ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.06.20
21:58
Мовчання, як вулкан.
Мовчання, як гора,
яка здатна народити
невідомо що:
красеня чи потвору,
але в будь-якому разі
щось грандіозне.
Мовчання, як плід,
Мовчання, як гора,
яка здатна народити
невідомо що:
красеня чи потвору,
але в будь-якому разі
щось грандіозне.
Мовчання, як плід,
2025.06.20
15:22
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Панно Фа
Панно Фа
2025.06.20
14:58
Якщо порівнювати між собою такі явища, як політику, релігію і проституцію, відверто оцінюючи їх із точки зору людської моралі, то доведеться визнати, що остання із цієї тріади для суспільства – уже найменше зло.
2025.06.20
07:48
Вигулюючи песика на лузі,
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.
2025.06.19
21:35
Снігова маса розтає,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,
2025.06.19
20:51
На вулиці спекотно, навіть парко,
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні
2025.06.19
12:21
Літо видихає спеку,
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.
2025.06.19
09:59
Голосистою напрочуд
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.
2025.06.18
22:44
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 7 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Рожеві метел
Рожеві метел
2025.06.18
21:33
Уламки любові, уламки світів,
Які народились, щоб швидко померти.
Ти космос зруйнуєш без меж і мостів,
Де вже не існує народжень і смерті.
Уламки любові ніяк не збереш,
Вони розлетілися в простір печальний.
У дикому реготі буйних пожеж
Які народились, щоб швидко померти.
Ти космос зруйнуєш без меж і мостів,
Де вже не існує народжень і смерті.
Уламки любові ніяк не збереш,
Вони розлетілися в простір печальний.
У дикому реготі буйних пожеж
2025.06.18
19:14
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати
2025.06.18
14:52
У цьому архіві знаходиться коментарі співробітників sub-порталу "Пиріжкарня Асорті", які були видалені одним з активних користувачів поетичного порталу "Поетичні майстерні" разом з його римованими текстами.
Коментарі свого часу сподобались, як сві
2025.06.18
05:43
Зозуляста наша квочка
Цілоденно радо квокче
Біля виводка курчат.
Доглядає за малими, –
Чи усі перед очима
В неї жалісно пищать?
Будь-коли, немов матусю,
Квочку бачимо у русі
Цілоденно радо квокче
Біля виводка курчат.
Доглядає за малими, –
Чи усі перед очима
В неї жалісно пищать?
Будь-коли, немов матусю,
Квочку бачимо у русі
2025.06.17
22:00
Скривлений геть лагідний Клек
Їстиме скромний пай
Ліжко чекає барви згасають
У вже не вогких очах
Оголена муза що все куштує
Табаку на кущі
Кепа визує натопче люльку
Їстиме скромний пай
Ліжко чекає барви згасають
У вже не вогких очах
Оголена муза що все куштує
Табаку на кущі
Кепа визує натопче люльку
2025.06.17
21:33
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 6 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Золотавий ла
Золотавий ла
2025.06.17
21:28
Порожня сцена і порожній зал,
Порожній простір, пристрастей вокзал.
Ряди порожні, як полеглі роти,
Стоять в чеканні неземної ролі.
Усе вже сказано, проспівані пісні,
Немов заховані під снігом сни.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Порожній простір, пристрастей вокзал.
Ряди порожні, як полеглі роти,
Стоять в чеканні неземної ролі.
Усе вже сказано, проспівані пісні,
Немов заховані під снігом сни.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2025.06.07
2025.05.27
2025.05.16
2025.05.15
2025.05.04
2025.04.30
2025.04.25
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олена Красько /
Вірші
«У лісі-лісі темному…» (війна, кохання і PR)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
«У лісі-лісі темному…» (війна, кохання і PR)
1.
Ой, же на ярмарок я ходила-ходила!
Та до хлопців там очима так вже світила!
Хоч куліш їсти я і не стала,
Та козачі вуса о-о-ох як цілувала!
Дозволяла собою милуватись,
Шаблюкою переді мною вихвалятись!
І так вже заглядала в ті очі-ночі,
Аж чутно було, як козак зубами скрегоче!
Медовуху пила-веселилась,
Здалось, навіть, за тобою – віджурилась!..
Боляче, коханий?
Знаю!
Так і мені щоразу,
Як іншу граєш,
Буває...
2015
2.
Зустрічав – яблучком пригощав,
Закрутив-закружляв,
Викохував та закохував…
Проводжав – ще одно давав…
Хитрий козак-чорносотівець,
До себе навіки примотував…
Й тепер не знаю:
З’їсти?
Чи везти за місто –
Пташенятам згодувати,
Волю свою рятувати?
Чи потрібна жінці воля без кохання?
Скільки ж буде того дівування?
Чи потрібне жінці кохання без шлюбу?
Чи довго козак матиме за любу?
Знаю-знаю чого хоче –
Силу жіночу!
Щоб з війни чекала,
Коханням оберігала…
Хитрий козак-чорносотівець,
Лис і гайдамака-безбродівець…
Обхитрив-обкрутив сам себе!
Відкликай назад тепер все:
Не мене тобі яблуками годувати –
Свій біль приходила лікувати…
2015
3.
- Привіт! –
так ніби й не було́ весни… зими…
як з іншої планети…
- Я тут проект один зробив,
продвинути б його здалося?...
- Привіт… Як там на війні?..
- Живий… То ти приїдеш?
- Не знаю…
- Як ти взагалі?..
- Я?.. Зрізала волосся…
2016
4. Моя панно...
- Ти не знаєш, безсердечна чаклунко,
Як козацьке серце болить
За твоїм п’янким поцілунком
І за тілом, що в руках, аж бринить…
Казкова, стрімка Повітруля,
Мов синичка...
Вже не́ прилетить!
Знов піду на війну – нехай куля
Припинить цей сум, хоч на мить!..
- Не вигадуй, козаче, не треба…
Все, що було – вже стало твоє.
Ну а більше… Воно тобі треба?
Ти ж не знаєш, що вир мій несе…
Я би може й сама хотіла
До твого коша допли́сти,
Але я ж тобі не кобила –
Не в упряж!
Я хочу намиста…
Прикрашай мене – поцілунками!
Омивай сльозою скупою…
Я віддячу смачними дарунками
На зранену душу тво́ю…
Ти поспи –
Натрудився,
Знесилив…
Ну а я під твоїм кожухом
Свої відігрію
Крила…
- На війні твої очі безмежні
Крізь «зельонку» мені ввижались…
А тут – вони незалежні...
Можливо, теж настраждались?..
- А давай дочекаємось літечка,
А краще, взагалі, – перемоги.
Тоді вже якось і вирішим
Чи доречні такі розмови?
Ти вільний козак,
Я русалка –
Чи пара ми?
Ой, лю-лі!..
- Діждися з війни, моя панно,
Віддаси хвоста – назавжди!..
_______________________
Перегуки і пересмі́хи…
Щось в них правда,
А щось, може, й ні…
Зустрічалися вольні для втіхи,
Щоб не страшно було
На війні…
16.10.2016
Ой, же на ярмарок я ходила-ходила!
Та до хлопців там очима так вже світила!
Хоч куліш їсти я і не стала,
Та козачі вуса о-о-ох як цілувала!
Дозволяла собою милуватись,
Шаблюкою переді мною вихвалятись!
І так вже заглядала в ті очі-ночі,
Аж чутно було, як козак зубами скрегоче!
Медовуху пила-веселилась,
Здалось, навіть, за тобою – віджурилась!..
Боляче, коханий?
Знаю!
Так і мені щоразу,
Як іншу граєш,
Буває...
2015
2.
Зустрічав – яблучком пригощав,
Закрутив-закружляв,
Викохував та закохував…
Проводжав – ще одно давав…
Хитрий козак-чорносотівець,
До себе навіки примотував…
Й тепер не знаю:
З’їсти?
Чи везти за місто –
Пташенятам згодувати,
Волю свою рятувати?
Чи потрібна жінці воля без кохання?
Скільки ж буде того дівування?
Чи потрібне жінці кохання без шлюбу?
Чи довго козак матиме за любу?
Знаю-знаю чого хоче –
Силу жіночу!
Щоб з війни чекала,
Коханням оберігала…
Хитрий козак-чорносотівець,
Лис і гайдамака-безбродівець…
Обхитрив-обкрутив сам себе!
Відкликай назад тепер все:
Не мене тобі яблуками годувати –
Свій біль приходила лікувати…
2015
3.
- Привіт! –
так ніби й не було́ весни… зими…
як з іншої планети…
- Я тут проект один зробив,
продвинути б його здалося?...
- Привіт… Як там на війні?..
- Живий… То ти приїдеш?
- Не знаю…
- Як ти взагалі?..
- Я?.. Зрізала волосся…
2016
4. Моя панно...
- Ти не знаєш, безсердечна чаклунко,
Як козацьке серце болить
За твоїм п’янким поцілунком
І за тілом, що в руках, аж бринить…
Казкова, стрімка Повітруля,
Мов синичка...
Вже не́ прилетить!
Знов піду на війну – нехай куля
Припинить цей сум, хоч на мить!..
- Не вигадуй, козаче, не треба…
Все, що було – вже стало твоє.
Ну а більше… Воно тобі треба?
Ти ж не знаєш, що вир мій несе…
Я би може й сама хотіла
До твого коша допли́сти,
Але я ж тобі не кобила –
Не в упряж!
Я хочу намиста…
Прикрашай мене – поцілунками!
Омивай сльозою скупою…
Я віддячу смачними дарунками
На зранену душу тво́ю…
Ти поспи –
Натрудився,
Знесилив…
Ну а я під твоїм кожухом
Свої відігрію
Крила…
- На війні твої очі безмежні
Крізь «зельонку» мені ввижались…
А тут – вони незалежні...
Можливо, теж настраждались?..
- А давай дочекаємось літечка,
А краще, взагалі, – перемоги.
Тоді вже якось і вирішим
Чи доречні такі розмови?
Ти вільний козак,
Я русалка –
Чи пара ми?
Ой, лю-лі!..
- Діждися з війни, моя панно,
Віддаси хвоста – назавжди!..
_______________________
Перегуки і пересмі́хи…
Щось в них правда,
А щось, може, й ні…
Зустрічалися вольні для втіхи,
Щоб не страшно було
На війні…
16.10.2016
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0991 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0991 seconds