ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.06.04 21:26
* 104 *
настало літо йшла війна
був золотистий вечір
нікого я не обіймав
нічого не нівечив
не усміхалися мені
дошкульні антитези
немов у сні
чи майже сні

Іван Потьомкін
2026.06.04 21:19
БЕЗЫМЯННЫЙ ПРАВЕДНИК МИРА
Поначалу он заинтересовал меня рассказом о своем приятеле Йоне. Всю жизнь тот прожил под именем Леня. История житейская, когда в угоду славянскому уху Сруль, Мошке, Пинхас, Натан... вынуждены были становиться Александром, Михаилом, Анатолием... Но в отл

Євген Федчук
2026.06.04 19:39
Павуки в банці. Боротьба за владу в Радянському Союзі 2
Боротьба за владу після смерті Сталіна.

Війна уже закінчилась. Сталін став дряхлішим.
З «однодумців» себе кожен вже думками тішив,
Що, як Сталін вріже дуба, можливість настане.
Він по головах пройдеться і вище всіх стане.
І Молотов, й Каганович – п

Артур Курдіновський
2026.06.04 15:44
Летіть, ангелики, летіть! (до Дня пам'яті дітей, загиблих під час війни)
Летіть, ангелики, летіть!
Війна вам зшила білі крила,
А землю - чорним всю покрила.
Для вас тепер - небес блакить.

Ми тут завершимо наш бій
За розіп'яту Україну,
Від зла залишимо руїни,

С М
2026.06.04 15:15
Не тряси траву, Семе (Steppenwolf)
Усе кручу регулятора під цицькою з екраном
Шукаю хоч якесь життя у пустелі
Ось іще програма, щось на тему Мері Джейн
Готуйсь у подорож на стелю
Огидний Джо явився на екрані
В гостях у нього самолюбний Сем
Там ще один тип, наче не при чім
У нього па

Борис Костиря
2026.06.04 12:31
Перетворення
Ти біжиш в невідомість, у пустку,
У ненависть, у магму століть.
Ти біжиш у незайману пущу,
У розлогі обличчя столиць.

Невідомість розкриє картини
Поза часом і простором нам
І простягне дарунки невинні,

Ірина Вовк
2026.06.04 09:26
"Єлизавета Ярославна: Сага про любов" (продовження 7)
VII. КОРОЛЕВА ТІНЕЙ: САГА РОЗБИТОГО СЕРЦЯ Вітер на Оркнейських островах рвав поли чорного плаща королеви, наче благав повернути кораблі назад. На порозі великої війни за англійську корону Гаральд залишив Єлизавету та доньок у безпечній гавані. Це б

Віктор Кучерук
2026.06.04 06:09
* * *
Мутні потоки обіцянок,
Холодний пил розчарувань, -
Тримаю знов порожній дзбанок,
Як між ганьбою й честю грань.
Не мучить зовсім спрага помсти,
Чи рідних сміх та дружній глум, -
Лише досада від знайомства
Мене вганяє різко в сум...

хома дідим
2026.06.03 18:59
* 103 *
на злобу дня повістка ця
хоча її не просять
усякий знає все і сам
а втім усім не досить
на фоні втрат і не до свят
хмарує дощовиння
хтось тягне фронт
брудний полон

Ірина Вовк
2026.06.03 17:32
""Єлизавета Ярославна: Сага про любов" (продовження 6)
VI. ЧУЖІ БЕРЕГИ Дракари розрізали важкі, свинцеві хвилі Північного моря, несучи Єлизавету все далі від родинних обіймів теплого, залитого щедрим вечірнім сонцем, Києва. Норвегія зустріла її непривітними, гострими скелями, які чорними велетнями врізал

М Менянин
2026.06.03 12:59
Жити має України…
Гімн України починається з очікування неминучого, але ж минуло і не здійснилось! Тож на сьогодення замість: «Ще не вмерла України…» доречні слова: «Жити має України…» 03.06.2026р. UA

Вячеслав Руденко
2026.06.03 12:40
Вогням Волопаса…
Я знайомий вогням Волопаса.
Я готель для незайманих дів,
Де залишив поштар із Мадрасу
На порозі рудих гризунів,
Що згубили і пашпорт і долю,
Забобонів крапчастий кришталь.
Не шукай біля мене тополі.
Не проси надягнуть пектораль!

Борис Костиря
2026.06.03 11:23
* * *
Я іду у пустельному лісі.
Мідна тиша самотньо дзвенить.
Зависає печаль у горісі,
Ніби втомлена, зморена мить.

А навколо не бачу нікого.
Ні душі. Говорю у світи.
Все принишкло. Ні біса, ні Бога.

Віктор Кучерук
2026.06.03 07:00
* * *
Вуж плазує на городі
І городину не шкодить,
А ось курка при нагоді
Поклює коренеплоди,
Повисмикує розсаду
І грядки втрамбує радо,
Викликаючи досаду
В тих, що сіє те і садить...

С М
2026.06.02 22:13
Кейданс і Кескейд (King Crimson)
Кейданс і Кескейд
Хлопця на ймення Джейд
Вхопили у півтемряві
Поки зал набивсь ущерть

Муркіт, шепіт “Нас займи
Раді догодити ми”

Світлана Пирогова
2026.06.02 17:31
Жимолость (бружель)
Бружель шепоче, бо життю радіє,
Густа куляста яскравіє крона.
Від сонця струменить тепла надія.
Хизується у розквіті фасоном.

У парах квіти в пазухах листочків,
Плоди блакитно-темні із нальотом
І не розгледіти дрібненькі точки.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Мария Дутко
2026.06.01

Андрій Олінковський
2026.05.31

Аліса Бєздєтна
2026.05.14

Сак Юлия Сак Юлия
2026.05.13

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Валентина Попелюшка (1967) / Вірші / Життя-міраж

 Мовна відповідь

Хай хтось пнеться до сьомого поту
І багато води каламутить,
Не була і не буду я проти
Інших мов, що доводиться чути.


Кожен має своє любити,
Де б не жив, берегти коріння,
Бо розносить людей по світу,
Розриває нитки родинні.

Тож якщо чужина вчорашня
Стала нині для тебе домом,
Ти під впливом новітніх вражень
Не цурайся свого свідомо.

І дітей научи, й онуків
Рідній мові, пісням, основам,
І тоді не розвіють круки
Зерна роду твого міцного.

Одного не прийму ніколи,
Бо гірчить воно гірше редьки –
Відбивається в серці болем
Неповага до мови предків.

І коли у батьківській хаті
Ти говориш, немов чужинець,
Так і хочеться запитати:
Українцю, ти – українець?

Чи без племені і без роду
Безкорінний бур’ян байдужий?
Поважатимуть вряди-годи
Тих, кому своє осоружне.


І нехай хтось роздмухує знову,
Сіє розбрат і жне за межею –
Я не проти сусідської мови,
Не люблю, як ганьбляться своєї.





    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2014-11-11 10:16:27
Переглядів сторінки твору 4685
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.039 / 5.52)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.961 / 5.54)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.783
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2017.11.02 20:23
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2014-11-11 11:24:44 ]
Патріотично! Абсолютно погоджуюся - все вірно, Валь! Але то в цивілізованому (підкреслюю!)світі, де немало прикладається зусиль для збереження і розвитку усіх мов, навіть нечисельних і, особливо, зникаючих. А ось коли "сусідня" мова витісняє і "приглушує" рідну - то це вже типічно "наша" ситуація. Парадокс - на рідній землі треба боротися за рідну мову! Дожилися...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2014-11-12 18:13:29 ]
На жвль, це так. Але винна не мова, а люди, і в першу чергу самі ж українці, які свого не цінують чи не цінували у совіцькі часи. У мене було багато одногрупників з Донбасу. Хвалилися, що за гарні успіхи в навчанні звільняли від уроків української :((( От тепер і маємо... У нас на Сумщині, дякувати Богу, не звільняли...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2014-11-11 15:34:45 ]
Що ж, мудра і достойна позиція...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2014-11-12 18:10:17 ]
Дякую, що розуміієте!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2014-11-11 16:35:13 ]
Наша найбільша слабкість - українці, котрі не поважають рідну мову. То чи українці вони, то чи п'ята колона? Актуально, хоча із віковим коріннім.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2014-11-12 18:14:34 ]
Дякую, Олександре! Саме про це і журюся у цьому творі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марися Лавра (Л.П./Л.П.) [ 2014-11-11 20:06:55 ]
"можеш пнутись до сьомого поту", "не розвіють тоді вже крУки, твого роду зерна міцного" - моя суб'єктивна думка. Ще, радує що використали діалектику нашу - ганьбляться, обіграти б трошки і парада буде!) Без образ, щиро, ну, Ви ж знаєте!)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2014-11-12 18:16:19 ]
Йой, Маринцю, я ще ж не дуже досвідчена закарпатка, але вже мало місного діалекту набралася:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Віталія Палій (М.К./М.К.) [ 2014-11-11 21:58:27 ]
Гарний виклад важливої (надважливої, на мою думку) теми...
"Не люблю, як ганьбляться своєї" - граматично правильно буде "не люблю, як ганьблять свою" чи так, але з протилежним значенням - "не люблю, як ганьбляться своєю"... Зганьбишся - покриєшся ганьбою. Ганьбити когось - ганити, сильно соромити. Але ганьбитися - не соромитися, а піддаватися ганьбі. Ганьба - догана. Це не діалектне, а літературне слово.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2014-11-12 11:15:48 ]
Відносно слова "ганьбитися", перевіряла його у словнику значень, бо сумнівалася, що закарпатське "ганьбитися" - соромитися, те ж саме, що й літературне українське. Ось що подає словник значень:

ГАНЬБИТИСЯ, блюся, би́шся, недок., діал. Соромитися. Довго не міг глянути Насті у вічі, боявся поскаржитися матері, ганьбився сказати братам (Іван Чендей, Вітер.., 1958, 43).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 28.
http://sum.in.ua/s/ghanjbytysja


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Віталія Палій (М.К./М.К.) [ 2014-11-12 20:21:51 ]
Раз на Закарпатті таке слово існує, то треба приймати. Видно, не все знаю )... Хоча ганьбити-ся - ганьбити себе. Частка "ся" означає "себе"...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марися Лавра (Л.П./Л.П.) [ 2014-11-11 22:10:21 ]
Анно Віталіє, на Закарпатті "ганьбитися" означає - соромитися, Валентина правильно вжила, ґарантую, я звідси))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Віталія Палій (М.К./М.К.) [ 2014-11-12 20:07:34 ]
Ну, раз так, то так... )