Автори /
Валентина Попелюшка (1967)
|
Рубрики
/ Життя-міраж
Опис: Громадянська лірика про сутність людини, її вчинки, взаємостосунки в суспільстві.
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Про що ти мрієш, пані стиглих літ?
•
Суперниця
•
Запахло осінню
•
А то було життя…
•
Вони танцювали
•
Вино провини
•
Трава
•
Іноді так хочеться заснути…
•
«Дрібничка»
•
Диверсанти зими
•
Казочка для дорослих
•
Моє дитинство в платтячку простім
•
Віха
•
Двобій
•
Мовна відповідь
•
Душа-криниця
•
Життя в кількох словах
•
«Мажор»
•
Самотня танцюристка
•
Осіння еротика
•
Вчителька совісті
•
З Днем Батька!
•
Про місто юності моєї
•
Диявол збирає досьє...
•
Згорає літо...
•
Ти це зробив!
•
Зваблюю життя
•
Утечу
•
Кожному своє...
•
За кілька хвилин до літа...
•
Найвища суть любові
•
Бабуся кришить хлібчик голубам...
•
Людина у мішку
•
"Шоколадна" філософія...
•
Тепла осінь ввела в оману...
•
Пам'яті Лесі Українки
•
Лелеки. (Донечці Настусі)
•
Розквітне чи зів'яне?
•
А він сидить в інтернеті
•
Іще одне кіно
•
Поцілунок на Лисій горі
•
До тих, кого і втративши люблю
•
Іродіада
•
Молитва оптинських старців
•
Чи гріх? (монолог духівника)
•
Не будьте вітром в голові...
•
Галатея
•
Добре слово
•
Роздуми про буддизм...
•
Про мене
•
Просила...
•
Допоможімо!
•
Вознесіння
•
***
•
Фобія
•
Домашнє завдання.
•
І потекла непрохана сльоза
•
Не пали!
•
Майже анекдот
•
Бажаю зняти, неначе одяг...
•
Життя-міраж
•
Мов квітка скошена в траві
•
Забирайте дива за мрію!
•
Отакі ми, українки, або Страсті по Роксолані
•
Ти зраджуєш... І з ким!
•
Чому я так пишу
•
Безсоння, дане нам як привілей
•
Зимовий сон
•
Нарешті!
•
Пам'ятник коханню
•
Дві долі
•
2. Вона прийшла, як завжди, красива
•
Дві сторони медалі
•
Вона ішла на свято долі
•
1. Зустрілися колишня і майбутня
•
Жіноча доля – пісня журавлина.
•
Рівнодення
•
Троянда на смiтті
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Про що ти мрієш, пані стиглих літ?
Чи прагне ще чогось твоє серденько,
Чи прагне ще чогось твоє серденько,
Здавалося, що осені не буде,
Що літу панувати повсякчас,
Що літу панувати повсякчас,
Запахло вереснем. Хоч літо ще й не хоче
Прощатися, втікати не спішить,
Прощатися, втікати не спішить,
А то було життя… Здавалося, невдале,
Бо зовсім не таке, як у вервичці мрій.
Бо зовсім не таке, як у вервичці мрій.
Вони танцювали… Тверділа земля під ногами
І чимось подібна була на могильну плиту.
І чимось подібна була на могильну плиту.
Чому щаслива долі мить –
Не щедра мірка?
Не щедра мірка?
Люблю, як пахне скошена трава…
Цей млосний запах – родом із дитинства.
Цей млосний запах – родом із дитинства.
Іноді так хочеться заснути,
І проспати неприємні дні,
І проспати неприємні дні,
Коли випадає нагода
Комусь дати трішки добра,
Комусь дати трішки добра,
Білосніжний десант
опускається тихо з небес,
опускається тихо з небес,
Вишивала нічка зорі
На небеснім оксамиті,
На небеснім оксамиті,
Моє дитинство в платтячку простім,
Що мама вечорами взимку шила…
Що мама вечорами взимку шила…
Пройдений шлях відміряю не верстами -
Тими рядками, що зібрані, зверстані,
Тими рядками, що зібрані, зверстані,
Мов грім у яснім небі, знявся крик.
Їй змовчати було б, та не стерпіла.
Їй змовчати було б, та не стерпіла.
Хай хтось пнеться до сьомого поту
І багато води каламутить,
І багато води каламутить,
Душа людська – мов копанка-криниця:
У когось каламутна і мілка,
У когось каламутна і мілка,
Кава…канапка…ранок…
Дощ…листопад…життя…
Дощ…листопад…життя…
В сім’ї - дитя-«мажор», йому все можна,
Бо спадкоємець бізнесу росте.
Бо спадкоємець бізнесу росте.
На сценах вулиць, парків, площ
Танцює осінь в ритмі польки,
Танцює осінь в ритмі польки,
Пишаються багрянцями акації,
Помітні серед золота здаля,
Помітні серед золота здаля,
З густого виру спогадів буремних
Сюжет один за іншим визира:
Сюжет один за іншим визира:
Чи ми дорослі, чи маленькі, -
Є дві опори у житті:
Є дві опори у житті:
Проспекти, парки та алеї,
Бульвари, сквери і мости –
Бульвари, сквери і мости –
Диявол збирає досьє
На душі, любов’ю убогі.
На душі, любов’ю убогі.
Сонце яблуком котиться вниз,
Пестить небо зоря вечорова...
Пестить небо зоря вечорова...
То доля звела молодих патріотів,
Щоб разом пройшли незвичайний маршрут.
Щоб разом пройшли незвичайний маршрут.
Зваблюю життя, із ним фліртую.
Хай попросить – боса на стерню…
Хай попросить – боса на стерню…
Утечу під шати липи
Від грайливого дощу,
Від грайливого дощу,
На вулиці дощ... В холодильнику
Укотре «повісилась миша»…
Укотре «повісилась миша»…
Вона малювала літо -
Зима відступала холодна.
Зима відступала холодна.
Немало див стрічалося мені,
Але нема блаженнішого дива,
Але нема блаженнішого дива,
Бабуся кришить хлібчик голубам,
Відламує і кидає потрошку...
Відламує і кидає потрошку...
Як добре жити, заховавшись у мішку,
Що відбувається - не бачити й не чути,
Що відбувається - не бачити й не чути,
Хтось може з'їсти сам шоколадку - каже, що смачно...
Тільки судити всіх по порядку - справа невдячна.
Тільки судити всіх по порядку - справа невдячна.
Аномально чи, може, знаково...
Мов рожеве крило туману,
Мов рожеве крило туману,
Була весна. Погожа тепла днина,
Цвіли сади хвилююче-духмяно.
Цвіли сади хвилююче-духмяно.
Ще сонечко світить і гріє -
Осіння година не пізня,
Осіння година не пізня,
Як приємно чути: "Люба, мила...",
Бачити лице його привітне.
Бачити лице його привітне.
Насправді іронії мало
У цім злободеннім сюжеті:
У цім злободеннім сюжеті:
Гуляє дощик за вікном
Простоволосий.
Простоволосий.
Серед неба осіннього – грім,
Ми, напевно, попали в немилість…
Ми, напевно, попали в немилість…
Пишу листи, їх осінь відправляє,
До тих, кого і втративши люблю.
До тих, кого і втративши люблю.
"Та хто він такий, що посмів докоряти
В ганебності тих, які мала, утіх?
В ганебності тих, які мала, утіх?
Господи! Дозволь мені зустріти
Все, що принесе мені цей день,
Все, що принесе мені цей день,
На сповіді чи й так, бува, при слові
Одне питання часто задають:
Одне питання часто задають:
Я денно-нічно доленьку просила,
Аби вона мені послала Вас,
Аби вона мені послала Вас,
Узяв до рук, слухняну і м'яку,
Замішену, та ще без форми, глину.
Замішену, та ще без форми, глину.
Може, хто тебе образив, друже?
Втратив щось? Не склалися стосунки?
Втратив щось? Не склалися стосунки?
Хоч у Христа я вірю - не у Будду,
Але, як той дивак, сама б воліла
Але, як той дивак, сама б воліла
Живу я, пишуть, як в раю,
Купаюсь в озері з грошима,
Купаюсь в озері з грошима,
Коли від мене відвернувся цілий світ,
І ні чужі, а ні свої не розуміли,
І ні чужі, а ні свої не розуміли,
Він посміхається, коли болить не дуже,
А коли дуже – плаче без упину.
А коли дуже – плаче без упину.
Душа радіє святу Вознесіння,
Спасителя Христа небесним почестям.
Спасителя Христа небесним почестям.
Сочиться за раною рана,
Криваві збуваються сни...
Криваві збуваються сни...
Маю одну неподолану фобію:
Втратити замки повітряні й крила.
Втратити замки повітряні й крила.
Сьогодні складне і серйозне
Домашнє завдання у сина –
Домашнє завдання у сина –
Степан Пантелеймонович Халанський –
Шанований поважний чоловік,
Шанований поважний чоловік,
Не пали!31 травня - Всесвітній день без тютюну.
Майже анекдотВсе життя наше - гонки і скачки,
Що не день, то невпинне змагання...Він повірив замореній клячі І поставив на неї останнє.
Що не день, то невпинне змагання...Він повірив замореній клячі І поставив на неї останнє.
Лягаю спати, втомилась, годі,
Аж гай гуде.
Аж гай гуде.
У повсякденній круговерті
Усе «воюємо», сердешні,
Усе «воюємо», сердешні,
А їй ще б тільки жить та жить,
Радіючи, сміятись дзвінко.
Радіючи, сміятись дзвінко.
Стало раптом усе можливим
У одному з казкових снів,
У одному з казкових снів,
Де султан? Де беї, хани?
Біднуватий наш реал.
Біднуватий наш реал.
Ти зраджуєш... І з ким! З Хюрем-Султан. Проводиш ночі з нею, не зі мною.
То сію вірші густо, наче мак,
А то натхнення раптом засинає…
А то натхнення раптом засинає…
За днями дні кудись біжать від нас,
Втікають і роки - встигай лічити.
Втікають і роки - встигай лічити.
Здається, ніби вчора те було…
Зима вже котрий день плела інтриги,
Зима вже котрий день плела інтриги,
Закохані духмяні пелюстки
Всміхаються до сонечка: нарешті!!!
Всміхаються до сонечка: нарешті!!!
Сумнішої за повість про Джульєтту,
Можливо, і немає оповідки,
Можливо, і немає оповідки,
Метелики кружляли у траві,
Збирала дощ над ними темна хмара,
Збирала дощ над ними темна хмара,
Куди подітися, о, Всевишній!
Думки сумбурні душа цитує.
Думки сумбурні душа цитує.
Як важко тягти оту бричку буденну,
А замість подяки ще й лають…
А замість подяки ще й лають…
Сіяло сонце у бокалі,
Бриніли сльози на очах...
Бриніли сльози на очах...
Історія цікава й незабутня.
Затих над містом до вечірні дзвін…
Затих над містом до вечірні дзвін…
Жіноча доля – пісня журавлина.
Мабуть, у тому осені провина,
Мабуть, у тому осені провина,
Вже веселіше цінькають синички,
Хоча нема ні квітів ще, ні трав.
Хоча нема ні квітів ще, ні трав.
Чому буває так? Чому так вийшло?
Ніхто того не знає до пуття...
Ніхто того не знає до пуття...