так, як Ти кохана ...
Чарівне твоєї душі лице.
Я люблю, як квiтка сонечко
Дуже дуже люблю Тебе!