ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Бойко
2023.12.03 12:31
Московитські парадокси - 8
Якби коти мітили території так само захланно, як москалі, світ обернувся би на которосію. Чи не кожна нація претендує на певну винятковість, та лише у московитів вона доведена до повного ідіотизму. Загадковість російської душі полягає у нездатності

Козак Дума
2023.12.03 09:39
Бом-бем-бум*
Учора бачив сон прекрасний –
Москва горіла як сірник,
а більш за все на площі Красній,
що й з мавзолею чувся крик.
Ніхто не вижив – всі згоріли,
Рогозін, Путін і Собчак,
а ще – біля стіни ялини
горіли офігенно так!

Світлана Бур
2023.12.03 09:13
Зажурений перон і паралелі
Зажурений перон, неначе пустка,
Хоч гамірно навкруг і шумно.
Ще кілька діб тому, мов сонця згусток,
Радів. Чому ж тепер так сумно?

Не врівноважити тривогу бумом.
Ця благодать лиш тілу, звісно.
А для душі б тепла живлющий струмінь.

Леся Горова
2023.12.03 09:00
Чекаю
Ти руку підстав під сніг
То сотні листів моїх,
І в кожному про моє кохання .
Сніжинкою звіддалік
Цілунок на щоки ліг
І крапля то чи сльоза стікає.

Скоріше вернись живим,

Віктор Кучерук
2023.12.03 06:19
Заспіваймо разом
Скраю поля в стиглім житі
Примостився серед літа
Й на сопілці радісно заграв, –
І нестримно та бадьоро,
Як пташки, знялися вгору
Ніжні звуки зроджених октав.
На закличний спів сопілки
Позлітались перепілки

Микола Соболь
2023.12.03 05:59
Снігопад
Переінакшити усе
й забути стріти Новоріччя,
кипить, бурлить життя столичне,
сніги мороз у небі тче,
але тому я не радію,
він після висипле завію,
ворона казиться натще,
така вона груднева байка

Іван Потьомкін
2023.12.02 22:59
***
Їй би в матріархаті народитися годилось,-
Од ласки й доброти з десяток мужиків зомліло б,
А то лиш я один та ще онук й сини...
Немає простору у повноті розправить крила.
Отож, як на останню приступку життя зійду,
Відкіль в інші світи вже мерех

Світлана Бур
2023.12.02 11:41
Чого являєшся (глоса)
Чого являєшся мені у сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні.
Сумні, немов криниці дно студене?
Чому уста твої німі?
І.Я. Франко.


Ольга Олеандра
2023.12.02 09:40
Запрошення
Вікно відкриваю снігові безпосередньо у душу.
Заходь і ти.
Бо ти, як і він, буваєш ледь стерпно колючим.
А я все одно (чуєш, все одно) тебе, як і його, люблю.

Бо він, як і ти, може бути осяйним,
пухнастим,
турботливим,

Леся Горова
2023.12.02 08:11
Слова
Мої слова - то шурхіт очеретів,
Ріка, що з небом змішана тече.
Відбиток в ній купальниці відвертий,
Дивися, не здіймаючи очей .

На плесі - брижі, значить слово вітер.
Під берегом пісок - то слово час.
Верба у воду мочить пару літер-

Микола Соболь
2023.12.02 07:46
Грудневі переспіви
Грудневі переспіви лісу
крізь лід замерзлого Дніпра,
через снігів густу завісу
там перелякана мара
безладно на початку ночі
у тьмяно-голубій зорі,
а ви до вищого охочі,
де красні зорі угорі.

Козак Дума
2023.12.02 07:18
Треба фільтрувати
Як воду друзів треба фільтрувати,
аби не накипало на душі…

Віктор Кучерук
2023.12.02 05:53
Платня
У невеличкому гаю,
Посеред вільх скрипучих, –
Я шкіру білену твою
Цілунками замучив.
Рясні відбитки губ моїх
Лишилися на тілі
І дуже довго, мов на гріх,
Незмивно червоніли.

Іван Потьомкін
2023.12.01 19:27
***
Я думав, Десно, не тутешня ти,
Бо ж так несешся-рвешся по рівнині,
Так безнастану крутиш течію свою
І береги нещадно крушиш.

Я думав, Десно, десь з далеких гір,
Коли ще на Землі дива вершились,
Ти вийшла якось на слов”янський слід,

Тетяна Левицька
2023.12.01 13:09
Два дні до грудня
Зриває лист з календаря,
Два дні до грудня, місяць вповні,
як паперовий срібний човник
пливе відчужена зоря
назустріч хмарочосам чорним.

Спиняє транспорт і людей
ця комендантська ніч жезлами,

Володимир Каразуб
2023.12.01 10:24
Пісня
Лунниця, що колихається на грудях твоїх
Так пасує до глуму роздівиченого погляду,
Як вітер ковилі, коли буйно розчісує своїм гребенем
Прямуючи до гір.
Коли місяць яскраво відсвічує сонце
Покладаючи на личко тінь солом’яного павука
І хтонічні хвилі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ігор Білецький Академік
2023.11.24

Дмитро Крейда
2023.11.10

Галина Шибко
2023.11.06

Олександр БУЙ
2023.11.01

Мамутова Кістка
2023.10.26

Сніг Теплий
2023.10.19

Данило Фарба
2023.10.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Володимир Ляшкевич (1963) / Вірші / Різдвяне

 Різдвяний романс
Образ твору З імли сумного снігопаду
забутим вихором осіннім
пливе трамвай удовж фасаду
корабликом у склі вітриннім.
І тануть вогники червоні
на жовтім гроні винограду,
на ватяному підвіконні
блиск зорепаду.

Пливуть сніжини над астральним
блідого ліхтаря горінням,
за силуетами - пухнавим
новоріздвяним провидінням,
вбирають вії у красуні
у блиски неземного жалю,
мов не оці зіниці юні
глядять печаллю.

Кружляє в танку заметілі
у вабі заблукала пара,
блукають пальці побілілі
і побіліла в них гітара.
І стугонять про Нову радість
за спинами дахів похилих
врочисті дзвони - нам і замість
душ одлетілих.

І ділять хміль на трьох, і ніжне
розчулене різноголосся
волхви місцеві під неспішне
даяння дива, що збулося,
і нелукава колискова
звучить на Отчому порозі,
з колись освяченого кола
зійти не в змозі.


XІІ.2005

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2005-12-30 16:42:38
Переглядів сторінки твору 7305
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.388 / 6  (5.170 / 5.55)
* Рейтинг "Майстерень" 5.383 / 6  (5.173 / 5.56)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.751
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Різдвяна поезія (для дорослих)
Автор востаннє на сайті 2023.11.30 21:26
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстер Рим (Л.П./Л.П.) [ 2005-12-30 17:22:48 ]
Здається, що залишилась невирішеною проблема останньої строфи?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Андрій Зланіч (Л.П./Л.П.) [ 2005-12-30 19:01:29 ]
Мені видається, що остання строфа - не проблєма, навпаки - родзинка цього мелодійного твору, що, наче крижинки, кружляє й кружляє, на хвильку зупиняючись саме на останній строфі, втім лише з тим, аби знову крутнутись у вирі танку.
Особисто мій "рєспєкт" наступній влучній кулі автора, яка гризнула щось таке особисте в моєму внутрішньому: "Кружляє в танку заметілі
в стосунках заблукала пара".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2005-12-30 20:36:39 ]
Сподіваючись на більш строгу критику, дякую, Вам, за гуманне відношення. Скажу по правді, - початково взятий рівень звучання для мене виявився не під силу, бажання достойно дописати цей вірш наштовхувалося на дріб'язковість як мого існування останніх днів (алкоголь і важке прокидання ближче до обіду), так і дивного життя в ці дні міста Львова, і сніг розтанув, і суєта будівельно-ремонтна, - та найгірше, що мій рівень виявився для цієї штуки недостатнім. Відчуваю проблему нутром, а вдіяти нічого не можу - тонкощів недостає, операційних...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2005-12-31 01:09:42 ]
Пане Володимире. Але ж це - абсолютно "бродський різдвяний" вірш: за тематикою і будовою. Принаймні, таке стійке враження...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2005-12-31 16:39:58 ]
У тому і справа, пане Сергію. Це додатковий фактор - колишній переклад відомого вірша Йосифа Бродського, вплив перекладу, тобою здійсненого. Але ж ніхто з нас ніщо початково не створює у цьому світі, чи не так? Отож форма і тема нікому крім Всевишнього не належать, - важливо, як впоратись з цим усім, - Бродським я задоволений, собою - ні. Принаймні, поки що...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Мельник (Л.П./Л.П.) [ 2005-12-31 16:50:13 ]
Погоджуюсь із паном Андрієм щодо "родзинок". Кожна строфа даного твору - це таємниця, що не пов"язана логічно (але тільки за внутрішнім настроєм)із наступним фрагментом. То, як життя, до останньої строфи потрібно ще дожити і дійти. Куди поспішати?..

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2005-12-31 17:44:18 ]
Пане Володимире. В такому баченні - я з вами згоден. І якщо ви Бродським задоволені, а собою ні, то я вдоволений і ним, і вами.
З Новим роком! З святами!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2006-01-19 17:02:31 ]
Дякую, пане Сергію, пані Тетяно, пане Андрію! І всім небайдужим, особливо пану Майстру! Ось і дійшов я до останньої строфи. Власне, шановний Майстер вірно відчув нюанс - я хотів завершити незавершену Йосифом Бродським ідею, якщо ця річ, себто ідея, має таку здатність і тому остання строфа мала би піти трохи далі мого кружляння, чи плиття у Бродського. Звичайно, закінчення вірша у Бродського прекрасно-самодостатнє, чого в більшій мірі бракувало моїй строфі,
І ділять хміль на трьох, на ніжне
зворушливе різноголосся
волхви місцеві під неспішне
звучання дива, що збулося
і наче тиха колискова
звучить при Отчому порозі,
з колись освяченого кола
зійти не в змозі.

Після виправлення, зараз, думаю, все трохи краще...
Всім вдячний!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Мельник (Л.П./Л.П.) [ 2006-01-20 11:11:49 ]
"Проблема останньої строфи..." - тепер її не існує, як і не існує багато чого іншого. Чи не так, пане Майстре? Вибачайте, що змушена повторюватись, але ви маєте рідкісний дар - бачити те основне, зерно. Бачити і розуміти, розуміти... Може через те, що такий образ гарний, і певне тому хочу запитати у вас як у Майстра: але ж "Рукописи не горять..." - так було сказано колись іншому "Майстру" в іншому тексті, тексті Булгакова. Вибачайте за таку алюзійність. Але ж вони не горять. Але... якби не та ваша репліка, то може б і не було інших текстів, інших роздумів. Отже, добре, що найперший небайдужий - то ви.
Пане Володимире, справді, ви дійшли до останньої строфи. Ви до неї тільки дійшли... Але якщо говорити про конкретний вірш, то він дійсно став кращим: струнким, гармонійним. Проте - прибрати дисгармонію у вірші - це одне, а як же зняти енгармонійність у собі? Де ж ви справжній? Ось цей красивий, самодостатній - я не вірю, що це ви. Я пам"ятаю ту іншу строфу - вона була і спраді "іншою", але не можу сказати, що гіршою. Це, знаєте, так буває, коли вирішую про манеру власного письма - чорним по білому, чи білим по чорному. Отже, вирішила вам писати, як пише Тетяна МЕльник (чорним по білому), оскільки білим по чорному ви не сприймаєте. От і ви - спочатку захотіли написати як Володимир Ляшкевич, але передумали і написали як написав би Бродський чи... головний редактор - а вони обидва занадто самодостатні, щоб потребувати чиїхось коментарів або реплік.
І знову ж таки - важко віддати перевагу - який же варіант вірша кращий? Від Володимира чи... від головного редактора? Перший - то як та троянда з колючками (вибачте, що краду ваше порівняння)- на такий дивишся з бажанням зірвати, але в останній момент передумуєш і даруєш шанс на життя. Другий -троянда без колючок, навіть і зачепитись немає за що, отож позковзаєшся якийсь час по гладенькому стеблу, а потім зірвавши, полюбуєшся кілька днів та й викинеш, назавжди забувши, що була така. А та, колюча, буде жити, як перший варіант вашого вірша, примушуючи думати, боротись, не погоджуватись, підсвідомо наслідуючи того, хто її створив. Бо ж і ви самі ідете за голосом Творця, чи не так?
Нехай це беде мій останній коментар. НЕ знаю, хто з вас буде його читати. У будь-якому випадку хочу сказати - обидва варіанти вірша гарні, але ваша остання строфа (ви ж самі використали мою репліку) - ще буде...бо "рукописи не горять".