Поезія - Валентина Попелюшка - Дві сторони медалі

ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

2026.09.08 20:53

* 196 *

сни все не йдуть
бажається
віри / майни / верлібрів
необовязково зіркових
необовязково печаль або
зрада це
просто буває часом
у всьому завше

Охмуд Песецький

2026.09.08 20:44

Не кожний сон

Незвичний біль душевної знесили
Живе, як нерозпізнаний мікроб.
Щоб вижити його, слабкі посили,
Як і десятки порухів і спроб.

Вже й серце призвичаїлось страждати,
Не кожний сон – як тимчасова смерть.
Для справжньої не вийшов час розплати

Віктор Насипаний

2026.09.08 19:47

Криниця пам’яті

А пам’ять, як стара в селі криниця,
Що жде щодня тебе чи інших мовчки.
В її глибіні часу таємниця,
У темних водах щастя й смутку роки.

Хоч спрага є, - минуле п’єм поволі.
Згадаймо всіх, що жили з чистим серцем,
Хто слід залишив свій колись у долі,

Світлана Пирогова

2026.09.08 18:17

Совість - не матиме схову

Київ поринув у дронову січ :
Спалах за спалахом - підлість.
Жах у очах, втома блідих облич -
Лине безрадісна дійсність.

Зранку ракета летить навмання,
Димом затягнуте небо.
Мама з дитиною йде в укриття,

Ольга Садкова

2026.09.08 17:31

Рання осінь

Підібралася тишком осінь,
на порозі у літа стоїть.
Стука в двері, впустити просить.
Розгубилося літо на мить.

«Утікати, — майнула думка, —
крізь вікно і — немов не було».
Наполегливо осінь стука,

Борис Костиря

2026.09.08 13:39

Лишега

Лишився Лишега у синім вогні,
Такий незбагненний, далекий і мудрий.
Тамує марноту і суєтний гнів,
Пізнавши глибини у стиснутих муках.

Лишився на дні споконвічних легед,
У давньому світі Китаю і Гангу.
Повітря епохи торкнулось легень,

Вячеслав Руденко

2026.09.08 12:32

Свадхіштхана

Чи є вона, та чакра повноти?
В асфальтових ланах — дзвінкі сталеві ікри
Яскравих в часі, збурених мостів,
Отих, якими ми тікати звикли

Від емпірею власного вогню
До дивних див пітьми закляття кави.
Стій-стій! — не лізь у звичне, у YouTube,

Віктор Кучерук

2026.09.08 07:37

* * *

Знов закурений димами
Стогне Київ мій, -
Хлипи й зойкання місцями
В темряві густій.
Знову ворог підло вдарив
У слов'янства суть, -
Всюдисущий запах гару
Не дає дихнуть.

Артур Курдіновський

2026.09.08 01:13

проіндика

Індик - це своєрідна птиця.
Він дуже любе веселиться.
Індик не схожий на ворону
У нього зовсім інші забобони.

Співає гарно, але не дуже,
Суттєво гірше, ніж Каркуша.
І хоча в ворони тільки крик,

Ігор Терен

2026.09.07 21:14

Заковики люстрації Божої

Немає віроломнішої віри
як віра малоросів і орди.
Не хижі звірі,
а царі-кумири
юрби – причина чорної біди.

***
Неписані закони для совдепії

Іван Потьомкін

2026.09.07 20:44

КАНІВЩИНА

Чому із звідусюд далеких
Ми добиваємось в забуті Богом села
І припадаємо грудьми до споришу,
До груші тулимось щокою?
Невже, коли літам ощадливий наводиш лік,
Так болісно бракує частки,
Що зветься отроцтвом?
Невже і справді життєве коло

хома дідим

2026.09.07 20:15

* 195 *

ось і надвечіря
дощик покропив
вицвіле ганчіря
звисле з проводів
піднебесні риби
сунуть далі геть
комунальник
сивий

Тетяна Левицька

2026.09.07 18:24

Святе обійстя

Святе догорає обійстя,
а ти загубилась в тумані.
Не бійся, рідненька, не бійся,
від зостраху серце зів'яне.

Я знаю, що важко втрачати
набуті скарби мозолями —
дитячу колиску, санчата,

Світлана Пирогова

2026.09.07 17:23

У лісі осіннім

Вересня кроки спекотні, як влітку,
Сонце палає до втоми щодня.
Бабине літо накинуло сітку,
Те павутиння йому, мов броня.

Ягідки чорні смачної ожини
В лісі осіннім, мов очі блищать.
Терен з колючками попід стежину,

Ольга Садкова

2026.09.07 16:46

Падіння

Хильнув — і позбувся болю.
А може, позбувся себе?
І хтось замість тебе долю
скеровує вже: цоб-цабе.

На інше чекати годі.
«В обійми бери, сатано!»
Що зараз буде, що потім

Борис Костиря

2026.09.07 14:08

Вода

Вода розлилася в долини.
Мовчання панує в степах.
І правда тополі й калини
Кричить, як поранений птах.
Чекаємо світлої днини,
Яка відкидатиме страх.

Вода розлилася степами,

Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

Поетичні Майстерні

Нові автори (Поезія):

2026.08.07

2026.08.01

2026.07.22

2026.07.18

2026.07.12

2026.07.12

2026.07.04

• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

	Логін		Пароль

	Зареєструватися?
	Забули пароль?

Дата публікації	2013-04-21 11:54:14
Переглядів сторінки твору	5230
* Творчий вибір автора:	Любитель поезії
* Статус від Майстерень:	R2
* Народний рейтинг	5.186 / 5.5 (5.039 / 5.52)
* Рейтинг "Майстерень"	0 / 0 (4.961 / 5.54)
Оцінка твору автором	-
* Коефіцієнт прозорості:	0.797
Потреба в критиці	найстрогішій
Потреба в оцінюванні	не обов'язково
Автор востаннє на сайті	2017.11.02 20:23
Автор у цю хвилину	відсутній


О, знов назбиралося стільки роботи! Чи більше за всіх мені треба? Усі лиш моєї чекають турботи. Втомилася… Змилуйся, небо! Як важко тягти оту бричку буденну, А замість подяки ще й лають… І дім – повна чаша, життя не злиденне, Чомусь тільки щастя немає. Куди не поглянь – лиш одні егоїсти. Чи я для них замість магніту? Подай! Прибери! Дай що-небудь поїсти! Звалюся вже скоро від гніту.	Як добре, що є в мене дім і родина, Що діти - у світі найкращі. Мов сонечко ясне, кохана людина. Не зраджу, не скривджу ні за що. Приємно турботу свою дарувати І рідним, і тим, хто у скруті. Якого ще приводу треба для свята? – Життя!!! Ну хіба ж це не круто? Чи ранок, чи вечір, чи ніченька темна – Ні смутку, ні втоми не маю, Я кожну хвилину живу недаремно, Бо в серці - любові до краю.
*** Життєві по-різному бачимо далі: Чи вільний політ, а чи грати - Як дві сторони однієї медалі. Де ваша – самим обирати.