ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.23
10:26
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.
2024.11.23
09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…
2024.11.23
05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль
2024.11.23
05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.
2024.11.22
19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її
2024.11.22
12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.
08.02.2019
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.
08.02.2019
2024.11.22
09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто
2024.11.22
09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…
2024.11.22
08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!
2024.11.22
05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?
2024.11.22
04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.
2024.11.21
23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце»)
Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо
2024.11.21
22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
2024.11.21
20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
2024.11.21
19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
2024.11.21
18:25
І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.11.19
2024.11.16
2024.11.11
2024.11.02
2024.11.01
2024.10.30
2024.10.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олена Красько /
Вірші
«У лісі-лісі темному…» (війна, кохання і PR)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
«У лісі-лісі темному…» (війна, кохання і PR)
1.
Ой, же на ярмарок я ходила-ходила!
Та до хлопців там очима так вже світила!
Хоч куліш їсти я і не стала,
Та козачі вуса о-о-ох як цілувала!
Дозволяла собою милуватись,
Шаблюкою переді мною вихвалятись!
І так вже заглядала в ті очі-ночі,
Аж чутно було, як козак зубами скрегоче!
Медовуху пила-веселилась,
Здалось, навіть, за тобою – віджурилась!..
Боляче, коханий?
Знаю!
Так і мені щоразу,
Як іншу граєш,
Буває...
2015
2.
Зустрічав – яблучком пригощав,
Закрутив-закружляв,
Викохував та закохував…
Проводжав – ще одно давав…
Хитрий козак-чорносотівець,
До себе навіки примотував…
Й тепер не знаю:
З’їсти?
Чи везти за місто –
Пташенятам згодувати,
Волю свою рятувати?
Чи потрібна жінці воля без кохання?
Скільки ж буде того дівування?
Чи потрібне жінці кохання без шлюбу?
Чи довго козак матиме за любу?
Знаю-знаю чого хоче –
Силу жіночу!
Щоб з війни чекала,
Коханням оберігала…
Хитрий козак-чорносотівець,
Лис і гайдамака-безбродівець…
Обхитрив-обкрутив сам себе!
Відкликай назад тепер все:
Не мене тобі яблуками годувати –
Свій біль приходила лікувати…
2015
3.
- Привіт! –
так ніби й не було́ весни… зими…
як з іншої планети…
- Я тут проект один зробив,
продвинути б його здалося?...
- Привіт… Як там на війні?..
- Живий… То ти приїдеш?
- Не знаю…
- Як ти взагалі?..
- Я?.. Зрізала волосся…
2016
4. Моя панно...
- Ти не знаєш, безсердечна чаклунко,
Як козацьке серце болить
За твоїм п’янким поцілунком
І за тілом, що в руках, аж бринить…
Казкова, стрімка Повітруля,
Мов синичка...
Вже не́ прилетить!
Знов піду на війну – нехай куля
Припинить цей сум, хоч на мить!..
- Не вигадуй, козаче, не треба…
Все, що було – вже стало твоє.
Ну а більше… Воно тобі треба?
Ти ж не знаєш, що вир мій несе…
Я би може й сама хотіла
До твого коша допли́сти,
Але я ж тобі не кобила –
Не в упряж!
Я хочу намиста…
Прикрашай мене – поцілунками!
Омивай сльозою скупою…
Я віддячу смачними дарунками
На зранену душу тво́ю…
Ти поспи –
Натрудився,
Знесилив…
Ну а я під твоїм кожухом
Свої відігрію
Крила…
- На війні твої очі безмежні
Крізь «зельонку» мені ввижались…
А тут – вони незалежні...
Можливо, теж настраждались?..
- А давай дочекаємось літечка,
А краще, взагалі, – перемоги.
Тоді вже якось і вирішим
Чи доречні такі розмови?
Ти вільний козак,
Я русалка –
Чи пара ми?
Ой, лю-лі!..
- Діждися з війни, моя панно,
Віддаси хвоста – назавжди!..
_______________________
Перегуки і пересмі́хи…
Щось в них правда,
А щось, може, й ні…
Зустрічалися вольні для втіхи,
Щоб не страшно було
На війні…
16.10.2016
Ой, же на ярмарок я ходила-ходила!
Та до хлопців там очима так вже світила!
Хоч куліш їсти я і не стала,
Та козачі вуса о-о-ох як цілувала!
Дозволяла собою милуватись,
Шаблюкою переді мною вихвалятись!
І так вже заглядала в ті очі-ночі,
Аж чутно було, як козак зубами скрегоче!
Медовуху пила-веселилась,
Здалось, навіть, за тобою – віджурилась!..
Боляче, коханий?
Знаю!
Так і мені щоразу,
Як іншу граєш,
Буває...
2015
2.
Зустрічав – яблучком пригощав,
Закрутив-закружляв,
Викохував та закохував…
Проводжав – ще одно давав…
Хитрий козак-чорносотівець,
До себе навіки примотував…
Й тепер не знаю:
З’їсти?
Чи везти за місто –
Пташенятам згодувати,
Волю свою рятувати?
Чи потрібна жінці воля без кохання?
Скільки ж буде того дівування?
Чи потрібне жінці кохання без шлюбу?
Чи довго козак матиме за любу?
Знаю-знаю чого хоче –
Силу жіночу!
Щоб з війни чекала,
Коханням оберігала…
Хитрий козак-чорносотівець,
Лис і гайдамака-безбродівець…
Обхитрив-обкрутив сам себе!
Відкликай назад тепер все:
Не мене тобі яблуками годувати –
Свій біль приходила лікувати…
2015
3.
- Привіт! –
так ніби й не було́ весни… зими…
як з іншої планети…
- Я тут проект один зробив,
продвинути б його здалося?...
- Привіт… Як там на війні?..
- Живий… То ти приїдеш?
- Не знаю…
- Як ти взагалі?..
- Я?.. Зрізала волосся…
2016
4. Моя панно...
- Ти не знаєш, безсердечна чаклунко,
Як козацьке серце болить
За твоїм п’янким поцілунком
І за тілом, що в руках, аж бринить…
Казкова, стрімка Повітруля,
Мов синичка...
Вже не́ прилетить!
Знов піду на війну – нехай куля
Припинить цей сум, хоч на мить!..
- Не вигадуй, козаче, не треба…
Все, що було – вже стало твоє.
Ну а більше… Воно тобі треба?
Ти ж не знаєш, що вир мій несе…
Я би може й сама хотіла
До твого коша допли́сти,
Але я ж тобі не кобила –
Не в упряж!
Я хочу намиста…
Прикрашай мене – поцілунками!
Омивай сльозою скупою…
Я віддячу смачними дарунками
На зранену душу тво́ю…
Ти поспи –
Натрудився,
Знесилив…
Ну а я під твоїм кожухом
Свої відігрію
Крила…
- На війні твої очі безмежні
Крізь «зельонку» мені ввижались…
А тут – вони незалежні...
Можливо, теж настраждались?..
- А давай дочекаємось літечка,
А краще, взагалі, – перемоги.
Тоді вже якось і вирішим
Чи доречні такі розмови?
Ти вільний козак,
Я русалка –
Чи пара ми?
Ой, лю-лі!..
- Діждися з війни, моя панно,
Віддаси хвоста – назавжди!..
_______________________
Перегуки і пересмі́хи…
Щось в них правда,
А щось, може, й ні…
Зустрічалися вольні для втіхи,
Щоб не страшно було
На війні…
16.10.2016
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1046 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1046 seconds