Мудрість Соломона - подарунок Бога,
Написав пісень він тисячу і п'ять.
Скласти приповісти ще тоді мав змогу,
Бажану отримав з неба благодать.

Мав розумне серце, довгі роки правив,
В Ізраїлі збудував найкращий храм.
В сьомий мІсяць освятив, Ієгову славив,
В сьомий місяць завжди свято кущів там.

Символом живої Церкви для народу
Став храм Соломона з тих пір на землі.
Праведний суддя, Давида син по роду,
Мав благословiння на діла земні.

Розуміть просив добро і зло, молився,
Дав Господь ще більше - честь, багато літ.
Наділив скарбами. З часом він змінився,
Вже й жінок примножив, блуд, у серці лід.

Рахував він їх на сотні, мов, пізнають Бога,
Кланялись царівни ідолам своїм.
Гірко помилився, інша вже дорога,
Елеонські капища їм, золотим.

Темряву і світло хотів поєднати,
Сумніви з'явились, чи існує Бог.
Так багато мав і так багато втратив,
Стільки був у радості, настав час тривог.

Зрозумів, що зникли чистота і святість,
Тягар не звільнило щире каяття.
Він з натхнення Господа злишив нам кладезь
Книгу Еклезіястову про життя.

Мудрий не хвалися мудрістю своєю,
Не хвались багатий скарбом повсякчас,
Сильний теж помовч про силу, бо стезею
Всіх веде Господь, Світло Він для нас.

21.11.2017
ДФНЙ