Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
О, ідімо, зі мною, о так
Кажи усім, кого зустрів
Себе звільніть, зі мною, о так
Кажи, що бігти їм не варто
Усіх можливо позбирати
Візьмімося за руки &
Завжди дві стихії - крилата й безкрила.
Весна - це натхненна колиска природи,
А осінь - її неминуча могила.
Беру собі осінь скорботно-барвисту,
Моє ненароджене пізнє кохання.
Про мрію розбиту зажурене листя
Не купиш цілунку у чапель цибатих ! -
В серпневих стодолах омани
Лежать у коноплях прочани.
Люблю я їх комір крохмальний і ніжний
І жито в колоссі і камінь наріжний ,
І гілля айвове над дещо,
Розносить вправно пахощі, як давню мрію.
Багато сонця і багато світла,
І гарантована аромотерапія.
Лаванди диво - фіолет шовковий,
Як океан, хвилює гармонійно душі.
Від негараздів захищає колір.
До рідних тополь і степів,
Зміцнивши надійну основу
З любові, беріз і дубів.
Повернемось у пекторалі,
У вічні слова, у вогонь,
У плетенні диво-спіралі
і говорять щось
наскільки щось це добре
ти не в курсі
а сам збирав би
квіточки на лузі
для милої
котра іде ось-ось
із глечика щербатого
і скрапує сльоза з душі
кровицею розп'ятого.
Пробачте, рідні, що була
подеколи нестримною! —
Пустують нерви, не зі зла,
Супокою час настав, -
Більш не крутишся, як вихор
І не горбишся від справ?
Нічогісінько не знаю
Про той світ без темних стеж, -
Якщо добре так у раю,
То чому мене не звеш?
Відмовлялись від всякого сексу.
Хай пробачить Ессекс,
Але був таки секс,
Бо не вимерло графство Ессексу.
Уродженцеві міста Батумі
Гарантовано місце у думі.
Каламчить з неба синь у душу тихо.
І літо ніби й тут чи десь далеко.
Лиш я і ти. Й зелений листя вихор.
А ми, як діти, граєм у мовчанку.
І крапель сум повзе листком, як гусінь.
Полічать нас міста й дороги зран
дрони літають над Києвом древнім!
Далеч поранена скрапує кров'ю —
не заховати жахи за стіною.
Влучило в Дарниці та на Подолі,
бідна Лук'янівка стогне від болю.
На Оболоні будинок палає,
курява смерті пливе
Й поки не вляжуться м'яко в пухкий ломикамінь,
Де на секунду місцевий цвіркун замовкає,
Тріснутим боком бетонні орошують пелени.
Стіни розпечені туляться жаром до півночі,
Не охолонуть до ранку, бо рос
Вир невдач — не простий поговір.
А ти кличеш з далекого краю:
«Сину, хлопче! У себе повір.
Не у ближнього, світ чи надію,
щонайперше у себе повір.
Піднеси на руках свою мрію
Устиг лише загубити.
Забути не встиг.
Тільки дзвонить мені одна дівчина
і каже:
«Вас люблять і чекають».
А я її не знаю.
Приходь у гості з вулиці.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Сошествие Святого Духа
Творец живет в своем творении.
Подними камень и найдешь Меня,
Расколи бревно _ там снова Есть Я.
О Сошествии Святого Духа
"Прекрасен каждый миг дыхания Любви.
Творец живет в своем творении.
Подними камень и найдешь Меня,
Расколи бревно _ там снова Есть Я."
Какой бы дар тебе Бог ни передал,
Нет ничего важней, чем получив его, суметь хранить,
Чтоб каждый уходящий день
До восхода солнца
Очистить мог ты Существо свое
От всяких суетных и злополучных чувств
И подготовится вечернею порой,
Вступить в обители Бессмертного покоя,
Покуда тело спит в часы ночные,
Чтоб видеть снов Бессмертных череду
И собирать пламена Божьго Духа
Все больше. И тогда, займется только новый день,
Твои энергии, став святостью и чистотой,
Благоухая ароматом веры, как ладан преданности,
Привлекут ко всем, кто другом Света наречен
Чудес сознанья новые дары.
Твоя Судьба _ не суетность и не тревога
Твоя Судьба заключается не в суете и путанице
Но только в Божественной деятельности Бытия
Ты призван свет зажечь _ благое дело.
Но прежде должен ты в себе разжечь ту искру,
Чтоб после и навеки впредь
Передавать сердцам других людей с любовью
Тот дар, несущий возрожденье,
Что дал тебе Отец Предвечный.
А дух Святой, сойдя в твою обитель,
Навечно станет Якорем Вечным,
Связующий сердце твое с Божественным центром.
Иллюзии , тщеславие мирское
Не отвратят тебя от поиска Пути
И Существо твое прожектором вниманья
Высвечивать начнет летящий каждый миг,
Чтобы увидел ты,какие чудеса
Бог разложил перед тобой, благословенный,
Чтобы ты знал: помехи светлым проявленьям_
То просто темные лохмотья, грязь веков,
Которые ты сможешь сбросить, не боясь
И зная, Что отныне голубь белоснежный,
Надежду всем являя, воспарит
На крыльях состраданья в небеса,
Где звук беззвучный раздается,
напев святой Семёрки льется,
Чья Белизна _ покров твой Цельнотканный.
http://www.playcast.ru/view/8427151/cd442a29dce8fadf34c0e723c38c4094af3ee526pl
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
