•  Білина

Лампади сяйво в просвіті вікна,
і на лиці Марії світла втома,

•  * * *  

Де зігріта Зорею зима,
В середині мирської пустелі,

•  * * *

Слова нехитрої колядки
і блиски свічки у вікні

•  * * * До Р.Х.

"Іди..." І, глянувши назирці мить потому
у зосенілі барви сущого, до споду,

•  * * * До Р.Х.

І все прибуде!
І буде добре!

•  * * * До Р.Х.

- Віднині про те говоритимуть надто різне:
найперші – учні, а другі – свідки, а треті – люде.

•  Різдвяна Зоря

І ночі іншої найперша мить - не вдома,
і теплі дотики з того кінця безмежжя,

•  Post «la Divina Commedia»

Різдвяний Львове - сяйно український!
Горлянки самогонні, щирі снігом,

•  До Р.Х.

А полине у небі провісна Зоря
полиши свої клопоти, щедрі поля,

•  ПриСутність

А опісля без ліку незвичного, і життя
з відчуттями - ти Інший, із Роду Провидця обставин,

•  Поклоніння волхвів

Ти інакше міста покорятимеш, аніж царі,
ніж усі ті царі, на яких тут очікують спрагло,

•  * * *

Зачарований сніг
і закручений шпилями вітер,

•  Різдвяний сонет

На “раз” - кінець, на “два” - початок.
І нібито одне і те ж:

•  Різдвяне

Плин мирри у сни диво-теплої ночі.
І покій морської, принишклої хвилі.

•  Львівська версія різдвяного романсу, за Й. Бродським

З імли сумного снігопаду
забутим вихором осіннім