Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Олександра Кисельова (1954)



Інша поезія ⁄ Переглянути все відразу

  •   Не задоволені потреби
    Самотність вирушила у дорогу і розквітла.
    Поєднала двох вогником надії, що не мав нічого спільного.
  •   Cирія
    Тепер тут полігон Кремля,
    Московські вбивці - тролі.
  •   Гарячий шоколад
    смачно і затишно
    паніка збиває з ритму
  •   Книга Еклезіястова
    Мудрість Соломона - подарунок Бога,
    Написав пісень він тисячу і п'ять.
  •   Десять заповідей
    Ти бачиш щось чудове, надзвичайне,
    Недавно це було твоє життя.
  •   Еденський сад
    Творець з полегшенням зітхнув і посміхнувся,
    Була робота добре зроблена, як слід.
  •   В ланцюгу
    "Вас багато, люди, ланцюжок простий,
    Робите ви зброю - ви учасник дій.
  •   Ви це знаєте
    Бомби падають сьогодні у дворах,
    В їхнє рідне місто прилітає Страх.
  •   Ти це знаєш
    Яке гірке розчарування,
    Навіщо вам війна ?
  •   Сколихнулось
    Що це за прозріння, що це за розмови,
    Сколихнулось ніби відголоском сну.
  •   Свято
    Тільки очі відкриваю, згадую про тебе.
    День прийдешній я вітаю і святеє небо.
  •   Зниклий сад
    Що невинні знають про підступність ?
    В чистім серці не буває зла.
  •   Піниться шампанське
    Люцифер насправді досконалий,
    Має неабияку красу.
  •   Любов
    Зустрічала у дванадцять свято - Новий рік.
    День дванадцятий і місяць знають про мій вік.
  •   Гібридні душі
    Забули, приспали негоди часи,
    Сприймали на віру слова.
  •   На холоднiй брукiвцi
    Вiдчуваю, що хочу говорить про святинi,
    Про дорогу додому, про любов до батькiв.
  •   Падав сніг
    Голодно, холодно, грудень,
    В черзі багато жінок.
  •   Відпустіть і ви
    Ми вас вже відпустили і тепер ви не з нами.
    Щонайменше, ви дивні, якщо цар для вас все.
  •   Полин
    Росія, Росія, ти втратила сили,
    Бояться не стали й не стануть любить.
  •   Неначе спиш
    Страждає ненька - Україна,
    Війну затіяла людина.

  • Інша поезія

    1. Не задоволені потреби

      Самотність вирушила у дорогу і розквітла.
      Поєднала двох вогником надії, що не мав нічого спільного.
      Ця маленька надія не стала єдиною.
      Очікування незвичайного залишилось очікуванням.
      Cамотність стала довершеною серед людей, що не розуміли один одного.
      Вона не будувала мости, а довершено зводила стіни.
      Тугою заповнила серця і залишила мандрувати в пустелі,
      що мала назву - байдужість.
      Емоції замовкли, ще залишилась беззахисність.
      А після втрати очікувань, тільки нещастя і заморожений страх.
      І ось нарешті дозрів її плід - біль.

      16.05.18



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Cирія
      Тепер тут полігон Кремля,
      Московські вбивці - тролі.
      Для них мішені - немовля
      Й та дітвора у школі.

      Лихі чванливі глузії,
      То монстри, а не люди.
      Отрута чорної змії,
      Як пошесть, що усюди.

      У Грузії чи ж той Донбас,
      Украсти, вбити - просто.
      Людське життя ніщо для вас,
      Ви демони, короста.

      Звіриний рик ще не схолов,
      Код нації "Зневага".
      Хрипить орда - "Мачи хахлов,
      Их презираем". Сага...

      Брехливий рід, зміїний рід,
      Потворний і підступний.
      Знов провокації, сусід ?
      Вже знаєш, хто наступний.

      Ісус ходив, Свята земля,
      Лунало Боже словo.
      А для ординця москаля
      Полова все, полова.

      29.04.2018
      ДФ



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Гарячий шоколад
      смачно і затишно
      паніка збиває з ритму
      я не люблю натовп
      перебувати в центрі уваги
      тому я тримаю все в собі
      мало кого близько підпускаю до себе
      дихай
      надзвичайно спокійна техніка
      кричати всередині
      зміни кут зору
      у всіх є свої страхи
      не будь передбачуваною
      світ в кольорі коли ти говориш
      дихай

      12.02.18



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Книга Еклезіястова
      Мудрість Соломона - подарунок Бога,
      Написав пісень він тисячу і п'ять.
      Скласти приповісти ще тоді мав змогу,
      Бажану отримав з неба благодать.

      Мав розумне серце, довгі роки правив,
      В Ізраїлі збудував найкращий храм.
      В сьомий мІсяць освятив, Ієгову славив,
      В сьомий місяць завжди свято кущів там.

      Символом живої Церкви для народу
      Став храм Соломона з тих пір на землі.
      Праведний суддя, Давида син по роду,
      Мав благословiння на діла земні.

      Розуміть просив добро і зло, молився,
      Дав Господь ще більше - честь, багато літ.
      Наділив скарбами. З часом він змінився,
      Вже й жінок примножив, блуд, у серці лід.

      Рахував він їх на сотні, мов, пізнають Бога,
      Кланялись царівни ідолам своїм.
      Гірко помилився, інша вже дорога,
      Елеонські капища їм, золотим.

      Темряву і світло хотів поєднати,
      Сумніви з'явились, чи існує Бог.
      Так багато мав і так багато втратив,
      Стільки був у радості, настав час тривог.

      Зрозумів, що зникли чистота і святість,
      Тягар не звільнило щире каяття.
      Він з натхнення Господа злишив нам кладезь
      Книгу Еклезіястову про життя.

      Мудрий не хвалися мудрістю своєю,
      Не хвались багатий скарбом повсякчас,
      Сильний теж помовч про силу, бо стезею
      Всіх веде Господь, Світло Він для нас.

      21.11.2017
      ДФНЙ



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Десять заповідей
      Ти бачиш щось чудове, надзвичайне,
      Недавно це було твоє життя.
      Не має змоги з'ясувати тайну,
      Чому так сталось і не має вороття.

      Стоїть біля воріт вже охорона,
      Там Ангели, блищить сліпучий меч.
      Згрішили вдвох, Святого заборона,
      Попереду дорога сварок, колотнеч.

      Можливості для грішників знайшлися,
      Любов, Надія, Віра, Каяття.
      На себе взяв Син Божий гріх всіх інших,
      Щоб нам тепер продовжилось життя.

      Боліло тільки Батькові та Сину,
      Тож розірвалось серце у Христа.
      Мерзоти чаша випита полином,
      "По волі Божій" - змочені уста.

      Бо не давали втратити свідомість
      Скаліченому тілу попервах.
      "Звершилось" - чулось вже натомість,
      Відновлена людина у правах.

      Ту жертву на хресті приніс Месія,
      Своє життя віддав за людство Син.
      Коли гріхи нести уже несила,
      Молись, він милість виявить Один.

      Загляне в душу світлий ніжний промінь,
      Проллється Слово краплями води.
      Тоді й повернеться давнішній спомин,
      Дитинство чисте зможе відродить.

      Душа знайде гармонію у світлі,
      І спокій, втрачений з гріхом.
      Поверненню зрадіють непомітні
      Небесні Ангели гуртом.

      Коваль роздмухує вогонь, робота,
      Дивись, тремтливих десять пелюсток.
      Четверта, скажуть, заповідь - cубота
      Скрижалі кам'яні і цей листок.

      19112017
      ДФНЙ

      Адам і Єва накликали на себе гнів Божий.
      Відразу після падіння людини були послані
      святі ангели охороняти дерево життя.
      Цих ангелів оточували блискучі, немов вогненні мечі,
      промені світла.
      Ніхто з родини Адама не міг наблизитися до дерева життя,
      щоб покуштувати його плодів.

      Едемський сад ще довго перебував на землі після того,
      як людина була вигнана з його меж.
      Занепалий людський рід міг ще довгий час
      дивитися на святу батьківщину,
      доступ до якої охоронявся херувимами.

      Євангліє від св Матвія 27. 48
      'А один із них зараз побіг і взяв губку
      та, оцтом її наповнивши, настромив на
      тростину й давав Йому пити'

      Розп'ятому давали оцет, щоб не млів.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Еденський сад
      Творець з полегшенням зітхнув і посміхнувся,
      Була робота добре зроблена, як слід.
      Аж ось внизу на дереві листок схитнувся,
      Диявол вже чекав чогось на свій обід.

      Підступність сатани змінила плани Божі,
      Небесне воїнство змінило кольори.
      Хто вірив Господу, мав одяг білий, гожий,
      У князя темряви зачорнені яри.

      В гармонії могла прожити пара вічно,
      Росло в саду з плодами дерево життя.
      Обом їм додавало літ та сили звично,
      Кохалися, плекали світлі почуття.

      Еденський сад такий омріяний, далекий,
      На жаль, щасливі дні минули назавжди.
      Чи стишились над плавнями лелеки ?
      В дорозі спраглим не дісталося води.

      Ось так і ми шукаємо те - краще,
      Едену вже нема. Чи знаємо ми це ?
      Мабуть що ні, бо все шукаєм нащось,
      Й ховаємо чомусь розгублено лице.

      Любов, ідилія в раю, Адам і Єва
      Цей цінний скарб не втримали, не зберегли,
      Серед жінок вона єдина королева,
      Всі інші - смертні це гріхами довели.

      У вихорі добра и зла марніє жінка,
      Еден, гармонія, кохання, щастя, рай,
      Як марево та сон, може колись ... Маленька бджілко
      Свій мед гіркий допоки ще є час збирай.

      19.11.2017
      ДФНЙ



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. В ланцюгу
      "Вас багато, люди, ланцюжок простий,
      Робите ви зброю - ви учасник дій.
      Весь процес - конвеєр, у бригади план,
      Смертоносні дії - сатани капкан.

      Кожного патрона трогає рука,
      На полиці ставить техніка швидка.
      У Алеппо чартер, на Донбас КАМАЗ,
      Із складів на транспорт і доставка враз.

      Цей водій, пілоти в ланцюжку війни,
      Та іще сволота російські сини.
      Надважливе місце має бензовоз,
      Пильно придивіться, цей простий насос,

      Ниточка і голка, створює тандем,
      Паливо для танків по ночах і вдень.
      Ланцюжок серйозний на стежках війни,
      Як і ті, хто шиє вІйськові штани.

      Печиво до чаю, за стібком стібок
      У портреті смерті є і ваш мазок.
      Та мала машинка, наче кулемет,
      Строчить строчить строчить, доповня портрет.

      Як же вас багато, злочину творці,
      Ви украли Спокій на планеті цій.
      Скільки років поспіль живете з війни,
      Вам не мулить постіль, відчуття вини ?

      Не санкційні брехні, міфи у ефір,
      Поковтали байки, не потрібен сир.
      Бомби не санкційні, цей делікатес
      Чартером з Росіїї "манна" із небес.

      Переїде трактор французькі сири,
      Ковбасу пахучу згорнете в рови.
      За здоровим глуздом в чергу б найскоріш,
      Та нема потреби - це вам не Париж.

      10.10.16




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Ви це знаєте
      Бомби падають сьогодні у дворах,
      В їхнє рідне місто прилітає Страх.
      З півночі у вирій металевий птах,
      Монстри за штурвалом гатять по дахах.
      В них немає серця, в них нема очей,
      Ті великі бомби на малих дітей.
      Тисячам невинних вкоротили вік,
      Найновіша зброя, щоб назавжди зник.
      Там вогонь, там пекло, горе, біль від ран,
      Що відчують монстри, дивлячись в екран ?
      Що то за сірійці, що ото за люд ?
      ТАМ упала бомба, головне, не тут.
      Коли бомби, страшно дітям та жінкам,
      Чартери в Алеппо, та байдуже вам....

      09.10.16



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Ти це знаєш
      Яке гірке розчарування,
      Навіщо вам війна ?
      Чи мало вам цього знущання,
      Вкраїна не одна ?

      Тепер і Сірія, навіщо
      Вбиваєте ви ЇХ ?
      Чому потреба знову нищить
      Невинних...ще живих.

      З твого ж заводу смерть і бомби
      В Алеппо у дворах.
      Мовчиш, ти, громадянин, мовби,
      Почує їх Аллах...

      08.10.16



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Сколихнулось
      Що це за прозріння, що це за розмови,
      Сколихнулось ніби відголоском сну.
      Все на цьому світі почалось зі Слова,
      Найдорожче із любов'ю пригорну.

      Линуть в часі роки, тоне світ прийдешній,
      В мареві зникають постаті юрби.
      В клопотах, тривогах людоньки тамтешні,
      Споглядають в Небо - "Боже, підсоби."

      Наздогад подалі сторожко ступають,
      Силами своїми борються в імлі.
      Час від часу тіні з темряви спливають,
      Їх не відпускають спонукання злі.

      В боротьбі великій всі ми наче діти,
      Без руки твердої губимось в гріхах.
      Щире, добре слово й хочеться радіти,
      Прославляти Мудрість Божу у віках.

      10 січня 2016 р. Неділя.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Свято
      Тільки очі відкриваю, згадую про тебе.
      День прийдешній я вітаю і святеє небо.
      Величають Божу працю праведні народи.
      Всю велику шану Агнцю за красу природи.

      За великі гори світу, сині океани.
      Радісно сміються діти, як веселка гляне.
      Світлі Ангели в дорозі між Землею й небом.
      Розказати Богу в змозі про людські потреби.

      Херувими, серафими у команді Бога.
      Син воскреслий поміж ними, розп'ятий для того,
      Щоб просили в молитвах додати наснаги,
      Сили на велику битву, стійкості, відваги.

      Попросили у Святого радості нужденним
      Щиро в Славного Живого в молитвах щоденних.
      В каятті забуть образи боржникам довіку.
      Виплекані серцем стрази доброти, як ліки.

      Сяють, світяться перлини - Святий Дух лікує.
      Серце чисте, як в дитини - Божий Дух святкує.

      01.01.2016 р. П'ятниця.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. Зниклий сад
      Що невинні знають про підступність ?
      В чистім серці не буває зла.
      Сад Едену - гармонійна сутність.
      Та чомусь гадюка заповзла.

      План зміїний - влада над Землею,
      Не було на Небо вороття.
      Володіння зажадав Душею,
      Найцінніше - наші почуття.

      У саду ідилія достоту,
      Яснобарвне листя, вітерець.
      Чорний Ангел - заздрісна істота,
      Звів Закони Божі нанівець.

      Соромом запаленіли двоє
      І заклякли в муках від гріха.
      Довгий шлях ошуканим в двобої,
      Нарікання запізніле не стиха.

      Манівцем до світла, до Едену,
      Зниклий сад ще з'явиться. Творець
      Знає наші сумніви до щему,
      Довготерпеливий Бог - Отець.

      10 січня 2016 р. Неділя.


      Книга Буття 2. 8 . І насадив Господь Бог рай ув Едені на сході
      2. 10 І річка з Едену виходить, щоб поїти рай



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Піниться шампанське
      Люцифер насправді досконалий,
      Має неабияку красу.
      Піниться шампанське золотаве,
      На десерт миндаль, терамісу.

      Знов наповнить келихи лукавий,
      Насолода, посмішки, вино.
      Поміж нас, невидимий, блукає
      Безталанних натовпом на дно.

      Вже не має усмішок та блиску,
      Сіється роздратування, гнів.
      Що ж, у чорта повна торба зиску,
      А в дітей нема солодких снів.

      Навісніє бісів дух, лютує
      Кидає безвольних в темноту.
      Особистість змучену катує,
      Перетворить серце в пустоту.

      Де жила надія світла, чиста
      А кохання вічним буть могло,
      Як і Єва, необачні, звісно,
      Там тепер все нанівець зійшло.

      "Господи, помилуй грішні душі."
      -Жеботіють губи знов і знов.
      Відгукнувся милостивий Сущий
      - Сина розіп'яли за любов.

      01.01.2016 р. П'ятниця.







      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Любов
      Зустрічала у дванадцять свято - Новий рік.
      День дванадцятий і місяць знають про мій вік.
      Покотилось сонце знову обрієм навкруг.
      Вже рахує людство новий величезний круг.
      Опоясаний зірками, солом'яний сніп.
      Срібно місяць розсипає білий-білий сніг.
      Новий рік із Богом разом - благодать небес.
      Їх багато, всі одразу - чудо із чудес.
      Опускалися сніжинки, дивували всіх.
      Ніжні, тихі - Божа ласка для істот земних.

      01.01.2016 р. П'ятниця.









      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Гібридні душі
      Забули, приспали негоди часи,
      Сприймали на віру слова.
      Падлюка, у пазусі камінь носив,
      Він "братом" себе назива.

      Російський народе, розстрілюєш нас.
      Смієшся нахабно "хахлы".
      Працюєш в три зміни, снаряди, фугас
      Камазами знов завезли.

      В імперії зла у меню тепер кров,
      Отримують вбивці рублі.
      Та звісно, а як же, накупите дров,
      Щоб спалось спокійно в теплі.

      Як вилиту воду, забудемо вас,
      В запеклих нема співчуття.
      Для теплого вітру впогодиться час,
      Як ранок, засяє життя.

      Субота, 28 листопада 2015 р.

      Росія почала війну 20 лютого 2014 р.
      Досі не чути голосу народу цієї країни, який би засуджував війну.
      Не чути голосу українців у Росії - яничари.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. На холоднiй брукiвцi
      Вiдчуваю, що хочу говорить про святинi,
      Про дорогу додому, про любов до батькiв.
      Про небесних героїв розповiсти дитинi,
      Їхню силу та гiднiсть, що пiшла у вiки.

      Їхнi долi короткi спалахнули та сяють,
      У серцях вiдгукнулись щемним жалем всiм нам.
      Їхнi посмiшки з нами, нехай всi про це знають,
      Цi яскравi свiтлини - подарунок вiкам.

      Їхнi долi короткi, їхнi долi величнi.
      Гiднiсть лицарiв волi в наших генах тепер.
      Їхнi посмiшки сяють, їхня гiднiсть навiчно,
      Хай ростуть цi зернята, щоб нiхто з них не вмер.

      В самiм серцi столицi на холоднiй брукiвцi
      Зупинилось життя наших рiдних Синiв.
      Бо кохання до Неньки у душi українцiв,
      "Я кохатиму Вiчно " - Син тодi шепотiв.

      06.11.2014



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Падав сніг
      Голодно, холодно, грудень,
      В черзі багато жінок.
      Білі сніжинки повсюди
      Свій починають танок.

      Легко кружляють довкола,
      Стиха лягають в дворах.
      Відволікають спроквола,
      Хай забувається страх.

      Вибухів поки не чути,
      В черзі розмова своя.
      - Добре, мороз ще не лютий,
      Що буде їсти сім*я.

      З присмаком лиха, печалі
      Стали сніжинки для них.
      В черзі ще діти стояли,
      Падав на плечі їм сніг.

      Школи нема та чи й буде,
      Лиш невідомість одна.
      Їжу отримують люди,
      Йде на Донбасі війна.

      04.12.2014 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Відпустіть і ви
      Ми вас вже відпустили і тепер ви не з нами.
      Щонайменше, ви дивні, якщо цар для вас все.
      Посередність в усьому, а любов до нестями
      Засліпила вам очі й тільки горе несе.

      Обібрали до нитки газу й нафти магнати,
      Розпалили багаття ворожнечі, брехні.
      Ми були вам братами та чомусь називати
      Ви фашистами стали, щоб вбивать на війні.

      Ваші міфи, підозри - мотивація хворих.
      Чобітьми розтоптали ваші блазні весну.
      Біле хутро овече - прикривається ворог,
      На КАМАЗах дослівно - "ми з Кремля на війну".

      04.12.2014 р.







      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Полин
      Росія, Росія, ти втратила сили,
      Бояться не стали й не стануть любить.
      Тебе підкосила, тебе підкосила,
      Наруга та зверхність, не вмієш ти жить.

      Не вмієш ти жити у мирі з сусідом,
      Ти навіть радієш, що в нього біда.
      Не стануть ділитись з тобою обідом
      Грузини, литовці. Знов дика орда ?

      Навіщо війну почали в Україні ?
      Навіщо солдати, гармати та град ?
      У травах полину, гіркого полину,
      В донецьких степах гвалтував її "брат".

      Росія, Росія, знеславила сина,
      Могилок все більше, все більше журби.
      А люди все гинуть, а люди знов гинуть,
      Не матимеш слави, лиш ріки ганьби.

      Достигла пшениця, ще міни на полі,
      Та Стяг майорить кольорами Землі.
      То жовтеє поле шепоче про Волю,
      А в синьому небі кричать журавлі.

      21.09.2014 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Неначе спиш
      Страждає ненька - Україна,
      Війну затіяла людина.
      Почав війну при владі Путін,
      Війна в країні, горе, смута.

      Погрози світу, миру, волі.
      Росія підкорилась долі.
      Чому, Росія, ти мовчиш ?
      Неначе спиш, неначе спиш.

      Шевченко згадував про ката,
      Горить, горить в сусіда хата.
      Народ Росії, що з тобою,
      Запам*ятаєшся війною.

      В війні страждає Україна,
      Війна забрала й ТВОГО сина.
      Народ Росії, ти мовчиш.
      Неначе спиш, неначе спиш....


      19.09.2014 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --