Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
В такому дуже легко заблукати.
І будеш вихід цілий день шукати,
І колами ходити в пастці тій.
Коли він свою гаву упіймав
І не помітив. Мов мара вхопила
В свої обійми. Коли відпустила,
Товаришів уже і слід пропав.
То, звісно, в думці не було б війни.
Але в сучасників гора вини,
Яка і породила бійню.
Зупинить хто це божевілля,
Що вміщує в собі ненависть,зло.
Горить у полум'ї людина й тло,
літав за туманами в брід.
Тонув комашнею у чаші —
п'янким і бентежним був світ.
Із кокона гусені вийшов
метелик у ясну блакить.
Віночком заврунилась вишня —
сніжисто на сонці ярить.
Натюрморти малі -
Чай видніється в склянці
Та папір на столі.
А ще фрукти і квіти
Кличуть часто в політ
Мрії з настрою звиті,
Думам різним услід.
По швах потріскує
На інструменті смерті ще
Яскраві сонця вилиски
Ще навпіл роздираєшся
І снами і кошмарами
О хто вінка поклав би там
Де тиша крик затьмарить?
Я навіть не навиджу тебе.
Можливо, зазнайомимося близько й
колись-то збіг обставин приведе
нам кілька років пережити разом.
Тобі подібну я подеколи шукав
і ти не проти. Звісно, не відразу.
Страшний бо Суд іде,
почеплений, як материнська плата,
немов дощу тяжка мені заплата,
та батьківський нечуваний
хардрайв.
Прівіт, мала.
А ви ще вештали думками…
Поміж віршованих цитат
Цідили ніжними струмками…
І що ж такого в тих думках?
Думки з думок втечуть у вірші,
А вас пошлють за шістдесят
Й струмки на вигляд стануть інші…
Що грайливо мерехтить в місячному сяйві,
але це не біда*.
Сни ллються, як симфонії з радіо «Люксембург»,
з просторів небес, що хмарами оповиті,
але там ніколи не було симфоній…
Мерехтить у грайливій сюїті.
І симфонія ллється зі снів
У просторах, що небом сповиті.
Сніг скупий, ніби зниклі рядки
У віршах, що прийшли із нікуди.
Сніг скупий, ніби помах руки.
Колеться сон у друзки, сиплеться за вікно.
Ближче до ранку дійсність, ніч неохоче кресне.
І на окрайці неба синій цвіте вінок.
Зорі тум утерла сірим своїм подолом -
Виглянули, обмиті, жаль, що всього н
Ти у пошуках — стажер…
Тільки з ким й куди іти?
Безліч склепів до мети…
Омбіркуй, не гарячкуй,
Краще знов пофантазуй…
Боже мій… Куди попер?
Краще б ти в собі завмер…
і я тебе не розлюбила,
та згодом знайдемо мотив,
всадити в душу ніж щосили.
Така природа почуття;
любов і зрада синьоока
шукають істину глибоку
у манускриптах забуття.
Добрела начас до міста.
І втомившись, ради сну,
Розповзлася по вікну.
Навздогін їй, в кожну хату,
Де вже чемно сплять малята,
Зі санок тай на трамвай
Живий парадокс чи апорія слів.
Чекаєш забутий апокриф погоди,
Загублених в полі величних снігів.
Коли загубились сніги в дикім полі,
То висохне голос самої пітьми.
Чекаєш, як долі, розкутої волі.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Сошествие Святого Духа
Творец живет в своем творении.
Подними камень и найдешь Меня,
Расколи бревно _ там снова Есть Я.
О Сошествии Святого Духа
"Прекрасен каждый миг дыхания Любви.
Творец живет в своем творении.
Подними камень и найдешь Меня,
Расколи бревно _ там снова Есть Я."
Какой бы дар тебе Бог ни передал,
Нет ничего важней, чем получив его, суметь хранить,
Чтоб каждый уходящий день
До восхода солнца
Очистить мог ты Существо свое
От всяких суетных и злополучных чувств
И подготовится вечернею порой,
Вступить в обители Бессмертного покоя,
Покуда тело спит в часы ночные,
Чтоб видеть снов Бессмертных череду
И собирать пламена Божьго Духа
Все больше. И тогда, займется только новый день,
Твои энергии, став святостью и чистотой,
Благоухая ароматом веры, как ладан преданности,
Привлекут ко всем, кто другом Света наречен
Чудес сознанья новые дары.
Твоя Судьба _ не суетность и не тревога
Твоя Судьба заключается не в суете и путанице
Но только в Божественной деятельности Бытия
Ты призван свет зажечь _ благое дело.
Но прежде должен ты в себе разжечь ту искру,
Чтоб после и навеки впредь
Передавать сердцам других людей с любовью
Тот дар, несущий возрожденье,
Что дал тебе Отец Предвечный.
А дух Святой, сойдя в твою обитель,
Навечно станет Якорем Вечным,
Связующий сердце твое с Божественным центром.
Иллюзии , тщеславие мирское
Не отвратят тебя от поиска Пути
И Существо твое прожектором вниманья
Высвечивать начнет летящий каждый миг,
Чтобы увидел ты,какие чудеса
Бог разложил перед тобой, благословенный,
Чтобы ты знал: помехи светлым проявленьям_
То просто темные лохмотья, грязь веков,
Которые ты сможешь сбросить, не боясь
И зная, Что отныне голубь белоснежный,
Надежду всем являя, воспарит
На крыльях состраданья в небеса,
Где звук беззвучный раздается,
напев святой Семёрки льется,
Чья Белизна _ покров твой Цельнотканный.
http://www.playcast.ru/view/8427151/cd442a29dce8fadf34c0e723c38c4094af3ee526pl
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
