ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Бойко
2026.10.28 11:55
Московитам нічого втрачати окрім кайданів, наготованих на інших. Хтось ділить останню скибку хліба, а хтось ділить світ. Людяними можуть бути і люди з невисоким інтелектом і, на жаль, навпаки. Із ворогами розстатися важче, ніж із друзями. «Де

Юрій Гундарів
2026.10.28 11:54
Сьогодні, 28 жовтня, у Михайлівському соборі в Києві відспівали українського воїна.

Десять днів тому під час виконання бойового завдання в районі Авдіївки загинув 21-річний студент КНЕУ імені Вадима Гетьмана та військовий Олександр Чижов на позивний "

Віктор Кучерук
2026.10.28 07:07
За гроші ніколи не змушуй
Поета зректися лиця, -
Поет обслуговує душі,
Словами лікує серця.
Поету потрібно літати
І віршами зцілювать світ,
А слово за статки чи плату
Помре, не залишивши слід.

хома дідим
2026.10.27 23:18
про що було воно тоді
коли життя світліш одверте
із відчуттями холодів
ставало загадково стерпним
відбитком на віконній шибці
у місті наче іншим ледь
з його скарбами у крамницях
в очах доросліших дітей

С М
2026.10.27 21:41
Свій, чужий
Всі ми, урешті, ординарні типажі
Я і ти
Бог відає, що вибір зовсім не простий

Із тилу кричали «У бій!»
Але гинув перший ряд
Сидить генерал, посуває війська

Світлана Пирогова
2026.10.27 21:29
Шарудить ще...знеможене листя кленове,
Хоч ввібрало у собі іржавість буття.
Лиш почути б твоє сокровенності слово,
Що дозріє глибинно з саков почуття.

Певно, тихо з дощем над оголеним кленом,
Де розхристана правда бентежних років,
Віднайдеш для св

Вячеслав Руденко
2026.10.27 17:19
Сни стрімкі, недавні, полохливі,
Степові, між вогкого піску, —
Баби вапнякові пустотливі,
Коники руді на колоску.

Кураю вирують перші квіти,
Ночви начиняють для добра,
Погляди грайливі, ніби діти,

Ігор Шоха
2026.10.27 15:53
Кебеті можна дорікнути
не раз на нашому віку,
що важко ув’язати сутні
причини й наслідки майбутні,
«та ясно, навіть, їжаку» –
організатори кориди
це «їхні воші й наші гниди»
у божевільному краю,

Борис Костиря
2026.10.27 13:24
Самотня вишня край паркану
Цвіте, та цвіт її новий.
Мов наречену з-за туману,
Її украв неситий змій.

Краса беззахисна, могутня
І пробиває мур тюрми.
Самі криваві, люті гуни

Віктор Кучерук
2026.10.27 06:09
Прибоєм днів утомлені роки
В минулому осіли, наче в мулі
Піску дрібні крупини затонулі
Чи в голові старі якісь думки.
Завжди шліфує грані самоти
Ріка життя, яка не знає спину
І вимиває кожної хвилини
Усе, що зміг чомусь уберегти.

Артур Сіренко
2026.10.26 23:08
Ніщо не намарне.
Я здогадався про це,
Але мовчав,
Бо осінь надто відверта,
Бо бронзовий ніж жовтня
Розтинає хлібину парадоксів,
Шал теплих днів
Холоне скипілим чайником

Іван Потьомкін
2026.10.26 19:16
Як плинуть сльози, хустинкою їх витирають,
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.

хома дідим
2026.10.26 19:13
що ви читаєте
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів

Борис Костиря
2026.10.26 18:21
Коли поїду я із цих країв,
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.

Артур Курдіновський
2026.10.26 16:51
Перетвори мій вірш на попіл чорний,
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.

Плювати на часи важкі, буремні!

Борис Костиря
2026.10.26 13:45
Лягаючи о третій ночі,
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.

Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Микола Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12

Олег Гелолев
2026.10.08

Михайло Укран
2026.10.08

Ольга Береза
2026.09.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Володимир Ляшкевич (1963) / Вірші / Різдвяне

 До Р.Х.
Образ твору А полине у небі провісна Зоря
полиши свої клопоти, щедрі поля,
галасливу рідню, не узяту платню,
марнослів'я, і гонор, усю чортівню -
поспіши за Зорею услід, навмання
у пустельні краї, де із просто вбрання
стали б мудрістю твої вчорашні знання.

2007

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-12-31 21:05:07
Переглядів сторінки твору 6743
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / 0  (5.210 / 5.6)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / 0  (5.224 / 5.62)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.771
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Різдвяна поезія (для дорослих)
Півсонети
Автор востаннє на сайті 2026.10.19 11:25
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-12-31 21:21:53 ]
стали б мудрістю твої вчорашні знання...
та летимо ми просто - навмання,
від "я" до "ми", від "ми" до "я",
яка стрімка ця течія...
і власнофобія.

Хіх!
Тра іти пити - З Новим Роком, Володимире!
Ми змінимо цей світ на балакучіший... :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2007-12-31 21:36:53 ]
І вас, Юрію, вітаю! І справді - від "я" до "ми" прослідковується.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2007-12-31 22:11:56 ]
З Новим Роком, шановні колеги.
....
Коми, коми...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2007-12-31 22:18:40 ]
майже як у Бродського, ті вірші, що про Різдво.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2007-12-31 22:38:56 ]
Ви Наталю - про "И это был взгляд Отца"? Ви праві, після Іосифа Бродського важко щось нове додати. Та це, певно, не так важливо, бо головне це спроба більш-менш щирого особистого занурення в цю тему?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2007-12-31 22:40:37 ]
Хоча, ще є певна проблема написання у 7 рядків.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2007-12-31 23:19:28 ]
Думаю, тематика Різдва – невичерпна і тут неважливо – хто першим чи другим про це написав. Є теми, які належать усім, через які усі проходять.Хоча, мені більше подобаються більше вірші про Джона Донна і до М.Б. Наснаги і з Новим роком!!!!!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2008-01-01 13:29:49 ]
Світлий віршик, Майстре! Вітаю Вас з Новим роком!

У рядочку:
поспіши за Зорею услід, навмання - ніби певна суперечність існує, як Ви гадаєте?
Адже тут не може бути мови про ЖОДНЕ НАВМАННЯ - шляш чітко окреслений:
за Зорею услід... :))
Хай та зоря ніколи не згасає Вашій родині!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2008-01-01 13:52:38 ]
Дякую колеги, дякую Ярославе, найкращі побажання нехай здійсняться і у ваших домівках!
Скромно зауважу, що на мою думку, всі ми тільки кандидати в поети, - ось випустимо в світ грубі поетичні мистецькі книжки, тоді можливо станемо майстрами? :(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2008-01-01 13:54:40 ]
хіба справа у кількості написаних текстів?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2008-01-01 14:39:51 ]
Боюсь Наталю, що кількість якісних текстів повинна бути максимально можливою - можливо в сучасних умовах цей кваліфікаційний мінімум 300-500 дуже вдалих композицій на 30-50 посередніх?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2008-01-01 15:14:51 ]
ну не знаю, загалом, автора найчастіше впізнають по одному відомому тексту, навіть того самого Бродського - плывет в тоске необьяснимой....-хоча в нього є й набагато кращі рядки. До речі, є один автор, не пам"ятаю імені, який увійшов в російську літературу завдяки одному рядку про вогонь в каміні, хоча написав томи віршів.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2008-01-01 15:31:26 ]
Ось цікавий текст на цю тему.

Картину "Явление Христа народу" художник Иванов писал всю жизнь. Он хотел показать, как много разных мыслей и чувств вызывают у людей большие события. Работая над картиной, Иванов сделал сотни набросков, рисунков, этюдов. Интересно проследить, как несколько лиц, увиденных художником, помогают ему найти одно, единственно нужное лицо. Судьба Иванова, как судьба многих великих художников, была печальной.

Художника Александра Андреевича Иванова послали в Италию учиться, но он провел там двадцать восемь лет. В Италии он начал трудиться над огромной картиной "Явление Христа народу". Друзья Иванова верили в его дарование и нетерпеливо ждали картину. Но шли годы, работе не было видно конца - о художнике начали забывать. Наконец, не вполне закончив свое творение, Иванов показал его итальянцам. Пока многочисленные зрители жадно рассматривали огромное полотно, он стоял один на лестнице и сосредоточенно жевал хлеб, отламывая кусок за куском от спрятанного в кармане ломтя.

Иванов изобразил ту самую минуту, когда народ впервые увидел Иисуса Христа. В центре картины - святой человек по имени Иоанн. Он давно обещал людям, что придет тот, кто избавит их от всех бед. И теперь Иоанн показывает на идущего вдали Христа - вот он принесет всем счастье.

Но народ - не один человек. Среди тех, кто собрался на берегу реки, чтобы встретить Христа, есть люди богатые и бедные, знатные и униженные, сильные и убогие, цветущие юноши и дряхлые старики. Здесь люди добрые и злые, горячие и спокойные, мудрые и простодушные. Одни верят тому, что говорит Иоанн, другие сомневаются, третьи задумались над его словами. И не всем хочется, чтобы в мире победили добро и справедливость. Богачам жалко расставаться со своим богатством, а господа боятся потерять власть. Иванов написал картину не из жизни Христа, а из жизни народа. Он хотел показать, как историческое событие отзывается в душах людей, как много разных мыслей и чувств оно вызывает.

Этюдами называют подготовительные наброски для картины. Этюды пишут с натуры. Слово "этюд" в переводе с французского значит "изучение". Иванов, работая над "Явлением Христа", сделал сотни рисунков, этюдов. С карандашом и кистью в руках он изучал множество лиц, пока появилось именно то, которое было ему необходимо. Иногда несколько совершенно разных лиц помогали ему создать один нужный образ.

Чтобы написать вдохновенного Иоанна, художник рассматривал изображения святых на стенах старинных церквей, сделал этюды с мальчика и молодой женщины, нарисовал голову статуи древнегреческого бога Зевса.

Один из главных героев картины - раб. Иванов считал, что на земле не может быть счастья, пока не будет уничтожено рабство. Иванов не только вспоминал рабов древности. Он думал и о миллионах русских крестьян. Наверно, он думал и о внутреннем рабстве, которое сидит в человеке, живущем в несправедливом мире,- о страхе перед богачами и властями, о необходимости трудиться, думать, творить им в угоду.

Иванов поместил раба в середине картины. Раб присел на корточки возле своего господина. Лица господина не видно: художник написал его спиной к зрителям. Но полная спина, ухоженная седина прически, движение холеной руки сразу выдают человека властного и состоятельного. Раб собирался одевать господина. Он потянулся за его одеждой. Но в эту минуту услышал слова Иоанна. Показался тот, кто защитит людей от зла. "Сквозь привычное страдание впервые появилась отрада",- писал Иванов о лице своего раба. Для головы раба художник сделал огромное количество этюдов. Он написал умного, гордого человека и жалкого одноглазого старика, обнаруженного в нищей лачуге на окраине Рима, натурщицу Мариуччу и арестанта с клеймом на лбу и толстой веревкой на шее. Ни у кого на картине лицо не выражает такого сложного чувства. Радость, недоверие, надежда, насмешка - и добрая улыбка, впервые озарившая это некрасивое, измученное лицо.

Так же серьезно и трудолюбиво искал Иванов пейзаж для своей картины. Он писал этюды каменистого берега, неровной почвы, деревьев, болота, над которым стелется седой туман, дальних гор, окутанных голубой дымкой. Он писал бескрайние просторы, лишь у самого горизонта очерченные цепочкой синих гор, и один-единственный камень, показывая его форму, строение, тяжесть, цвет - серый, лиловый, рыжий. Иванов учился передавать освещение предметов на открытом воздухе - утром, днем, вечером. Учился передавать и самый воздух, а это - великое умение. Мы не видим воздуха, кажется - его и нет вовсе. Но воздух, хотя и невидим, сильно влияет на освещение и цвет предметов. Написать природу без воздуха, без перемены в освещении и цвете, которую он дает,- значит написать мертвую, игрушечную природу.

В конце мая 1858 года Иванов привез "Явление Христа" в Россию. Возвращения художника никто не заметил. Иванову надо было показать картину, найти покупателя. Он снял свободную блузу, к которой привык за двадцать восемь лет, надел тесный мундир, отправился искать покровителей. Важные особы заставляли его ждать в приемных, посылали один к другому: здесь надо получить бумагу, туда передать, там о себе напомнить. Один вельможа держал его три часа в передней и отказался помочь. Другой накричал на художника - зачем он бороду носит. Третий несколько раз прогонял его, пока нужная бумага не была составлена по форме.

Наконец картину выставили для обозрения. Многие зрители не поняли сложную и непривычно написанную картину. В журнале появилась статья, что картина написана не по правилам. Иванова поддержала молодежь. Юноши и девушки горячо спорили возле его полотна или сосредоточенно молчали.

Иванов думал, что теперь он не станет обращаться в своем искусстве к Евангелию, к древности: надо связать живопись с мыслями и надеждами лучших людей своего времени и своей родины. Но ему не суждено было сделать это. Всего шесть недель прожил Иванов в Петербурге. Хлопоты и унижения сломили его. Он заболел и умер. Через несколько часов после его смерти лакей из придворной конторы принес пакет: царь за недорогую цену решил купить "Явление Христа"...

Порудоминский В


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2008-01-01 21:58:55 ]
добра робота з діалогами з Бродським. молодець!!!! не полінувались !!!!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2008-01-03 15:41:10 ]
Дякую, Наталю, вчитися - не лінитися! :)

Пане Валентине, і навіщо ви такий величезний фрагмент якоїсь статті розмістили? Як свідчення, що справжній художник має вміти малювати великі полотна, як і справжній поет - великі текстові композиції? Так я з цим і не сперечаюсь, просто деякі поети частенько одну велику картину Буття складають із безлічі порівняно невеликих композицій.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-02-03 20:45:27 ]
А вірш - абсолютно до серця! Точне співвідношення ліричної зажури та іронії. Несамохіть обличчя читача набуває новорічно-закоханого виразу. А в очі автора хочеться дивитись...
Підписуюсь під Вашими словами, що всі ми тільки кандидати в поети, і навіть ті, хто вже випустив грубі книжки. І навіть якщо ті книжки читають. Ми - кандидати. А вона, Поезія, обирає, або й відвертає свій високий лик.
Люди, не губіть за словами поезію! Хто не чує, купіть слуховий апарат.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2008-11-06 12:07:43 ]
Дякую, Лесю, ось щойно тільки і прочитав.
Щоправда очі новою світлиною примружив. :(