Автори /
Вікторія Фаворд (1995)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
А я тебе, напевно, ще й не знаю…
•
Що для зірок лиш мить - для нас життя.
•
Себе признайтесь тихими словами…
•
Жив і не чекав
•
Когда мы предаем людей
•
Із кожною душою у цей світ...
•
"Ты похожа на жителя Рая"
•
Ми в почуттях, не маєм розуміння
•
Про втрачене
•
Відвертість
•
Совість
Переглянути всі твори з цієї сторінки
А я тебе напевно, ще й не знаю,
Та ми вже не зустрінимось в житті.
Та ми вже не зустрінимось в житті.
Затримайся зі мною, лиш на мить.
Лиш на секунду зіркового часу,
Лиш на секунду зіркового часу,
Однажды мне придется умереть,
За вас, родной, душою рассчитаться.
За вас, родной, душою рассчитаться.
Крізь темні ночі і яскарві дні,
Я йшов один, не маючи опори.
Я йшов один, не маючи опори.
Когда мы предаем людей,
Не умираем ли мы сами?
Не умираем ли мы сами?
Із кожною душою у цей світ,
Приходить Янгол, щоб оберігати.
Приходить Янгол, щоб оберігати.
Ты какая-то неземная -
Не такая, какой надо быть.
Не такая, какой надо быть.
Ми в почуттях, не маєм розуміння,
Й тому порада в мене є одна-
Й тому порада в мене є одна-
Про втрачене, поему не напишуть.
Його піснями, вже не оспівають.
Його піснями, вже не оспівають.
Найгірше - це зневіритись у людях,
Не бачити добра в них чи жалю.
Не бачити добра в них чи жалю.
Совість в людини, має бути чиста,
Проте, не так як "чиста" пустота.
Проте, не так як "чиста" пустота.