Автори /
Олена Красько
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
***
•
Акела
•
***
•
Чоловіче і Жіноче
•
Смарагдові Зелені Зорі
•
***
•
***
•
«Чого хочеш ти?»
•
***
•
ХТОСЬ бачить МЕНЕ…
•
***
•
Scherzo
•
***
•
Сувенір
•
Через віки… через річки…
•
Благаєш про спасіння
•
Пускай!
•
Ricordati di me*
•
5…1…10…
•
***
•
***
•
***
•
Гіркі пігулки
•
Нове Серце
•
Я не подобаюсь собі з тобою
•
***
•
Як повернешся
•
На гачку
•
Чого блукати?
•
***
•
Я не боюся Смерті
•
І далі...
•
Троє невдах
•
Рожевий будиночок
•
***
•
***
•
Таємні демони залежності
•
Іду у хвилю
•
***
•
***
•
***
•
Я так раніше і не вміла
•
Більш не треба писати листів закодованих
•
Пазли
•
***
•
FROZEN
•
Ну що за сни...
•
***
•
Такого більш не буває
•
***
•
Кохання з'їв сердитий кашалот
•
***
•
буду сама
•
Z*
•
Маленька втеча
•
***
•
***
•
На мому ліжку спочиває лев
•
Засторога
•
Дарунок вищого ґатунку
•
***
•
Я лікую кохання ожиною
•
Тебе цілую межи крила
•
Тобі здалося
•
Червоне і біле*
•
Т.Т.
•
Украдене щастя
•
До Львова
•
«Не бійся, я з тобою»
•
Моя панно...
•
Ось така новина
•
Не каламуть
•
Каяк
•
***
•
Вкотре про Осінь...
•
Interview (ping-pong)
•
***
•
Біжи, Тіло, біжи...
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
ПІСЕННИЙ СПАС*
•
M~A~Л~И~Н~А
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Яблуневий Спас
•
Буденна творчість
•
***
•
***
•
Завжди́ і всюди…
•
Віктору Крижанівському
•
Крихітко...
•
Я продовжую звіряти по тобі годинника
•
Аджуне, любий мій Аджуне...
•
Мій Океан…
•
***
•
Ниточка за голку...
•
***
•
Поезія
•
***
•
«Цей шалений, шалений Світ…»
•
***
•
«У лісі-лісі темному…» (війна, кохання і PR)
•
Ріки-ліки
•
Чому дарують людям квіти
•
Якщо раптом…
•
Рожева спідничка
•
Співаю пісню Слави
•
Ягідки
•
***
•
ПОВЕРНЕННЯ
•
***
•
Follow Me… I Follow You…
•
***
•
Равіолі-крихітки
•
Прокинутись дорослою
•
Це ти мені скажи
•
І не лише у сни…
•
Усе не так
•
deja vu
•
Сусідонька співає
•
Гарний знак
•
Білої шипшини діти
•
Заграва в Паланочці
•
Правильний соєвий соус
•
Це мало бути просто й мило
•
МАЙЯ
•
Хто зна
•
Таке прощання
•
маленька прогулянка квітнем
•
***
•
***
•
***
•
з вікна вагонного метро
•
три краплі...
•
Ясний легіню мій…
•
***
•
Дифузії
•
парі
•
***
•
***
•
продовження його руки*
•
***
•
***
•
Розвидниться...
•
14/02
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
На порозі
•
Суботній крихітний секрет
•
***
•
***
•
гребана стабільність
•
***
•
Наш світ завмер
•
Зріжу волосся
•
***
•
***
•
Любові ніжності...
•
***
•
***
•
Кохати двох за раз
•
Якби з початку ми були разом
•
Інформація для чоловіків
•
Все буде добре... або ні
•
***
•
Сполуки
•
Примирення
•
***
•
***
•
***
•
По темному екрану – краплинами…
•
Я не боюсь
•
Не спи
•
***
•
Ні
•
Відклич вже свого двійника!
•
Лютий 2014-й…
•
***
•
***
•
***
•
Вітаю! Ти мене позбувся!
•
Спи, дурненька...
•
***
•
Палкий втікач
•
Міст-Місточок
•
істеричне
•
***
•
The Melancholy of Desert
•
***
•
***
•
Злий вірш
•
***
•
Не відрікаюсь...
•
***
•
Йому все одно
•
***
•
***
•
Втішання подружки
•
***
•
***
•
Хто застудив твоє серце
•
Потяг Севастополь-Київ
•
Світлий князю!
•
От і полюбила лютії морози
•
***
•
Молю про одне... (послання солдату)
•
Сон
•
Так хочеться в стареньку церкву
Горіхи і апельсини…
І сльози.
І сльози.
Ще зло не підкрадалося так близько…
У мороці…
У мороці…
Прощавай, вже такий рідний хлопчику,
Ми команда, ми справжні бійці!
Ми команда, ми справжні бійці!
Сестринський Світ
Плетемо
Плетемо
Колекціоную!
Помреш – безсило буду плакати,
Пробач.
Я би просила
зустрітись з тобою
зустрітись з тобою
усі романтичні історії
Як віддано закохана в ілюзію про тебе!..
Щоб повернуть свою – готовий прихилити небо,
Щоб повернуть свою – готовий прихилити небо,
Я буваю сумною, щасливою, закоханою чи спустошеною...
Такий…
глибокий-глибокий…
глибокий-глибокий…
Нас інфіковано невиліковною любов’ю?
І я носій смурного вірусу без проблиску надії?
І я носій смурного вірусу без проблиску надії?
Нарешті зрозуміла:
Я для тебе – сувенір!
Я для тебе – сувенір!
– Закрий себе на всі замочки
і в сутінках
і в сутінках
Ти просиш про спасіння.
Я мовчу –
Я мовчу –
Як сумно, що ти зовсім втратив розум…
Чи так було завжди́, лиш я не помічала?...
Чи так було завжди́, лиш я не помічала?...
Не вийшло з мене друга…
Вибачай…
Вибачай…
П’ять... Один... Десять...
Кілометри... Верстви....
Кілометри... Верстви....
Не лякай мене смертю, Старцю, –
Навколо їх стільки…
Навколо їх стільки…
Наснились вірші
Так і не написані мені
Так і не написані мені
Невблаганно!
Нас зачинено,
Як рибок у банці
Як рибок у банці
Любові не можливо заслужити.
Вона або є,
Вона або є,
Справа не в тому, що цинічно
Рахуєш вигоди і втрати звично.
Рахуєш вигоди і втрати звично.
Розчарування –
знову обрав клітку…
знову обрав клітку…
Як поверне́шся,
Зелено-сіроокий Вікінге,
Зелено-сіроокий Вікінге,
Хто віддає себе потворам
Несе в собі страждання й горе.
Несе в собі страждання й горе.
Лише у цифрах правда є,
Вони досконалі та незмінні.
Вони досконалі та незмінні.
Як добре, що складати вмію вірші –
Помщусь за раз!
Помщусь за раз!
Я не боюся Смерті.
Лише болю.
Лише болю.
Мандруючи між світами і землями,
Чи була я щасливою?
Чи була я щасливою?
Троє невдах…
Із них найбільша я…
Із них найбільша я…
На Подолі
В рожевім будиночку
В рожевім будиночку
Полюєш на мене як на тваринку…
Ти зовсім не бачиш у мені людину?
Ти зовсім не бачиш у мені людину?
Коханим – страшно…
Братом?..
Братом?..
Темні демони залежності
Від алкоголю?
Від алкоголю?
Іду у хвилю…
Ти зі мною?
Ти зі мною?
В моєму серці – біла пташка,
Вона далеко не монашка,
Вона далеко не монашка,
Я так Тебе люблю
Знищила ім’я твоє з інтернет-скрижалей –
За цих три тижні тааак втомилась!
Щось ми занадто захопились….
Щось ми занадто захопились….
Мої очі – розплющені,
Розум – відкрито.
Розум – відкрито.
Створено
Тебе – для мене,
Тебе – для мене,
Весна настане
Я одягну́ спідничку
Я одягну́ спідничку
Я так втомилася без тебе…
Живу без світла…
Живу без світла…
«Ти задоволена?
Ні??
Ні??
Блукати вулицями твоїми стопами,
Дивитись в очі-вікна, які бачив ти...
Дивитись в очі-вікна, які бачив ти...
Чому ти так постарі́в??
Ти що собі дозволяєш??
Ти що собі дозволяєш??
І ніколи я не була сталевою
Ні господинею
Ні господинею
Ти теж знайде́ш мене десь років за 17??
Прийдеш і скажеш: я був ідіот.
Прийдеш і скажеш: я був ідіот.
Із вінегрету слів, думок і літер
Я зрозуміла головне:
Я зрозуміла головне:
Я думала звільнюсь і стане легше,
Вдихну на повні груди – ось Життя!
Вдихну на повні груди – ось Життя!
Освідчилаcь тобі сьогодні
Уві сні.
Уві сні.
“Такі тоненькі пальчики
З великою каблучкою…”
З великою каблучкою…”
ми не радіємо, що хтось з людей вмирає
ми надихаємось що і Боги карають
ми надихаємось що і Боги карають
Малеленька Крихітка
На Трої
На Трої
Ви можете робити, що вам заманеться,
Всі жителі планети, зрештою, вчиняють саме так.
Всі жителі планети, зрештою, вчиняють саме так.
Він схожий на Бога…
Стрибога?
Стрибога?
Ведмедику??
Чого це ти сумуєш?
Чого це ти сумуєш?
В один прекрасний день мене відпустить.
Прокинуся.
Прокинуся.
А ти їдеш,
Ти їдеш до мене,
Ти їдеш до мене,
Можливо, я тобі не мила,
Можливо, часом я примхлива…
Можливо, часом я примхлива…
Тобі здалося
Він завис між світами –
Він завис між світами –
Люсьєне!
Що я хочу від тебе??
Облиш!
Облиш!
І збу́лася мрія:
У Львові
У Львові
А я завтра поїду до Львова.
Буду вулицями там блукати,
Буду вулицями там блукати,
В Індійських Ведах чітко сказано:
Мужчина шанс на щастя має,
Мужчина шанс на щастя має,
- Ти не знаєш, безсердечна чаклунко,
Як козацьке серце болить
Як козацьке серце болить
За декілька днів – знову повня…
І на цей раз, пробач, не посмію не чути –
І на цей раз, пробач, не посмію не чути –
Хіть – то мітка ворога в крові.
Так само як і заздрощі, і зрада.
Так само як і заздрощі, і зрада.
Інколи
Достатньо мріяти –
Достатньо мріяти –
Підрахувавши теплі дні до холоду,
Заплутався у вирі нарікань...
Заплутався у вирі нарікань...
Це так банально - писати про осінь!
Дихати Осінь...
Дихати Осінь...
– Привіт! Ти моя доля?
Горить…
Ну що вже цього разу?!
Щемить так серце…
Щемить так серце…
Склади мені пісню про Море…
Насправді
Ми спроможні дарувати тільки те, що маєм.
Ми спроможні дарувати тільки те, що маєм.
Поезія – то не лише слова,
І не лише відтінків злива...
І не лише відтінків злива...
Не справилась…
Якщо не так, як хочу – то й не треба.
Йди геть і не турбуй мене.
Йди геть і не турбуй мене.
Пам'яті Володимира Шинкарука
Прокинулась - й біжу в малину!
І навіть не беру корзину -
І навіть не беру корзину -
Все на «Ви» та «Ви»…
Якийсь дивний…
Якийсь дивний…
В найщаслив`іші дні,
Чи в миті неймовірної негоди
Чи в миті неймовірної негоди
Тримаєш на короткому ціпку,
А може і не проти таврувати?
А може і не проти таврувати?
Ти був такий гарний!
Як Бог!
Як Бог!
І знову вдвох
Серед своїх
Серед своїх
Можливо мої рими примітивні та невмілі,
Можливо до різото не додають цукіні,
Можливо до різото не додають цукіні,
А я буду щаслива!
Сама,
Сама,
Я маю Силу нескінченну,
Що через Жінку в Світ приходить,
Що через Жінку в Світ приходить,
Не смій сваритися за це на мене –
Буду любити стільки скільки схочу,
Буду любити стільки скільки схочу,
Він виглядав закоханим в життя...
У Світ...
У Світ...
Ти просиш мене
Не бачити в людях тільки хороше…
Не бачити в людях тільки хороше…
А я продовжую звіряти по тобі годинника –
Чи розумію події навколо, чи ні…
Чи розумію події навколо, чи ні…
Аджуне!
Любий мій Аджуне!
Любий мій Аджуне!
Це дивно:
З одних дверей – у інші…
З одних дверей – у інші…
В популярності,
Навіть у мікроскопічної,
Навіть у мікроскопічної,
Я так давно живу на цьому світі...
Була і жрицею, й царицею,
Була і жрицею, й царицею,
Щастя приваблює…
Притягує щосили
Притягує щосили
Не пробачає ні блюзнірства, ні ілюзій,
Хоч часом і сама заводить
Хоч часом і сама заводить
Я часто думаю:
А як воно – тебе поцілувати?..
А як воно – тебе поцілувати?..
Знову ранок…
Що сьогодні одягнути?..
Що сьогодні одягнути?..
Запестити тебе до сяйва,
До спалаху у грудях Сонця! –
До спалаху у грудях Сонця! –
Ой, же на ярмарок я ходила-ходила!
Та до хлопців там очима так вже світила!
Та до хлопців там очима так вже світила!
О, Боги!
Я навіть не знаю де ти!
Я навіть не знаю де ти!
Це іноді, як подих вітру –
Коли дарують тобі квіти, –
Коли дарують тобі квіти, –
Якщо раптом мене не стане,
Несподівано сумно зів’яну,
Несподівано сумно зів’яну,
Так буває: страждаєш за людство,
За Всесвітні страшні проблеми,
За Всесвітні страшні проблеми,
Співаю пісню Слави
Вам!
Вам!
100 разів підряд сказати:
«Хвилюватися не варто!» –
«Хвилюватися не варто!» –
Я маю стільки ніжності до тебе,
Що не збагнути й не донести,
Що не збагнути й не донести,
1. Червоне намисто
Така тонка-тонесенька стіна
Із куленепробивного скла –
Із куленепробивного скла –
Якщо ти думаєш, я знаю, що я роблю,
І знаю, як все має бути, в який час...
І знаю, як все має бути, в який час...
Так хочеться обнятись
І тримати...
І тримати...
Прийшла до нього в чорному,
І з оніксом на шиї.
І з оніксом на шиї.
І це забрало так багато часу??
І сліз, і віршів, й сподівань,
І сліз, і віршів, й сподівань,
А лиш відволічусь на інше – у сни приходиш,
Ніби навмисно з глузду зводиш,
Ніби навмисно з глузду зводиш,
Минулим літом
Горобцем
Горобцем
Не я ночами стукала тобі в приват,
Не я тремтіла від жадання тіла.
Не я тремтіла від жадання тіла.
13 літ…
Ти став поважний чоловік,
Ти став поважний чоловік,
Така гармонія – коли вона співає!
Й малеча вже не криком плаче – а оповідає!
Й малеча вже не криком плаче – а оповідає!
Було б неправдою сказати, що забула,
Було б неправдою сказати: не люблю,
Було б неправдою сказати: не люблю,
Під вікном,
мов діти,
мов діти,
Вербиця
з річки п’є водицю,
з річки п’є водицю,
А може ви помічали,
що правильний соєвий соус
що правильний соєвий соус
Тікай від мене з усіх ніг,
Забудь думки всі про кохання.
Забудь думки всі про кохання.
О, Майя!
Ти!
Ти!
Так послідовно
знешкоджувати в собі̕
знешкоджувати в собі̕
Мене ніхто не впізнає, крім тебе,
Та і ти зробиш вигляд здивований:
Та і ти зробиш вигляд здивований:
П’янкий-п’янкий!
Солодко-пряний!
Солодко-пряний!
Люблю мости!..
І арки,
І арки,
«Ми зовсім втратили його?..» – розчарувалась Муза.
Натхнення схлипнуло десь в темному кутку.
Натхнення схлипнуло десь в темному кутку.
Життя нестерпне і прекрасне…
Дніпро прокинувся й ЖИВЕ!
І мутні води попри все
І мутні води попри все
Закрив від мене своє серце…
Вимкнув із свогоʹ життя…
Вимкнув із свогоʹ життя…
Як же з тобою солодко,
Ясний легіню мій!
Ясний легіню мій!
Коханий…
Крізь реальності ілюзій
Продиратися нестримно,
Продиратися нестримно,
Чомусь згадалось...
Навесні
Навесні
Я розгадала сон:
Ти їдеш…
Ти їдеш…
І знову
навесні
навесні
раніше
я хотіла
я хотіла
Настане день і будемо ми разом –
Щасливі, світлі, ніжні… Як колись!
Щасливі, світлі, ніжні… Як колись!
Я не боюсь, що ти мене не любиш,
Бо знаю – любиш, і ще й як!
Бо знаю – любиш, і ще й як!
Перед весною, як перед світанком -
Набусурманиться скловатою над ґанком...
Набусурманиться скловатою над ґанком...
…Як же це сказати?...
…А лиш одягну Чорне Сонце
Й одразу – Світ в моє віконце –
Й одразу – Світ в моє віконце –
А подруга порадила:
Скажи йому,
Скажи йому,
Залишине
На теренах інету
На теренах інету
Це так...
Вітати друга з Днем народження
Вітати друга з Днем народження
Я знаю, маєш ти надію,
Що моє серце охололо,
Що моє серце охололо,
Проходьте повз!
Бо я не маю, що вам дати –
Бо я не маю, що вам дати –
На трьох китах тримався світ
Колись.
Колись.
- Ну як це?
Як це могло статись?
Як це могло статись?
Змиритися…
люблю тебе
чудовисько
чудовисько
Цей дивний,
Дивний Новорічний вечір
Дивний Новорічний вечір
Вже рік минув…
А ти
А ти
Ненавиджу цю темну бороду,
Ненавиджу твоє мовчання,
Ненавиджу твоє мовчання,
За що сварились горобці уранці?
Сумні зізнання,
Сумні зізнання,
Одна малесенька секундочка
(чи пів?...)
(чи пів?...)
Ти молодий,
розумний,
розумний,
І все ж ти мій.
Хтось на війні…
Хтось безпритульний –
Хтось безпритульний –
Кохаю двох за раз…
І кожен мене ранить –
І кожен мене ранить –
А знаєш, коханий…
Давно не дивую вже людям,
Але ти мене, хлопче, «порвав»…
Але ти мене, хлопче, «порвав»…
До болю сумно, що все так…
Якщо тобі від того легше стане –
Якщо тобі від того легше стане –
люди жирніють – від чорного рота
обливають все брудом – ні в тин ні в ворота
обливають все брудом – ні в тин ні в ворота
Вперше бачу такими свої очі –
Від болю кольору болотної паволочі…
Від болю кольору болотної паволочі…
Не ображайся, милий,
Що не лечу на крилах
Що не лечу на крилах
Якийсь таємний код в обличчях наших
Закладено творцем, що й без імен
Закладено творцем, що й без імен
Він молодий і хоче солодкого листо̒паду,
А я – не зовсім.
А я – не зовсім.
Як дивно…
Я не злякалась залишитися без тебе
Я не злякалась залишитися без тебе
НЕ думати
НЕ сумувати
НЕ сумувати
Чари розвіялись…
Чужі…
Чужі…
Приснився сон
Що в шлюбі я
Що в шлюбі я
Сумно тобі, любий?
Гірко тобі, ясний?
Гірко тобі, ясний?
Ти можеш мовчати,
Ти можеш не спати –
Ти можеш не спати –
Встаю й лягаю
Їм і п’ю
Їм і п’ю
2014-й…
У серці моїм болить.
У серці моїм болить.
Я вже розчистила шляхи
Я бачу геніїв
Цвіт папороті не є облуда –
Закоханим священний дар.
Закоханим священний дар.
Вітаю!
Ти мене позбувся!
Ти мене позбувся!
Мало спала,
Рано встала,
Рано встала,
Поміж зорями нам скитатись
З незрозумілих для них причин
З незрозумілих для них причин
Ну от і все –
І ще одне прощання –
І ще одне прощання –
Міст-місточок
На ньому замочок
На ньому замочок
Як же важко відпускати
Коханого
Коханого
А вчора Смерть приходила –
Не романтично…
Не романтично…
Тепло південної ночі
Дарує радість і спокій
Дарує радість і спокій
Не такий мені він,
Не такий...
Не такий...
А я знаю що буде далі...
І мені від того так нудно...
І мені від того так нудно...
Я б написала йому листа –
А раптом душа його сколихнеться?
А раптом душа його сколихнеться?
Думалось – піду, відірвуся,
Поговоримо про своє, дівчаче…
Поговоримо про своє, дівчаче…
Не відрікаюсь – відпускаю!
Щораз сама себе ламаю
Щораз сама себе ламаю
Чатувала ніченьку
Розливала річечку
Розливала річечку
Йому все одно
Чи свята ти
Чи свята ти
Не приходь густої ночі
Не любімось поза очі
Не любімось поза очі
Люблю…
ну що ж поробиш?
ну що ж поробиш?
- Не кохає і не любить
І ніколи не вернеться
І ніколи не вернеться
- Скажи, Розлуко, ти на благо?
Прокинулась! А сонце ясне
Лоскоче вже чоло моє.
Лоскоче вже чоло моє.
- Хто застудив твоє серце
Метелицею сніговою?
Метелицею сніговою?
І знову потяг Севастополь-Київ,
Ти знову дивишся в вікно.
Ти знову дивишся в вікно.
Світлий князю!
Чом не дивишся в очі зелені?
Чом не дивишся в очі зелені?
Защемило серце, підступили сльози -
От і полюбила лютії морози.
От і полюбила лютії морози.
Тіла...
Спрага по коханню...
Спрага по коханню...
я впевнена в тобі - ти сильний
я вірю тобі як собі
я вірю тобі як собі
Не вміємо говорити…
Не разом, і не нарізно
Не разом, і не нарізно
Так хочеться
В стареньку церкву
В стареньку церкву
Огляди