ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Гора (1964) / Вірші

 Єднання
Небом спалахне
Триколір рідноїдуші,
Я поруч з нею, змалку,
Разом купалися в теплі..




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-07-25 23:46:47
Переглядів сторінки твору 2211
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (3.401 / 5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.737
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2020.05.03 17:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Протуберанець Бумеранг (Л.П./Л.П.) [ 2014-12-19 23:21:10 ]
НА МІСЯЧНІЙ ДОРІЖЦІ НЕВПИННИЙ ДУШ ПОТІК:
ОДНІ – ДО БОГА ПІШКИ, ХТОСЬ – В ПРОТИЛЕЖНИЙ БІК.
АЛЕ ДОПОКИ В СЕРЦІ В ЖІНОЧОМУ ЛЮБОВ,
ЖИТТЯ НЕ ПЕРЕРВЕТЬСЯ, ВІДРОДЖУЮЧИСЬ ЗНОВ!

(Приводом для написання цього віршу став сюжет ТСН про молоду жінку, в якої народився син через добу після загибелі її чоловіка в зоні АТО)

***
На місячній доріжці зустрілись дві душі,
Одна - до Бога пішки, а інша – в грішний світ.
Одна – душа солдата, загиблого в бою,
А інша – немовляти, народжена в Раю.
І так би розминулись… але душа бійця
На іншу обернулась: знайоме щось з лиця.
Сказала: «Гей, малеча, а нумо, хлопче, стій!
А як ім’я, до речі, матусеньки твоїй?»

Душа же немовляти була як чистий сніг:
«Мене чекає мати, аби я вчасно встиг…
Казав Господь, Галина - таке її ім’я,
Ось-ось народить сина, а син її – то я!
Мене на Землю жити господь благословив,
Я маю народитись… ти вже там пожив?» -
Так у бійця спитало майбутнє немовля
(Воно ще знань не мало: що то таке – Земля?)

А той боєць «Галина» повторював ім’я …
Та це ж його дружина чекала немовля.
Сплили перед очима щасливі ті роки:
Як він , ще був хлопчина й просив її руки…
Весілля і навчання, І пристрасті потік…
Він всі її бажання виконував, як міг.
Усе було чудово: вагітність – добрий знак!
І взяв він з жінки слово, що родиться козак!
А потім…сум в родині... в країну зло прийшло.
Галини очі сині зробилися мов скло.
«Не йди – вона просила – Бо смерть гуляє там.,
Скількох вже покосила, та їй тебе – не дам!»
Та він своїй дружині сказав приблизно так:
«Як друзів я покину, який же я козак?
Як гляну в очі сину, що з’явиться в цей рік?
Скажу, що в злу годину я за спідницю втік?»

Поцілував Галину і рушив на війну…
А потім..постріл в спину.. і запах полину….

Згадав боєць те стрімко й до немовля сказав:
«Ти бережи Галинку що краща буде з мам.
Пробач мені, дитино, вас з мамою підвів.
Та буду я невпинно з тобою з перших днів!
Дивитимусь із неба, як швидко ти ростеш,
А все що буде треба в житті ти сам знайдеш.
Обнімемося ж, сину, тобі час йти в життя
А я прикрию спину тобі із небуття»
На місячній доріжці невпинний душ потік:
Одні – до Бога пішки, хтось – в протилежний бік.

Народжуються діти, в воєнний час страшний,
І щоб їх захистити хтось винен йти у бій.
Але допоки в серці в жіночому любов,
Життя не перерветься, відроджуючись знов!

(Людмила Лєгостаєва)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Гора (Л.П./Л.П.) [ 2014-12-21 11:06:18 ]
Благодарю, за многочисленные отзывы на мои публикации.
Немного об Украине скажу так, что те участки Земли, где наблюдается людское возмущение, подвергаются неким катаклизмам...
От посыла людьми сердечной любви происходит выравнивание энергетических потоков, направленных из далекого Космоса для обновления земной атмосферы. Открыты порталы Световых Космических излучений - там особые условия , для людского восприятия непонятные, человеческому взору многое не видно. Всё, что происходит на Святой Земле _ Киевской Руси, все под контролем Всевидящего.
Самое важное - не падать духом и жить с верою в душе, излучая посылки любви во благо мира на Земле.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Гора (Л.П./Л.П.) [ 2014-12-21 11:08:35 ]
Возвратимся к стихосложению:
Небом спалахне
Триколір рідної душі,
Я поруч з нею, змалку,
Разом купалися в теплі..

В этих строках, что выше отражено Триединство:
Я ЕСМЬ Бог внутри человека _ это и есть это Совершенство и Господство МИРА _ Абсолют

«Безбрежно, как весь мир вокруг,
то крохотное пространство внутри сердца твоего:
в нем — небеса и земля,
огонь и воздух, солнце и луна,
молния и созвездия,
все, чем обладаешь ты здесь, внизу,
и все, что тебе неподвластно,
собрано в том крохотном пространстве
внутри сердца твоего».
Чхандогья-упанишада, 8.1.2

Давным-давно люди были совсем другими. Мы могли общаться и воспринимать мир такими способами, к пониманию которых в современном мире способны приблизиться лишь единицы. В той форме общения и восприятия, которую мы могли использовать, источником было священное пространство в сердце человека.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Гора (Л.П./Л.П.) [ 2014-12-21 11:11:11 ]
Не может быть неудач у любого, кто продолжает совершать самосознательные усилия выражения господства Божественного над человеческим, поскольку неудачи приходят лишь тогда, когда усилия прекращаются.

Все опыты, через которые проходит человек, существуют только с одной целью, а именно, – чтобы помочь ему осознать свой Источник. Он должен знать, кто он, осознавать себя Творцом, а, следовательно, и Владыкой над тем, что он создает.

Повсюду во Вселенной, когда бы Сила созидания ни давалась существу, наряду с ней, всегда присутствует ответственность за содеянное.

Все творение существует благодаря сознательному усилию. Если индивидуум, наделенный этим Великим Даром Жизни, откажется принять свою ответственность и выполнить взятое на себя обязательство, то его жизненный опыт будет толкать его к страданиям до тех пор, пока он не сделает это.

Поскольку человечество никогда не создавалось в состоянии ограниченности, оно не обретет покоя, пока Совершенство, которым оно было наделено в начале, не проявится во всей полноте. Совершенство, Господство, Гармоничное Использование и Контроль над всей Субстанцией и Силой является Образом Жизни – изначальной Божественной Светокопией человечества.

Бог внутри человека и есть это Совершенство и Господство. Это то Присутствие в сердце каждого, что является Источником Жизни – Подателем всякого блага и совершенного дара.

Когда индивидуум стремится к своему Источнику и признает его Подателем всякого блага, то в тот же миг на него и на весь мир автоматически начинает струиться поток всех благих даров, потому что его внимание к своему Источнику является Золотым Ключом к открытию каждого благого дара

В святом единении Духа и Любви Единого Господа
со всеми на Планете Земля
Да будут счастливы все существа во всех мирах
Да будет так
С Любовью Господа Отца и Сына, и Святого Духа