ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.01.29 18:01
Шукаю на Святій Землі пейзажі,
Чимсь схожі на вкраїнські:
Горби і пагорби не лисі, а залісені,
Карпати вгадую в Голанах,
Говерлу - в засніженім Хермоні ,
Йордан у верболозі, як і Дніпро,
Вливається у серце щемом...
...А за пейзажами на Сході

Юрко Бужанин
2026.01.29 17:20
Нас поєднало. Правда, не навіки.
Згадай, як тебе палко цілував.
У пристрасті стуляла ти повіки,
А я свої відкритими тримав.

Усе я бачив: - як ти десь літала,
Пелюсточки, мов айстри, розцвіли...
І люба, до солодкого фіна

Євген Федчук
2026.01.29 16:03
Цікаво, як же вміють москалі
Все дригом догори перевернути,
Вину свою на іншого спихнути.
І совість їх не мучить взагалі.
На нас напали, на весь світ кричать,
Що лише ми у тому всьому винні.
На їх умовах здатися повинні,
Інакше вони будуть нас вбив

Тетяна Левицька
2026.01.29 11:43
То він мене ніколи не кохав.
Чи згадує мелодію минулу?
Бо я ще й досі вальсу не забула,
як лопотіли в полисках заграв.
Ніяк наговоритись не могли,
всотати ніжність в почуття незриме
і дієслів не висказаних рими
під небесами бурштинових слив.

Борис Костиря
2026.01.29 11:26
Порожній стадіон - як виклик порожнечі,
Як виклик непроявленому злу.
Гуляє дух свободи і предтечі,
Як виклик небуттю і злому королю.

На стадіоні грає Марадона.
Всі матчі вирішальні у цей час
Розіграні на полі стадіону,

Сергій Губерначук
2026.01.29 11:12
Поліфонія – лебедине звучання
рук погладливих,
синя синь,
кіт манюній з тонюнім сюрчанням,
що з-під боку мого смокче тінь,
мов комарик, який у комору
у тепло, у неволю, з простору…

Олена Побийголод
2026.01.29 10:42
ЯК ПРО НАС

Із Іллі Еренбурга (1891-1967)

Вони напали, сказом пройняті,
з азартом вбивць та упиряк;
але таке є слово: «встояти»,
коли й не встояти ніяк,

Ярослав Чорногуз
2026.01.29 05:37
То в жар мене, то в холод кине,
Рояться думоньки сумні --
Так заболіла Україна...
І душать сльози навісні.

Вкраїнці -- у боях титани,
І творять чудеса в борні,
А між собою - отамани,

Ірина Вірна
2026.01.28 23:03
У цьому будинку зникають душі....
Ти хочеш ступити на його поріг?
Спочатку прислухайся до звуків
(а раптом десь стогін ... крізь тишу століть)

У цьому будинку зникають душі...
Поріг переступлено...
Страшно? Не йди!

Тетяна Левицька
2026.01.28 20:52
Не вгамую серця стук...
Січень, змилуйся над нами.
Божевільний хуги гук
між розлогими ярами.

Милий в чаті пропаде,
згубиться і не знайдеться.
Припаде ж бо де-не-де.

Микола Дудар
2026.01.28 20:24
…ось вона, ось… старенька верба
Потрісканий стовбур все той же…
Що, не впізнала? пам’ять не та?
Ти зачекай… Вербонько-боже

Спомини лиш… встрічала весну
А в жовтні покірно жовтіла
Листя і віття з рос і в росу

Іван Потьомкін
2026.01.28 18:46
Усе сторчма на цім святковім світі.
Лиш догори ходить єврей дає ногам.
Чи ж перший я, хто запримітив,
Що полотно мудріш, аніж художник сам?

Портрет мій був би рабину впору.
Затіснуватий, може, але ж пасує так.
Вічно і в’ їдливо вивча він Тору,

Ірина Білінська
2026.01.28 13:37
Які красиві ці сніги!
Які нестерпні!
Під ними тліє світ нагий,
як скрипка серпня…
Його чутлива нагота —
ламка і ніжна,
укрита попелом, як та
жона невтішна.

Борис Костиря
2026.01.28 11:13
Таємне слово проросте крізь листя,
Крізь глицю і знебарвлену траву.
Це слово, ніби істина столиця,
Увірветься в історію живу.

Таємне слово буде лікувати
Від викривлень шаленої доби.
Воно прорветься крізь сталеві ґрати,

Юрко Бужанин
2026.01.28 09:49
Це так просто —
не шукати істини у вині,
коли вона прозоро стікає
стінками келишка з «Чачею».
Входиш туди критиком,
а виходиш —
чистим аркушем.
Перша чарка — за герменевтику,

Олександр Буй
2026.01.27 20:27
Підвіконня високе і ковані ґрати.
Не побачити сонця за брудом на склі.
Номер шостий на дверях моєї палати –
Аж до сьомого неба портал від землі.

Стіни, білі колись, посіріли від часу,
Сіру стелю вінчає щербатий плафон,
Світло в ньому бліде – та ні
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Вероніка В
2025.12.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Володимир Ляшкевич (1963) / Вірші / Різдвяне

 До Р.Х.
Образ твору А полине у небі провісна Зоря
полиши свої клопоти, щедрі поля,
галасливу рідню, не узяту платню,
марнослів'я, і гонор, усю чортівню -
поспіши за Зорею услід, навмання
у пустельні краї, де із просто вбрання
стали б мудрістю твої вчорашні знання.

2007

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-12-31 21:05:07
Переглядів сторінки твору 6326
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / 0  (5.201 / 5.59)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / 0  (5.211 / 5.6)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.771
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Різдвяна поезія (для дорослих)
Півсонети
Автор востаннє на сайті 2026.01.29 18:39
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-12-31 21:21:53 ]
стали б мудрістю твої вчорашні знання...
та летимо ми просто - навмання,
від "я" до "ми", від "ми" до "я",
яка стрімка ця течія...
і власнофобія.

Хіх!
Тра іти пити - З Новим Роком, Володимире!
Ми змінимо цей світ на балакучіший... :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2007-12-31 21:36:53 ]
І вас, Юрію, вітаю! І справді - від "я" до "ми" прослідковується.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2007-12-31 22:11:56 ]
З Новим Роком, шановні колеги.
....
Коми, коми...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2007-12-31 22:18:40 ]
майже як у Бродського, ті вірші, що про Різдво.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2007-12-31 22:38:56 ]
Ви Наталю - про "И это был взгляд Отца"? Ви праві, після Іосифа Бродського важко щось нове додати. Та це, певно, не так важливо, бо головне це спроба більш-менш щирого особистого занурення в цю тему?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2007-12-31 22:40:37 ]
Хоча, ще є певна проблема написання у 7 рядків.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2007-12-31 23:19:28 ]
Думаю, тематика Різдва – невичерпна і тут неважливо – хто першим чи другим про це написав. Є теми, які належать усім, через які усі проходять.Хоча, мені більше подобаються більше вірші про Джона Донна і до М.Б. Наснаги і з Новим роком!!!!!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2008-01-01 13:29:49 ]
Світлий віршик, Майстре! Вітаю Вас з Новим роком!

У рядочку:
поспіши за Зорею услід, навмання - ніби певна суперечність існує, як Ви гадаєте?
Адже тут не може бути мови про ЖОДНЕ НАВМАННЯ - шляш чітко окреслений:
за Зорею услід... :))
Хай та зоря ніколи не згасає Вашій родині!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2008-01-01 13:52:38 ]
Дякую колеги, дякую Ярославе, найкращі побажання нехай здійсняться і у ваших домівках!
Скромно зауважу, що на мою думку, всі ми тільки кандидати в поети, - ось випустимо в світ грубі поетичні мистецькі книжки, тоді можливо станемо майстрами? :(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2008-01-01 13:54:40 ]
хіба справа у кількості написаних текстів?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2008-01-01 14:39:51 ]
Боюсь Наталю, що кількість якісних текстів повинна бути максимально можливою - можливо в сучасних умовах цей кваліфікаційний мінімум 300-500 дуже вдалих композицій на 30-50 посередніх?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2008-01-01 15:14:51 ]
ну не знаю, загалом, автора найчастіше впізнають по одному відомому тексту, навіть того самого Бродського - плывет в тоске необьяснимой....-хоча в нього є й набагато кращі рядки. До речі, є один автор, не пам"ятаю імені, який увійшов в російську літературу завдяки одному рядку про вогонь в каміні, хоча написав томи віршів.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2008-01-01 15:31:26 ]
Ось цікавий текст на цю тему.

Картину "Явление Христа народу" художник Иванов писал всю жизнь. Он хотел показать, как много разных мыслей и чувств вызывают у людей большие события. Работая над картиной, Иванов сделал сотни набросков, рисунков, этюдов. Интересно проследить, как несколько лиц, увиденных художником, помогают ему найти одно, единственно нужное лицо. Судьба Иванова, как судьба многих великих художников, была печальной.

Художника Александра Андреевича Иванова послали в Италию учиться, но он провел там двадцать восемь лет. В Италии он начал трудиться над огромной картиной "Явление Христа народу". Друзья Иванова верили в его дарование и нетерпеливо ждали картину. Но шли годы, работе не было видно конца - о художнике начали забывать. Наконец, не вполне закончив свое творение, Иванов показал его итальянцам. Пока многочисленные зрители жадно рассматривали огромное полотно, он стоял один на лестнице и сосредоточенно жевал хлеб, отламывая кусок за куском от спрятанного в кармане ломтя.

Иванов изобразил ту самую минуту, когда народ впервые увидел Иисуса Христа. В центре картины - святой человек по имени Иоанн. Он давно обещал людям, что придет тот, кто избавит их от всех бед. И теперь Иоанн показывает на идущего вдали Христа - вот он принесет всем счастье.

Но народ - не один человек. Среди тех, кто собрался на берегу реки, чтобы встретить Христа, есть люди богатые и бедные, знатные и униженные, сильные и убогие, цветущие юноши и дряхлые старики. Здесь люди добрые и злые, горячие и спокойные, мудрые и простодушные. Одни верят тому, что говорит Иоанн, другие сомневаются, третьи задумались над его словами. И не всем хочется, чтобы в мире победили добро и справедливость. Богачам жалко расставаться со своим богатством, а господа боятся потерять власть. Иванов написал картину не из жизни Христа, а из жизни народа. Он хотел показать, как историческое событие отзывается в душах людей, как много разных мыслей и чувств оно вызывает.

Этюдами называют подготовительные наброски для картины. Этюды пишут с натуры. Слово "этюд" в переводе с французского значит "изучение". Иванов, работая над "Явлением Христа", сделал сотни рисунков, этюдов. С карандашом и кистью в руках он изучал множество лиц, пока появилось именно то, которое было ему необходимо. Иногда несколько совершенно разных лиц помогали ему создать один нужный образ.

Чтобы написать вдохновенного Иоанна, художник рассматривал изображения святых на стенах старинных церквей, сделал этюды с мальчика и молодой женщины, нарисовал голову статуи древнегреческого бога Зевса.

Один из главных героев картины - раб. Иванов считал, что на земле не может быть счастья, пока не будет уничтожено рабство. Иванов не только вспоминал рабов древности. Он думал и о миллионах русских крестьян. Наверно, он думал и о внутреннем рабстве, которое сидит в человеке, живущем в несправедливом мире,- о страхе перед богачами и властями, о необходимости трудиться, думать, творить им в угоду.

Иванов поместил раба в середине картины. Раб присел на корточки возле своего господина. Лица господина не видно: художник написал его спиной к зрителям. Но полная спина, ухоженная седина прически, движение холеной руки сразу выдают человека властного и состоятельного. Раб собирался одевать господина. Он потянулся за его одеждой. Но в эту минуту услышал слова Иоанна. Показался тот, кто защитит людей от зла. "Сквозь привычное страдание впервые появилась отрада",- писал Иванов о лице своего раба. Для головы раба художник сделал огромное количество этюдов. Он написал умного, гордого человека и жалкого одноглазого старика, обнаруженного в нищей лачуге на окраине Рима, натурщицу Мариуччу и арестанта с клеймом на лбу и толстой веревкой на шее. Ни у кого на картине лицо не выражает такого сложного чувства. Радость, недоверие, надежда, насмешка - и добрая улыбка, впервые озарившая это некрасивое, измученное лицо.

Так же серьезно и трудолюбиво искал Иванов пейзаж для своей картины. Он писал этюды каменистого берега, неровной почвы, деревьев, болота, над которым стелется седой туман, дальних гор, окутанных голубой дымкой. Он писал бескрайние просторы, лишь у самого горизонта очерченные цепочкой синих гор, и один-единственный камень, показывая его форму, строение, тяжесть, цвет - серый, лиловый, рыжий. Иванов учился передавать освещение предметов на открытом воздухе - утром, днем, вечером. Учился передавать и самый воздух, а это - великое умение. Мы не видим воздуха, кажется - его и нет вовсе. Но воздух, хотя и невидим, сильно влияет на освещение и цвет предметов. Написать природу без воздуха, без перемены в освещении и цвете, которую он дает,- значит написать мертвую, игрушечную природу.

В конце мая 1858 года Иванов привез "Явление Христа" в Россию. Возвращения художника никто не заметил. Иванову надо было показать картину, найти покупателя. Он снял свободную блузу, к которой привык за двадцать восемь лет, надел тесный мундир, отправился искать покровителей. Важные особы заставляли его ждать в приемных, посылали один к другому: здесь надо получить бумагу, туда передать, там о себе напомнить. Один вельможа держал его три часа в передней и отказался помочь. Другой накричал на художника - зачем он бороду носит. Третий несколько раз прогонял его, пока нужная бумага не была составлена по форме.

Наконец картину выставили для обозрения. Многие зрители не поняли сложную и непривычно написанную картину. В журнале появилась статья, что картина написана не по правилам. Иванова поддержала молодежь. Юноши и девушки горячо спорили возле его полотна или сосредоточенно молчали.

Иванов думал, что теперь он не станет обращаться в своем искусстве к Евангелию, к древности: надо связать живопись с мыслями и надеждами лучших людей своего времени и своей родины. Но ему не суждено было сделать это. Всего шесть недель прожил Иванов в Петербурге. Хлопоты и унижения сломили его. Он заболел и умер. Через несколько часов после его смерти лакей из придворной конторы принес пакет: царь за недорогую цену решил купить "Явление Христа"...

Порудоминский В


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2008-01-01 21:58:55 ]
добра робота з діалогами з Бродським. молодець!!!! не полінувались !!!!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2008-01-03 15:41:10 ]
Дякую, Наталю, вчитися - не лінитися! :)

Пане Валентине, і навіщо ви такий величезний фрагмент якоїсь статті розмістили? Як свідчення, що справжній художник має вміти малювати великі полотна, як і справжній поет - великі текстові композиції? Так я з цим і не сперечаюсь, просто деякі поети частенько одну велику картину Буття складають із безлічі порівняно невеликих композицій.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-02-03 20:45:27 ]
А вірш - абсолютно до серця! Точне співвідношення ліричної зажури та іронії. Несамохіть обличчя читача набуває новорічно-закоханого виразу. А в очі автора хочеться дивитись...
Підписуюсь під Вашими словами, що всі ми тільки кандидати в поети, і навіть ті, хто вже випустив грубі книжки. І навіть якщо ті книжки читають. Ми - кандидати. А вона, Поезія, обирає, або й відвертає свій високий лик.
Люди, не губіть за словами поезію! Хто не чує, купіть слуховий апарат.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2008-11-06 12:07:43 ]
Дякую, Лесю, ось щойно тільки і прочитав.
Щоправда очі новою світлиною примружив. :(