1. Червоне намисто

Дощик землю миє,
Рясніє по полю,
По лісам, по лугам –
Нап’ються всі вволю!

То оркестром зашумить,
То в літаври вдарить –
В травні Дід Перун не спить,
Громами гуторить.

Умивайся, Руська Земле,
Вдягай вишиванку!
Ще багато справ у тебе,
Почнемо́ на світанку.

Зоря ясна засяє, як нова надія,
Жито в полі,
Діти в домі – українцю
Все це душу гріє.

Закачає рукави і гайда співати –
За працею і в радості
Богів Рідних
Щиро прославляти.

Правнуки Сварожі,
Онуки Дажбога…
Ладонько, скріпи серце
Відхриститись
Від чужого бога.

Взавтра-взавтра
Вже чекає
День простий і чистий –
Розвіються омани-кайдани,
А натомість одягну
Червоне намисто.

Радо-радо привітаю
Поле,
Сонце,
Й Небо.
Через Річку,
Через Вітер
Надішлю
Поцілунок Степу…

Обіймемось й закружляєм
Весняним хороводом.
Незабаром Купавонька –
Всі вінки на воду.

Багаття розпалимо,
Й нумо стрибати –
Від чужинських вірувань
Душу очищати.

Радій, Земле,
Радій, Доле,
Радій, Україно!
Відновиться наша Воля
Від морів – до Уральського тину.

Заквітчаємо волошками,
Насадимо мальви,
Накриємо стола рясно
Для родичів
І близьких, і дальніх.

Пригощайтесь!
Й зоставайтесь
Вірними Свободі,
Бо без неї нема щастя
Ні в якому домі.

Ллється Радість і Любов
Крізь серце і квіти!
Бережімо свою кров
В онуках і дітях!..

28.05.2016



2. Ім’я

Як віднайти ім’я своє?

Свою печаль і радість?
Лілею, що у серці розцвіте
У відповідь на відблиски свічадів?

На поклик Всесвіту,
На звук сопілки,
На погляд милого,
На порух гілки?..

На заклик Вітру,
І дарунок Моря,
Щедрість Землі
І перегуки грому?..

Що відгукнеться Сонцю щастям і любов’ю,
Очистить тіло вже освяченою кров’ю…

Зніме облуду із повік,
Росою змивши чари,
Від зради захистить на вік,
Відкине злість і чвари…

Та хоч на мить!

Пізнати нескінченність!
Єдність у Сварзі
Й Духу незбагненність…

03.06.2016


3. Звіра не буди

Гадав, у ньому не впізнаю?

Багато літ й життів тому
Рукою тве́рдою по на́казу тирана
Топив мене…
Без смисла, без причини, без жалю…

Тягнули довго по замулу і камінню
Дна річки, яку так любила,
Прекрасне тіло в її шепоті спочило,
Та Дух прокляв – немає зрада тління.

Блукаючи пітьмами і світами
Я довго йшла, щоб повернуть сюди,
Де перегукуються мавки між гаями,
І де дурманять чарівні сади…

Де ріки і озера завмирають,
Вдивляючись у цю красу,
Де Сонце Землю не жадає, а кохає!
Любов’ю ніжно огортає всю…

Я тут.
Я вдома.
Я щаслива.
Та тільки ще роботу не зробила…

Ну що ж, вітаю!
Згадала з чим я справу маю.

А він все спить… І це на краще.
Яка іронія кричаща:
Рука «святенця», що топила
Мене посвятить в Рідну Віру…

О, Дано!
Як з цим примиритись?
Як спокою твого напитись?
Як звіра не будить навчитись?..
05.06.2016


4. Повернена

І це нарешті сталось:
У світ вільних Богів – ввірвалась!

Крізь покоління страху і жалю,
Чужі скрижалі та жахи вогню,
Крізь біль і сум,
Крізь морок дум,
Крізь недолугі каяття…
Я повернулась – у нове життя!

Я славлю кожного з Богів
Єдиних у Сварозі!
Така щаслива, що бракує слів –
Я знову на своїй дорозі!

З пошани й щастя аж тремчу,
Підтримана з усіх сторін – лечу!
І не важливо хто ким був,
Якщо Свободу вже здобув.

ВеДана – ось моє ім’я!
Зустрінь, Рідня, своє дитя!..

19.06.2016