Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Ти хочеш ступити на його поріг?
Спочатку прислухайся до звуків
(а раптом десь стогін ... крізь тишу століть)
У цьому будинку зникають душі...
Поріг переступлено...
Страшно? Не йди!
Січень, змилуйся над нами.
Божевільний хуги гук
між розлогими ярами.
Милий в чаті пропаде,
згубиться і не знайдеться.
Припаде ж бо де-не-де.
Потрісканий стовбур все той же…
Що, не впізнала? пам’ять не та?
Ти зачекай… Вербонько-боже
Спомини лиш… встрічала весну
А в жовтні покірно жовтіла
Листя і віття з рос і в росу
і їсть хурму й мішає в голові бурду
і думає свою думу
ухух кажу ухух…
яку воно ото заварює собі уху
яку воно ото меле якусь х...
і в птеро лиш одна турбота
Лиш догори ходить єврей дає ногам.
Чи ж перший я, хто запримітив,
Що полотно мудріш, аніж художник сам?
Портрет мій був би рабину впору.
Затіснуватий, може, але ж пасує так.
Вічно і в’ їдливо вивча він Тору,
Які нестерпні!
Під ними тліє світ нагий,
як скрипка серпня…
Його чутлива нагота —
ламка і ніжна,
укрита попелом, як та
жона невтішна.
Крізь глицю і знебарвлену траву.
Це слово, ніби істина столиця,
Увірветься в історію живу.
Таємне слово буде лікувати
Від викривлень шаленої доби.
Воно прорветься крізь сталеві ґрати,
не шукати істини у вині,
коли вона прозоро стікає
стінками келишка з «Чачею».
Входиш туди критиком,
а виходиш —
чистим аркушем.
Перша чарка — за герменевтику,
Не побачити сонця за брудом на склі.
Номер шостий на дверях моєї палати –
Аж до сьомого неба портал від землі.
Стіни, білі колись, посіріли від часу,
Сіру стелю вінчає щербатий плафон,
Світло в ньому бліде – та ні
ось я закоханий чом би і ні
вітер пройма така причина
гріємося доторки рук твоїх
нумо станцюймо одні
в холоді цеї зими
твоє тепло &
за техпроцесами всіма
то виробництво встати може
стійма
коли відкинувши убогість
побути мультиглитаєм
чому б не вкласти капітали
на гойдалці гілок
його не видно
тільки цей скрип
тільки він бачить напнуті на крони голоси
коли я вдягаю на плечі рюкзак
я хочу хотіти не слухати
невипадковий перехожий!
Не обертайся,
не ховай очей —
зізнайся, хто
твій спокій потривожив?
І що тобі у пам’яті пече?
Важка повинність і важкий тягар.
Воно підность в піднебесся раю,
Штовхає ордам первісних татар.
Це вічний борг перед всіма богами,
Перед землею, Всесвітом, людьми.
І ти не розрахуєшся з боргами,
На акордах брехні і піару.
Бо зачали тебе з перегару,
Що цікаво, ті, двоє, не проти…
У «замовленні» гнулись взірцево…
Для безхатьків потрібна ж іконна?
Якщо ні, то нехай, не «мадонна»…
Якщо так, не спіши, «короле
це пілюлі шоу шапіто,
де карикатури
із натури
вилікують одного на сто.
***
А лінія життя, що на долоні,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Сошествие Святого Духа
Творец живет в своем творении.
Подними камень и найдешь Меня,
Расколи бревно _ там снова Есть Я.
О Сошествии Святого Духа
"Прекрасен каждый миг дыхания Любви.
Творец живет в своем творении.
Подними камень и найдешь Меня,
Расколи бревно _ там снова Есть Я."
Какой бы дар тебе Бог ни передал,
Нет ничего важней, чем получив его, суметь хранить,
Чтоб каждый уходящий день
До восхода солнца
Очистить мог ты Существо свое
От всяких суетных и злополучных чувств
И подготовится вечернею порой,
Вступить в обители Бессмертного покоя,
Покуда тело спит в часы ночные,
Чтоб видеть снов Бессмертных череду
И собирать пламена Божьго Духа
Все больше. И тогда, займется только новый день,
Твои энергии, став святостью и чистотой,
Благоухая ароматом веры, как ладан преданности,
Привлекут ко всем, кто другом Света наречен
Чудес сознанья новые дары.
Твоя Судьба _ не суетность и не тревога
Твоя Судьба заключается не в суете и путанице
Но только в Божественной деятельности Бытия
Ты призван свет зажечь _ благое дело.
Но прежде должен ты в себе разжечь ту искру,
Чтоб после и навеки впредь
Передавать сердцам других людей с любовью
Тот дар, несущий возрожденье,
Что дал тебе Отец Предвечный.
А дух Святой, сойдя в твою обитель,
Навечно станет Якорем Вечным,
Связующий сердце твое с Божественным центром.
Иллюзии , тщеславие мирское
Не отвратят тебя от поиска Пути
И Существо твое прожектором вниманья
Высвечивать начнет летящий каждый миг,
Чтобы увидел ты,какие чудеса
Бог разложил перед тобой, благословенный,
Чтобы ты знал: помехи светлым проявленьям_
То просто темные лохмотья, грязь веков,
Которые ты сможешь сбросить, не боясь
И зная, Что отныне голубь белоснежный,
Надежду всем являя, воспарит
На крыльях состраданья в небеса,
Где звук беззвучный раздается,
напев святой Семёрки льется,
Чья Белизна _ покров твой Цельнотканный.
http://www.playcast.ru/view/8427151/cd442a29dce8fadf34c0e723c38c4094af3ee526pl
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
