ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Сіренко
2026.05.19 18:03
Люди запилених перехресть
Замовили в ковалів залізних снів
Трохи гострих апострофів.
Вони ще не знали,
Що сухий ясен торішнього
Втопився в прозорому Озері Сліз*,
А на поверхні того спокійного ставу,
Яку не може збурити

Артур Курдіновський
2026.05.19 16:26
Навколо - тепло, а у серці - темно.
Стискають горло помилки, гріхи.
Неначе, травень... І давно сніги
Завершили історію буремну...

Хіба ще актуальна пісня щемна
Для простору ледачої нудьги?
Бо навесні всі тьмяні береги

Оксана Алексеєва
2026.05.19 13:41
На перевалі торохкотять закіптюжені авто.
Кам’яними стежками блукають туристи,
смакують осінь, мов вистояне вино,
купують каву, сендвічі, кожушки і намиста.

Видряпавшись на вершину, вигукують: «Боже!
Онде гори, наче льодяники кольорові.»
Летять на

Борис Костиря
2026.05.19 11:30
Колишня спалена епоха
Ущент, навіки і дотла.
В снах Єремії та Єноха
Говорить немічна зола.

Епоха німо заговорить
Про дні звитяги і борні,
Здійнявши суєтливий ворох

Вячеслав Руденко
2026.05.19 11:14
Тихше-но, рак-ліцемір, вуса повільні і довгі
Дошкам плотів піднеси … качуру справжніх утіх,
Вірити хутряним снам личить братам ротоногим* -
Тож у каміння упрись, наче чилім на весні.

Вітер блаженний знайди, шлях пустотливому птаху,
Спіриту, хвилі

Світлана Пирогова
2026.05.19 09:42
Фіолетовий вибух травневого дня,
ніби хмара, що впала у сад.
Оксамитова, пишна, густа вишина
Залишає п'янкий аромат.
В кожнім гроні - маленькі сузір'я зірок,
таємничий приховують світ.
Заглядає в обличчя весняний бузок,
вабить душу пахучий цей кв

Тетяна Левицька
2026.05.19 05:54
Янголе світлий! Солодких видінь.
Обіймаю тебе ніжним серцем.
Хай насниться тобі неземна голубінь,
біля лісу прозоре озерце.
В нім хлюпочеться рибка надій золота,
якщо хочеш, задумай бажання.
Хай гойдає на крилах тебе висота
і моє незбагненне коханн

Кока Черкаський
2026.05.19 01:45
садок із сакур коло хати,
прилетіли джмелі - а вишень нема
- не будем ми гудіти над сакурами!-
полетіли геть

Володимир Бойко
2026.05.19 00:14
Навіть найлихіші лиходії неминуче відходять у минуле. Якщо росія – антисвіт, то й світ – антиросія. Силам зла бракує сили, але не бракує зла. Герої варті свого народу, але чи вартий народ своїх героїв? Золота середина була заповнена посередніс

Олена Побийголод
2026.05.18 19:57
Іван Хемніцер (1745-1784)

Один сумлінний батько вчув,
що за кордон дітей учитись відправляють,
і що того, хто десь за морем був,
від не-бувалого – й на вигляд відрізняють.

І от, не пасти задніх щоб,

Артур Сіренко
2026.05.18 19:24
Ми граємо
На бусурманській лютні дощу,
Ми танцюємо
Божевільні танці пролісків,
Що цвітуть лише у вигадках
Їжаків маленького лісу
Вчора.
Ми креслимо

Охмуд Песецький
2026.05.18 15:29
Почутого про подвиги трьохсот троянців
Замало, якщо ти серйозний ерудит,
Для написання навіть прози.
Хоча про Ксерокса ти можеш розповісти
Не тільки уривками службових розмов.

І пишеш вірша про своє – про зустрічі,
Природно, що не для баталій,

хома дідим
2026.05.18 14:02
усі збираються за стіл
від діда і до каті
щоби поїсти на обід
сякої благодаті
дід переважно мовчазний
триндіти не привиклий
тут батько по 50 розлив
бере із нього приклад

Ірина Вовк
2026.05.18 13:36
ВИШГОРОД: ЗИМОВИЙ СОН КНЯГИНІ ІРИНИ Коли осінь 1050 року позолотила кручі над Дніпром, велика княгиня відчула, як у її жилах стихає шторм північних морів – материнське серце, що тримало на собі дипломатію цілої Європи, почало втомлюватися. Вона об

Юрій Гундарів
2026.05.18 13:05
Сонячний ранок
вітає ласкаво:
ось львівський пряник,
каша і кава.

Ось почуття й думки найсвітліші,
це тобі радість прямо спросоння -
сяючі вірші,

Володимир Невесенко
2026.05.18 12:50
Звід небесний зірками іскрився...
Боже, зглянься, зійди і годи нам!
Друг мій взяв автомата і скрився,
а я ждав і складав лік годинам...

Скільки літ нами разом прожито
ще з дитинства, де мрії прозорі...
Він любив так співати про жито,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Аліса Бєздєтна
2026.05.14

Сак Юлия Сак Юлия
2026.05.13

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Володимир Ляшкевич (1963) / Вірші / Східний напрямок. Вірші, рубаї

 Рубаї
Образ твору * * * (Омару Хаяму)
І нині плоть твоя, мабуть, живий оазис.
Не вірю, друже, що твого земного абрис:
“не гріх і тут втішатися небес дарами…”,
“присядемо ж удвох...”- лише для праху надпис!


* * *
П'яничка розуміє справи Божі,
Коли й хмільні діла його хороші.
Нелегко і тверезо їх робить,
А сп’яну здатні тільки душі гожі!


* * *
Благословенне будь, земне вино!
У глеки зваби вміщене воно!
І що не глек - то свій окремий смак!
Не кожен, ясно, мій, та все одно!


Прекрасність
Коли завершив Бог людиною земне,
не тим утішився, либонь, що промине,
а безконечною жагою чоловіка,
котрий із жінкою продовжать головне.


* * *
Коли красуня болісно вколола -
сама беззахисно чарівно гола,
зроби ковток вина аби зваблива
своїм єством в тобі не охолола.


* * *
Ні осінь пізня, ні вітри, ні хмурі далі
не оп'янять мене терпким вином печалі -
допоки в погляді твоєму жарке літо
ні мудрості в мені, ані моралі.


* * *
Що, друже, думати про завтрашнє сьогодні?
Нехай торкаються шляхи країв безодні,
та поміж нами й нею розпачу стіна,
здолати з милою й вином її не годні!


* * *
Я не останній, хто дійшов до дна
і, випірнувши на поверхню, на
біду натрапив меншу, ніж була,
коли єдиним світом зналась ти одна.


* * *
Говорить розум про подій кінцеві дати,
конечно все - не варто навіть починати.
А в серці Мила, серцю радісно кохати,
одне - вбирати, зовсім інше - віддавати.


* * *
І білий сніг моїх неходжених доріг,
і ти, що сліду не лишила в ньому ніг,
в хмільному келиху моїм - відлунням втіх,
гірким ковтком - я не з тобою, хоч і міг.


* * *
Повір мені - про гаманець не йдеться,
коли цілющий дощ із неба ллється,
чи як любов знаходить нас - бо в світі
не все купляється, чи продається.


* * *
Що з нами завтра станеться? Напевно,
життя продовжиться цілком буденно.
І з віку в вік живемо схожим чином -
лиш перед смертю мить для нас священна.


* * *
Піски пустелі, моя звабо, - це красуні,
що нами тут перебирали, тілом юні,
а потім вже перебирали тільки ними.
Моєю стань, а не пилиною Фортуні!


* * *
Я залицятимусь до вас у дні зимові,
я вигадаю вас, і хміль до крові
вливатиму любовний до тих пір,
доки весна нас не зведе в розмові.


* * *
Поглянь - негода за вікном і ллють дощі,
така нагода, наливай вина мерщій!
І ще обіймів хмелю, мила, - для душі!
Бо геть тверезому кінець мені... Меrсі.


* * *
ось і закінчилось літо й очікувань тло
повнить і любку мою, і моє ремесло -
скоро ж у бочках нове зануртує вино,
осінь - початок, майбутнього першочисло.


* * *
І як повинен був я жити навесні?
Не знати спраги? в собі втримати пісні?!
Красуні сад щоночі не садити?
А осінь знову дорікатиме мені!


* * *
Довірся, панночко, незнаному на мить,
та й обійми мене, забудь про цноти кліть!
Не бійся, що не з птахоловів, - поверну,
раз найсолодше там твій голосок звучить.


* * *
Що виклик долі - слабосилому мені -
нагода озирнутись? в далині,
між скелями, узріти просинь моря?
я ж тільки відгомін його, чи ні?


* * *
Твоя загадка, мила, - в образі питання:
принишклий сад між хмурих стін складного вчення.
Дасть тільки доля відповідь - вогонь кохання,
та розсуд твій сухий – ще те єднання!


* * *
Ми тішимо себе ладами плоті,
Вважаємо, що головне у роті,
Невже не будемо, як всі, в покуті
аби не зжерли ті, що жнуть незрілі суті?


* * *
Не раз, порівнюючи вина і жінок,
я над безоднею здіймав стрімкий місток,
та зустрічав, здебільшого, світанок
на дні, один, серед потовчених пляшок.


Душа
У грудях пташка билася сумна до ранку -
що помах крил - у ту, чи іншу обіцянку.
Чому ж так легко покидають рідні люди,
і що затримує цю вільну "полонянку"?


* * *
Мене з покоїв проганяючи своїх
за флірт із іншою, ефірний суто гріх!
Чи розумієш, обдаровуєш як щедро? -
Супроти світу ці покої просто сміх.


* * *
Як молоде вино, туманиш хіттю,
і наповняєш жили щастя миттю, -
це потім, тверезіючи, вважаю
я сенс компанією довголіттю.


* * *
Не край, мій друже, серця: від печалі,
в яку тебе закули очі карі,
врятують інші очі - все минає,
і знову починається - там, далі.

...................................

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2005-12-30 20:09:40
Переглядів сторінки твору 7954
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.006 / 5.5  (5.198 / 5.59)
* Рейтинг "Майстерень" 5.003 / 5.5  (5.208 / 5.6)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.763
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Східний напрямок. Короткий вірш. Рубої. Хокку. Танка
Автор востаннє на сайті 2026.05.17 12:43
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2006-12-12 11:56:33 ]
Для допитливих - "Пташиний гріх" - народна назва одного із традиційних ритуалів загального комплексу спочатку древньословянського, затим старослов’янського свята урожаю. По завершенню збирання урожаю, в ході загальних святкувань, влаштовувалося окреме свято і 12-14-річним членам общини, що завершувалося особливим "дійством", в нашому сьогоднішньому розумінні - легкого флірту. Під наглядом декількох старших мамусь-бабусь – молодь лягала спати разом, частіше, в якомусь великому загальному приміщенні, і займалася усю ніч обіймами, тихими перешіптуваннями і поцілунками – власне, без сексу. Таке ось тренування, школа молодого бійця :) Тривав цей звичай, досить довго, ледь не до 18 ст. включно. Пізніше це поняття викривили недоучки а, здебільшого вороги наших народних традицій, до близького своїм натурам збоченого розуміння. :(
У своєму чотиривірші свідомо використовую це поняття ("П.Г") в контексті початкового розуміння - як легкого флірту на публіці. Використовую в цілях повернення нашим культурним явищам власних імен та істинних значень :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2007-01-20 21:15:40 ]
Пане Володимире, а можна поцікавитись із яких, власне, джерел Ви почерпнули інформацію про ТАКУ традицію свята урожаю? Моя цікавість не безпідставна - я вивчаю древні, давньослов*янські, дохристиянські традиції


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2007-01-21 12:32:51 ]
Зворот "дохристиянські традиції" - вкрай невідповідний, традиції дохристиянських часів (тобто до Р.Х.), не пов'язані з назвою "слов'янство". Навіть про традиції близькі часів офіційного прийняття християнства в Київі, мало що відомо, окрім, хіба того, чим відрізнялися на погляд, наприклад, візантійських спостерігачів руси від слов'ян, як і чим відрізнялися їхні мови...
Отож із древніми, давньослов'янськими, дохристиянськими традиціями в контексті заданого питання нічим допомогти не можу.
Щодо пізніших часів, впритул до розпаду общинного існування сіл, вам, Оксано мало бути би добре знайоме положення, чи не так? Але судячи за формою і змістом поставленого вами запитання - ви не знаєте, яким чином відбувалося виховання молоді в таких общинах. Тому перед тим, як вдаватися в дрібниці - почніть з цілісного. З багатьох причин писати зараз про цілісне не маю змоги.
Успіхів!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2007-01-25 10:41:52 ]
Шановна Оксано, це дуже добре, що ви хочете доторкнутися до джерел, до істинних традицій. Але в цьому питанні з ряду причин я не піду вам на зустріч. В першу чергу тому, що легких шляхів до істини не буває, легкий шлях є до Горького, до збочень і перекручень сучасності, легкий шлях - заперечити розумність минулого і встановити революційний порядок у нинішньому.
Ніхто за вас, шановна Оксано, не пройде ж суто вашої дороги. То ви вже вибирайте самі - які дороги, і куди. І йдіть ними. А вже там буде видно, хто і як вам допомагатиме.
З повагою