Ти бачиш щось чудове, надзвичайне,
Недавно це було твоє життя.
Не має змоги з'ясувати тайну,
Чому так сталось і не має вороття.

Стоїть біля воріт вже охорона,
Там Ангели, блищить сліпучий меч.
Згрішили вдвох, Святого заборона,
Попереду дорога сварок, колотнеч.

Можливості для грішників знайшлися,
Любов, Надія, Віра, Каяття.
На себе взяв Син Божий гріх всіх інших,
Щоб нам тепер продовжилось життя.

Боліло тільки Батькові та Сину,
Тож розірвалось серце у Христа.
Мерзоти чаша випита полином,
"По волі Божій" - змочені уста.

Бо не давали втратити свідомість
Скаліченому тілу попервах.
"Звершилось" - чулось вже натомість,
Відновлена людина у правах.

Ту жертву на хресті приніс Месія,
Своє життя віддав за людство Син.
Коли гріхи нести уже несила,
Молись, він милість виявить Один.

Загляне в душу світлий ніжний промінь,
Проллється Слово краплями води.
Тоді й повернеться давнішній спомин,
Дитинство чисте зможе відродить.

Душа знайде гармонію у світлі,
І спокій, втрачений з гріхом.
Поверненню зрадіють непомітні
Небесні Ангели гуртом.

Коваль роздмухує вогонь, робота,
Дивись, тремтливих десять пелюсток.
Четверта, скажуть, заповідь - cубота
Скрижалі кам'яні і цей листок.

19112017
ДФНЙ

Адам і Єва накликали на себе гнів Божий.
Відразу після падіння людини були послані
святі ангели охороняти дерево життя.
Цих ангелів оточували блискучі, немов вогненні мечі,
промені світла.
Ніхто з родини Адама не міг наблизитися до дерева життя,
щоб покуштувати його плодів.

Едемський сад ще довго перебував на землі після того,
як людина була вигнана з його меж.
Занепалий людський рід міг ще довгий час
дивитися на святу батьківщину,
доступ до якої охоронявся херувимами.

Євангліє від св Матвія 27. 48
'А один із них зараз побіг і взяв губку
та, оцтом її наповнивши, настромив на
тростину й давав Йому пити'

Розп'ятому давали оцет, щоб не млів.