ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.01
07:23
Досвітній півень заспівав
І вслід загелготали
Гусята просячись на став,
Хоч світла ще замало,
Щоб мчати радо до води
По моріжку зеленім,
Де топче той гусій сліди,
Що схожий лиш на мене...
І вслід загелготали
Гусята просячись на став,
Хоч світла ще замало,
Щоб мчати радо до води
По моріжку зеленім,
Де топче той гусій сліди,
Що схожий лиш на мене...
2026.06.30
18:55
серпня 1692 року з дикого соснового пралісу, що біля Іскоростеня вийшов бородатий чоловік в подертій свиті на ймення Іван Коса. Брудний, нечесаний, з втомленими синіми очима. Він більше двох місяців блукав лісами, їв, що вдалося в знайти, зловити чи вполю
2026.06.30
12:52
Здаюся у полон лісів.
В поліфонії голосів,
У зіткненні епох, часів
На плечі мудрий крук присів.
Здаюся у полон тополь,
Мов ніжних і величних доль.
Шукаю від кори пароль,
В поліфонії голосів,
У зіткненні епох, часів
На плечі мудрий крук присів.
Здаюся у полон тополь,
Мов ніжних і величних доль.
Шукаю від кори пароль,
2026.06.30
10:27
дивись
бо що лишається
дивитися
через банальну дич
і смертний жах
у лиця
що не лики ангельські
не пики
бо що лишається
дивитися
через банальну дич
і смертний жах
у лиця
що не лики ангельські
не пики
2026.06.30
10:12
Розділ Х. ЛІСОВИЙ ЗАМОК КРЕПІ:
ПРИХИСТОК ЗАКОХАНИХ ВОВКІВ
Далеко на північ від Парижа, там, де вікові дуби замку Крепі вростали корінням у саму глибину галльської землі, панував зовсім інший світ. Тут не було золоченої розкоші Парижа, але був дух во
2026.06.30
09:06
Літо, сонце і засмага не з тобою, а проти, якщо розповідаєш, який ти крутий Сіндбад, і що тобі дали ті зароблені валюти, які для тебе – ніщо, бо тобі потрібні лише моря з океанами – простір, вільний від будь-яких семафорів твого шляху.
Вусате обличчя стр
2026.06.30
07:20
Знову літо, знову море,
Знову ледь помітний бриз, -
Знову далеч неозора
І щодня - блакитна вись.
Знов дозвілля цілий місяць
Без повітряних тривог, -
Знов я вибрав гарне місце,
Де купатись будем вдвох.
Знову ледь помітний бриз, -
Знову далеч неозора
І щодня - блакитна вись.
Знов дозвілля цілий місяць
Без повітряних тривог, -
Знов я вибрав гарне місце,
Де купатись будем вдвох.
2026.06.30
00:40
Сутносте вітрова, дика безупряжна, вільна,
було б мені дослухатись твоїх научань:
бігти прозоро крізь вістря натикані щільно,
не обдиратись гілками до рваних - до ран.
Духу вогневий, було мені яро палати-
іскрою витися до Пачамами висот.
Бач, блід
було б мені дослухатись твоїх научань:
бігти прозоро крізь вістря натикані щільно,
не обдиратись гілками до рваних - до ран.
Духу вогневий, було мені яро палати-
іскрою витися до Пачамами висот.
Бач, блід
2026.06.29
17:04
Серпень згадаю я тільки у лютому,
тільки у лютому оці твоєму.
Крізь Казахстан, Киргизстан поміж юртами
вітер мене пронесе до гарему.
Франціє! Азія! – очі ці – Азія!
Шкіра ця – шовк і гаряча пустеля.
Груди – це літо, де знов, мов у сказі я
тільки у лютому оці твоєму.
Крізь Казахстан, Киргизстан поміж юртами
вітер мене пронесе до гарему.
Франціє! Азія! – очі ці – Азія!
Шкіра ця – шовк і гаряча пустеля.
Груди – це літо, де знов, мов у сказі я
2026.06.29
14:07
Розділ ІХ: ГРОЗОВІ ХМАРИ НАД ПАЛАЦОМ СІТЕ
Новина про зникнення Королеви-матері вибухнула в Парижі, мов удар грому серед ясного неба. Коли мисливці повернулися без Анни, а вартові Рауля де Крепі відкрито оголосили, що Королева-вдова перебуває під захис
2026.06.29
13:30
Поступово нас час затирає
В порохно, у ніщо, в пустоту.
Волосина від пекла до раю
Народила нову німоту.
Поступово у нас забирає
Час усе найдорожче, коли
Нам читає прокислі моралі
В порохно, у ніщо, в пустоту.
Волосина від пекла до раю
Народила нову німоту.
Поступово у нас забирає
Час усе найдорожче, коли
Нам читає прокислі моралі
2026.06.29
12:16
Апельсинний Кратін*
Долучи до життя богомаза -
Фосфоричний коктейль,
Ніби збитий тертям цвіркунів,
В мармурових шпаринах
Достатньо мистецького сказу,
Апельсинний Кратін -
Драматург, що часу заяснів.
Долучи до життя богомаза -
Фосфоричний коктейль,
Ніби збитий тертям цвіркунів,
В мармурових шпаринах
Достатньо мистецького сказу,
Апельсинний Кратін -
Драматург, що часу заяснів.
2026.06.29
10:59
Гонить літо — суховій,
Віражем по колу.
Не твоя і ти не мій —
Не зійтись ніколи.
Заблукала, не знайти
Стежку на осонні.
Хай ідуть, під три чорти,
Віражем по колу.
Не твоя і ти не мій —
Не зійтись ніколи.
Заблукала, не знайти
Стежку на осонні.
Хай ідуть, під три чорти,
2026.06.29
10:45
барабан розбився на синкопи
грає слепом фанковий басист
хай воно подібне до хіп-хопу
бог не видасть а свиня не з’їсть
караван що у дамаск ішов був
зупинивсь а дехто і осліп
ще поету віднімає мову
йди руками заробляй на хліб
грає слепом фанковий басист
хай воно подібне до хіп-хопу
бог не видасть а свиня не з’їсть
караван що у дамаск ішов був
зупинивсь а дехто і осліп
ще поету віднімає мову
йди руками заробляй на хліб
2026.06.29
07:20
Хоч співало далі про кохання
Двійко невгамовних солов'їв, -
Вдосвіта підкралося світання
І щербатий місяць потьмянів.
І клуби туману обгорнули
Береги півсонної ріки, -
І шугнули радісно в минуле
Любощами зроджені думки.
Двійко невгамовних солов'їв, -
Вдосвіта підкралося світання
І щербатий місяць потьмянів.
І клуби туману обгорнули
Береги півсонної ріки, -
І шугнули радісно в минуле
Любощами зроджені думки.
2026.06.28
22:22
десь отам, де твій альков
на крісла набитий шовк
ти жартуєш із багатими
чи тобі потрібен я
улична компанія
одиноким я не буду, ні
збав мене, мила сюзі, збав мене
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...на крісла набитий шовк
ти жартуєш із багатими
чи тобі потрібен я
улична компанія
одиноким я не буду, ні
збав мене, мила сюзі, збав мене
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2026.06.20
2026.06.18
2026.06.15
2026.06.14
2026.06.11
2026.06.08
2026.06.05
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олена Красько /
Вірші
«У лісі-лісі темному…» (війна, кохання і PR)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
«У лісі-лісі темному…» (війна, кохання і PR)
1.
Ой, же на ярмарок я ходила-ходила!
Та до хлопців там очима так вже світила!
Хоч куліш їсти я і не стала,
Та козачі вуса о-о-ох як цілувала!
Дозволяла собою милуватись,
Шаблюкою переді мною вихвалятись!
І так вже заглядала в ті очі-ночі,
Аж чутно було, як козак зубами скрегоче!
Медовуху пила-веселилась,
Здалось, навіть, за тобою – віджурилась!..
Боляче, коханий?
Знаю!
Так і мені щоразу,
Як іншу граєш,
Буває...
2015
2.
Зустрічав – яблучком пригощав,
Закрутив-закружляв,
Викохував та закохував…
Проводжав – ще одно давав…
Хитрий козак-чорносотівець,
До себе навіки примотував…
Й тепер не знаю:
З’їсти?
Чи везти за місто –
Пташенятам згодувати,
Волю свою рятувати?
Чи потрібна жінці воля без кохання?
Скільки ж буде того дівування?
Чи потрібне жінці кохання без шлюбу?
Чи довго козак матиме за любу?
Знаю-знаю чого хоче –
Силу жіночу!
Щоб з війни чекала,
Коханням оберігала…
Хитрий козак-чорносотівець,
Лис і гайдамака-безбродівець…
Обхитрив-обкрутив сам себе!
Відкликай назад тепер все:
Не мене тобі яблуками годувати –
Свій біль приходила лікувати…
2015
3.
- Привіт! –
так ніби й не було́ весни… зими…
як з іншої планети…
- Я тут проект один зробив,
продвинути б його здалося?...
- Привіт… Як там на війні?..
- Живий… То ти приїдеш?
- Не знаю…
- Як ти взагалі?..
- Я?.. Зрізала волосся…
2016
4. Моя панно...
- Ти не знаєш, безсердечна чаклунко,
Як козацьке серце болить
За твоїм п’янким поцілунком
І за тілом, що в руках, аж бринить…
Казкова, стрімка Повітруля,
Мов синичка...
Вже не́ прилетить!
Знов піду на війну – нехай куля
Припинить цей сум, хоч на мить!..
- Не вигадуй, козаче, не треба…
Все, що було – вже стало твоє.
Ну а більше… Воно тобі треба?
Ти ж не знаєш, що вир мій несе…
Я би може й сама хотіла
До твого коша допли́сти,
Але я ж тобі не кобила –
Не в упряж!
Я хочу намиста…
Прикрашай мене – поцілунками!
Омивай сльозою скупою…
Я віддячу смачними дарунками
На зранену душу тво́ю…
Ти поспи –
Натрудився,
Знесилив…
Ну а я під твоїм кожухом
Свої відігрію
Крила…
- На війні твої очі безмежні
Крізь «зельонку» мені ввижались…
А тут – вони незалежні...
Можливо, теж настраждались?..
- А давай дочекаємось літечка,
А краще, взагалі, – перемоги.
Тоді вже якось і вирішим
Чи доречні такі розмови?
Ти вільний козак,
Я русалка –
Чи пара ми?
Ой, лю-лі!..
- Діждися з війни, моя панно,
Віддаси хвоста – назавжди!..
_______________________
Перегуки і пересмі́хи…
Щось в них правда,
А щось, може, й ні…
Зустрічалися вольні для втіхи,
Щоб не страшно було
На війні…
16.10.2016
Ой, же на ярмарок я ходила-ходила!
Та до хлопців там очима так вже світила!
Хоч куліш їсти я і не стала,
Та козачі вуса о-о-ох як цілувала!
Дозволяла собою милуватись,
Шаблюкою переді мною вихвалятись!
І так вже заглядала в ті очі-ночі,
Аж чутно було, як козак зубами скрегоче!
Медовуху пила-веселилась,
Здалось, навіть, за тобою – віджурилась!..
Боляче, коханий?
Знаю!
Так і мені щоразу,
Як іншу граєш,
Буває...
2015
2.
Зустрічав – яблучком пригощав,
Закрутив-закружляв,
Викохував та закохував…
Проводжав – ще одно давав…
Хитрий козак-чорносотівець,
До себе навіки примотував…
Й тепер не знаю:
З’їсти?
Чи везти за місто –
Пташенятам згодувати,
Волю свою рятувати?
Чи потрібна жінці воля без кохання?
Скільки ж буде того дівування?
Чи потрібне жінці кохання без шлюбу?
Чи довго козак матиме за любу?
Знаю-знаю чого хоче –
Силу жіночу!
Щоб з війни чекала,
Коханням оберігала…
Хитрий козак-чорносотівець,
Лис і гайдамака-безбродівець…
Обхитрив-обкрутив сам себе!
Відкликай назад тепер все:
Не мене тобі яблуками годувати –
Свій біль приходила лікувати…
2015
3.
- Привіт! –
так ніби й не було́ весни… зими…
як з іншої планети…
- Я тут проект один зробив,
продвинути б його здалося?...
- Привіт… Як там на війні?..
- Живий… То ти приїдеш?
- Не знаю…
- Як ти взагалі?..
- Я?.. Зрізала волосся…
2016
4. Моя панно...
- Ти не знаєш, безсердечна чаклунко,
Як козацьке серце болить
За твоїм п’янким поцілунком
І за тілом, що в руках, аж бринить…
Казкова, стрімка Повітруля,
Мов синичка...
Вже не́ прилетить!
Знов піду на війну – нехай куля
Припинить цей сум, хоч на мить!..
- Не вигадуй, козаче, не треба…
Все, що було – вже стало твоє.
Ну а більше… Воно тобі треба?
Ти ж не знаєш, що вир мій несе…
Я би може й сама хотіла
До твого коша допли́сти,
Але я ж тобі не кобила –
Не в упряж!
Я хочу намиста…
Прикрашай мене – поцілунками!
Омивай сльозою скупою…
Я віддячу смачними дарунками
На зранену душу тво́ю…
Ти поспи –
Натрудився,
Знесилив…
Ну а я під твоїм кожухом
Свої відігрію
Крила…
- На війні твої очі безмежні
Крізь «зельонку» мені ввижались…
А тут – вони незалежні...
Можливо, теж настраждались?..
- А давай дочекаємось літечка,
А краще, взагалі, – перемоги.
Тоді вже якось і вирішим
Чи доречні такі розмови?
Ти вільний козак,
Я русалка –
Чи пара ми?
Ой, лю-лі!..
- Діждися з війни, моя панно,
Віддаси хвоста – назавжди!..
_______________________
Перегуки і пересмі́хи…
Щось в них правда,
А щось, може, й ні…
Зустрічалися вольні для втіхи,
Щоб не страшно було
На війні…
16.10.2016
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.141 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.141 seconds